Рішення

від 15.06.2023 по справі 460/10556/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2023 року м. Рівне№460/10556/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "В.І.О." доДержавної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "В.І.О." звернулось до суду з позовом доДержавної служби України з безпеки на транспортіпро визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №347759 від 14.03.2023, згідно якої було застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.

Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки Приватне підприємство "В.І.О." не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач вказує, що транспортний засіб перебуває в користуванні ТОВ Мегаполіс на підставі договору оренди, а тому позивача не могло бути притягнуто до відповідальності. Зауважує, що відповідачем не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. За наведеного вважає постанову про накладення штрафу протиправною та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Вказує, що під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Відповідно до Акту №350695 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом від 02.02.2023, під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт, пункту 11.1, пункту 3.3 МТЗУ №363, пункту 6.1 наказу № 340, під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим документом чинним на вантаж, оформлення та перевірки тахографа до т\з, чим порушено вимоги статті 48 Закону. Зауважує, що розгляд справи відбувся відповідно до вимог норм чинного законодавства. Звертає увагу суду на те, що позивач являється автомобільним перевізником у розумінні вимог Закону України Про автомобільний транспорт. Крім того, ставить під сумнів факт реального виконання договору оренди транспортного засобу, який долучений позивачем до позову, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають пряме відношення до діяльності ПП В.І.О.. Зауважує, що позивачем не було спростовано факту вчинення порушення. За наведених підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "В.І.О." (код ЄДРПОУ 34132037) 08.06.2006 зареєстроване юридичною особою в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 15931020000000284, де керівником зазначено ОСОБА_3 , а представником ОСОБА_4 , який є засновником юридичної особи та її кінцевим бенефіціарним власником (тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив). Видами діяльності підприємства за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 41.10 Організація будівництва будівель, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

02.02.2023 на 137 км автомобільної дороги Н-25 "Городище-Рівне-Старокостянтинів" державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №015712 від 27.01.2023, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Так, посадовими особами відповідача був зупинений транспортний засіб VOLVO (FH 13.440) номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 та напівпричіп марки CARNEHL номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5 . Відповідно до зазначених документів власником транспортного засобу VOLVO (FH 13.440) н.з. НОМЕР_1 є Приватне підприємство "В.І.О.", а власником напівпричіпа марки CARNEHL н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_4 ).

За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.02.2023 №350695, в якому задокументовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У Акті перевірки зазначено, що: Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт, пункту 11.1, пункту 3.3 МТЗУ № 363, пункту 6.1 наказу № 340, під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим документом чинним на вантаж, оформлення та перевірки та адаптації тахографа до т/з, чим порушено вимоги статті 48 Закону. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт абз. 3 част. 1 статті 60 Закону України перевезення вантажів за відсутності документів на вантаж визначених вимогами статті 48 Закону, а саме товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з.

Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав.

Повідомлення про розгляд справи на 14.03.2023 направлялось рекомендованим листом від 06.03.2023 №13959/35/24-23 на адресу Приватного підприємства "В.І.О.": смт Млинів, вул. Покровська 44, Рівненська область, Дубенський район.

Згідно з трекінгом відстежень ПАТ Укрпошта, вказаний лист отриманий позивачем 08.03.2023.

На розгляд справи позивач не прибув; клопотань, заяв чи пояснень по суті не надавав.

Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 14.03.2023 без участі представника Приватного підприємства "В.І.О.".

14.03.2023 відповідачем прийнято постанову №347759 про застосування до Приватного підприємства "В.І.О." адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п.26 Порядку).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку).

Як встановлено судом, повідомлення про розгляд справи на 14.03.2023 направлялось рекомендованим листом від 06.03.2023 №13959/35/24-23 на адресу позивача: смт Млинів, вул. Покровська 44, Рівненська область, Дубенський район. Згідно з трекінгом відстежень ПАТ Укрпошта, вказаний лист отриманий позивачем 08.03.2023.

Відтак, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи на 14.03.2023 відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач отримав повідомлення про розгляд справи завчасно, на розгляд справи не прибув, клопотань, заяв чи пояснень по суті не надавав.

Суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.

Щодо посилання позивача на вимоги статті 268 КУпАП та те, що справу потрібно розглядати лише випадках, якщо є інформація про своєчасне сповіщення про дату і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, слід зазначити таке.

Так, за змістом вказаної статті, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1-279-8цього Кодексу.

Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 299 КУпАП визначено, що від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Як вже зазначалося судом, таким органом є Державна служба України з безпеки на транспорті.

У даному випадку, відповідно до вимог Порядку №1567, не було порушено процедури розгляду справи та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Отже, процедура розгляду оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є дотриманою, а вищезазначені покликання позивача є безпідставними.

В межах розгляду даної справи, визначальним є те, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а отже й суб`єктом відповідальності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує, що Приватне підприємство "В.І.О." не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оспорюваною постановою є протиправним та безпідставним. Свої доводи позивач обґрунтовує наявністю договору оренди транспортного засобу та іншими документами.

Як вже зазначалося судом, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Надаючи оцінку обставинам, на які безпосередньо посилається позивач, суд враховує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності згідно з ст. 60 Закону № 2344-ІІІ є виключно автомобільний перевізник.

Судом встановлено, що 31.01.2023 між Приватним підприємством "В.І.О." в особі директора Гойника О.В. (орендовавець) та ТОВ Мегаполіс в особі директора ОСОБА_4 (орендар) було укладено Договір оренди транспортного засобу, а саме спеціалізованого вантажного сідлового тягача FH 13.440 VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , строком на 1 рік (п.п.1.1., 1.3. Договору). Орендна плата за користування абтомобілем становить 4000 (чотири тисячі) гривень на місяць (п.3.1. Договору).

31.01.2023 було здійснено приймання-передачу вказаного транспортного засобу згідно з Актом №1 приймання-передачі транспортного засобу.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ Мегаполіс (код ЄДРПОУ 41745695) зареєстроване юридичною особою 20.11.2017 номер запису 16051020000001748, де керівником зазначено Момотюка В.Д., який також є засновником юридичної особи поряд з ОСОБА_3 . Вказані особи також є кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ Мегаполіс (тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив). Видами діяльності товариства за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.91 Покрівельні роботи, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 41.10 Організація будівництва будівель, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, 42.21 Будівництво трубопроводів.

Так, власником транспортного засобу VOLVO (FH 13.440) номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 є Приватне підприємство "В.І.О.", а власником напівпричіпа марки CARNEHL номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 є ОСОБА_6 .

З системного аналізу вищевказаних положень чинного законодавства слідує, що відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме автомобільні перевізники, незалежно від власника транспортного засобу.

Суд враховує положення ч.3 ст.48 Закону №2344-III де вказано, що одним із обов`язкових реквізитів товарно-транспортної накладної є зазначення автомобільного перевізника.

Згідно ст.1 Закону №2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Так, позивачем до позову долучено товарно-транспортну накладну №ВР0000930 від 02.02.2023, де автомобільним перевізником вказано ТОВ Мегаполіс, автомобіль вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_3 , водій ОСОБА_5 , відомості про вантаж пісок із відсівів дроблення гранітів фракції 0,2 мм масою 38 т.

Суд наголошує на тому, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 січня 2020 року в справі № 814/1460/16.

Суд зауважує, що у Акті проведення перевірки №350695 від 02.02.2023 зафіксована відсутність вищезазначеного договору та товарно-транспортної накладної, які долучені позивачем до позову.

В свою чергу, як встановлено судом, водій з актом ознайомився під підпис, а в графі "пояснення водія про причини порушень" не зазначено про те, що в актах відображено відомості, які не відповідають фактичним обставинам перевірки, як і про наявність будь-яких заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку, що догововір оренди ТЗ та товарно-транспорна накладна, у якій перевізником зазначено ТОВ Мегаполіс, під час здійснення перевірки були відсутні.

Беручи до уваги положення статті 34, 48 Закону №2344-ІІІ, саме автомобільний перевізник зобов`язаний був забезпечити водія транспортного засобу договором (копією) оренди ТЗ та ТТН для підтвердження під час перевірки факту дотримання вимог чинного законодавства.

Таким чином суд вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, чи має позивач нести відповідальність, відповідач підставно виходив з того, що автомобільним перевізником є саме Приватне підприємство "В.І.О.", відомості про ТОВ Мегаполіс як про автомобільного перевізника станом на 02.02.2023 та 14.03.2023 нічим не підтверджена, а саме доказами на підтвердження того, що відповідний вантажний автомобільвибув з розпорядження позивача і знаходився у правомірному користуванні іншої особи, а саме ТОВ Мегаполіс.

При цьому, відповідно до матеріалів справи позивачем не було надано будь-яких документів, які б свідчили на користь того, що договір оренди транспортного засобу від 31.01.2023 реалізовується його сторонами, а саме не надано доказів внесення орендної плати у розмірі 4000 грн на місяць.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач Приватне підприємство "В.І.О." є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III.

Щодо правомірності винесення постанови №347759 про застосування до Приватного підприємства "В.І.О." адміністративно-господарського штрафу згідно зі ст. 60 Закону №2344-ІІІ, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

В свою чергу, статтею, статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень ст.48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення регулярних пасажирських перевезен не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 49 Закону №2344-ІІІ визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні. Так, водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право:

відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;

вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.

Водій транспортного засобу зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до підпункту 11.1. пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила №363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Статтею 18 Закону №2344-IIIвизначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).

Згідно п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Згідно пункту 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до абз.3 ч.1 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимогстатті 48 Закону України Про автомобільний транспортслугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу товарно-транспортної накладної на вантаж та протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, який повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

Сторонами не спростовується той факт, що транспортний засіб позивача не обладнаний тахографом.

Суд наголошує, що відповідно до чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Аналізуючи положення норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, а також товарно-транспортна накладна є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.

Відтак, положеннямистатті 48 Закону №2344-ІІІ встановлено необхідність наявності вказаних вище документів у водія, який здійснює внутрішні вантажні автомобільні перевезення.

Як встановлено судом, під час перевірки 02.02.2023 товарно-транспортна накладна та протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ були відсутні, про що зазначено в Акті №350695. Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав, а отже погодився зі змістом такого акту.

Позивач на підтвердження своїх доводів надав суду до позовної заяви Договір оренди транспортного засобу та Акт №1 приймання-передачі транспортного засобу від 31.01.2023, товарно-транспортну накладну №ВР0000930 від 02.02.2023, наказ ТОВ Мегаполіс №3 від 12.07.2022 про прийняття на роботу ОСОБА_5 підсобним робітником з виконанням обов`язків водія та інші документи на підтвердження того, що під час проведення перевірки та винесення спірної постанови автомобільним перевізником було ТОВ Мегаполіс.

Проте, як встановлено судом, Договір оренди транспортного засобу та товарно-транспортна накладна №ВР0000930 від 02.02.2023 не були пред`явлені перевіряючим особам під час перевірки, а водієм про наявність таких документів у поясненнях не зазначено. Також, як встановлено судом, позивач завчасно був повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте ним також не було надано до заперечень на акт перевірки вказаних доментів.

Поміж того, не сама по собі відсутність доказів реального характеру відповідних договірних правовідносин, зумовила відповідні висновки суду. Ключовим у даному випадку є те, що беручи до уваги положення статті 48 Закону №2344-ІІІ, саме автомобільний перевізник зобов`язаний був забезпечити водія транспортного засобу VOLVO (FH 13.440) номерний знак НОМЕР_1 (напівпричіп марки CARNEHL номерний знак НОМЕР_3 ), для підтвердження факту використання такого транспортного засобу орендарем ТОВ Мегаполіс.

Втім, ні під час рейдової перевірки, ні під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт договір орендитранспортного засобу та відповідна ТТН не пред`являлися.

Під час розгляду справ про визнання протиправними актів індивідуальної дії, суд перевіряє чи дотримався вимог законодавства суб`єкт владних повноважень і чи врахував усі обставини, які мали значення для прийняття відповідного рішення, саме під час його ухвалення. Відповідно до цього, повідомлені стороною позивача для суду обставини, про існування яких відповідачу під час ухвалення оспорюваних рішень не повідомлялося, не можуть ставитися в вину суб`єкту владних повноважень, зокрема в частині необ`єктивності прийнятих ним правових актівіндивідуальної дії.

Щодо покливань відповідача про те, що виникають сумніви щодо фактичного виконання Договору оренди транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Так, у відзиві на позов сторона відповідача вказувала на те, що допустимих доказів того, що на момент перевірки суб`єктом відповідальності була інша особа та про те, що транспортний засіб не був у користуванні позивача, виникають сумніви, що транспортний засіб справді був переданий третій особі з урахуванням того, що транспортний засіб зареєстровано за приватним підприємством В.І.О.. Відповідно до безкоштовного запису Міністерства юстиції України ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціаром власником В.І.О.. Гойних Олег є керівником В.І.О.. При цьому, із наданих документів Акту № 1 приймання передачі транспортного засобу ПП В.І.О. в особі директора Гойника О. та ТОВ Мегаполіс в особі директора ОСОБА_4 було прийнято даний транспортний засіб. Враховуючи зазначене, за таких обставин Укртрансбезпека вважає, що. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мають пряме відношення до діяльності ПП В.І.О., то виникають сумніви щодо фактичного виконання Договору оренди транспортного засобу.

Як встановлено судом, керівником Приватного підприємства "В.І.О." є Гойник О.В., а представником ОСОБА_4 , який є засновником юридичної особи та її кінцевим бенефіціарним власником (тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив).

Керівником ТОВ Мегаполіс є Момотюк В.Д., який також є засновником юридичної особи поряд з Гойником О.В. Вказані особи також є кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ Мегаполіс (тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив).

За наведеного, суд бере до уваги вказані зауваження відповідача щодо фактичного виконання Договору оренди транспортного засобу від 31.01.2023.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

При цьому, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Також суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

А згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності спірних рішень належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття контролюючим органом таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №347759 від 14.03.2023 відповідає наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

За наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "В.І.О." до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови №347759 від 14.03.2023 про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 червня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "В.І.О." (вул. Покровська, 44, смт.Млинів, Дубенський район, Рівненська область,35100, ЄДРПОУ/РНОКПП 34132037)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.В. Друзенко