Рішення

від 20.06.2023 по справі 620/5003/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року Чернігів Справа № 620/5003/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасуванням рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від14.02.2023 №253550003651 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу позивача для призначення пенсії, період навчання з 01.09.1975 по 28.06.1978 згідно диплому НОМЕР_1 від28.06.1978 та період роботи з 01.08.1978 по 15.06.1990 (записи №1-3) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків судового рішення.

Позов мотивовано тим, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В свою чергу, відповідальним за заповнення трудової книжки, диплому є навчальний заклад, підприємство та роботодавець.

Суд ухвалою від03.05.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов відзив на позов, який був направлений на адресу суду 22.05.2023, тобто поза межами встановленого судом в ухвалі від 03.05.2023 строку. Клопотання про поновлення строку на подачу відзиву відповідач не надав. З огляду на наведене, суд не приймає його до уваги. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відзив на позов не надходив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

07.02.2023 ОСОБА_1 звернулася з заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду зави позивачем отримано лист-повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від16.02.2023 №2500-0206-8/10395. До вказаного листа додано Рішення про відмову у призначенні пенсії від14.02.2023 №253550003651 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Зазначеним рішенням відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 «Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу.

Зокрема позивачу відмовлено з наступних підстав:

-за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1975 по 27.06.1978 згідно свідоцтва НОМЕР_3 від28.06.1978, оскільки прізвище та ім`я, яке вказане не співпадає з паспортними даними;

-період трудової діяльності з 01.08.1978 по 15.06.1990 (записи №№1-3) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від22.08.1990, оскільки вище вказаний запис внесений в трудову книжку до дати її заповнення, що суперечить пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яким передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу;

-період роботи з 15.06.1999 по 15.03.2004, оскільки відсутня назва організації в яку була прийнята заявниця, що суперечить вимогам Інструкції ведення трудових книжок (дані СПОВ відсутні).

Позивач з даним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та просить скасувати.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон №1058-IV).

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років (після досягнення позивачкою віку 58 років 6 місяців - в 2018 році). У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2022 по 31.12.2022 - від 19 до 29 років.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У пункті 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами пункту 2.6 Інструкції №58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від20.06.1974 №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому, слід зауважити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Так, Верховний Суд у постановах від30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від25.04.2019 у справі №593/283/17, висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від21.02.2018 у справі №687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повного оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Верховний суд у постановах від24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від04.09.2018 справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного період роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на наведене, висновок відповідача про незарахування періоду трудової діяльності з 01.08.1978 по 15.06.1990 згідно трудової книжки від22.08.1990 серії НОМЕР_2 , оскільки вище вказаний запис внесений в трудову книжку до дати її заповнення, що суперечить пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яким передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу та періоду роботи з 15.06.1999 по 15.03.2004, оскільки відсутня назва організації в яку була прийнята заявниця, що суперечить вимогам Інструкції ведення трудових книжок (дані СПОВ відсутні) є протиправним.

Щодо неврахування за доданими документами до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1975 по 27.06.1978 згідно свідоцтва від28.06.1978 НОМЕР_3 , оскільки прізвище та ім`я, яке вказане не співпадає з паспортними даними, суд зазначає про таке.

Як вбачається з диплому НОМЕР_3 , вказаний диплом видано ОСОБА_2 в тому що вона в 1975 році вступила до Чернівецького технікуму радянської торгівлі і в 1978 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності бухгалтерський облік в торгівлі. Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від27.06.1978 ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію бухгалтера.

При цьому, згідно з Архівною довідкою від28.02.2023 №7, виданої Чернівецьким фаховим коледжем бізнесу та харчових технологій, код ЄДРПОУ 01566376, вказана довідка видана ОСОБА_3 , в тому що вона дійсно навчалася в Чернівецькому технікумі радянської торгівлі за спеціальністю «Бухгалтерський облік в торгівлі» за денною формою з 01.09.1975 (наказ №86 від21.08.1975) по 28.06.1978 (наказ №74 від28.06.1978); отримала диплом (серія НОМЕР_3 , виданий 28.06.1978). По диплому ім`я - ОСОБА_4 , а згідно свідоцтва про народження (повторне, видане 20.07.1978) Леся (а.с.23).

Чернівецький технікум радянської торгівлі був перейменований в Чернівецький комерційний технікум 19.09.1991 згідно наказу Міністерства торгівлі України від19.09.1991 №91 та в подальшому, Чернівецький державний комерційний технікум був перейменований в Чернівецький фаховий коледж бізнесу та харчових технологій 20.02.2020 згідно наказу Міністерства освіти і науки України від20.02.2020 №258.

Згідно з Витягом на підтвердження дошлюбного прізвища (додається). У зв`язку з укладенням шлюбу прізвище « ОСОБА_5 » було змінено на « ОСОБА_6 » в 1980.

Як свідчать записи арк. 2-3 трудової книжки НОМЕР_2 :

Навчалася в Чернівецькому технікумі радянської торгівлі з 1975 року по 1978 рік (підстава внесення запису диплом).

Таким чином, наведеним повністю підтверджується період навчання позивача у Чернівецькому технікумі радянської торгівлі з 1975 року по 1978 рік, який має бути зарахований до страхового стажу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність рішення про відмову у призначенні пенсії від14.02.2023 №253550003651 критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАСУ захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.9 КАСУ, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу позивача для призначення пенсії, період навчання з 01.09.1975 по 28.06.1978 згідно диплому від28.06.1978 АТ №646022 та період роботи з 01.08.1978 по 15.06.1990 (записи №1-3) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та не звертає увагу на те, що відповідачем також не зараховано період роботи з 15.06.1999 по 15.03.2004. Крім того, просить повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків судового рішення.

Відповідно до ст.245 КАСУ при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В той же час, наданими до відповідачів документами та встановленими судом обставинами повністю підтверджується право позивача на призначення пенсії та наявність необхідного для цього стажу, з огляду на що суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу позивача для призначення пенсії, період навчання з 01.09.1975 по 28.06.1978, період роботи з 01.08.1978 по 15.06.1990 та період роботи з 15.06.1999 по 15.03.2004 та призначити позивачу пенсію.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення вимог в такій спосіб жодним чином не порушує дискреційної функції Пенсійного органу і є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При постановленні рішення суд також враховує, що призначення та виплата пенсій здійснюється територіальним органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасуванням рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від14.02.2023 №253550003651.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1975 по 28.06.1978, період роботи з 01.08.1978 по 15.06.1990 та період роботи з 15.06.1999 по 15.03.2004 та призначити їй пенсію, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60грн (тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд.7, м. Рівне, Рівненська область, 33038, код ЄДРПОУ 21084076).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 20.06.2023.

Суддя Л.О. Житняк