Постанова

від 14.06.2023 по справі 480/2528/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 р. Справа № 480/2528/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Євсєєвої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп", Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022, суддя А.І. Сидорук, повний текст складено 20.12.2022, по справі № 480/2528/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (далі - позивач) звернулося до суду, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022: № 60018280701, № 60118280701, № 60218280701, № 60318280701.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022 № 60118280701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно декларації № 9316899201 від 25.01.2021 за півріччя 2021 р. на 2 811 404 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022 № 60218280701 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 50 509 грн в т.ч.: за серпень 2020 р. - 25 596 грн, за листопад 2020 р. - 24 913 грн, та нараховано штрафні санкції у розмірі 5 050,90 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022 № 60318280701 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 72 636 грн за червень 2021 р.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про не врахування судом першої інстанції, що помилки, допущені, виявлені та виправлені в одному й тому самому звітному році не впливають на кінцевий фінансовий результат звітного періоду та не потребують жодних коригувань статей звітності. Отже, звіт про фінансові результати за 2018 рік позивачем було складено з урахуванням виправленої помилки в бухгалтерському обліку, а саме в рядку 2180 «Інші операційні витрати» було відображено втрати від операційної курсової різниці. Такі дії підприємства є правомірними, а подана фінансова звітність є достовірною.

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), вважаючи неправомірним рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати судове рішення в цій частині з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зазначено, що реальність господарських операцій позивача із контрагентами у перевіряємий період не підтверджена належним чином, первинні документи виписані за наслідками господарських операцій, що мають ознаки фіктивності, з огляду на що останні не можуть бути використані у бухгалтерському обліку позивача з метою формування податкових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що з 29.10.2021 по 09.12.2021 (в подальшому продовжено на 10 днів) Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" з питань дотримання податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2018 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт від 16.12.2021 № 6182/18-28-07-01-07/30573983/100.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 720 000,00 грн, у тому числі за 2018 рік в сумі 720 000,00 грн;

- пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування на загальну суму 2 811 404,00 грн, у тому числі за І півріччя 2021 року в сумі 2 811 404,00 грн;

- пп. «а» п. 198.1 ст. 198 , п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню в сумі 50 509,00 грн, у т.ч. за серпень 2020 року в сумі 25 596,00 грн, за листопад 2020 року в сумі 24 913,00 грн, та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2021 року у сумі 72 636,00 грн.

Вважаючи неправомірним акт перевірки, позивачем було подано до контролюючого органу заперечення, за результатом розгляду яких позивача повідомлено, що порушення податкового законодавства ТОВ "Мотордеталь-Конотоп, які наведені в акті перевірки від 16.12.2021 № 6182/18-28-07-01-07/30573983/100, є правомірними та обґрунтованими.

26.01.2022 відповідачем сформовано податкові повідомлення-рішення:

- № 60018280701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 792 000,00 грн, в тому числі сума нарахованого податкового зобов`язання 720 000,00 грн та штрафні санкції на суму 72 000,00 грн;

- № 60118280701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 811 404,00 грн;

- № 60218280701 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 50 509,00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 5 050,90 грн;

- № 60318280701 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 72 636,00 грн.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо протиправності податкових повідомлень-рішень відповідача від 26.01.2022 № 60118280701, № 60218280701, № 60318280701.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022 № 60018280701.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Із матеріалів справи встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2018 рік на суму 720 000,00 грн.

Позивач зазначає, що у бухгалтерському обліку станом на 31.08.2018 була відображена інформація про втрати від курсових різниць на суму 4 000 000 грн, що відображено в балансах від 31.03.2018, 30.06.2018, 30.09.2018. Проте в бухгалтерському обліку була допущена помилка і втрати від курсових різниць на вказану суму було відображено не у складі "Інших операційних доходів (витрат)", як це передбачено П(С)БО № 21, а на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", чим було завищено фінансовий результат за 1 квартал, півріччя та 9 місяців 2018 року та, як наслідок, переплачено податок на прибуток. Зазначена помилка виправлена у грудні 2018 року. Звіт про фінансові результати за 2018 рік позивача було складено з урахуванням виправленої помилки в бухгалтерському обліку, а саме в рядку 2180 "Інші операційні витрати" в сумі 51150 тис. грн. відображено в тому числі 4000000 грн втрат від операцій курсової різниці.

Відповідно до п. 50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, інформацію про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною.

Декларація може подаватися платником податку як звітна (звітна нова) так і уточнююча (відповідні відмітки проставляються у полі 1 заголовної частини Декларації). При цьому, якщо Декларація подається як уточнююча, то у полі 3 її заголовної частини зазначається звітний (податковий) період, за який здійснюється уточнення.

Якщо виправлення помилок здійснюється у звітній (звітній новій) Декларації за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено помилки, то в додатку ВП до Декларації платник податку відображає правильні показники за податковий період, який уточнюється, та порівнюючи їх з відповідними рядками Декларації, що уточнюється, визначає суму збільшення (зменшення) податкового зобов`язання з податку на прибуток, пеню та суму штрафу. Сума збільшення (зменшення) податкового, зов`язання, пеня та сума штрафу з додатка ВП переноситься до частини "Виправлення помилок" Декларації.

Платники податку, у яких базовим періодом є календарний рік, розраховують збільшення (зменшення) податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється (рядок 26 Декларації, рядок 26 таблиці 2 додатка ВП до Декларації), виходячи з податку на прибуток, зазначеного такими платниками у рядку 19 Декларації.

Якщо виправлення проводиться в уточнюючій Декларації, то додаток ВП до Декларації не заповнюється, а вірні показники доходів, фінансового результату до оподаткування, різниць, які виникають відповідно до ПК України, об`єкта оподаткувапня податком па прибуток зазначаються в такій уточнюючій Декларації.

На підставі порівняння податкового зобов`язання уточнюючої Декларації та Декларації, що уточнюється, визначається сума збільшення (зменшення) податкового зобов`язаня, пеня та сума штрафу, які відображаються у частині "Виправлення помилок" Декларації (рядки 26 - 27, 29 - 30, 31, 33 - 34).

У разі подання платником податку уточнюючої Декларації до такої Декларації мають бути подані усі додатки, передбачені для заповнення відповідних рядків Декларації, незалежно від того, чи виправлялися показники цих рядків та додатків декларації із зазначенням інформації про подані додатки у таблиці "Наявність додатків" Декларації. При цьому, фінансова звітність за звітні періоди, що уточнюються подається до уточнюючої Декларації лише у разі виправлення показників такої фінансової звітності.

У Декларації за звітний податковий період, наступний за періодом, за який було здійснено виправлення, відображаються показники з урахуванням проведених виправлень.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 затверджено форму "Податкової декларації з податку на прибуток підприємств"". Так, рядок 26 декларації передбачає збільшення/зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється. Крім цього, даним наказом передбачено заповнення додатку ВП у разі виправлення помилок.

Враховуючи, що позивачем не було подано уточненої декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2018 року, а до декларації по податку на прибуток за 2018 рік не подано додаток ВП, а також відсутні дані в рядку 26 декларації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відображення помилки по операційним курсовим різницям за І квартал 2018 року правомірно не враховано відповідачем, оскільки порядок внесення виправлень, який застосований позивачем, не може вважатись податковою звітністю у розумінні вимог ПК України.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 60018280701 є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022 № 60118280701.

Закон України "Про металобрухт" регулює відносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі та здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 6 Закону України "Про металобрухт" необхідним та достатнім документом для покупця металобрухту щодо підтвердження джерел походження металобрухту від продавця (постачальника) є акт приймання, що містить дані про джерело походження металобрухту.

Відповідальність за достовірність даних про джерело походження металобрухту, зазначених у акті приймання, покладається виключно на продавця (постачальника) металобрухту та не може бути покладена на покупця.

Під час здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом покупець не несе відповідальності за правовідносини продавця (постачальника) з іншими суб`єктами господарювання і фізичними особами - учасниками попередніх ланцюгів постачання металобрухту.

Судовим розглядом встановлено, що у спірному періоді позивач перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .

Так, між ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договори поставки № 79 від 07.07.2020, № 4 від 18.01.2021.

Відповідно до п.п.1.1, 2.2 вказаних договорів постачальник зобов`язується поставити, а покупець отримати та оплатити на умовах цього Договору брухт чорних металів згідно з ДСТУ 4121-2002, в номенклатурі та кількості згідно специфікацій, які додаються на кожне постачання і є невід`ємною частиною Договору. Загальну вартість Договору складає сума товару, поставленого згідно Специфікацій до цього Договору.

Згідно п.п. 3.1, 3.4 зазначених договорів товар поставляється партіями, автомобільним транспортом покупця. Кожна партія товару передається на підставі акта приймання металів чорних (вторинних). При поставці товару постачальник передає покупцю такі документи на товар: рахунок-фактуру, накладну, документ про якість (паспорт), посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність згідно з додатком ДСТУ 4121-2002, товарно-транспортну накладну.

На підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, акти приймання металів чорних, товарно-транспортні накладні, записи з книги ввезень матеріалах цінностей, платіжні доручення, акти про походження брухту чорних металів, сертифікати якості, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів.

Відповідачем не заперечується надання позивачем під час перевірки вказаних первинних документів.

Разом з тим, контролюючий орган зазначає, що в наданих ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» актах приймання металобрухту вказано джерело походження товару - брухт, утворений внаслідок власної діяльності. Проте відсутність будь-яких трудових ресурсів, окрім самого ОСОБА_1 , відсутність спеціальних основних засобів для операцій з металобрухтом унеможливлює підтвердження походження брухту, як утвореного внаслідок власної діяльності. Отже, ФОП ОСОБА_1 не мав можливості здійснювати заготівлю, переробку брухту металів чорних (вторинних), оскільки не відповідає вимогам спеціалізованого підприємства відповідно до Закону України «Про метолобрухт», про що свідчить недостатність фізичних можливостей, відсутність основних засобів, відповідного устаткування, зокрема. Ваг, засобів вимірювальної техніки, вантажопідйомного обладнання, а відтак неможливо підтвердити реальність господарських операцій в частині реалізації металобрухту за номенклатурними видами. В обґрунтування відповідач посилається на дані інформаційних систем ДПС України.

Щодо доводів апелянта про відсутність трудових ресурсів, основних засобів у контрагента ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що такі висновки ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах.

Колегія суддів зазначає, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому, відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено ч. 2ст. 77 КАС України.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на дані інформаційних систем ДПС України відносно контрагента суб`єкта господарювання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є беззапереченим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності трудових ресурсів, основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання суб`єктом господарювання незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності, тому відображення витрат на суму 2 195 679 грн з ФОП ОСОБА_1 у звіті про фінасові результати та віднесення вказаної суми до від`ємного значення об`єкту оподаткування по декларації з податку на прибуток за І півріччя 2021 року відповідає здійснюваним господарським операціям та є правомірним.

Із матеріалів справи встановлено, що у спірному періоді позивач також перебував у трудових відносинах з ТОВ "Ергарда".

04.02.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Ергарда" (постачальник) укладено договір поставки № 31 з придбання матеріалів для ливарного виробництва (модифікатори).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Вартість матеріалів включена до собівартості виготовленої продукції, що відображено у бухгалтерському обліку. Використання у виробництві підтверджується Картками рахунку 201 "Сировина та матеріали".

Відповідачем не заперечується надання позивачем під час перевірки вказаних первинних документів.

При цьому, в акті перевірки відповідач зазначив, що за даними податкової звітності, даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність здійснення діяльності ТОВ "Ергарда" з липня 2018 року, звільнення працівників на ТОВ "Ергарда" з червня 2018 року. Неможливість здійснення господарських операцій ТОВ "Ергарда" пов`язана із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва: відсутність власних запасів модифікатора на 01.08.2020 відповідно до даних фінансової звітності ТОВ "Ергарда" та відсутнє придбання 10 т. модифікаторів, які були реалізовані ТОВ «Мотордеталь-Конотоп»; аналізом податкової звітності з ПДВ ТОВ "Ергарда" встановлено коригування у серпні-вересні 2020 року податкових зобов`язань за липень 2018 року у зхв`язку з поверненням модифікаторів від ТОВ «Еріно», що неможливо, оскільки модифікатори, які були поставлені ТОВ «Еріно» від ТОВ "Ергарда" у липні 2018 року вже були реалізовані ТОВ «Мотордеталь-Конотоп». Факт відсутності реального придбання ТОВ "Ергарда" модифікаторів по ланцюгу постачання від інших підприємств підтверджується даними Єдиного реєстру податкових накладних у 2020 році та поданою до органу ДПС податковою звітністю. Підтвердження транспортування матеріалів для ливарного виробництва до перевірки не надано, товарно-транспортні накладні відсутні, відсутні документи з відповідального зберігання.

Під час судового розгляду справи встановлено, що модифікатори, які були придбані у ТОВ "Ергарда", раніше знаходилися у позивача на зберіганні згідно договору № 117 від 05.06.2018, укладеного з ТОВ "Еріно".

Відповідно до актів приймання-передачі № 11 та № 92 від 18.04.2019 позивач прийняв у ТОВ "Еріно" на зберігання модифікатор Egrosil67-Ba (05-2.0) у кількості 12 тонн, згідно видаткової накладної № EN-013 від 22.05.2020 - модифікатор Egrosil67-Ba (03-1.0) 5 тонн, модифікатор Egrosil67-Ba (0,5-1.0) у кількості 3 тонни, товарно-транспортна накладна № 922 від 22.05.2020.

У зв`язку з пред`явленням ТОВ "Еріно" вимоги про повернення модифікатора позивачу були виписані накладні про повернення модифікатора із зберігання.

06.08.2020, 19.08.2020, 27.08.2020, 03.09.2020, 28.09.2020 ТОВ "Ергарда" придбало у ТОВ "Еріно" модифікатори у вказаній кількості, і в цей же день позивач придбав у ТОВ "Ергарда" вказану кількість модифікаторів.

Позивачем було надано витяги з електронних книг обліку матеріальних цінностей, що ввозяться на посту № 4, а також копії фотографій заїзду автомобілів.

За таких обставин, враховуючи, що операції здійснювались в межах одного календарного дня, фактичне переміщення товару не відбувалось. В даному випадку, документами, що підтверджують транспортування модифікаторів до позивача є товарно-транспортні накладні № 92 від 18.04.2019 та № 922 від 22.05.2022, відповідно до яких було здійснено транспортування матеріалів на зберігання.

Таким чином, придбання матеріалів позивачем у ТОВ "Ергарда" підтверджується первинними бухгалтерськими документами та іншими документами щодо їх оприбуткування, оплати, використання у виробництві, а також відображення у бухгалтерському і податковому обліку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022 № 60118280701 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 60218280701 та № 60318280701.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судовим розглядом встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення сформовані відповідачем на підставі того, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту та до складу податкового кредиту наступного звітного періоду суми ПДВ, сплачені по господарським операціям з ТОВ "Ергарда".

Разом з тим, під час судового розгляду справи було підтверджено правомірність формування податкового кредиту, в тому числі по ТОВ "Ергарда" в сумі 123145 грн, отримання бюджетного відшкодування, в тому числі по ТОВ "Ергарда" в сумі 50509 грн та формування від`ємного значення наступних податкових періодів, в тому числі по ТОВ "Ергарда" в сумі 72636 грн.

Податкові накладні, складені та зареєстровані ТОВ "Ергарда" в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог п.п.201.1 ст. 201 ПК України, а тому позивач мав право на віднесення сум ПДВ за такими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Ергарда" відповідачем не спростована ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення № 60218280701 та № 60318280701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача № 60118280701, № 60218280701, № 60318280701 та необхідності їх скасування. При цьому, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.01.2022 № 60018280701 є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп", Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 480/2528/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 20.06.2023