Постанова
від 13.06.2023 по справі 640/10559/22
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10559/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року (повний текст складено 01 грудня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Акваленд» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2022 №00103350702, №00103360702.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані не підтвердженням господарської операції позивача з низкою контрагентів, а тому показники бухгалтерської та податкової звітності по таким операціям сформовані безпідставно, що призвело до заниження суми ПДВ та податку на прибуток, які підлягали сплаті до бюджету.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що фінансові господарські операції з відповідними контрагентами були реальними, за їх результатами складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, а наявність податкової інформації та відсутність деяких товарно-транспортних накладних не свідчать про порушення товариством вимог податкового законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 24.01.2022 по 01.02.2022 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 08.02.2022 №6964/26-15-07-02-03-03/39579894 (а.с.162-196 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44, пункту 135.1 статті 135 підпункту 140.5 статті 140 ПК України, пунктів 5, 7 П(С)БО 15 «Дохід», пунктів 6, 7 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 606060 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 838800 грн.

За наслідками розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки, рішенням від 09.06.2022 №2306/І/26-15-07-02-03-09 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення (а.с.198-211 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема, від 14.06.2022:

- №00103350702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1048500,00 грн, в тому числі за основним платежем на суму 838800,00 грн та за штрафними санкціями на суму 209700,00 грн (а.с.131 т.2);

- №00103360702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 707115,00 грн, в тому числі за основним платежем - 606060,00 грн та за штрафними санкціями на суму 101055,00 грн (а.с.138 т.2).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, а наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Неотанас», ТОВ «Теслабудтрой», ТОВ «Таістас», ТОВ «Легранд Плюс», ТОВ «Стіндер Промс», ТОВ «Мікстора», ТОВ «Бафаір» (попередня назва ТОВ «Фабія-К»), ТОВ «Трілана» (попередня назва ТОВ «Лоріон»), ТОВ «Ізотранс» (попередня назва ТОВ «Євротезіс»), ТОВ «Будпром-Інвест», ТОВ «Тарсофт» (попередня назва ТОВ «Трейд-Векс»), ТОВ «Кавіра», ТОВ «Панда-Инвест», ТОВ «Морес ЛТД», ТОВ «Фрейзер Трейд».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31 січня 2000 року, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Неотанас» укладено договір поставки від 02 березня 2020 року №0203_2020, в ході виконання якого сторонами складено видаткові накладні від 02 березня 2020 року №ПР000000018, від 12 березня 2020 року № ПР000000089, від 06 березня 2020 року №ПР000000079, від 10 березня 2020 року № ПР000000085, податкові накладні від 02 березня 2020 року №178, від 12 березня 2020 року №181, від 06 березня 2021 року №179, від 10 березня 2021 року №180, товарно-транспортні накладні від 06 березня 2020 року №Р79, від 10 березня 2020 року №Р85, від 12 березня 2020 року №Р89 та рахунки на оплату (а.с.22-48 т.2).

Також, між позивачем та ТОВ «Теслабудстрой» укладено договір поставки від 22 січня 2021 року №22.01_21, в ході виконання якого сторонами складено специфікації, видаткові накладні від 22 січня 2021 року №28, від 25 січня 2021 року №31, податкові накладні від 22 січня 2021 року №1186, від 25 січня 2021 року №1191, товарно-транспортні накладні від 22 січня 2021 року №Р28, від 25 січня 2021 року №Р31 (а.с.49-50 т.2, а.с.233-243 т.1).

Крім того, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Таістас» на підставі договору поставки від 02.05.2018 №0205-2018, за результатами яких складено видаткові накладні від 02 травня 2018 року №34, від 29 травня 2018 року № ПР000000038, від 16 травня 2018 року № ПР000000039, від 18 червня 2018 року №41, від 01 серпня 2018 року №65, товарно-транспортні накладні від 02 травня 2018 року №16від 29 травня 2018 року №51, від 16 травня 2018 року №50, від 18 червня 2018 року №306 від 01 серпня 2018 року №153 (а.с.244-257 т.1).

Між позивачем та ТОВ «Легранд Плюс» укладено договір поставки від 22 липня 2021 року №22/07/21, в ході виконання якого складено специфікацію від 22.07.2021, видаткову накладену від 22 липня 2021 року №215, податкову накладну від 22 липня 2021 року №748, товарно-транспортну накладну від 22 липня 2021 року №Р215 (а.с.258-265 т.1).

Крім того, позивач мав фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіндер Промс» на підставі договору поставки від 10.10.2019 №1010-2019 та договору оренди складського обладнання від 10.09.2019, видаткової накладної від 10 жовтня 2019 року №120, актів прийому-передачі обладнання, рахунків на оплату, актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних, податкових накладних (а.с.220-221, 260-278 т.1).

Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Мікстора» на підставі договору №0909-2019 про надання юридичних послуг від 09.09.2019 та договору поставки №1607-2019 від 16.07.2019, в рамках виконання яких складено акти надання послуг, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні (а.с.212-219, 279-291 т.1).

Також, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Бафаір» (попередня назва ТОВ «Фабія-К») на підставі договору поставки від 16.11.2017 №1611-2017, за результатами виконання умов якого складено рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.222-232 т.1, а.с.214-218 т.2).

Між позивачем та ТОВ «Трілана» (попередня назва ТОВ «Лоріон») були господарські взаємовідносини на підставі договору поставки складського обладнання №0204-2018 від 02.04.2018 та договору поставки №1603-2018 від 16.03.2018, внаслідок виконання умов яких сторонами складено та підписано видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні (а.с.219-231 т.2).

Позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Ізотранс» (попередня назва ТОВ «Євротезіс») на підставі договорів поставки №1606-2017 від 16.06.2017 та №0102-2018 від 01.02.2018, за результатами виконання умов яких сторонами складено та підписано видаткові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату, податкові накладні (а.с.232-239 т.2, а.с.1-13 т.3).

Також, між позивачем та ТОВ «Будпром-Інвест» укладено договір поставки №0103-2018 від 01.03.2018, за результатами виконання умов якого сторонами складено видаткову накладну від 01 березня 2018 року №ПР000000020, рахунок на оплату по замовленню, податкову накладну (а.с.240-245 т.2).

Позивач уклав договір поставки №3005-32017 від 30.05.2017 з ТОВ «Тарсоф» (попередня назва «Трейд-Векс») на підставі якого виписано видаткові накладні, рахунки на оплату (а.с.246-262 т.2).

За результатами виконання умов договору поставки №129 від 14.02.2017, укладеного між позивачем та ТОВ «Панда-Инвест», сторонами складено та підписано специфікації, видаткові накладні, рахунки на оплату (а.с.14-26 т.3).

Між ТОВ «ТД «Акваленд» та ТОВ «Морес ЛТД» укладено договір про надання послуг з комп`ютерного програмування від 12.10.2019, за результатами виконання умов якого складено акт надання послуг, рахунок на оплату (а.с.26-31 т.3).

За результатами господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фрейзер Трейд» на підставі договору про надання послуг з комп`ютерного програмування від 02.09.2019 сторонами складено акт надання послуг та виписано рахунок на оплату. Також між сторонами укладено договір оренди складського обладнання від 14.07.2019, на виконання умов якого складено акти прийому-передачі обладнання, акти наданих послуг, рахунок на оплату (а.с.32-43 т.3).

Здійснення розрахунків за вказаними договорами між позивачем та його контрагентами та рух коштів підтверджується наявними в матеріалах справи картками рахунків по контрагентам, банківськими виписками по рахункам позивача, в яких відображені суми та підстави здійснених розрахунків, а також копією договору відступлення права вимоги від 30.07.2021, за яким ТОВ «Дон-Буд ЛТД» набуло право вимоги за зобов`язанням ТОВ «ТД «Акваленд» перед ТОВ «Легранд Плюс» (а.с.45-174 т.3).

Відповідні господарські операції також відображені позивачем у податковій звітності у розрізі по кожному з контрагентів за відповідні періоди, яка була прийнята контролюючим органом без зауважень (а.с.292 т.1 - а.с.21 т.2, а.с.51-126, 149-213 т.2).

Постачання позивачу товарів, надання послуг, зокрема, надання ТОВ «Морес ЛТД» і ТОВ «Фрейзер Трейд» послуг з комп`ютерного програмування, відповідає зареєстрованим видам діяльності контрагентів позивача за КВЕД, а з урахуванням того, що до основного виду господарської діяльності позивача за КВЕД є 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, то придбані позивачем товари і послуги спрямовані на досягнення економічних цілей і є виправданими.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з наведеними контрагентами первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які були надані контролюючому органу під час перевірки та відображені в акті перевірки. Наведені докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається з висновків акту перевірки та обґрунтувань відповідача, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність вказаних господарських операцій на підставі податкової інформації та за результатами аналізу автоматизованих систем щодо не підтвердження походження товарів по ланцюгу постачання.

Контрагенти позивача є зареєстрованими платниками податків та перебувають на податковому обліку. Висновки про безтоварність господарських операцій ґрунтуються на не підтвердженні походження придбаних позивачем товарів по ланцюгу постачання, що базуться виключно на аналізі даних ЄРПН та інформаційних автоматизованих систем податкових органів, без дослідження фактичних обставин, без надання належної оцінки поданим позивачем первинним бухгалтерським документам.

Будь-яких зустрічних звірок чи позапланових перевірок контрагентів позивача та контрагентів другого порядку контролюючим органом не проводилось, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

Натомість, неналежне формування фінансової та податкової звітності з боку контрагентів позивача та контрагентів другого порядку є підставою для застосування відповідних правових наслідків саме то таких контрагентів та не може свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкової та бухгалтерської звітності за результатами господарських операцій, реальність яких підтверджена належними доказами, а факт подальшого використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, в тому числі на виконання замовлень з боку держави, підтверджується відповідними договорами та актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу не надання позивачем товарно-транспортних накладних по поставкам відхиляються судом, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, товарно-транспортні накладні не належать до первинних бухгалтерських документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому їх не подання до контролюючого органу, чи помилки в їх оформленні, не може вважатись належною підставою для висновків про нереальність господарських операцій.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

В той же час, матеріали справи не містять копій листів з податковою інформацією, що надійшла до ГУ ДПС у м.Києві щодо певних контрагентів позивача, а сама наявність такої інформаціє не є беззаперечним доказом участі позивача у схемі незаконного формування податкового кредиту, оскільки листи з податковою інформацією не є належними та допустимими доказами, які фіксують відповідні факти.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо таких контрагентів, в якому досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентами, не може мати наслідків для товариства, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних належних доказів на підтвердження того, що позивач або його контрагенти (контрагенти другого порядку) не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення контрагентами правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено реальність господарських взаємовідносин з контрагентами, отримання позивачем відповідних товарів та послуг із подальшим їх використанням у власній господарській діяльності у відповідності до умов наведених договорів. Матеріали справи підтверджують рух коштів та матеріальних цінностей, зміну майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірним та підлягають скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 червня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.06.2023
Оприлюднено22.06.2023
Номер документу111662118
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —640/10559/22

Ухвала від 18.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 22.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 19.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 13.09.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 22.08.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 27.07.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Постанова від 13.06.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Постанова від 13.06.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 08.06.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 08.05.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні