Постанова

від 19.06.2023 по справі 815/4384/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року

м. Київ

справа № 815/4384/15

адміністративне провадження № К/9901/26843/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року (суддя Завальнюк І.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року (головуючий суддя Милосердний М.М., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.)

у справі № 815/4384/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море» (далі - позивач, товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та за платежем податок на додану вартість.

Одеській окружний адміністративний суд постановою від 07.09.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року, позов задовольнив. Скасував податкові повідомлення-рішення від 14.05.2015 року №№ 0001032201, 0001042201.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що висновки перевіряючого про заниження товариством податку на прибуток та податку на додану вартість, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, що складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг підтверджені достатніми та належними доказами, а їх зв`язок із господарською діяльністю товариства є очевидним.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Відповідач зазначає, що судами не надано належну правову оцінку всім доказам у справі.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт від 23.04.2015 року № 961/22-01/22463956.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення:

- п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 2 284 567 грн;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 537 068 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2015 року:

- № 0001032201, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на 3 426 851 грн, з яких 2 284 567 грн за основним платежем та 1 142 284 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001042201, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 3 171 335 грн, з яких 2 537 068 грн за основним платежем та 634 267 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство є провайдером телекомунікацій і провайдером програмної послуги. Діяльність товариства полягає в наданні населенню послуг кабельного телебачення та послуг доступу до мережі Інтернет.

У періоді, що перевірявся, товариство отримувало послуги з розповсюдження реклами з застосуванням інформаційних ресурсів, моніторингу несанкціонованих підключень до мережі, технічного обслуговування та ін. від ТОВ «ЛН.ЮА» на підставі укладених договорів від 01.10.2012 року, та від ТОВ «Лаки Трейд» - на підставі аналогічних договорів укладених в червні 2014 року.

Суди першої та апеляційної інстанції перелічили надані позивачем копії договорів та відповідних первинних документів та прийшли до висновку, що такі документи підтверджують реальність наданих контрагентами позивача послуг.

Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на його передчасність.

01.10.2012 року між товариством (замовник) та ТОВ «ЛН.ЮА» (виконавець) укладено договір № 01/10-ТС про технічне обслуговування телекомунікаційних оптоволоконних мереж замовника (том 1 арк. с. 134-135).

В додатках № 1 (том 1 арк. с. 136-138) та № 2 (том 1 арк. с. 139-141) наведено кількість метрів певного кабелю та вартість обслуговування із розрахунку за кілометр кабелю.

В пункті 2.2 договору вказано (мовою оригіналу) «под техническим обслуживанием понимается проведение измерений параметров кабельных сетей на каждой стороне (оконечном устройстве) участка сети и приведение их номинальных характеристик к требуемым нормативным параметрам».

Жодних відомостей де саме прокладено мережа товариства, де знаходяться вказані пристрої, яким чином отримати до них доступ ані договір ані додатки до нього не містять. Також договір не містить зобов`язання надати карту розташування мережі замовника. Проте, як об`єкти визначено саме перелік кабелів, наведений в додатку № 1, без зазначення, де саме прокладено кожен з них.

Суд звертає увагу, що кабелі відносяться до пасивного мережевого обладнання, яке не потребує постійного технічного обслуговування, а лише відновлення після пошкодження.

На підтвердження виконання умов договору надані акти здачі прийняття-робіт за січень та квітень 2014 року (том 1 арк. с. 142, 143), згідно з яких виконавець надав послуги з технічного обслуговування кожного метра мережі замовника.

Суд звертає увагу, що на актах зазначено, що вони підписані директором товариства Хомюк С.К, але підпис на актах суттєво різниться від підпису на договорі.

01.10.2012 року між Товариством (замовник) та ТОВ «ЛН.ЮА» (виконавець) укладено договір № 01/10-ТООО про технічне обслуговування обладнання, перелік якого визначено в додатку № 1 (том 1 арк. с. 144-146).

В додатку № 1 (том. 1 арк. с. 147-149) наведено перелік обладнання кількістю 447 одиниць. Більшість обладнання теж є пасивним, а деякі неможливо встановити, наприклад делелитель. Місце розташування вказаного обладнання не зазначено.

Також згідно актів здачі-прийняття робіт за січень-травень 2014 року (том 1 арк. с. 153-156) виконавець надав послуги з технічного обслуговування кожної одиниці обладнання, при цьому не зазначив в чому саме полягало таке обслуговування, де і які дефекти виявлено, які заходи прийнято.

Аналогічно різняться підписи директора товариства на договорі та актах.

Також 01.10.2012 року між Товариством (замовник) та ТОВ «ЛН.ЮА» (виконавець) укладено договір № 01/10-ТОО про технічне обслуговування обладнання замовника.

Судами попередніх інстанцій також не досліджено надані до матеріалів справи документи, не перевірено, чи можливо ідентифікувати де встановлено обладнання, яке згідно договору знаходиться в експлуатації, в чому полягало обслуговування та профілактичні роботи тощо. Не встановлено, ким саме підписано акти здачі-прийняття робіт.

01.10.2012 року між Товариством (замовник) та ТОВ «ЛН.ЮА» (виконавець) укладено договір № 01/10-ОА щодо сповіщення абонентів мережі про стан заборгованості (том 1 арк. с. 167-169).

Для цього виконавцю надано доступ до портів білінгової системи абонентської бази даних (том 1 арк. с. 170).

В свою чергу, судами не встановлено, чи надано абонентами мережі дозвіл на передачу їх особистих даних третій особі.

Додатком № 2 договору визначено узгодження договірної ціни, яка залежить від кількості абонентів (том 1 арк. с. 171).

Податковий орган звертав увагу, що товариством не надано доказів кількості абонентів, щодо яких здійснено заходи, передбачені договором, тобто, не доведено ціну, яку позивач має сплатити виконавцю, але судами попередніх інстанцій вказані обставини не досліджено.

Аналогічно не доведено виконання умов договору № 01/10-НП від 01.10.2012 року укладеним між товариством (замовник) та ТОВ «ЛН.ЮА» (виконавець), яким замовник зобов`язується виявляти незаконні підключення до мережі, інформувати про це замовника та відключати такі підключення.

Неможливо встановити, чи встановлено факти незаконного підключення, де, коли, яким чином повідомлено замовника, які заходи прийнято.

Щодо договору № 01/10-ІР від 01.10.2012 року укладеного між Товариством (замовник) та ТОВ «ЛН.ЮА» (виконавець) (том 1 арк. с. 199-201).

За вказаним договором виконавець надає послуги з розповсюдження рекламної інформації замовника.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що сповіщення абонентів та реклами цілком збігаються із напрямком господарської діяльності ТОВ «Телекомпанія «Чорне море», а саме зі створенням і технічною експлуатацією телекомунікаційної мережі у ході надання послуг зв`язку, а також заохочення нових абонентів до співробітництва.

Проте суди не дослідили додаток № 1 до договору (том. 1 арк. с. 202-203), пунктом 3 вказаного додатку визначені веб-сайти, де розміщується реклама замовника, серед яких київські сайти, сайти російського домену, житомирський сайт та, навіть, сайт американської ювелірної компанії, яка здійснює продаж кольорових бриліантів.

Судами не встановлено, яким чином користувачі вказаних сайтів можуть бути заохочені приєднуватись до кабельної мережі в м. Одеса. Не встановлено, чи збільшилось число користувачів мережі товариства протягом 2012-2014 років, враховуючи, що повний перелік домів, підключених до мережі, наявний в матеріалах справи.

Крім того, ані суд першої ані суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам податкового органу, що виконавець за договорами знаходиться в м. Київ, тоді як обладнання, яке він обслуговував, в м. Одесі, але жодних доказів транспортування робітників, розрахунку вартості такого транспортування тощо до договору не надано.

Аналогічно, судами попередніх інстанцій не досліджено договори та первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Лаки трейд».

В свою чергу, суд погоджується з доводом суду першої інстанції, що податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Проте, всупереч наведеному, судом не досліджено та не надано оцінку жодному доводу податкового органу.

Приймаючи рішення щодо підтвердження реальності господарських операцій, суд першої інстанції обмежився переліком наданих документів, не проаналізувавши їх зміст. Суд апеляційної інстанції вказану помилку не виправив, обмежившись цитуванням рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності податковим органом правомірності прийнятих рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року у справі № 815/4384/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко