Рішення

від 19.06.2023 по справі 134/798/23

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/134/185/2023

Справа № 134/798/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 червня 2023 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді: Лабая О.В.

з участю секретаря: Цибуляк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

Своїм позовом до суду позивач просила визнати за нею право на спадщину як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0521986200:03:001:0159) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9361 га на території Соколівської сільської ради Вінницької області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 686895, виданим на підставі розпорядження Крижопільської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 104 на ім`я ОСОБА_3 .

Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Соколівка Тульчинського району Вінницької області помер її батько ОСОБА_3 .

Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому на час смерті майно. Вона являється спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ст.1261 ЦК України. Крім неї, спадкоємцем є також її мати ОСОБА_2 , яка в установлений Законом строк про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулася.

До складу спадщини належить земельна ділянка (кадастровий номер 0521986200:03:001:0159) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9361 га на території Соколівської сільської ради Вінницької області, вартістю 72086,09 гривень згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 686895, виданим на підставі розпорядження Крижопільської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 104 на ім`я ОСОБА_3 , який втрачено, про що в районній газеті «Сільські новини» опубліковано оголошення про визнання державного акту недійсним.

За оформленням спадщини після смерті батька вона звернулася до приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Питель М.С., однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу, про що видано офіційну довідку № 63/01 - 16 від 04.05.2023.

За таких обставин, за вирішенням питання про спадщину на земельну ділянку я змушена звернутись до суду із даним позовом

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року було відкрито провадження у справ за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13 червня 2023 року закрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надіслала суду про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надіслала завірену заяву де не заперечує проти задоволення позову та просить справу розглянути у його відсутність. Позовні вимоги визнала повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Соколівка Тульчинського району Вінницької області помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2020 року.

Родинні стосунки позивача із померлими підтверджуються свідоцтвом про її народження НОМЕР_2 від 20.11.1965 року, у якому матір`ю позивача записано ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3 .

Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому на час смерті майно. Позивач та відповідач, які являються спадкоємцями першої черги за законом відповідно до ст.1261 ЦК України, Однак відповідач в установлений Законом строк про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулася.

До складу спадщини належить земельна ділянка (кадастровий номер 0521986200:03:001:0159) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9361 га на території Соколівської сільської ради Вінницької області, вартістю 72086,09 гривень згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 686895, виданим на підставі розпорядження Крижопільської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 104 на ім`я ОСОБА_3 .

Із копії оголошення з газети "Сільські Новини" зазначено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 686895, виданим на підставі розпорядження Крижопільської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 104, виданий на ім`я ОСОБА_3 , вважати недійсними. У зв`язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів, позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістомст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначеноГлавою 87 ЦК України. Згідно зіст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідност. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідност. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до абз. 2 п.1розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України(2001 року), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно доДекрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Державний акт (сертифікат) на земельну ділянку спадкодавцем за життя не виготовлений, що є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на право на земельну ділянку. Згідно п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно достатті 1225 ЦКправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зіст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Пунктом 21постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2ст. 3 СК України. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1ст. 29 ЦКє житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Згідно зістаттею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до ч.10ст. 6 того ж Законуреєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення. У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьоюстатті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом». Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. Надані позивачем докази відповідно до вимог ст.76,78-80 ЦПК Україниє допустимими, достовірним та достатніми. Оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність позову і тому підлягає задоволенню. На підставі ст.ст.328,1218,1222,1225,1264,1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4,12,48,76,81,206,259,263-268 ЦПК України Постановоюпленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0521986200:03:001:0159) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9361 га на території Соколівської сільської ради Вінницької області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 686895, виданим на підставі розпорядження Крижопільської районної державної адміністрації від 19 травня 2006 року № 104 на ім`я ОСОБА_3

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 ,жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Суддя: