Постанова

від 19.06.2023 по справі 333/5482/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.06.2023 Справа № 333/5482/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/5482/21 Головуючий у 1 інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-ц/807/801/23 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

судді: Кухаря С.В.

Онищенка Е.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22 серпня 2019 року в рахунок запропонованого у майбутньому договору купівлі-продажу транспортного засобу «Таврія 1102» ОСОБА_3 отримав від нього у якості авансу 2 250,00 доларів США, які еквівалентні 60 750,00 грн., про що власноруч зазначив у відповідній розписці від 22.08.2019 року, яка мала ознаки договору «завдатку».

При цьому, розписка від 22.08.2019 року не містить посилань відповідача на погодження сторонами жодного строку, місця укладання будь-якого правочину, порядку проведення розрахунків, інших істотних обставин, обов`язків сторін щодо підлягаючого укладенню в майбутньому основного договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Наявність оригіналу розписки у позивача, відсутність належних доказів про укладання договору купівлі-продажу свідчать про те, що зобов`язання відповідачем не виконане.

Позивач вказує, що Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої, у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосувати тлумачення contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав.

Зазначає, що поведінка відповідача є протиправною, дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з безпосереднім порушенням законних прав та інтересів позивача, з огляду на що він був вимушений скористатися послугами АТ «Укрпошта» та направити рекомендованим (цінним) листом з описом вкладення на адресу відповідача первісну вимогу від 19.03.2021 року про повернення коштів. За надані поштові послуги він сплатив 26,00 грн. Вказаний лист був повернутий позивачу 12.04.2021 року з підстав спливу строку його зберігання на поштовому відділенні, у зв`язку з чим він сплатив вартість поштових послуг у розмірі 13,01 грн.

Далі позивач направив рекомендованим (кур`єрським, цінним) листом з описом вкладення на адресу відповідача повторну вимогу від 19.04.2021 року про повернення коштів, за що ним було сплачено 42,00 грн. Рекомендований лист з повторною вимогою від 19.04.2021 року був отриманий відповідачем 23.04.2021 року.

До 10.08.2021 року відповідач не вчинив будь-яких реальних дій, спрямованих на укладання у передбачений законом спосіб договору купівлі-продажу зазначеного у розписці від 22.08.2019 року автомобіля «Таврія 1102» і не повернув аванс.

Зазначає, що законом не передбачено залишення авансу у сторони, яка його отримала, у разі не укладання в обумовлений строк основного договору купівлі-продажу (автомобіля).

ОСОБА_2 посилається на те, що передані ним в рахунок оплати за основним (неукладеним) договором грошові кошти є відповідно до ст. 570 ЦК України не завдатком, а авансом, і підлягають поверненню особі, яка їх сплатила. Вказує, що поведінка відповідача є протиправною та позбавляє його можливості використати кошти в майбутньому на власний розсуд для задоволення власних (матеріальних та духовних) потреб, завдає йому матеріальну та моральну шкоду.

Також позивач зазначає, що ним понесені судові витрати, які за попереднім розрахунком дорівнюють 11 104 грн. 01 коп., з яких: 908,00 грн. - сплачені у якості судового збору, 15,00 грн. - вартість комісійних банківських послуг, сплачених за банківську операцію щодо сплати суми судового збору, 81,01 грн. - вартість поштових послуг за пересилання на адресу відповідача вимог про повернення коштів, 10 000,00 грн. - вартість підлягаючих сплаті на користь адвоката Грецова С.В. послуг правничої допомоги, 100,00 грн. - вартість фінансових послуг установи, пов`язаних з прийняттям та пересиланням позивачем адвокату Грецову С.В. у безготівковій формі коштів за надану правову допомогу.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 2 250,00 доларів США, які еквівалентні 60 750,00 грн., та судові витрати в загальному розмірі 11 104,01 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштіввідмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, у серпні 2022 року ОСОБА_2 та його представник - адвокат Грецов С.В. подали апеляційну скаргу, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Грецова С.В. залишено без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2022 року залишено без змін.

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з заявою про роз`яснення вищевказаної постанови Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року, ОСОБА_1 як особа, що не брала участі у справі, з підстав вирішення цим рішенням питання про її права та обов`язки, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховані правові висновки Верховного Суду, згідно з якими видача розписки без належного укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу не вважається укладеним договором (правочином) та не є підставою для набуття права власності; «договір купівлі-продажу автомобіля у вигляді розписки ... не відповідає формі, встановленій для таких договорів наведеним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, а тому не може створювати у його сторін будь-яких прав і обов`язків, у тому числі бути підставою для набуття ... права власності на вказаний транспортний засіб».

В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2007 року. Влітку 2019 року чоловік та дружина вирішили за спільні сумісні кошти сім`ї придбати для спільного використання в інтересах сім`ї (у спільну сумісну власність подружжя) легковий транспортний засіб.

На підставі двох правочинів, до яких ОСОБА_3 не мав будь-якого відношення, а саме, на підставі договорів комісії та купівлі-продажу №7729/19/000257 від 19.08.2019 року подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у спільну сумісну власність придбали транспортний засіб. Обидва правочини, які укладені в інтересах подружжя, є чинними, не розірвані, не визнані недійсними. Уклавши зазначені договори, покупець ОСОБА_2 сплатив у передбачений спосіб податок у встановленому розмірі.

22.08.2019 року відповідач видав ОСОБА_2 «розписку» (односторонній правочин), зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 2 250 доларів США за автомобіль «Таврия 1102», які є платою за «укладеним» договором купівлі-продажу автомобіля «Таврия 1102»: « НОМЕР_1 », що дійсності не відповідає. «Розписка» від 22.08.2019 року не є «договором купівлі-продажу», та не може бути підставою для набуття права спільної сумісної власності подружжя, не була та не є законною підставою для реєстрації права власності на жодний транспортний засіб.

На підставі договорів комісії, купівлі-продажу №7729/19/000257 від 19.08.2019р., укладених в інтересах подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з однієї сторони, та TOB "Бахмут-авто" (яке діяло в інтересах власника ОСОБА_5 ), з іншої сторони, територіальним сервісним центром №2342 на ім`я ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ1102071197, Хетчбек-В, 2004 р.в., колір зелений, №кузова: НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 , видано свідоцтво серії « НОМЕР_3 від 28.08.2019р.

Також ОСОБА_4 зазначає в апеляційній скарзі, що ОСОБА_3 не вчинив жодних дій, пов`язаних з обов`язковим виконанням вимог закону щодо сплати податків за отримання доходу від «неукладеного» ним договору купівлі-продажу транспортного засобу. Відповідач не повідомив суд про наявність підстав для звільнення від сплати податків за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 ПК України.

ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження обґрунтованості підстав неповернення отриманих ним у якості авансу коштів у розмірі 2 250 доларів США.

Копія апеляційної скарги та додані до неї матеріали, копія ухвали про відкриття апеляційного провадження направлені відповідачу, отримані ОСОБА_3 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження також направлені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , отримані ними, що також підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу транспортного засобу був укладений, отримані ОСОБА_3 грошові кошти є не авансом або завдатком, а оплатою за договором купівлі-продажу автомобіля «Таврія 1102», номер кузова НОМЕР_1 , 2004 р., розписка надавалась в якості письмового підтвердження факту передачі грошових коштів за автомобіль.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наданої позивачем розписки від 22.08.2019 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 суму у розмірі 2 250,00 доларів США за автомобіль Таврія 1102, номер кузова НОМЕР_1 , 2004 р.в., зазначивши у розписці «претензій не маю».

Згідно з договором комісії № 7729/19/000257 від 19.08.2019 року ТОВ «Бахмут-Авто» (комісіонер) зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок ОСОБА_6 (комітента) від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу ЗАЗ 110207 Хетчбек-В, 2004 року випуску, колір зелений, № кузова НОМЕР_1 .

З витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справи від 23.09.2021 року вбачається, що 28.08.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб ЗАЗ 110207, 2004 року випуску.

Відповідно до наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Запорізькій області інформації від 11.01.2022 року, власником транспортного засобу ЗАЗ 110207, 2004 року випуску, колір зелений, № кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , дата видачі свідоцтва - 28.08.2019 року.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, який визначає певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання. Тобто, якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якою зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Як зазначалося вище, зі змісту розписки від 22.08.2019 року, яка була досліджена судом першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_3 отримав від позивача суму у розмірі 2 250 доларів США за автомобіль Таврія. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримані ОСОБА_3 грошові кошти не є авансом або завдатком, а є платою за договором купівлі-продажу автомобіля Таврія.

Посилання ОСОБА_4 на застосування судом норм права без урахування наведених у апеляційній скарзі висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, безпідставні, оскільки висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у наведених в апеляційній скарзі постановах Верховного Суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що видача ОСОБА_3 розписки без належного укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу не вважається укладеним договором, що договір купівлі-продажу автомобіля у вигляді розписки не відповідає формі, встановленій для таких договорів, на те, що отримані ОСОБА_3 грошові кошти є безпідставно набутим майном, що ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження обґрунтованості підстав неповернення отриманих ним у якості авансу коштів розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , тому згідно ч. 4 ст. 370 ЦПК України в межах зазначених доводів колегія суддів скаргу ОСОБА_4 не розглядає.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не вчинив жодних дій, пов`язаних з обов`язковим виконанням вимог закону щодо сплати податків за отримання доходу від «неукладеного» ним договору купівлі-продажу транспортного засобу правильність висновків суду по суті спору не спростовують та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Решта обставин, на які посилається ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складений 19 червня 2023 року

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухарь

Е.А. Онищенко