Рішення

від 14.06.2023 по справі 495/2279/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/2279/23

Номер провадження 2/495/1781/2023

14 червня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді одноособово Анісімової Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Коліниченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тузлівської селищної рад, ОСОБА_2 про встановлення факту належності спадкового майна померлому та визнання права власності на спадкове майно, суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2023 року ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до Тузлівської селищної рад, ОСОБА_2 про встановлення факту належності спадкового майна померлому та визнання права власності на спадкове майно.

Позивні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача, ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входять:

1) земельна ділянка площею 6,83 га, розташована на території Тузлівської сільської ради, масив АДРЕСА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125085600:01:002:0222, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту серія І-ОД № 032535, виданого 16.07.2003 року, зареєстрованого 17.09.2004 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 8033;

2) житловий будинок АДРЕСА_2 Одеська область.

Спадщина після померлого брата прийняла мати ОСОБА_4 за спадковою справою № 233/05, відкритою державним нотаріусом Татарбунарської нотаріальної контори на підставі заповіту та 29.11.2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія ВСЕ № 804842, зареєстрованим в реєстрі за № 5591, на земельну ділянку площею 6,83 га. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок мати не оформила, оскільки брат за життя не встиг оформити право власності на власний будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати, ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить:

1) земельна ділянка площею 6,84 га, розташована на території Тузлівської сільської ради, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , Білгород-Дністровського (колишнього Татарбунарського) району, Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 5125085600:01:002:0389, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ОД № 032816, виданого 16.07.2003 року, зареєстрованого 17.09.2004 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 8069.

2) земельна ділянка площею 6,83 га, розташована на території Тузлівської сільської ради, масив АДРЕСА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125085600:01:002:0222, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ № 953815, виданого 21.03.2007 року, згідно з свідоцтвом перо право на спадщину за заповітом від 29.11.2005 року серія ВСЕ № 804842, зареєстрованим в реєстрі за № 5591, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 010753500004;

3) житловий будинок АДРЕСА_3 Одеська область;

4) житловий будинок АДРЕСА_4 з господарськими будівлями та спорудами, 1975 року побудови, загальною площею 77,0 кв.м, житловою площею АДРЕСА_5 .

Спадщину після померлої матері ОСОБА_4 за спадковою справою № 399/07, відкритою державним нотаріусом Татарбунарської нотаріальної контори на підставі заповіту, посвідченого 14.09.2007 року Тузлівською сільською радою,Татарбунарського району, Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 219, у передбачений законом термін, прийняли в рівних частках позивач з сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , відповідно.

Кожна з сестер 04.11.2008 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на 1/2 частку земельної ділянки площею 6,83 га кадастровий номер 5125085600:01:002:0222, на 1/2 частку земельної ділянки площею 6,84 га кадастровий номер 5125085600:01:002:0389.

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на обидва житлові будинки у 2008 році вони не оформили, але за взаємною згодою зазначені будинки перебували у фактичному користуванні позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра позивача ОСОБА_5 , спадщину після неї прийняла її донька ОСОБА_6 , що підтверджується витягом зі спадкового реєстру № 7021871 від 04.10.2022 року, виданого Саратською державною нотаріальною конторою Одеської області за спадковою справою № 66/2019, відкритою 25.04.2019 року та оформила свідоцтво про право на спадщину за законом на частки земельних ділянок, які належали її померлій матері. Спадщину на житлові будинки ОСОБА_7 не оформляла не оформляла, тому зазначені будинки фактично перебувають у користуванні позивача і до теперішнього часу.

Звернувшись до державного нотаріуса першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Саданова О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житлові будинки АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 , але 08.12.2022 року отримала відмову у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом на будинки у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Отже, оскільки ні брат, ні мати за життя не виготовили технічні паспорти на них і не отримали свідоцтва про права власності на них, позивач не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про спадщину на ці будинки. Позивач просить:

1) встановити факт належності спадкового майна а саме:

- житлового будинку АДРЕСА_7 за померлим ОСОБА_3

- житлового будинку АДРЕСА_8 за померлою ОСОБА_4 .

2) визнати за позивачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_8 та житловий будинок АДРЕСА_7 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.03.2023 року позовна заява була залишена без руху, у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2023 року провадження по справі було відкрито.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити

Відповідач, ОСОБА_2 , у судову засіданні позовні вимоги визнала.

Відповідач, Тузлівська сільська рада, у судове засідання не з`явилася, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи та доводи сторін прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернулася до суду із метою захисту свого права, та просить суд визнати, що житловий будинок АДРЕСА_7 належав ОСОБА_3 , а житловий будинок АДРЕСА_8 належав ОСОБА_4 .

Так як ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим виконкомом Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 25.05.2005 року. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять: 1) земельна ділянка площею 6,83 га, розташована на території Тузлівської сільської ради, масив АДРЕСА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125085600:01:002:0222, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту серія І-ОД № 032535, виданого 16.07.2003 року, зареєстрованого 17.09.2004 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 8033; 2) житловий будинок АДРЕСА_2 Одеська область.

Спадщина після померлого брата була прийнята матір`ю, ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (підтверджується повторним свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області 13.07.2015 року). Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить: 1) земельна ділянка площею 6,84 га, розташована на території Тузлівської сільської ради, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , Білгород-Дністровського (колишнього Татарбунарського) району, Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 5125085600:01:002:0389, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ОД № 032816, виданого 16.07.2003 року, зареєстрованого 17.09.2004 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 8069; 2) земельна ділянка площею 6,83 га, розташована на території Тузлівської сільської ради, масив АДРЕСА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125085600:01:002:0222, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯГ № 953815, виданого 21.03.2007 року, згідно з свідоцтвом перо право на спадщину за заповітом від 29.11.2005 року серія ВСЕ № 804842, зареєстрованим в реєстрі за № 5591, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 010753500004; 3) житловий будинок АДРЕСА_3 Одеська область; 4) житловий будинок АДРЕСА_4 з господарськими будівлями та спорудами, 1975 року побудови, загальною площею 77,0 кв.м, житловою площею АДРЕСА_5 .

Спадщину після померлої матері, ОСОБА_4 , за спадковою справою № 399/07 у передбачений законом термін, прийняли в рівних частках позивач з сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , відповідно.

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на обидва житлові будинки у 2008 році вони не оформили, але за взаємною згодою зазначені будинки перебували у фактичному користуванні позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра позивача ОСОБА_5 , спадщину після неї прийняла її донька ОСОБА_6 та оформила свідоцтво про право на спадщину за законом на частки земельних ділянок, які належали її померлій матері. Спадщину на житлові будинки ОСОБА_7 не оформляла не оформляла, тому зазначені будинки фактично перебувають у користуванні позивача і до теперішнього часу.

Тому, позивач просила суд визнати належність житлових будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 за померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, і як результат визнати за позивачем право власності на вказані вище житлові будинки, що належали померлому брату та матері.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з аб. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідну до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

За змістом п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Отже за змістом вказаної норми особа, яка вважає, що його право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Як вбачається із змісту позовних вимог позивач просить просять визначити визнати належність майна, тобто права власності, за особами які є померлими на час розгляду справи в суді.

Але відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, суд вважає, що визначення належності права на нерухоме майно за померлою особою не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Тому, неможливим є визнання права власності (належності майна) за померлою особою на підставі позову спадкоємців, оскільки ніхто, крім власника, не може звертатися до суду з таким позовом

Таким чином зі смертю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у них припинилась цивільна правоздатність, а отже за останніми не можливо визнавати право власності.

Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає виниклим спадковим правовідносинам, та відповідно позбавляє суд визнавати за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, але разі, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Так як суд вважає, що визнання права власності за померлими особами іде у розріз з вимогами чинного законодавства, суд не приймає визнання відповідачем позову.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст.ст. 15, 16, 1218, 1220, 1221, 1222, 1225, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Тузлівської селищної рад, ОСОБА_2 про встановлення факту належності спадкового майна померлому та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Д. Анісімова