Рішення

від 20.06.2023 по справі 754/5373/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3069/23 Справа №754/5373/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Панченко О.М., з секретарем судових засідань Сарнавським М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a>, третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.04.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД", третя особа: ОСОБА_2 в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД" за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження Товариства.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 16.01.2023 року вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності у розмірі 100%. У січні 2023 року на вказану адресу надійшов лист від ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" у якому описана вимога щодо сплати заборгованості за електропостачання адресоване ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД". Отримавши витяг із ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по відповідачу, позивачка виявила, що дійсно вказане підприємство зареєстроване у її квартирі. Зазначає, що відповідно до витягу, датою реєстрації відповідача є 26.11.2019 року, а власником квартири остання стала з 16.01.2023 року. Позивачка намагалась зв`язатись із відповідачем по номеру телефону, що вказано у витязі, однак це не дало жодного результату. Більш того, позивачкою було надіслано лист безпосередньо посадовій особі - директору ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД", згідно витягу, однак на даний час відповіді не отримала та на зв`язок зі сторони відповідача ніхто не виходив. На адресу позивачки продовжує надходити кореспонденція адресована відповідачу, що вимагає від позивачки надавти пояснення про відсутність відповідача за зареєстрованим місцезнаходженням, тим самим створює для неї незручності. Використання майна відповідачем в якості юридичної адреси після припинення законних на те підстав, на думку позивача, свідчить про незаконність такого використання. Враховуючи те, що позивачці нічого не було відомо про вказані обставини, вона не укладала ніяких цивільно-правових договорів із відповідачем стосовно оренди вказаної квартири, відповідач не провадить господарської діяльності за вказаною адресою, вважає, що відповідач незаконно використовує адресу реєстрації її квартири та повинен змінити її на іншу, оскільки це порушує її права як власника.

Отже, виходячи з вищевикладеного позивачка просить суд: 1) усунути перешкоди їй у користуванні нерухомим майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a> (ЄДРПОУ 43368565) за адресою: 02217, м.Київ,вул. Миколи Закревського, буд. №45, кв.№109. 2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a> (ЄДРПОУ 43368565) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Панченко О.М. від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав на виконання процесуальних обов`язків сплив.

Відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді, а саме за зареєстрованим у передбаченому законом порядку місцем знаходження юридичнлї особи.

Третя особа у справі в судове засідання не з"явився, повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд вважав за можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали позовної заяви, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2023, а також копією Договору купвлі-продажу квартири від 16.01.2023 року, який засвідчений приватним нотаріусом Шевченко І.Л.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на 25.04.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a> (ЄДРПОУ 43368565), зареєстроване 26.11.2019 за адресою: АДРЕСА_1 . Керівником Товариства є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 листом звернулася до безпосердньо посадової особи - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a> - Володька О.Ю. про зміну місцезнаходження відповідача з адреси: АДРЕСА_1 на іншу адресу, однак відповіді нею досі не отримано.

У відповідності до ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються: рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, а також установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.

Отже, вирішення питання про зміну місцезнаходження ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД"з внесенням змін до статуту товариства віднесено до виключної компетенції вищого органу управління відповідача - загальних зборів учасників ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД" .

Так, відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому цим законом та статутом товариства.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Дана стаття врегульовує і порядок скликання загальних зборів учасників товариства. Зокрема, передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства; виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства; повідомлення, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення; статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення; у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний; якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Отже, виходячи з того, що відповідач досі рахується зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , то питання про зміну місцезнаходження відповідача з адреси: АДРЕСА_1 (адреси квартири позивачки) та проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань загальними зборами учасників відповідача не було розглянуто.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.04.2023 р. встановлено, що станом на момент звернення позивачки до суду місцезнаходження Відповідача не змінено та зареєстроване за адресою нерухомого майна позивачки (а.с. №10).

Матеріалами справи підтверджено, що на адресу нерухомого майна позивачки надходить кореспонденція на ім`я відповідача (а.с. №14).

Доказів вирішення спору на момент розгляду судової справи суду не надано.

Доказів укладення між сторонами будь-яких цивільно-правових угод, що надають відповідачу право на користування належним позивачці нерухомим майном, суду не надано.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно п.45.2. ст.45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно п.10 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ст.10 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Разом з тим, відомості, внесені до державного реєстру, можуть бути використані третіми особами, що у свою чергу свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, як власника майна. Реєстраційні записи про місцезнаходження товариства мають відповідати фактичним даним.

Таким чином, відсутність за зареєстрованою адресою відповідача органів управління товариства та фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу суперечить ст.93 Цивільного кодексу України, п.45.2. ст.45 Податкового кодексу України, п.10 ч.2 ст.9 та ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Особа набуває річ (майно) у власність з метою задоволення особистих інтересів. Цей інтерес власника полягає в отриманні вигоди або користі від користування річчю (майном). Саме через користування реалізується призначення речі.

Використання нерухомого майна позивачки Відповідачем в якості місцезнаходження після припинення на те підстав свідчить про незаконність такого використання.

Бездіяльність Відповідача щодо необхідної зміни місцезнаходження товариства з адреси належного майна позивачки, з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є протиправною.

Використання адреси нерухомого майна для визначення місцезнаходження юридичної особи та отримання від цього відповідної вигоди, без отримання згоди власника об`єкта нерухомого майна, є порушенням права власності та створює перешкоди власнику (в даному разі позивачці) у здійсненні нею своїх прав вільно та на власний розсуд користуватись та розпоряджатись майном.

Суд вважає, що в даному випадку, використані усі можливі засоби для досудового врегулювання спору щодо зміни місцезнаходження відповідача, проте позивачкою бажаного результату не отримано.

Оскільки питання про зміну місцезнаходження ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД"не вирішено, суд вважає, що порушуються права позивача, як власника нерухомого майна, що підлягають судовому захисту.

Так, відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р., відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Отже, власник має право вимагати усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2020р. у справі №212/6724/17.

Отже, пред`явлення негаторного позову (про усунення порушень права власності) відповідає змісту суб`єктивного права, за захистом якого позивачка звернулась до суду.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Разом із тим, спосіб захисту має бути ефективним.

Як визначає Верховний Суд у постанові від 16.12.2020р. у справі №676/58/17-ц, спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як обґрунтовано вище, рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи є виключним правом вищого органу управління товариства. При цьому, приймаючи судове рішення суд не може підміняти повноваження органів управління юридичної особи.

Тому, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: АДРЕСА_1 (адреси місцезнаходження майна позивачки).

Втім, із прийняттям рішення зобов`язуючого характеру в даному разі не повною мірою досягається бажаний для позивачки результат, оскільки рішення має зобов`язальний характер виключно для відповідача та виконання цього рішення безпосередньо залежить від дій та добросовісності відповідача.

При цьому суд враховує, що виникнення цього судового спору спричинено саме недобросовісною поведінкою та зволіканням відповідача.

До моменту належного виконання відповідачем судового рішення про зобов`язання вчинити дії - внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства, майно позивачки залишається обтяженим недостовірними відомостями державного реєстру.

Усунення порушень права власності позивачки лише шляхом зобов`язального судового примусу відповідача не дозволяє позивачці посилатися у відносинах з іншими особами (в т.ч. податковим органом, який здійснює облік відповідача за адресою місцезнаходження майна позивачки) на фактичну відсутність місцезнаходження ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД" за адресою.

При цьому, чинне законодавство України не містить будь-яких інших механізмів, які дозволяють позивачці встановити певний факт та вплинути на відповідача, ніж вирішення спору судом.

Згідно ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, у ст. 1 Першого Протоколу підкреслюється: «мирне володіння» означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності особи.

Стала судова практика у спорах між власниками нерухомого майна з особами, у яких відпали підстави для обліку їх місця проживання у цьому нерухомому майні, суди неодноразово доходили висновків, що належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування (Постанови Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі №686/16196/15-ц, від 04.07.2018р. у справі № 653/1096/16-ц ). В частині правовідносин власності такі справи є подібними.

Отже, поряд із зобов`язальним механізмом судового примусу відповідача, ефективним способом захисту прав позивачки є усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зняття з реєстрації ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД" за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Варто зазначити, що до участі у справі вірно залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Так, рішення суду в частині зобов`язання внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства безпосередньо впливає на його права та обов`язки.

Як обґрунтовано вище, вирішення питання про зміну місцезнаходження відповідача з внесенням змін до статуту товариства віднесено до виключної компетенції вищого органу управління відповідача - загальних зборів учасників ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.04.2023 (а.с. № 51-54) встановлено, що ОСОБА_2 є єдиним учасником ТОВ "ВТФ "ВІП-ПРОД", а тому має права та обов`язки щодо одноособового прийняття рішень на загальних зборах учасників з відповідних питань. Тому, виконання рішення у справі може вплинути на його обов`язок щодо прийняття рішення вищим органом управління відповідача (загальних зборів) про зміну місцезнаходження товариства та вчинення реєстраційних дій.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2147,20 грн. (дві позовні вимоги по 1073,60 грн. - за кожну).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.15,16, 93, 316, 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного Кодексу України, п.45.2. ст.45 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 9, 10, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ст.ст. 32, 33, 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», постановами Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №676/58/17-ц, 01.04.2020р. у справі №212/6724/17, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a>, третя особа: ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у користуванні нерухомим майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a> (ідентифікаційний код юридичної особи - 43368565) за адресою: 02217, м.Київ, вул. Миколи Закревського, буд. №45, кв. №109 .

Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a> (ідентифікаційний код юридичної особи - 43368565) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Торгова Фірма "ВІП-ПРОД"</a> (ідентифікаційний код юридичної особи - 43368565) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147, 20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення суду до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Панченко О.М