Рішення

від 17.04.2023 по справі 932/6888/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/6888/21

Провадження № 2/932/3852/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 квітня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, житлово-будівельний кооператив №401, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, житлово-будівельний кооператив №401, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій позивач просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилалася на те, що з вона є власником квартири АДРЕСА_1 в якій рахується зареєстрованим ОСОБА_2 який є її колишнім чоловіком

З огляду на те, що відповідач з вересня 2020 року не проживає у вказаній квартирі та не вчинив дії щодо добровільного зняття з реєстраційного обліку, позивач вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Лукінової К.С. від 17.09.2021 відкрито провадження у справі.

У зв`язку з закінченням відрядження судді Лукінової К.С. до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, справу було передано судді Кондрашову І.А. яким за ухвалою від 16.02.2022 її прийнято до свого провадження та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначено про підтримання заявлених позовних вимог.

Від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Департаменту.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, жодних клопотань відповідачем не надіслано.

Треті особи пояснення не надали і до судового засідання, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, також не надіслано відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Згідно з копією договору купівлі0продажу від 29.12.2000, ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору дарування від 25.02.2021 за реєстровим №233, ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіді з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 рахується зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 з 26.01.2001.

Відповідно до копії заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2021, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з актом про не проживання від 15.09.2022 складеного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та засвідченого головою правління ЖБК №401, ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 02.09.2020.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 383ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСРзакріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Статтею 391ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснено у п.34 постанови Пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п.3 ч. 1 ст.346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Hіхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 у справі N447/455/17 (провадження N14-64цс20) звернула увагу на те, що ЖК УРСР був прийнятий 30.06.1983 і він не відображає усіх реалій сьогодення. ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.

Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

Частиною 1 статті 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Отже,при розглядіпитання проприпинення правакористування колишньогочлена сім`ївласника житла,суди маютьприймати доуваги якформальні підстави,передбачені статтею406ЦК України,так ізважати нате,що самфакт припиненнясімейних відносинз власникомбудинку (квартири)не позбавляєїх правакористування займанимприміщенням,та вирішуватиспір зурахуванням балансуінтересів обохсторін.Положення статті406ЦК Україниу споріміж власникомта колишнімчленом йогосім`їз приводузахисту прававласності нажитлове приміщення,можуть бутизастосовані заумови наявностітаких підстав-якщо сервітутбув встановлений,але потімприпинився.Однак встановленнятакого сервітутупрезюмується напідставі статті402,частини першоїстатті 405ЦК України(аналогічнийвисновок міститьсяу постановіВС/КЦСвід 19.02.2022прийнятій зарезультатами розглядусправи №577/2727/20-ц).

Оскільки шлюб між сторонами розірвано (сервітут припинився) та з огляду на те, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з вересня 2021 року по сьогодні без поважних причин, що вбачається з матеріалів справи, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, судом врахована процесуальна поведінка відповідача щодо відсутності інтересу до виниклого спору.

Керуючись ст.ст.12,81,133,141,258,259,263-268 ЦПК Українисуд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, житлово-будівельний кооператив №401, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 910, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ