Постанова

від 20.06.2023 по справі 906/755/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Справа № 906/755/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 15.03.23р. суддею Кудряшовою Ю.В. у м.Житомирі, повний текст складено 28.03.23р. у справі № 906/755/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"

про стягнення 14547,17 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. №01-44/1290/22 від 14.11.2022)

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі № 906/755/22.

1.2 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі № 906/755/22 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" про стягнення 14547,17 грн (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. №01-44/1290/22 від 14.11.2022). Стягнуто з відповідача на користь позивача 7726,80 грн основного боргу, а також 611,22 грн сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції.

2.1. Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг на підставі договору № 2703-20 від 30.04.2020. На підтвердження факту надання відповідачу послуг на суму 7726,80 грн., позивачем надано суду копію акту виконаних робіт, копію податкової накладної №17 від 04.11.2021, квитанцію № 1 від 30.11.2021 про реєстрацію податкової накладної № 17 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2.2. Суд першої інстанції з урахуванням спростування відповідача позовних вимог, норм Податкового кодексу України щодо вимог реєстрації податкових накладних, зазначено , що пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

2.3. Системний аналіз положень пункту 187.1 ст. 187 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що датою виникнення податкового зобов`язання з надання послуг в даному випадку є дата надання послуг та при здійсненні операції з надання послуг платник податку - виконавець був зобов`язаний в установлені строки скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, а також надати її покупцю за його вимогою, у свою чергу, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є підставою для нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

2.4. Згідно матеріалів справи за результатом реєстрації податкової накладної №17 від 04.11.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідач отримав право на отримання податкового кредиту за даною господарською операцією та скористався цим правом. Лише після відкриття провадження у даній справі та надходження відповіді на відзив позивача, де зверталася увага суду на факт використання податкового кредиту за спірною господарською операцією, позивач в січні 2023 року відкоригував суму податкового кредиту, яким скористався ще в листопаді 2021 року.

2.5. Відповідно судом не прийнято до уваги такі докази відповідача, та розцінено, що вчинення таких дій щодо коригування податкової звітності спрямовані на уникнення виконання зобов`язань згідно договору №2703-20 від 30.04.2020 в частині сплати заборгованості в сумі 7726,80 грн. Вимоги про стягнення з відповідача 7726,80 грн. вартості наданих послуг є законними та обґрунтованими.

2.6. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6820,37 грн. пені, судом зазначено, що згідно п.п. 8.2. договору у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник за прострочення понад 2 (двох тижнів) сплачує пеню у розмірі 500,00 гри. за кожний день прострочення.. Відповідно виходячи із приписів цивільного законодавства щодо правових наслідків, які настають у разі порушення зобов`язання, встановлені договором або законом, керуючись статтею 549 ЦК України та статтею 230 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вданому випадку визначення розміру пені суперечить імперативним приписам ч. 3 ст. 549 ЦК України. Оскільки встановлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття, судом відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення 6820,37 грн. пені.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1 Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі №906/755/22 та ухвалити нове, яким відмовити у позовній вимозі в частині стягнення 7726,80 грн - основного боргу, а також 611,22 грн - сплаченого судового збору. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу та судові витрати зі сплати судового збору.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не враховано обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, висновки, викладені в рішенні є помилковими та такими, що не відповідають матеріалам справи,

3.3. Скаржник зазначає, що судом не здійснено аналізу дії/доводів/аргументів відповідача-апелянта в цілому, не досліджено дійсних обставин справи. Судом 1-ої інстанції під час розгляду даної справи було вирішено звернути увагу лише на дії/доводи/аргументи/зазначену хронологію подій позивача, які суд начебто трактує правомірно.

3.4. Щодо обставин справи, апелянт зазначає, що дійсно, 30.04.2020 між позивачем (виконавцем) та відповідачем-апелянтом (замовником) було укладено договір про сервісне обслуговування та ремонт устаткування № 2703-20 від 30.04.2020. Серед іншого, зокрема, у пункті 2.2. договору сторони передбачили, що оплата по слуг по даному договору проводиться упродовж 5 - ти банківських днів, з моменту підписання Актів виконаних робіт і отриманих рахунків, що виставляються виконавцем позивач щодо даного факту не заперечував та вірно посилався на даний пункт своїй позовній заяві поданій до суду інстанції. Разом з тим, сторони чітко визначили в договорі порядок надання робіт/послуг, а також порядок здійснення оплат за наданні послуги/роботи.

3.5. Разом з тим, враховуючи передбачені в пункті 3.2 умови договору суд не врахував, що для здійснення оплати відповідачем упродовж 5-ти банківських днів коштів за надані послуги чи/або роботи позивачу, мають настати відповідні події, зокрема, позивачем на підставі складеного та підписаного Акту виконаних робіт повинен виставити відповідачу-апелянту рахунок, що не було враховано судом. Останній не дослідив обставин, що лише після настання вищевказаних подій у відповідач виникає обов`язок здійснити оплату за договором.

3.6. Суд не звернув жодної уваги на те, що між сторонами не було підписано та не було погоджено Акт наданих послуг, що передбачено умовами підписаного між сторонами договору як обов`язковою частиною, внаслідок чого могла бути складена податкова накладна у підтвердження палання послуг. В матеріалах справи відсутній такий акт. Відповідач під час розгляду спору в суді першої інстанції зауважував, що долучений Акт виконаних робіт віл 04.11.2021 не може вважатися таким, що є належним чином оформленим та таким, що підтверджує виконання позивачем умов Договору та виконання надання послуг належним чином, внаслідок чого заборгованості відповідача перед позивачем не існує, а предмет спору відсутній взагалі. У своїх додаткових поясненнях поданих до суду апелянт належним чином обґрунтував чому для нього не є зрозумілим форма, в якій було оформлено начебто Акт про надання послуг позивачем відповідачу (від 04.11.2021). Суд невірно дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення суми грошових коштів у розмірі - 7 726,80 грн., так як така сума є необґрунтованою і не підтверджена належними первинним документами (обов`язковим для складання та підписання Акт наданих послуг), які складені у відповідності до вимог чинного законодавства і підтверджують реальність господарської операції в цій частині наданих послуг.

3.7. Також скаржник зазначає, що суд 1 в оскаржуваному рішенні взагалі не звернув жодної уваги на доводи відповідача стосовно долученої до справи позивачем податкової накладної №17 від 04.11.2021, яку було подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних, начебто на підставі неналежним чином та на власний розсуд складеного позивачем Акту виконаних робіт, який було долучено 21.02.2023, у той час коли справа розглядалася вже протягом тривалого періоду.

3.8. Враховуючи норми Податкового кодексу України, щодо реєстру відомостей податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, а також правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», апелянт зазначає, що у випадку у відносинах між позивачем та відповідачем жодна із підстав для складання податкової накладної не настала. Кошти не зараховувались на розрахунковий рахунок позивача і товар не відвантажувався, що залишено поза увагою суду першої інстанції. При цьому, суд не звернув уваги, що окрім складання податкової накладної повинні бути між сторонами належним чином складені первинні документи, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст господарської операції.

3.9. Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, про розмір витрат, які він очікує понести з розглядом у зв`язку розглядом апеляційної скарги останній. Так, керуючись ч. 1 ст. 126 та ч.8 статті 129 ГПК України попередні орієнтовні витрати на правничу допомогу становлять 10000,00 грн

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" у відзиві просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі №906/755/22. Надані відповідачем до суду докази не доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог

4.1.1. Щодо заявлених відповідачем-апелянтом витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає що такі вимоги не можуть бути задоволенні, у зв`язку із їх не доведеністю та безпідставністю.

4.1.2. Також позивач просить апеляційний суд розглянути заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з моменту винесення судом рішення по суті спору.

4.1.3. Позивач зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач може понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги становить 5 000,00 грн, який складається з написання відзиву на апеляційну скаргу. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом з метою їх відшкодування згідно ст. ст. 126, 129 ГПК України буде наданий з відповідною заявою про винесення додаткового рішення на стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Це пов`язано з тим, що прийняття наданих послуг з написання та подання відзиву на апеляційну скаргу буде після її написання та направлення до апеляційного суду.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі №906/755/22. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

4.3. Відповідно до частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі №906/755/22 здійснюється без повідомлення учасників справи.

4.4. Станом на 20.06.2023 до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті учасниками провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі № 906/755/22 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Податковий кодекс України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі по тексту постанови також - ПК України)

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (Замовник) укладено договір № 2703-20 про сервісне технічне обслуговування та ремонт устаткування (а.с. 6-10), згідно пункту 1.1 якого, замовник замовляє, а виконавець зобов`язаний за плату надати послуги з технічного сервісного обслуговуванню та/або ремонту (послуги та/або роботи) компресорного обладнання (надалі за текстом Договору - устаткування), що розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 10. Перелік устаткування визначається в акті прийому-передачі на технічне обслуговування, що є невід`ємною частиною даного договору.

7.3. Пунктом 1.4. договору визначено, що виконавець зобов`язується забезпечити замовника запасними частинами, сервісними наборами та іншими витратами матеріалами (запчастини) до вказаного обладнання, які замовник зобов`язується оплатити додатково, згідно відповідних рахунків.

7.4. Вартість технічного обслуговування устаткування встановлюється в гривнях і вказується в Специфікації (Додаток до Договору) з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) (п.п. 2.1. договору).

7.5. Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата послуг по даному договору проводиться упродовж 5-ти банківських днів, з моменту підписання Актів виконаних робіт і отриманих рахунків, що виставляються виконавцем.

7.6. Згідно пункту 2.5. договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

7.7. За умовами пункту 3.2. договору за результатами кожного проведеного технічного сервісного обслуговування та або ремонту уповноваженою особою виконавця, складається в двох примірниках "Протокол технічного обслуговування компресора" в якому обов`язково вказуються параметри компресора, виявлені недоліки, перелік матеріалів, що підлягає заміні, рекомендації щодо обслуговування та "Акт виконаних робіт" і вказівкою виконаних робіт і датою виконання, який підписується уповноваженими особами виконавця і замовника. Підписаний "Акт виконаних робіт" є для виконавця підставою для виставлення рахунків на оплату послуг та/або робіт. В Акті виконаних робіт виконавець зобов`язаний зазначити з розшифровкою вартість наданих послуг та/або робіт.

7.8. Пунктами 10.1.-10.3. договору встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.п. 10.1. договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2022. Термін дії договору пролонгується на наступний період, якщо жодна із сторін у письмовій формі не звернулася із пропозицією припинити дію договору у термін не менше ніж за 20 днів до фактичної лати припинення строку договору (п.п. 10.2. договору). Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.п. 10.3. договору).

7.9. Додатком №1 до договору № 2703-20 сторонами погоджено перелік необхідних послуг та ціни на сервіс (а.с. 9-10).

7.10. Матеріалами справи встановлено, що виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" належним чином та відповідно умов договору виконував взяті на себе зобов`язання. Проводив огляд, обслуговування та ремонт устаткування Замовника у відповідний період.

7.11. У матеріалах справи наявні: копія акту виконаних робіт (а.с. 122), копія податкової накладної № 17 від 04.11.2021 (а.с. 15), та квитанція № 1 від 30.11.2021 про реєстрацію податкової накладної № 17 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 17), які надані Виконавцем в підтвердження факту виконаних робіт - надання послуг Замовнику на суму 7726,80 грн

7.12. Господарськими судами встановлено, що 21.01.2022 Виконавець - ТОВ "ПРОМА ПЛЮС" направив на електронну пошту замовника - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (а.с. 126, 127, 129) лист-претензію за вх. № 51 про оплату наданих послуг, зокрема, і згідно рахунку від 27.10.2021.

7.12.1 Вказаний лист-претензія залишилася без відповіді та виконання.

7.13. В подальшому, враховуючи відсутність оплати наданих Замовнику послуг з обслуговування А (найменування робіт згідно Додатку № 1 до договору від 30.04.2020) компресора в сумі 7726,80 грн., Виконавець Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" 24543,60 грн. основного боргу та 6820,37 грн. пені.

7.14. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.10.2022 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/755/22. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження Призначено підготовче засідання.

7.15. В обґрунтування позовних вимог позивач ТОВ "ПРОМА ПЛЮС" зазначив, що відповідач не оплатив надані послуги за проведений ремонт/обслуговування устаткування у відповідності до договору № 2703-20 від 30.04.2020.

7.16. У відзиві на позов відповідач ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" звертав увагу суду на те, що для стягнення заборгованості в сумі - 7726,80 грн. у відповідача відсутні підстави, так як такі послуги не були надані позивачу, акт наданих послуг не підписаний та не скріплений печаткою відповідача. Також відповідач не визнав вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 16816,80 грн., оскільки послуги в цій частині оплачені. Реєстрація податкової накладної, на думку відповідача, не є належним доказом проведення господарської операції без складання первинних документів сторонами. Крім цього, відповідач зауважував, що позивач не врахував спеціальну позовну давність в 1 рік, що передбачена ст. 258 ЦК України, до вимог щодо стягнення пені.

7.17. 14.11.2022 на електронну адресу господарського суду надійшла заява позивача за вх. № 01-44/1290/22 про зменшення позовних вимог. В заяві зазначено, що відповідно до платіжного доручення від 22.09.2022 №15549 відповідачем у добровільному порядку було сплачено частину заборгованості за договором про надання послуг у загальному розмірі 16 816,80 грн. Відповідно позивач просив суд прийняти заяву до розгляду, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати наданих послуг в розмірі 7726,80 грн. та пеню в розмірі 6820,37 грн., а також судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

7.18. Також 14.11.2022 на електронну адресу господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. № 16753, у якому позивач наполегливо зазначав на тому, що після реєстрації податкової накладної № 17 від 04.11.2021 відповідач отримав податковий кредит з ПДВ. Позивач також звертав увагу суду на те, що відповідач цим податковим кредитом скористався та відобразив його у своїй податковій звітності. Відповідач не надавав жодної заяви до позивача з вимогою коригувати податкову звітність та скасувати реєстрацію відповідної податкової накладної. Самостійно відповідач також жодних коригувань не здійснював. Отже, відповідач користувався податковою вигодою за господарською операцією, яку він не визнає. Це, на думку позивача, є суперечливою поведінкою, яка свідчить про наявність у діях відповідача ознак конклюдентної поведінки та одночасно наміру ухилитися від виконання своїх зобов`язань з оплати наданих послуг.

7.19. 16.11.2022 від відповідача надійшли заперечення на відзив, у яких останній просить суд врахувати пояснення, аргументи та обґрунтування викладені в запереченнях ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія". Відмовити в задоволенні позовних вимог у даній справі.

7.20. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.01.2023 у даній справі заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. №01-44/1290/22 від 14.11.2022 прийнято до розгляду, відповідно подальший розгляд справи здійснювався в межах визначеної даною заявою ціни позову в сумі 14547,17 грн. Також даною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

7.21. 16.02.2023 відповідач подав до суду додаткові пояснення, до яких додав копії актів наданих послуг від 10.08.2021 №451, від 10.08.2021 № 452, від 06.10.2021 № 577, копію уточненого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.01.2023, відомості про суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстр податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування від 18.01.2023.

7.22. 21.02.2023 позивач подав до суду клопотання про долучення акту виконаних робіт від 04.11.2021 в читабельному вигляді та доказів направлення електронних листів про прибуття спеціалістів на 04.11.2021 та рахунку на суму 7726,80 грн., вимоги про оплату рахунків від 24.06.2021 та 27.10.2021. Крім цього, позивач звертав увагу суду на те, що з практики виконання договору № 2703-20 від 30.04.2020 сторони виконували наступний алгоритм дій:

- замовник направляв заяву про необхідність виконання сервісних робіт;

- виконавець складав рахунок за надані послуги, направляв його замовнику та повідомляв про дату прибуття працівників виконавця;

- працівники виконавця виконували роботи, складали та підписували акт виконаних робіт, оригінал якого надавали замовнику разом з актом наданих послуг (для бухгалтерського обліку) для підписання;

- замовник на підставі акта виконаних робіт підписував акт наданих послуг (для бухгалтерського обліку) та направляє його виконавцю.

7.23. Також позивач, у клопотанні зазначив, що відповідач фактично знаючи про прибуття працівників виконавця 04.11.2021, отримав рахунок на оплату вартості послуг, допустив працівників до виконання робіт, отримав оригінал акта виконаних робіт для формування акта наданих послуг, але не вчинив жодних дій на виконання своїх зобов`язань. Саме наведеними фактам позивач пояснював відсутність оригіналів документів на підтвердження наданих послуг 04.11.2021 на суму 7 726,80 грн.

7.24. 15.03.2023 за результатами розгляду даного спору, судом першої інстанції ухвалено рішення (пункти 1.1.-1.2. цієї постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1 - 2.6. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, врахування та прийняття доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення, про відмову у позові, виходячи з наступного.

8.2. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.3. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.4. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.5. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

8.6. Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.7. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.8 Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (пункт 1 статті 628 ЦК України).

8.9. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.10. Частинами 1, 2 статті 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

8.11. Згідно частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

8.12. Так, правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору надання послуг № 2703-20 від 30.04.2020.

8.13. Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

8.14. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

8.15. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

8.16. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

8.17. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.18. Як уже зазначалося, на підтвердження факту надання відповідачу послуг на суму 7726,80 грн., позивачем надано суду копію акту виконаних робіт (а.с. 122), копію податкової накладної № 17 від 04.11.2021 (а.с. 15), квитанцію № 1 від 30.11.2021 про реєстрацію податкової накладної № 17 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 17).

8.19. Частинами 3, 8 статті 19 ГК України передбачено, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

8.20. Апеляційний господарський суд, зазначає, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

8.21. Згідно абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

8.22. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

8.23. У пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

8.24. Відповідно до пункту 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

8.25. Аналізуючи додані позивачем до матеріалів справи на підтвердження факту надання відповідачу послуг на суму 7726,80 грн, копію акту виконаних робіт, копію податкової накладної № 17 від 04.11.2021, квитанцію № 1 від 30.11.2021 про реєстрацію податкової накладної № 17 в Єдиному реєстрі податкових накладних, апеляційний суд зазначає наступне.

8.26. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

8.27. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

8.28. Згідно пункту 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

8.29. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

8.30. Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

8.31. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

8.32. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

8.33. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце

8.34. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

8.35. Самі лише податкові накладні (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

8.36. Таким чином, такі докази як податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

8.37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17

8.38. В матеріалах даної справи відсутні відповідні рахунки, які визначені, як підстава для платіжних операцій.

8.39. Посилання позивача на реєстрацію ним податкової накладної №17 від 04.11.2021 за господарською операцією апеляційним судом відхиляються, оскільки відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

8.40. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.41. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.42. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.43. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.44. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.45. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.46. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.47. Враховуючи наведені обставини, позивачем не надано апеляційному господарському суду належних та допустимих доказів, які б встановленому законом порядку підтверджували наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 7726,80 грн.

8.48. Таким чином, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором у сумі 7726,80 грн. є безпідставними та не підлягають до задоволення, як і похідна вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 6820,37 грн. за договором у зв`язку із простроченням оплати послуг.

8.49. Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 7726,80 грн суми заборгованості згідно договору № 270В3-20 від 30.04.2020 лише на підставі податкової накладної №17 та її реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних.

8.50. Висновок суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 7726,80 грн. вартості наданих послуг свідчить про неповне з`ясування судом обставини, що мають значення у даній справі

8.51. Такі висновки суду першої інстанції, з урахуванням встановлених апеляційним господарським судом обставин є передчасними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

8.52 Доводи, викладені у апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції враховуються, як обґрунтовані та підставні, що є наслідком задоволення апеляційної скарги.

8.53. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" слід задоволити, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі № 906/755/22 - скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7726,80 грн. - основного боргу.

8.54. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за результатами її розгляду слід покласти на позивача (розділ 10 цієї постанови).

8.55. Разом з тим, як уже зазначалося у даній постанові вище, в апеляційній скарзі скаржником зазначалося про судові витрати, які останній очікує понести у зв`язку її розглядом справи. Апелянт визначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат: витрати на правничу допомогу 10000,00 грн. Судовий збір 3 721,50 грн. Всього: 13721,50 грн.

8.57. Жодних доказів, документів на підтвердження понесення вказаних витрат відповідач-апелянт не подав. Відповідних заяв, клопотань до апеляційного суду станом на 20.06.2023 не надходило .

8.58. Керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає наведене клопотання у прохальній частині апеляційної скарги без розгляду.

8.59. Відповідно, і заява/клопотання позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо витрат на правничу допомогу, які він очікує понести з розгляду апеляційної скарги у даній справі, будуть вирішені апеляційним судом у встановленому процесуальному порядку, після подання відповідної заяви/клопотання з протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.03.2023 у справі № 906/755/22, апелянт сплатив судовий збір у розмірі у сумі 3721,50 грн., згідно платіжної інструкції №355 від 07.04.2023.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то у даному випадку витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

10.5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 3721,50 грн слід покласти на позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"

10.6. На виконання даної постанови про розподіл судових витрат слід видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" від 07.04.23р. задоволити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 15 березня 2023 року у справі №906/755/22 скасувати в частині стягнення із відповідача 7726,80 грн - основного боргу. Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМА ПЛЮС" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 4/6 прим. 1, ЄДРПОУ 38237795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10, ЄДРПОУ 03379632) 3721,50 грн - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №906/755/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "20" червня 2023 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.