Постанова

від 15.06.2023 по справі 904/4173/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4173/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 (прийняте суддею Манько Г.В., повне судове рішення складено 20.02.2023) у справі № 904/4173/22

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОРБІТА"

про стягнення 840 815 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОРБІТА" заборгованості у розмірі 454 597 грн. 58 коп., 3% річних 21 584 грн. 94 коп., інфляційних втрат 129 112 грн. 04 коп., пені 187 771 грн. 61 коп., 7% річних штрафу 47 749 грн. 33 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі № 904/4173/22:

-позов задоволено частково;

-стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Орбіта" на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованість у розмірі 454 597 грн. 58 коп., судовий збір 6 818 грн. 96 коп.;

-в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконанням відповідачем умов договору №17 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 19.10.2021р., наявністю боргу за теплову енергію у сумі 454 597, 58 грн.

У вимогах про стягнення штрафних санкцій суд відмовив, оскільки на час надходження позовної заяви до суду та на час прийняття рішення у справі на всій території України діє воєнний стан. Приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р. №206 забороняють нарахування та стягнення з населення, що утворило неприбуткову організацію обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ОРБІТА" для отримання житлово - комунальних послуг, неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі № 904/4173/22, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та ухвалити рішення у відповідній частині, задовольнивши позовні вимоги, а саме: 3% річних у розмірі 21 584, 94 грн, компенсація за інфляційні втрати у розмірі 129 112, 04 грн, пені у розмірі 187 771, 61 грн, 7% штрафу у розмірі 47 749, 33 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Тобто в постанові чітко зазначено, що нарахування неустойки забороняється тільки населенню, а тому відповідач не підпадає під вказане визначення, оскільки нормативні приписи зазначеної урядової постанови стосуються населення, а не юридичних осіб.

Тобто, жодним законодавчим актом не заборонено виконавцю житлово - комунальних послуг нараховувати та стягувати неустойку, інфляційні нарахування, 3% річних, нарахованих на заборгованість, утворену споживачами-юридичними особам за надані послуги.

Фінансування АТ "Криворізька теплоцентраль" здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню, підприємствам, організаціям та установам. Тривалий час підприємство знаходилось у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає соті мільйонів гривень. При цьому, що господарська діяльність з надання житлово - комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги.

Відповідач, як юридична особа, має право звертатися до суду про стягнення заборгованості з мешканців будинку, котрі порушують статутні зобов`язання.

Проте, відповідачем не здійснено жодних дій щодо стягнення платежів з мешканців та членів кооперативу для здійснення сплати заборгованості за комунальні послуги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо задоволення скарги.

Відповідач зазначає, що споживачами послуг було саме населення, а не він. Вказане підтверджується тим, що вартість гігакалорії спожитої споживачем теплової енергії позивач відпускав відповідачу за цінами для потреб категорії споживачів "населення"; після переходу мешканців будинку на індивідуальні (прямі) договори безпосередньо з позивачем з 01.11.2021р., договір купівлі-продажу теплової енергії № 589 від 01.11.2013р., який було укладено з юридичною особою відповідача було достроково припинено; фактично позивачем надано послуги з централізованого опалення, а не купівлі-продажу теплової енергії.

Посилаючись на назву Договору № 589 "Купівля-продаж теплової енергії" позивач хибно визначив відповідача як не споживача житлово-комунальних послуг, а як наче - господарського контрагента.

Проте, відповідач є не прибутковою організацією, не мала та не має ліцензії на постачання , а отже відповідач не міг надавати послуги з централізованого опалення будинку. Послуги з централізованого опалення надавав позивач, який мав на це певні дозволи від держави.

Враховуюче вищевказані факти: відсутність у відповідача факту господарської діяльності та ліцензії на транспортування та теплопостачання, застосований тариф за гігакалорію позивачем, судову практику тощо, вказує на те, що назва договору не відповідала фактичним договірнім правовідносинам між сторонами спору, а правовідносини між сторонами відбувалися в межах положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Позивач не спростовує того, що відповідач не використовував теплоносій в комерційних цілях (під час ведення комерційної діяльності тощо) чи то для отримання економічної вигоди (продажу третім особам) суду не надає. Доказів того, що послуги за Договором були використані ЖБК для власних виробничих технологічних потреб, замість споживання житлово- комунальних матеріали справи також не містять.

Укладаючи договір купівлі-продажу теплової енергії для забезпечення житлово-комунальної послуги з централізованого опалення для мешканців житлового будинку відповідач вважався балансоутримувачем та керувався приписами чинних на той час норм.

Відповідач вважає необґрунтованим нарахування штрафу та пені на підставі договору № 589 від 01.11.2013, оскільки сторонами було укладено договір реструктуризації заборгованості, а дія самого договору № 589 від 01.11.2013 достроково припинена, тобто відбулась новація.

З моменту припинення дії Договору № 589 та підписанням раніше Договору реструктуризації заборгованості № 17, сторони повинні були керуватися положеннями діючого правочинна, а саме Договору реструктуризації заборгованості № 17 від 19.10.2021р., дія якого була зафіксовано сторонами з 19.10.2021р.до 31.10.2024р., та положення якого передбачали відповідальність за прострочення платежів - лише у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних .

Також під час ухвалення рішення, судом не були взяти до уваги докази часткової сплати суми заборгованості, під час розгляду справи (до винесення рішення) на суму 12 000, 00 грн. (докази оплат надавалися позивачу та суду), а отже основний борг судом не було зменшено.

Від позивача надійшла відповідь на відзив. Спірний період на який нараховувалась заборгованість та неустойка (штрафні санкції, пеня) взагалі жодним чином не стосується даного позову та ніяким чином не позбавляє відповідача відповідальності за зобов`язанням за Договором № 589 від 01.11.2013.

Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Тобто в постанові чітко зазначено, що нарахування неустойки забороняється тільки населенню, а тому Відповідач не підпадає під вказане визначення, оскільки нормативні приписи зазначеної урядової постанови стосуються населення, а не юридичних осіб.

Жодним законодавчим актом не заборонено виконавцю житлово - комунальних послуг нараховувати та стягувати неустойку, інфляційні нарахування, 3% річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасну та в внесену не в повному обсязі споживачами-юридичними особам плату за надані послуги. Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що позивач надав послуги не конкретно юридичній особі - відповідачу, а фактично мешканцям будинку - населенню, на яких розповсюджуються приписи Постанови КМУ № 206 щодо заборони нарахування на заборгованість неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних тощо.

Відповідач не заперечує існування основного боргу за централізоване опалення, який виник у зв`язку з неоплатою мешканцями житлового будинку за отримані послуги та надав доказ оплати боргу 01.05.2023 на суму 14 000, 00 грн.

14.06.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що договірні відносини склалися саме між сторонами, як юридичними особами. Відповідач не оскаржував ту обставину, що позивач поставляючи за Договором № 589 від 01.11.2013 теплову енергію, надавав саме житлово- комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу теплової енергії має своїм предметом споживання теплової енергії саме для забезпечення умов проживання та перебування фізичних та юридичних осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах. Крім того Відповідач сам зазначав, що є колективним споживачем. Згідно п.9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуг" колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. У поясненнях позивач посилається на висновки, викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 904/4175/22.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі № 904/4173/22; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.05.2023 о 14:30 год.

Судове засідання, призначене на 18.05.2023 не відбулося у зв`язку з незапланованою відпусткою головуючого судді Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2023 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.06.2023 о 16:00 год.

В судовому засіданні 15.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Відповідно до статуту Житлово-будівельного кооперативу "Орбіта", зареєстрованого 02.10.2009, кооператив створено виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу (п. 1.4). Відповідно до 2 розділу статуту метою діяльності кооперативу є забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення згоди власників квартир будинку про порядок реалізації ними прав на володіння, користування та розпоряджання ними своїх прав на об`єкти будинку, що перебувають у спільній власності членів кооперативу; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" та Житлово-будівельним кооперативом "Орбіта" підписано договір №589 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2013р. (далі Договір).

За цим договором Теплопостачальна організація-Продавець бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві-Покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покулець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 Договору).

Теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1 Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії, Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.01.2011р. складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ (п. 6.3 Договору).

Споживач-Покупець сплачує Теплопостачальній організації-Продавцю вартість теплової енергії, використаної понад обсяги, які передбачені на відповідний період, згідно фактично використаному обсягу теплової енергії. Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об`єктів не вважається порушенням договору (п. 6.7 Договору).

Позивачем нарахування плати за теплову енергію здійснювалось із застосуванням тарифу для споживачів категорії "населення".

Споживач-Покупець несе відповідальність за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки (п. 7.2, 7.2.7 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014 року керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін (п. 10.1 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення-строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 Договору).

Дія договору припинена з дати переходу будинку на індивідуальні договори, а саме з 01.11.2021.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (підприємство) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-Будівельний кооператив "Орбіта" (боржник) підписано договір №17 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 19.10.2021р.

З "19" жовтня 2021 р. підприємство надає Боржнику розстрочку у погашенні заборгованості за теплову енергію, що утворилася за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 589 від "01" жовтня 2013р., яка станом на "19" жовтня 2021 p., складає 511 422,30 грн. (п. 1.1 Договору).

Щомісячна сума платежу з погашення реструктуризованої заборгованості на період з жовтня 2021 р. по жовтень 2024 р. становить 14 206,18 грн. (п. 1.2 Договору).

За положеннями п. 2.2. Договору підприємство має право у разі прострочення боржником обов`язкової щомісячної суми, згідно розділу 1 цього договору, більше, як на 30 календарних днів, в односторонньому порядку розірвати цей договір та без попередження боржника звернутися до суду щодо примусового стягнення заборгованості за цим договором.

За порушення умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України (п.3.1 Договору).

Договір набуває чинності з "19" жовтня 2021 р, і діє до "31" жовтня 2024р. (п. 4.1 Договору).

У разі, коли доходу Боржника, який уклав Договір про реструктуризацію заборгованості, не вистачає для повного погашення боргу, строк дії Договору продовжується за його письмовою заявою до повного погашення (п. 4.2 Договору).

У разі порушення Боржником зобов`язань викладених у абзаці 1 пункту 2.3 цього Договору, а саме щомісячної несплати реструктуризованої заборгованості, Підприємство має право звернутися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п. 4.6 Договору).

Свої договірні зобов`язання щодо постачання відповідачу теплової енергії позивач виконав у повному обсязі, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 149 від 31 січня 2021 року на загальну суму 197 689,82 грн.; № 1292 від 28 лютого 2021 року на загальну суму 188 008,26 грн.; № 2466 від 31 березня 2021 року на загальну суму 156 647,16 грн.; № 3723 від 30 квітня 2021 року на загальну суму 74 344,04 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 177 від 05.11.2021, № 181 від 07.12.2021, № 190 від 14.01.2022, № 197 від 21.02.2022 відповідач сплачував щомісячні платежі на суму 14 206,18 грн. по договору реструктуризації.

Позивач посилається на обставини невиконання договорів та наявність боргу відповідача за спожиту теплову енергію в сумі 454 597,58 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні 3% річних у розмірі 21 584, 94 грн, компенсації за інфляційні втрати у розмірі 129 112, 04 грн, пені у розмірі 187 771, 61 грн, 7% штрафу у розмірі 47 749, 33 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктами 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати отриманих за договором послуг.

Як вказувалось вище, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем своєчасно оплати за спожиту теплову енергію не здійснено внаслідок чого утворився борг та було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, в якому визначено графік щомісячних платежів та відповідальність за порушення цих зобов`язань. Проте, відповідач допустив порушення умов договору про реструктуризацію та починаючи з березня 2022 року не здійснював своєчасно такі щомісячні платежі.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Проте, умовами договору про реструктуризацію заборгованості не було перебачено відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу, а тому їх нарахування та вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу з відповідача є неправомірними та безпідставними.

Також колегія суддів приймає до уваги, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " визначено, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Кабінет Міністрів України постановляє: "Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі -COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Жодна із сторін не оскаржувала ту обставину, що позивач, поставляючи за Договором № 589 від 01.11.2023 теплову енергію, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу теплової енергії має своїм предметом споживання теплової енергії саме для забезпечення умов проживання мешканців будинку.

При цьому пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонено нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги безвідносно того, фізичною чи юридичною особою допущено несвоєчасне здійснення відповідних платежів.

З огляду на те, що на час надходження позовної заяви до суду та на час прийняття рішення у справі на всій території України в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 встановлено карантин, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені та штрафу.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022 (Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 р.) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено і на теперішній час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Так, мешканцями будинку створено неприбуткову організацію - обслуговуючий кооператив з метою забезпечення житлом членів кооперативу, належного утримання будинку, забезпечення в отриманні житлово - комунальних послуг.

Однак, положення вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування обслуговуючим кооперативам, які є юридичними особами, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори.

Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

Окрім того, колегія суддів вбачає підстави для відмови у задоволенні нарахованих 3% річних та інфляційних втрат і з підстав їх необґрунтованості та неправильного розрахунку. Звертаючись з позовом до відповідача про стягнення заборгованості і штрафних санкцій з посиланням на не виконання умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 589 від 01.11.2013, позивач не врахував умови укладеного між сторонами Договору № 17 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 19.10.2021, відповідно до умов якого сторони узгодили графік погашення існуючого боргу щомісячними платежами. Прострочення оплати за цим графіком відбулось щодо частини суми (платежі по 14 206, 18 грн за період з березня 2022 по жовтень 2022 - звернення з позовом), а не усієї заборгованості, що не було враховано позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Розрахунок містить періоди та суми заборгованостей, які взагалі не відповідають умовам договору про реструктуризацію.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цій частині.

Проте, судом першої інстанції при винесенні рішення щодо стягнення суми основного боргу не було враховано, що під час розгляду справи відповідачем згідно платіжного доручення № 256 від 12.01.2023 частково сплачено заборгованість у сумі 12 000, 00 грн. (а.с. 82, т. 1).

А отже, провадження у справі у частині основного боргу у розмірі 12 000, 00 грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо поданої відповідачем під час розгляду апеляційної скарги платіжної інструкції № 282 від 01.05.2023, яке свідчить про часткову сплату відповідачем, на суму у розмірі 14 000,00 грн, заборгованості, колегія суддів вказує наступне.

Системний аналіз статті 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасників справи.

Наявність часткових сплат відповідачем грошових коштів на погашення заборгованості має враховуватись під час виконання рішення суду, згідно із вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а також не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої права, обумовлені ст.ст. 327, 328 ГПК України або в межах судового провадження, або в межах виконавчого провадження, як сторони виконавчого провадження.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За положеннями ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

За викладених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте враховуючи неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме здійснення відповідачем оплати частини боргу під час розгляду справи судом першої інстанції, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення основаного боргу у сумі 12 000, 00 грн. з закриттям провадження у цій частині, а резолютивна частина рішення суду першої інстанції відповідній зміні.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі № 904/4173/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі № 904/4173/22 змінити в частині стягнутої суми основного боргу та розподілу судових витрат.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Орбіта" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Бульварний, буд. 19, код ЄДРПОУ 21929303) на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпровська область, м. Кривий Ріг, вул. Елекрична,1, ідентифікаційний код 00130850) заборгованість у розмірі 442 597 (чотириста сорок дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн. 58 коп., судовий збір за подання позову у сумі 6 638 (шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 96 коп.

Провадження в частині стягнення заборгованості у сумі 12 000, 00 грн. - закрити.

В решті позову відмовити."

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.06.2023

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко