Рішення

від 26.05.2023 по справі 908/940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/84/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2023 Справа № 908/940/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД (вул. Південне шосе, буд. 32, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 40299871)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ (вул. Сєдова, буд. 8, оф. 15, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 43720253)

про стягнення 43 505,82 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

22.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ про стягнення 43505,82грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 справу №908/940/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/940/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/84/23 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 20.04.2023.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.03.2023 розпочато розгляд справи по суті з 20.04.2023 та 26.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 39 818,53 грн. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 697,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 990,19 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 530, 610, 611, 625, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, 266 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до роздруківки з офіційного сайту Опендатабот: https://opendatabot.ua, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ (код ЄДРПОУ 43720253) є: вул. Сєдова, буд. 8, оф. 15, м.Запоріжжя, 69005.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 27.03.2023 про відкриття провадження у справі №908/940/23 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 27.03.2023 про відкриття провадження у справі 908/940/23, яка направлені судом на адресу відповідача, повернулась до суду 08.05.2023 з відміткою АТ «Укрпошта» причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Запропонований ухвалою суду від 27.03.2023 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За умовами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення такого виду договорів.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АБЄЛАРД було виставлено ТОВ Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ рахунки на оплату на загальну суму 49 818,53 грн., а саме: №14 від 13.01.2022 на суму 33 819,80 грн., №51 від 25.01.2022 на суму 15 249,98 грн. та №79 від 03.02.2022 на суму 748,75 грн.

В подальшому ТОВ АБЄЛАРД поставлено ТОВ Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ товар на загальну суму 49 818,53 грн., що підтверджується Видатковими накладними №119 від 11.02.2022 на суму 33 819,80 грн., №123 від 11.02.2022 на суму 15 249,98 грн. та №125 від 11.02.2022 на суму 748,75 грн.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох підприємств, без жодних зауважень.

14.02.2022 ТОВ «БК "Будівництво-Ремонт" перерахувало на поточний рахунок ТОВ «АБЄЛАРД» суму в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача №42, з зазначенням призначення платежу: «оплата товару, згідно рахунку №14 від 13.01.2022, в т.ч. ПДВ 20% - 1 666,67 грн.».

Отже, вищезазначені Видаткові накладені та рахунки разом з доказами про їх часткову сплату свідчать про погодження між сторонами правовідносин з поставки товару, його асортименту та кількості.

Позивачем до позову додано копію договору поставки №19/11 від 19.11.2021, укладеного між ТОВ АБЄЛАРД (далі Постачальник) та ТОВ Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ (далі Покупець) відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар перелік якого визначений у Специфікації, що є додатком до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти та вчасно оплатити товар, в порядку та на умовах цього договору.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано до позову Специфікації, у якій би сторони визначили найменування, перелік та кількість товару. У Видаткових накладних та рахунках не міститься жодних посилань на договір №19/11 від 19.11.2021 або відповідну Специфікацію до нього, а отже суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, що породили взаємні права та обов`язки, а саме обов`язок позивача виразився у поставці товару, а обов`язок відповідача оплатити грошові кошти за отриманий товар, на підставі виставленого позивачем рахунку, а отже дії сторін щодо підписання вказаних вище Видаткових накладних, направлення рахунку-фактур на оплату товару та здійснення їх часткових оплат, засвідчують волю сторін для настання відповідних правових наслідків.

Отже, відповідачем здійснено часткову оплату на суму 10 000,00 грн. за отриманий товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 39 818,53 грн.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України, щодо строку (терміну) виконання зобов`язання визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ АБЄЛАРД направлено на поштову адресу ТОВ Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ вимогу (претензію) про виконання грошового зобов`язання на суму 39 818,53 грн. від 09.08.2022 за вих. №09/01 з копіями відповідних рахунків, Видаткових накладних та Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2022-09.08.2022. У цій вимозі позивач просить відповідача виконати грошове зобов`язання та погасити заборгованість в сумі 39 818,53 грн. протягом 7 (семи) календарних днів від дня пред`явлення вимоги на поточних рахунок ТОВ АБЄЛАРД. Факт направлення зазначеної вимоги підтверджується фіскальним чеком №6903530819827 від 10.08.2022.

12.08.2022 вищезазначену вимогу (претензію) було доставлено до точки видачі/доставки, про що свідчать відомості на конверті відправки вимоги.

Судом встановлено, що вказане поштове відправлення за №6903530819827 не вручено відповідачу та повернуто позивачу з відміткою АТ «Укрпошта» причина повернення - за закінченням строку зберігання.

Суд зазначає, що з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, вказана вимога (претензія) від 09.08.2022, була доставлена до точки видачі/доставки 12.08.2022, а отже строк оплати за поставлений позивачем товар на підставі Видаткових накладних №119 від 11.02.2022, №123 від 11.02.2022 та №125 від 11.02.2022 для відповідача настав - 19.08.2022.

Однак, відповідачем належних та допустимих доказів сплати за поставлений позивачем товар на суму 39 818,53 грн. не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а сума в розмірі 39 818,53 грн. підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 20.08.2022 по 20.03.2023 на суму 697,10 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2022 по лютий 2023 на суму 2 990,19 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем зазначає, що розрахунок здійснений по кожній Видатковій накладній окремо та з урахуванням часткової оплати здійсненої відповідачем, є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому 3% річних в сумі 697,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 990,19 грн., підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія БУДІВНИЦТВО-РЕМОНТ (вул. Сєдова, буд. 8, оф. 15, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 43720253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД (вул. Південне шосе, буд. 32, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 40299871) суму основного боргу в розмірі 39 818 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 53 коп., 3% річних в сумі 697 (шістсот дев`яносто сім) грн. 10 коп., інфляційні втрати в сумі 2 990 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 01.06.2023.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.