Рішення

від 14.06.2023 по справі 910/4793/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023Справа № 910/4793/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фонду державного майна України (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9, ідентифікаційний код юридичної особи 00032945) до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» (04119, місто Київ, вул.Хохлових Сім`ї, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35059566) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача Київського апеляційного господарського суду (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, ЛІТ.А, ідентифікаційний код юридичної особи 25960043). зобов`язання укласти договір про внесення змінПредставники:

від Позивача: Кулініч В.О. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фонд державного майна України (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» (надалі також - «Відповідач») про зобов`язання укласти договір про внесення змін.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов`язання укласти договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №170 від 26.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 року відкрито провадження у справі № 910/4793/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.05.2023 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача - Київський апеляційний господарський суд (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, ЛІТ.А, ідентифікаційний код юридичної особи 25960043).

У підготовче судове засідання 03.05.2023 року з`явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з`явились про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 24.05.2023 року.

У підготовче судове засідання 24.05.2023 року з`явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з`явились про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2023 року.

В судовому засіданні 14 червня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідача та Третьої особи не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 30.05.2023 року уповноваженій особі Третьої особи ухвали суду, поверненням на адресу суду поштового конверту, за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» є 04119, місто Київ, вул.Хохлових Сім`ї, будинок 8.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/4793/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ухвала суду повернута підприємством зв`язку на адресу суду із відміткою про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п.п. 91, 117, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

При цьому, відповідно до п. 99-1 вказаних Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Таким чином, факт не звернення Відповідача для отримання листів до підприємства зв`язку протягом місяця та повернення останніх на адресу суду за закінченням терміну зберігання, застосовуючи принцип аналогії закону, свідчить про те, що Відповідач відсутній за вказаною адресою, тому Суд вважає судові рішення врученими в порядку ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Суд зазначає, що жодної іншої адреси або адреси електронної пошти відповідача суду не повідомлено.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідачів, Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 червня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

26.06.2018 року між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В. за реєстровим №324, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - нежитлові приміщення корпус №11 (одинадцять) заводоуправління (колишній корпус №11 (одинадцять) заводоуправління Київського мотоциклетного заводу), загальною площею 8 269,7 кв. м, розташовані у дев`ятиповерховій будівлі, за адресою: м. Київ вул. Сім?ї Хохлових, 8, (далі - Майно), що обліковуються на балансі Київського апеляційного господарського суду (далі - Балансоутримувач) та належить до сфері управління Державної судової адміністрації України. Вищезазначене майно належить державі Україні в особі державної судової адміністрації України на підставі Витягу 10-15 22403 виданого Фондом державного майна 27 листопада 2017 року. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на рухому майно 30 листопада 2017 рок за номером 23774763, реєстраційний помер об?єкта нерухомого майно 1429388880000. Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою 44 188 133 грн без ПДВ. (а.с.22-26)

Згідно з п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення адміністративно-офісних приміщень; проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі; розміщення їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної груши; розміщення інтернет-кафе; розміщення аптеки; розміщення бібліотек; розміщення відділень банків на площі, то використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; розміщення суб?єктів господарювання, що здійснюють проектно-вишукувальні. проектно-конструкторські роботи; розміщення торговельних автоматів, шо відпускають продовольчі товари; розміщення суб?єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення: розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; місця загального користування (інше використання).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору та підписання Сторонами акта приймання-передавання Майна. (п.2.1 Договору)

Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПІДВ за базовий місяць розрахунку оренди березень 2018 року - 428 047, 65 грн (чотириста двадцять вісім тисяч сорок сім гривень шістдесят п?ять копійок). Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць - березень 2018 року на індекси інфляції за квітень, травень та червень 2018 року.

Нарахування ПІДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному

чинним законодавством. (п.3.2 Договору)

У п.3.3 Договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (з урахуванням чинного законодавства). Оперативка інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Державної служби статистики України.

Згідно з п.3.5 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики і розрахунку, зміни розміру орендної сталки, істотної зміни стану об?єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Цей Договір діє з « 26» червня 2018 року по « 31» травня 2022 року включно. (п.10.1 Договору)

Згідно з п.10.3 Договору зміни до умов цього Договору або його розірвання та продовження опускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

Усі зміни та доповнення до цього Договору, продовження дії Договору оформлюються в письмовій формі договором про внесення змін до Договору і вступають в силу після підписання його сторонами та нотаріального посвідчення Договору. (п.10.6 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року Балансоутримувач передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - нежитлові приміщення корпус №11 (одинадцять) заводоуправління (колишній корпус №11 (одинадцять) заводоуправління Київського мотоциклетного заводу), загальною площею 8 269,7 кв. м, розташовані у дев`ятиповерховій будівлі, за адресою: м. Київ вул. Сім?ї Хохлових, 8, що обліковуються на балансі Київського апеляційного господарського суду (далі - Балансоутримувач) та належить до сфері управління Державної судової адміністрації України, що підтверджується Актом приймання - передачі державного нерухомого майна від 26.06.2018 року. (а.с.27)

Договором про внесення змін №152 від 25.10.2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В. за реєстровим №257, Сторони внесли зміни до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року, зокрема, до п.10.3, який виклали в такій редакції: «Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. Усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в такій самій формі, що й цей Договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом». (а.с.28-29)

Листом №10-46-27673 від 22.11.2021 року Фонд державного майна України надіслав на адресу Відповідача проект договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року та просив прибути представника відповідача 09.12.2021 р. для підписання вказаного договору, що підтверджується копіями фіскального чеку від 23.11.2021 р., списку згрупованих поштових відправлень. (а.с.30-33)

Листом №10-46-6713 від 09.06.2022 року Фонд державного майна України просив Відповідача вжити заходів для підписання додаткової угоди, проект якої було надіслано листом від 22.11.2021 р., що підтверджується копіями фіскального чеку від 09.06.2022 р., списку згрупованих поштових відправлень, рекомендованого повідомлення про вручення 14.06.2022 р. (а.с.34-37)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що з 01.02.2020 року вступив в силу Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 р. № 630 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно, додатком 2 до якої затверджені орендні ставки для договорів оренди, які продовжуються вперше. Позивачем відповідно до Методики визначена орендна плата за договором, яка за базовий місяць оренди - червень 2021 року складає 644415 грн. 51 коп., проте Відповідачем не було внесено зміни до договору. Таким чином, просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» укласти договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року в наступній редакції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фонду державного майна України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (частина перша статті 187 ГК України).

Отже, законодавцем визначено загальні критерії щодо можливості розгляду судом переддоговірних спорів, до яких, зокрема, віднесено переддоговірні господарські спори, укладення яких є обов`язковим в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. (стаття 181 Господарського кодексу України)

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 26.06.2018 року між Фондом державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В. за реєстровим №324, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - нежитлові приміщення корпус №11 (одинадцять) заводоуправління (колишній корпус №11 (одинадцять) заводоуправління Київського мотоциклетного заводу), загальною площею 8 269,7 кв. м, розташовані у дев`ятиповерховій будівлі, за адресою: м. Київ вул. Сім?ї Хохлових, 8, (далі - Майно), що обліковуються на балансі Київського апеляційного господарського суду (далі - Балансоутримувач) та належить до сфері управління Державної судової адміністрації України. Вищезазначене майно належить державі Україні в особі державної судової адміністрації України на підставі Витягу 10-15 22403 виданого Фондом державного майна 27 листопада 2017 року. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на рухому майно 30 листопада 2017 рок за номером 23774763, реєстраційний помер об?єкта нерухомого майно 1429388880000. Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою 44 188 133 грн без ПДВ. (а.с.22-26)

Цей Договір діє з « 26» червня 2018 року по « 31» травня 2022 року включно. (п.10.1 Договору)

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. (т.1 а.с.111)

Указами Президента України неодноразово продовжувався вказаний строк, зокрема, Указом Президента від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Згідно з п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що строк дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року закінчувався в період воєнного стану, на підставі п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» вказаний договір є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПІДВ за базовий місяць розрахунку оренди березень 2018 року - 428 047, 65 грн (чотириста двадцять вісім тисяч сорок сім гривень шістдесят п?ять копійок). Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць - березень 2018 року на індекси інфляції за квітень, травень та червень 2018 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу» втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 28.04.2021 року «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», яка визначає механізм визначення розміру плати за оренду об`єктів, визначених частиною першою статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Додатком 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподіл визначено орендні ставки для договорів оренди, які продовжуються вперше.

Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 року № 157-IX, який вступив в силу з 01.02.2020 року, регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна.

Згідно з ч.4 ст. 16 Закону Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо:

зміни площі орендованого приміщення;

зміни графіка використання приміщення, яке перебуває у погодинній оренді;

зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону;

зміни цільового призначення, за яким орендар повинен використовувати об`єкт оренди, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням;

інших змін.

Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Згідно з п.3.5 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики і розрахунку, зміни розміру орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Листом №10-46-27673 від 22.11.2021 року Фонд державного майна України надіслав на адресу Відповідача проект договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року та просив прибути представника відповідача 09.12.2021 р. для підписання вказаного договору, що підтверджується копіями фіскального чеку від 23.11.2021 р., списку згрупованих поштових відправлень. (а.с.30-33)

Листом №10-46-6713 від 09.06.2022 року Фонд державного майна України просив Відповідача вжити заходів для підписання додаткової угоди, проект якої було надіслано листом від 22.11.2021 р., що підтверджується копіями фіскального чеку від 09.06.2022 р., списку згрупованих поштових відправлень, рекомендованого повідомлення про вручення 14.06.2022 р. (а.с.34-37)

Договором про внесення змін №152 від 25.10.2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В. за реєстровим №257, Сторони внесли зміни до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року, зокрема, до п.10.3, який виклали в такій редакції: «Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. Усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в такій самій формі, що й цей Договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом». (а.с.28-29)

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За змістом положень ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 статті 188 ГК України встановлено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, переддоговірний спір щодо укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди державного майна стосовно перегляду орендної плати, якщо зміни до Методики розрахунку орендної плати мають наслідком зміну розміру орендної плати за цим договором, законодавцем віднесено до категорії переддоговірних спорів, укладення яких є обов`язковим в інших випадках передбачених законом. Ухиляння сторони договору оренди від прийнятих на себе зобов`язань, визначених договором оренди на підставі типового договору, затвердженого Фондом державного майна України, та умовами укладеного між Фондом та Відповідачем Договору, відповідно до вимог спеціального закону, надає право стороні у зобов`язанні відповідно до статті 510 ЦК України вимагати такого виконання зобов?язаною особою (орендарем) в судовому порядку. Отже, згідно з частиною третьою статті 179 ГК України такі переддоговірні спори можуть розглядатися судами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 вересня 2020 року по справі № 916/1423/18.

За таких обставин, Суд приходить до висновку, що внаслідок зміни Методики і розрахунку орендної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 28.04.2021 року «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», відповідно до п.3.5 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року на вимогу Позивача Відповідач повинен був протягом одного місяця з дати подання пропозиції про внесення змін до договору розглянути її та результати розгляду оформити в такій самій формі, що й Договір.

Проте, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» листа №10-46-27673 від 22.11.2021 року Фонду державного майна України й укладення договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими.

Щодо обраного способу захисту порушеного права Позивача, Суд зазначає.

Відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 ГК України, одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 67 постанови 26.05.2020 у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19), розглядаючи спір про поновлення договору оренди землі в судовому порядку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: "якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту".

При цьому, Велика Палата Верховного Суду залишила без змін резолютивну частину рішень місцевого та апеляційного судів, які визнали поновленим на 9 років 8 місяців, а саме до 01 серпня 2027 року, договір оренди землі від 07 лютого 2008 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09 жовтня 2017 року, змінивши тільки мотивувальну частину цих рішень про відповідність обраного позивачем способу захисту вимогам цивільного та спеціального (земельного) законодавства.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як встановлено Судом, у прохальній частині позовної заяви Позивач просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» укласти договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року в наступній редакції, тобто шляхом укладення договору за рішенням суду.

Отже, визначення позивачем предмета спору "про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.

Звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.

Відтак, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2020 року по справі №916/1423/18.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що позовна вимога, сформульована позивачем із застосуванням словосполучення "зобов`язати відповідача укласти договір про внесення змін до договору оренди», який було зазначено позивачем у резолютивній частині його позовної заяви, є неналежним способом захисту позивачем свого цивільного права на укладення такого договору в судовому порядку, як така, що не відповідає загальному поняттю способів захисту, визначених статтею 16 ЦК України. Зобов`язання відповідача щодо укладення такого договору було визначено в силу закону. Зазначене в цілому також узгоджується з частиною сьомою статті 179 ГК України про укладення господарських договорів за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Суд зазначає, що реалізуючи визначене у статті 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у статті 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з прийняттям до уваги його правових обґрунтувань.

Отже, якщо позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти договір у поданій ним редакції з посиланням на статтю 187 ГК України, то це означає звернення позивача про вступ у певні правовідносини - про визнання укладеним за рішенням суду договору в редакції, наданій позивачем, що відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України та не вимагає зміни способу захисту цивільного права позивача відповідно до статті 5 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 навела висновок про те, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, оскільки, в порушення порядку внесення змін до договору оренди, Відповідач не підписав договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року, враховуючи, що Позивачем було надіслано на адресу Відповідача проект вказаної угоди, вимоги Позивача в частині визнання відповідного договору укладеним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» про визнання укладеним за рішенням суду договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Фонду державного майна України - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати укладеним Договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №170 від 26.06.2018 року між Фондом державного майна України (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9, ідентифікаційний код юридичної особи 00032945) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» (04119, місто Київ, вул.Хохлових Сім`ї, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35059566) наступного змісту:

ДОГОВІР ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН

до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26.06.2018 № 170.

Ми, що нижче підписалися, Фонд державного майна України, Код ЄДРПОУ 00032945, що знаходиться за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, (далі - Орендодавець) в особі

---

який діє на підставі Закону України від 09 грудня 2011 р. № 4107-VI «Про Фонд державного майна України»

---

з однієї сторони,

та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП», номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної юридичної особи 1 070 102 0000 027948 від 24 квітня 2007 року, код ЄДРПОУ 35059566, що знаходиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Сім?ї Хохлових, 8, (далі - Орендар), в особі

---

, який діє на підставі

---

, з іншої сторони, разом іменовані - «Сторони», а окремо - «Сторона»,

враховуючи норми Закону України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630 (далі - Методика), лист Державної судової адміністрації України від 26.11.2021 №14-20940/21, а також положення пункту 3.5. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26.06.2018 № 170 зі змінами (далі - Договір), уклали цей Договір про внесення змін до Договору, про таке:

1. Пункт 1.2. Розділу 1 «Предмет Договору» Договору викласти у такій редакції: «Майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень (крім відділень банків, фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості); розміщення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі; розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; розміщення комп?ютерних клубів та інтернет-кафе; розміщення аптек, ветеринарних аптек; розміщення кінотеатрів, бібліотек, театрів; розміщення відділень банків, фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості); розміщення суб?єктів господарювання, що здійснюють проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи; розміщення торговельних об?єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; розміщення суб?єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення; інше використання нерухомого майна».

2. Пункт 3.1 розділу 3 «Орендна плата» Договору викласти у такій редакції:

«3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 р. № 630, і становить без ПІДВ за базовий місяць оренди червень 2021 року - 644 415,51 грн.

Орендна плата за наступний місяць оренди - липень 2021 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку - червень 2021 на індекс інфляції за липень 2021 року».

3. Розділ 12 Договору викласти у такій редакцій:

« 12. Місцезнаходження та підписи Сторін

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Фонд державного майна України вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133 Код ЄДРПОУ 00032945

---

---

ОРЕНДАР: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проф-Інвестгроуп» вул. Сім?ї Хохлових, 8, м. Київ, 04119 Код ЄДРПОУ 35059566

---

---

М.П. М.П.

4. Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображаються у розрахунку, що є додатком до Договору про внесення змін та є його невід?ємною та складовою частиною.

5. Згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України зазначений у п. 2 Договору про внесення змін розмір орендної плати застосовується з 19.06.2021.

6. Різниця у розмірі орендної плати, що нарахована у зв`язку із застосуванням нової орендної ставки відповідно до Методики, підлягає оплаті у 15 денний строк з дати укладення даного Договору про внесення змін.

7. Інші умови Договору, не змінені цим Договором про внесення змін, залишаються чинними у пій редакції, у якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов?язковість для себе.

8. Цей Договір про внесення змін набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та нотаріального посвідчення та є невід?ємною і складовою частиною Договору.

9. Цей Договір про внесення змін укладений в 3-х оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу: 1 (один) - для Фонду державного майна України, 1 (один) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» та 1 (один) - для нотаріуса.

10. Витрати за нотаріальне посвідчення цього Договору про внесення змін несе Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ІНВЕСТГРОУП» (04119, місто Київ, вул.Хохлових Сім`ї, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35059566) на користь Фонду державного майна України (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9, ідентифікаційний код юридичної особи 00032945) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 червня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин