Рішення

від 20.06.2023 по справі 910/4343/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2023Справа № 910/4343/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький електроапаратний завод"

до Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 244180,89 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Запорізький електроапаратний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 244180,89 грн, з яких: 236700,90 грн - заборгованість, 2234,46 грн - 3% річних, 5245,53 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 01001/1989/126/22-МТР від 12.07.2022 з оплати поставленого товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

13.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач просить суд поновити строк на усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.04.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4343/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

08.05.2023 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.05.2023 через відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 01001/1989/126/22-МТР від 12.07.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 315601,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000064 від 03.10.2022.

У свою чергу, відповідач здійснив попередню оплату за договором у сумі 78900,30 грн.

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, в обумовлений договором строк, оплату повної вартості поставленого товару не здійснив, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 236700,90 грн (315601,20 грн - 78900,30 грн = 236700,90 грн).

Позивач направив відповідачу претензію №Е-8/5/4 від 19.01.2023 з вимогою оплатити заборгованість. Позивачем надано у матеріали справи роздруківку листа відповідача з електронної пошти, згідно із яким відповідач заявив про реструктуризацію боргу, а саме пропонував здійснити оплату оплата в січні 118350,45 грн та оплату в лютому 118350,45 грн.

Однак, відповідач оплату заборгованості згідно із запропонованого графіку не здійснив.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 3% річних у сумі 2234,46 грн та інфляційні втрати у сумі 5245,53 грн.

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 08.03.2023 здійснив часткове погашення заборгованості у сумі 39450,15 грн, на підтвердження чого надав суду платіжну інструкцію №11185УГ23 від 08.03.2023. Відтак, відповідач зазначає, що сума заборгованості, станом на час подачі уточненої позовної заяви до суду, становила 197 250,75 грн.

На переконання відповідача, позивач при подачі уточненої позовної заяви вказав завищену суму заборгованості та відповідно не правильно провів розрахунок індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання та нарахування штрафних санкцій.

Окрім того, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, які зумовили прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідач стверджує, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат є такими, що не підлягають до задоволенню.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.07.2022 між Приватним акціонерним товариством "Запорізький електроапаратний завод" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №01001/1989/126/22-МТР (надалі - договір) відповідно до умов якого відповідно та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати продукцію у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Згідно із п.1.2. договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках 1 та 2 до цього які є невід`ємною частиною цього договору. Сторони погодили, що під терміном "товар", що вживається в договорі, сторони розуміють товар, його приналежності та документи, що його стосуються.

За змістом пункту 4.1. договору ціни товару встановлюються в національній валюті України - гривні та вказуються у додатку 1 до цього договору.

Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатком 1.

У відповідності до п.2 додатку №1 до договору передбачено, що умови оплати товару: 25% - передоплата, решта - по факту поставки впродовж 30 календарних днів.

Згідно із п.5 додатку №1 до договору термін поставки товару - не більше 90 днів з моменту отримання передоплати.

Як встановлено судом, відповідач здійснив передоплату у сумі 78900,30 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 11.08.2022.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 315601,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000064 від 03.10.2022.

З урахуванням здійсненої відповідачем передплати, заборгованість відповідача перед позивачем становить 236700,90 грн (315601,20 грн - 78900,30 грн).

Оскільки відповідач оплату заборгованості по договору не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 236700,90 грн, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання 3% річних у сумі 2234,46 грн, нараховані за період з 03.11.2022 по 28.02.2023 та інфляційні втрати у сумі 5245,53 грн (період нарахування листопад 2022 року - січень 2023 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000064 від 03.10.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 315601,20 грн.

Видаткова накладна №РН-0000064 від 03.10.2022 підписана відповідачем без заперечень на зауважень.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.2 додатку №1 до договору сторони погодили наступні умови оплати товару: 25% - передоплата, решта - по факту поставки впродовж 30 календарних днів.

Як встановлено судом вище, 11.08.2022 відповідач здійснив передоплату у сумі 78900,30 грн.

З огляду на наведене, враховуючи строк оплати товару, відповідач зобов`язаний оплатити решту вартості поставленого товару у сумі 236700,90 грн (315601,20 грн - 78900,30 грн) протягом 30 календарних днів після його прийняття, тобто до 02.11.2022.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом 08.03.2023 здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 39450,15 грн, що підтверджується наданою відповідачем у матеріали справи копією платіжної інструкції №11185УГ23 від 08.03.2023.

Позивач стверджує, що позовна заява подана до суду 06.03.2023, у той час як відповідач здійснив часткову оплату 08.03.2023.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо здійсненої відповідачем часткової оплати, суд зазначає, що згідно із дати на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява до суду, позивач направив до суду матеріали позовної заяви, за якою відкрито провадження у розглядуваній справі, 16.03.2023. Позов надійшов до суду 21.03.2023. Відповідач, як зазначено вище, здійснив часткову оплату 08.03.2023.

Оскільки предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості у сумі 39450,15 грн був відсутній на момент звернення позивача з цим позовом, то суд дійшов висновку позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас невиконане зобов`язання у сумі 197250,75 грн (236700,90 грн - 39450,15 грн) підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 197250,75 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 197250,75 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 197250,75 грн.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 2234,46 грн, нараховані за період з 03.11.2022 по 28.02.2023 та інфляційні втрати у сумі 5245,53 грн (період нарахування листопад 2022 року - січень 2023 року).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що інфляційні втрати за листопад 2022 року - січень 2023 року становлять 5245,62 грн, 3% річних за період 03.11.2022 по 28.02.2023 - 2295,67 грн. Однак, оскільки згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині у межах заявлених вимог, а саме 3% річних у сумі 2234,46 грн та інфляційні втрати у сумі 5245,53 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо обґрунтованості розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, так як позивач здійснив нарахування 3% річних до 28.02.2023 та інфляційних втрат - до січня 2023 року, тобто до дати здійснення відповідачем часткової оплати. Відтак, позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних, на заборгованість у сумі 236700,90 грн.

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, у зв`язку із тим, що наявність прострочення обумовлена форс-мажорними обставинами, суд зазначає таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналіз приписів статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Водночас у частині другій статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причино-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

З приводу доводів відповідача на те, що Торгово-промислова палата України прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, то суд зазначає, що дійсно, Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - за договором № 01001/1989/126/22-МТР від 12.07.2022, укладеним між сторонами).

При цьому, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Враховуючи наведене, приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України та за встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 197250,75 грн, 3% річних у сумі 2234,46 грн та інфляційних втрат у сумі 5245,53 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Запорізький електроапаратний завод" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" заборгованості у сумі 197250,75 грн, 3% річних у сумі 2234,46 грн та інфляційних втрат у сумі 5245,53 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (77503, Івано-Франківська область, Калуський район, місто Долина, вулиця Промислова, будинок 7, ідентифікаційний код 00136490) на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізький електроапаратний завод" (69032, Запорізька область, місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 9, ідентифікаційний код 14281020) заборгованість у сумі 197250,75 грн, 3% річних у сумі 2234,46 грн, інфляційні втрати у сумі 5245,53 грн та судовий збір у сумі 3070,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.06.2023.

Суддя С.О. Турчин