Рішення

від 21.06.2023 по справі 910/5400/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023Справа № 910/5400/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕОПАГ»

про стягнення 169 510,97 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕОПАГ» про стягнення 169 510,97 грн, яка обґрунтована порушенням відповідачем умов договору № 520165-07 на постачання теплової енергії від 21.04.2021 в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5400/23, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на його електронну адресу, вказану в позові.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/5400/23 від 12.04.2023 була надіслана на адресу відповідача, яка вказана у позові та міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: бульв. Дружби Народів, 21, м. Київ, 01042, та отримана останнім 18.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494174053.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/5400/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

При цьому, 15.05.2023 до суду від відповідача через систему «Електронний Суд» надійшли додаткові пояснення у справі в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями частин 1-5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно з ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Таким чином, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості подання відповідачем додаткових пояснень.

Разом з тим, судом встановлено, що в порушення ч.ч. 3, 9 ст. 80, ч.ч. 1, 2 ст. 119, ч. 5 ст. 161, ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, додаткові пояснення з доказами подано відповідачем з порушенням встановленого судом в ухвалі від 12.04.2023 строку (з урахуванням отримання відповідачем цієї ухвали 18.04.2023) на подання відзиву і на подання доказів, без клопотання про поновлення строку на подачу доказів з відповідними обґрунтуваннями та клопотанням про надання дозволу для подачі додаткових пояснень. При цьому, в порушення приписів ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не додано доказів надсилання вказаних додаткових пояснень з доказами позивачу.

Частиною 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також оскільки відповідачем не заявлялось клопотання про надання дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремого питання, які він надав до суду 15.05.2023, не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, суд дійшов висновку, що додаткові пояснення відповідача слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 591 від 10.04.2018 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Згідно з п. 2.2.1 Статуту КП «Київтеплоенерго», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.05.2016 № 323 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2019 № 1160) предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

21.04.2021 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРЕОПАГ» (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії № 520165-07 (надалі - Договір), предметом якого згідно з умовами п. 1.1. цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2. Договору позивач зобов`язаний постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Підпунктом 2.2.3. п. 2.2. Договору визначено, що при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) позивач зобов`язаний забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» http://www.kte.kiev.ua/tarufu/.

Відповідно до пп. 2.3.2. п. 2.3. Договору відповідач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

За положеннями п. 5.2. Договору абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору.

У разі оснащення приміщення вузлом розподільного обліку, обсяг спожитої теплової енергії визначається за його показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі (п. 5.3. Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2022. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 8.1. Договору).

Відповідно до пунктів 8.2-8.4. Договору, цей Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1. Договору; ліквідації сторін. Припинення дії Договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком № 1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Так, відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення Договору, становить 116 896,29 грн з ПДВ.

Пунктом 4 вказаного додатку визначено, що дата зняття абонентом показників приладів обліку - 22 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 - не пізніше 25 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Додатком № 2 до Договору затверджено температурний графік роботи теплових мереж КП «Київтеплоенерго» на 2020/2021 р.

Відповідно до п. 1 Додатку № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ) для потреб опалення - 1433,47 грн/Гкал.

Додатком № 4 до Договору сторони узгодили порядок розрахунків за теплову енергію, за умовами п. 2 якого абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна , згідно з Законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Додатком № 7 до Договору визначено умови припинення постачання теплової енергії.

У Додатку №8 до Договору визначено, що постачання теплової енергії здійснюється до приміщення, опалювальною площею 511,10 кв.м., що знаходиться за адресою: бульвар Дружби Народів, 21, Печерський район, м. Київ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов Договору не було забезпечено повної та своєчасної оплати за спожиту за період з грудня 2019 по грудень 2022 року теплову енергію, в результаті чого в останнього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 120 000,00 грн. Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 41 635,72 грн та 3% річних у розмірі 7875,25 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

Частинами 1 і 2 ст.714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2017 № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

За наданим позивачем розрахунком основний борг відповідача за теплову енергію за Договором за період грудень 2019-грудень 2022 склав 120 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження постачання теплової енергії за Договором відповідачу за період грудень 2019 - грудень 2022, позивачем надано акти приймання-передавання товарної продукції за грудень 2019 - квітень 2020, жовтень 2020-квітень 2021, червень 2021, жовтень 2021, грудень 2021; облікові картки; акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи; корінці нарядів на включення та відключення об`єкту за адресою: бульвар Дружби народів, 21, м. Київ; довідки про нарахування за теплову енергію відповідачу за Договором; відомості обліку теплоспоживання; рахунок-фактуру від 31.12.2022 № 520165-07/2022-12; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2022;

Судом враховано, що вказані вище акти приймання-передавання товарної продукції, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2022 підписані лише в односторонньому порядку позивачем та не містять підпису відповідача.

При цьому, як вище зазначалось, пунктом 3 Додатку № 4 до Договору передбачено обов`язок абонента (відповідача) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Отже, у розумінні умов Договору, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вимог п. 3 Додатку № 4 до Договору, а також спростування обсягів постачання теплової енергії за спірний період, як і не містять доказів сплати вартості спожитої теплової енергії.

З урахуванням встановлених судом обставин, зважаючи на подані позивачем докази (облікові картки), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, корінці нарядів на підключення/відключення теплової енергії до будинку за адресою: бульвар Дружби народів, 21, м. Київ, а також враховуючи відомості щодо здійснення відповідачем часткових оплат теплової енергії, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії на загальну суму 120 000,00 грн, з огляду на що відповідач повинен її оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, суд зазначає, що наявність та розмір заборгованості у розмірі 120 000,00 грн, а також настання строку виконання обов`язку щодо сплати теплової енергії не було спростовано у встановленому господарським процесуальним законодавством порядку. Крім того, відповідачем не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу.

Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 520165-07 від 21.04.2021 у розмірі 120 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 41 635,72 грн та 3% річних у розмірі 7875,25 грн за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати теплової енергії.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційної складової боргу та 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що розрахунок інфляційних виконано правильно, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 635,72 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, судом встановлено, що розрахунок 3% річних є арифметично неправильним, а тому, за перерахунком суду, в межах визначеного позивачем періоду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 7853,96 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕОПАГ» (бульвар Дружби Народів, 21, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 21585944) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) суму основного боргу у розмірі 120 000,00 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 41 635,72 грн, 3% річних у розмірі 7853,96 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.06.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко