Рішення

від 21.06.2023 по справі 910/5434/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/5434/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства "Неон"

про стягнення 159574,43 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Неон" про стягнення 159574,43 грн, з яких 140738,40 грн основного боргу, 16103,20 грн інфляційних втрат та 2732,83 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про подачу та забирання вагонів при станції Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці №3551 від 16.03.2020.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5434/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.04.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 13.04.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Отже, згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про подачу та забирання вагонів при станції Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці №3551 від 16.03.2020, відповідач взяв на себе обов`язок сплачувати залізниці відшкодування витрат на утримання земельної ділянки у межах смуги відведення залізниці.

Однак, відповідач не виконав свої договірні грошової зобов`язання в результаті чого за період користування земельною ділянкою з січня 2022 по грудень 2022 виникла заборгованість в розмірі 140738,40 грн.

23.12.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № ДН-4-01-4/2312 про сплату заборгованості на суму 117282,00 грн, однак вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки, відповідач не здійснив компенсацію плати за землю, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 140738,40 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання 16103,20 грн інфляційних втрат та 2732,83 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

16.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - залізниця) та Приватного підприємства "Неон" (далі - користувач) укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці №3551 (далі - договір), відповідно до п. 1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з під`їзної колії, яка належить залізниці та примикає стрілочним переводом №301 до колії №22 станції Коростень - Подільський Південно-Західної залізниці і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлений навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу №301.

Відповідно до п. 3 договору у межах смуги відведення залізниці під`їзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 10020 кв.м.

У пункті 14 договору (в редакції додаткової угоди № 1) сторони погодили, що користувач колії сплачує залізниці плату за примикання під`їзної колії та утримання ділянок землі у смузі відведення залізниці - користувач колії компенсує залізниці плату за земельну ділянку, зайняту коліями користувача, в розмірі діючої ставки місцевого земельного податку, пропорційному розміру земельної ділянки, зайнятої коліями, зазначеному в п. 3 договору (ці платежі користувач колії сплачує не пізніше 10 діб до початку звітного місяця.

Цей договір укладається терміном з 16.03.2020 до 16.03.2025 включно (п. 20 договору).

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 27-000021 від 01.04.1998 позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 22,0490 га.

Також згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 27-000040 позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 6,8026 га.

Відповідно до викопіювання з технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування регіональної філії "Південно-Західна залізниця", вбачається, що споруди і пристрої відповідача займають земельну ділянку площею 10020 м.кв в межах смуги відведення залізниці, в тому числі: частину земельної ділянки площею 7446 кв м (Державний акт на право постійного користування землею № 27-000040) та частину земельної ділянки площею 2574 кв.м. (Державний акт на право постійного користування землею №27-000021).

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 68026 кв.м. (від 19.07.2018 № 19-6-0.17-2533/173-18), нормативно грошова оцінка становить 24127274,60 грн.

Також згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 220490 кв.м. (від 19.07.2018 № 19-6-0.17-2540/173-18) нормативно грошова оцінка становить 78202786,85 грн.

Згідно рішення Коростенської міської ради № 327 від 10.06.2021 "Про встановлення ставок із сплати земельного податку на 2022 рік", ставка земельного податку для земель транспорту (для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту) становить 3 відсотки від нормативно грошової оцінки).

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про застосування за результатами 2021 року для земель, що не належать до сільськогосподарських угідь коефіцієнта індексації оцінки земель у розмірі 110 відсотків.

Позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування земельного податку за 2022 рік: 1,0020 (площа земельної ділянки)*3901449,75 (нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації)*3% (ставка податку)=117277,58 грн в рік ( 9773,13 грн місяць).

Позивач зазначає, що ставка земельного податку за 1 кв.м. в місяць складає 9773,13 грн / 10020 кв.м. = 0,9754 за 1 кв.м в місяць.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за утримання ділянки землі у смузі відведення залізниці становить 117282,00 грн (0,9754*10020*12).

23.12.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № ДН-4-01-4/2312 про сплату заборгованості на суму 117282,00 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач просить стягнути з відповідача 140738,40 грн основного боргу (117282,00 грн + 23456,40 грн ПДВ).

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував 16103,20 грн інфляційних втрат та 2732,83 грн 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про транспорт" відносини, пов`язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспорт").

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до п. 1.1 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила) до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство).

Відповідно до статті 9 Статуту залізниць України для виконання вантажних операцій залізниця може надавати за договором підприємствам у тимчасове користування підвищені колії, склади, майданчики, розташовані біля станційних та інших, що перебувають на балансі залізниці, колій (місця незагального користування).

У цьому разі укладається договір про подачу та забирання вагонів за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил (п. 1.8 Правил).

Згідно з п. 2.1 Правил взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2).

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про подачу та забирання вагонів при станції Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці №3551.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що Приватному підприємству "Неон" належить під`їзна колія, початком якої є знак "Межа під`їзної колії", який встановлений навпроти граничного стовпчика стрілочного переводу №301, споруди і пристрої відповідача в межах смуги відведення залізниці займають земельну ділянку площею 10020 кв.м.

Отже, на підставі укладеного договору у відповідача виник обов`язок компенсувати залізниці плату за земельну ділянку, зайняту коліями користувача, в розмірі діючої ставки місцевого земельного податку, пропорційному розміру земельної ділянки, зайнятої коліями.

За розрахунком позивача розмір заборгованості відповідача з компенсації плати за користування земельною ділянкою площею 10020 кв.м за період з січня 2022 по грудень 2022 становить 140738,40 грн, з яких 117282,00 основний борг та 23456,40 грн ПДВ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру відшкодування, судом встановлено, що позивачем обраховано суму відшкодування за 12 місяців у розмірі 117277,58 грн (9773,13 грн за місяць). Однак, потім суму плати за місяць поділено на площу земельної ділянки, для визначення плати за 1 кв. м, а потім знову помножено на площу земельної ділянки. Шляхом арифметичного округлення визначено, що сума відшкодування становить 117282,0 грн за 12 місяців та 9773,50 за місяць.

Однак, суд зазначає, що таке перерахування є необґрунтованим та призводить до арифметичного збільшення суми відшкодування, яка вже обрахована як 9773,13 грн за місяць.

На переконання суду розмір компенсації плати за користування земельною ділянкою площею 10020 кв.м за період з січня 2022 по грудень 2022 становить 117277,58 грн.

Також позивачем нараховано на суму відшкодування земельного податку податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать зокрема податок на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу;

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Водночас згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України плата за землю в складі податку на майно належить до місцевих податків та в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі №804/5226/16 сформулював правовий висновок про те, що відносини з користування земельною ділянкою (її частиною), належної позивачу на праві постійного користування, які виникли на підставі договорів про компенсацію земельного податку, не мають істотних ознак орендних відносин, зазначених у статті 6 Закону України «Про оренду землі», тим більше відносин постійного землекористування, а є так званими «зобов`язальними правовідносинами» (користування земельними ділянками без надання відповідного титулу на основі дозволу на використання ділянки). Відтак правові підстави для включення сум компенсації земельного податку до бази оподаткування ПДВ, визначеної пунктом 188.1 статті 188 ПК України, відсутні.

Схожу за своїм змістом правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі № 804/5847/16.

На підставі договору про подачу та забирання вагонів при станції Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці №3551 відповідач сплачує позивачу компенсацію в розмірі діючої ставки місцевого земельного податку, пропорційному розміру земельної ділянки. Відповідач не оплачує надані йому позивачем товари чи послуги, а повертає плату за землю, законодавчий обов`язок сплати якої покладено на позивача.

Отже, грошові кошти, які отримуються позивачем у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку, за своєю економічною сутністю не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг і, як наслідок, об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні пункту 185.1 статті 185 ПК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено в суму заборгованості податок на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром компенсації плати за землю за 2022 рік є 117277,58 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору сторони погодили, що компенсацію плати за користування земельною ділянкою користувач колії сплачує не пізніше 10 діб до початку звітного місяця.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи погоджені сторонами договору строки оплати, оплата компенсації мала бути здійснена відповідачем у такі строки:

за січень 2022 - у строк до 22.12.2021;

за лютий 2022 - у строк до 22.01.2022;

за березень 2022 - у строк до 19.02.2022;

за квітень 2022 - у строк до 22.03.2022;

за травень 2022 - у строк до 21.04.2022;

за червень 2022 - у строк до 22.05.2022;

за липень 2022 - у строк до 21.06.2022;

за серпень 2022 - у строк до 22.07.2022;

за вересень 2022 - у строк до 22.08.2022;

за жовтень 2022 - у строк до 21.09.2022;

за листопад 2022 - у строк до 22.10.2022;

за грудень 2022 - у строк до 22.11.2022.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату компенсації за земельну ділянку не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, за розрахунком суду, становить 117277,58 грн.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 117277,58 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 117277,58 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 16103,20 грн інфляційних втрат та 2732,83 грн 3% річних, що нараховані за кожен місяць окремо.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено що позивачем вірно визначено період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, однак невірно зазначено суму, на яку здійснюється нарахування, з урахуванням того, що судом визнано обґрунтованим розміром компенсації плати за місяць 9773,13 грн.

З урахуванням викладеного, за перерахунком суду, розмір 3% річних становить 2731,94 грн, розмір інфляційних втрат - 16102,58 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" а саме: в частині стягнення 117277,58 грн заборгованості, 2731,94 грн 3% річних та 16102,58 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Неон" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 4, ідентифікаційний код 31281806) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 4008122) заборгованість у сумі 117277,58 грн, інфляційні втрати 16102,58 грн, 3% річних у сумі 2731,94 грн та судовий збір у сумі 2289,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.06.2023.

Суддя С.О. Турчин