Рішення

від 20.06.2023 по справі 910/18444/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2023Справа № 910/18444/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб"

про стягнення 119514,68 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібодом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" про стягнення за видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003011 основного боргу у розмірі 31634,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 3655,53 грн. та штрафних санкцій у сумі 13539,42 грн.; за видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003014 основного боргу у розмірі 9405 грн., інфляційних втрат у розмірі 1086,81 грн., штрафних санкцій у сумі 4025,34 грн.; за видатковою накладною від 20.08.2020 № Хле-003143 основного боргу у розмірі 5056,10 грн., інфляційних втрат у розмірі 584,27 грн., штрафних санкцій у сумі 7768,99 грн.; за видатковою накладною від 03.09.2020 № Хле-003364 основного боргу у розмірі 31904,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 3509,71 грн. та штрафних санкцій у сумі 12985,16 грн. Також позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 03/04/2020, за яким постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцеві товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору кількість товару, що постачається, ціна за одиницю товару, асортимент вказується в накладній, складеної постачальником на підставі заявки покупця (далі - заявка) за цінами, чинними на дату поставки замовленого товару. При цьому сторони погодилися при подачі заявки дотримуватися визначеної процедури.

Згідно з п. 2.5 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця під час передачі товару, що підтверджується підписом, печаткою або штампом покупця на видатковій накладній.

У пункті 3.1 договору погоджено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за отриманий від постачальника товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання товару від постачальника. Всі наступні поставки товару постачальником будуть здійснюватися тільки після повного погашення простроченої заборгованості покупця за попередню поставку відповідно до умов дійсного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за заявками відповідача від 13.08.2020 на суму 33700 грн. та на суму 9405 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003011, товаро-транспортною накладною від 13.08.2020 №Хле-002679, видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003014, товаро-транспортною накладною від 13.08.2020 №Хле-002682; за заявкою від 20.08.2020 на суму 5056,10 грн. згідно з видатковою накладною від 20.08.2020 № Хле-003143, товаро-транспортною накладною від 20.08.2020 №Хле-002807; за заявкою від 03.09.2020 на суму 31904,75 грн. відповідно до видаткової накладної від 03.09.2020 № Хле-003364, товаро-транспортної накладної від 03.09.2020 №Хле-003007.

Таким чином, загальна вартість поставленого товару склала 80065,85 грн.

У свою чергу, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши за видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003011 грошові кошти в сумі 2 065,85 грн. у зв`язку з чим залишок боргу за вказаною накладною становить 31 634,15 грн.

В іншій частині товар за поставками від 13.08.2020, 20.08.2020 та 03.09.2020 відповідач залишив неоплаченим, відтак загальна заборгованість відповідача за договором №03/04/20 від 03.04.2020 складає 78000 грн. з ПДВ.

Поряд із цим, сторонами підписано та скріплено печаткою акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2020-31.10.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2020 становить 101574,85 грн.

03.08.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/08 про сплату боргу, що не вручена відповідачу під час доставки 09.08.2021 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 80065,85 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003011, товаро-транспортною накладною від 13.08.2020 №Хле-002679, видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003014, товаро-транспортною накладною від 13.08.2020 №Хле-002682, видатковою накладною від 20.08.2020 № Хле-003143, товаро-транспортною накладною від 20.08.2020 №Хле-002807, видатковою накладною від 03.09.2020 № Хле-003364, товаро-транспортною накладною від 03.09.2020 №Хле-003007.

Разом із цим, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши за видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003011 грошові кошти в сумі 2 065,85 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 78000 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 договору в разі порушення покупцем терміну оплати товару, передбаченого умовами діючого договору, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Водночас, позивачем при нарахуванні пені не враховано, що за пунктом 3.1 договору оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів. Отже, прострочення з оплати настає з 15 календарного дня відповідно до приписів статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 0,1 % від сум боргу, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим з урахуванням наведених обставин, з відповідача підлягає стягненню 5 110,75 грн. пені за видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003011, 1 519,45 грн. пені за видатковою накладною від 13.08.2020 № Хле-003014, 805,25 грн. пені за видатковою накладною від 20.08.2020 № Хле-003143, 4 934,77 грн. пені за видатковою накладною від 03.09.2020 № Хле-003364.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 8836,32 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання правової допомоги від 19.10.2021, акту прийняття наданих послуг від 20.10.2021 на суму 5000 грн., платіжне доручення від 27.10.2021 № 909 на суму 5000 грн.

При цьому, судом прийнято до уваги відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Відтак, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодом" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський хліб" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; ідентифікаційний код 41692481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодом" (69040, м. Запоріжжя, вул. Садова, 61; ідентифікаційний код 41324547) 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн. основного боргу, 12370 (дванадцять тисяч триста сімдесят) грн. 22 коп. пені, 8836 (вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 4150 (чотири тисячі сто п`ятдесят) грн. 39 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 1884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова