Рішення

від 21.06.2023 по справі 910/5956/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/5956/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМО Консалтингова компанія», м. Київ

про стягнення 6 995,00 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМО Консалтингова компанія» про стягнення 6 995,00 грн, сплачених за надання інформаційно-консультаційних послуг.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.04.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, однак, 06.06.2023 до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 20.04.2023 з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «КІМО Консалтингова компанія» виставило ПрАТ «Укренерготранс» рахунок на оплату №10414 від 27.09.2021 на суму 7 995,00 грн з призначенням платежу: Інформаційно-консультаційні послуги.

30.09.2021 ПрАТ «Укренерготранс» оплатило цей рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №1289 від 30.09.2021.

Разом із тим, позивач зазначає, що інформаційно-консультаційні послуги відповідачем не надано, зокрема семінар не відбувся, у зв`язку з чим ПрАТ «Укренерготранс» звернулося до ТзОВ «КІМО Консалтингова компанія» з вимогою повернути сплачені кошти в сумі 7 995,00 грн.

Проте, ТзОВ «КІМО Консалтингова компанія» згідно платіжного доручення №2010 11.02.2022 повернуло на рахунок позивача лише 1 000,00 грн.

14.12.2022 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. №3.18-40 від 09.12.2022, в якому просив повернути залишок попередньої оплати у розмірі 6 995,00 грн.

Цей лист залишено відповідачем без задоволення та відповіді.

07.02.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із листом за вих. №3.5-71 від 03.02.2023, в якому просив повернути залишок попередньої оплати у сумі 6 995,00 грн.

Цей лист також залишено відповідачем без реагування, що стало підставою для звернення ПрАТ «Укренерготранс» до суду з цим позовом про стягнення сплаченої попередньої оплати в сумі 6 995,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, судом встановлено, що між ПрАТ «Укренерготранс» та ТзОВ «КІМО Консалтингова компанія» укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, а саме, відповідач зобов`язався надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги (проведення семінару), а останній, в свою чергу, зобов`язався оплатити їх.

За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок №10414 від 27.09.2021 на суму 7 995,00 грн, який ПрАТ «Укренерготранс» оплатило платіжною інструкцією № 1289 від 30.09.2021.

Судом також встановлено, що семінар, який зобов`язався провести відповідач не відбувся, внаслідок чого позивач просив ТзОВ «КІМО Консалтингова компанія» повернути сплачену попередню оплату у розмірі 7 995,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув на рахунок позивача лише 1 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку ПрАТ «Укренерготранс».

Відповідно до п. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд дійшов висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 ЦК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ПрАТ «Укренерготранс» зверталося до ТзОВ «КІМО Консалтингова компанія» з листами за вих. № 3.18-40 від 09.12.2022 та № 3.5-71 від 03.02.2023, в яких просило повернути залишок попередньої оплати у розмірі 6 995,00 грн, проте, останнє відповіді на ці листи не надало, залишок коштів не повернуло.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Укренерготранс» до ТзОВ «КІМО Консалтингова компанія» про повернення залишку передоплати у розмірі 6 995,00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМО Консалтингова компанія» (04070, місто Київ, вулиця Волоська, будинок 24, офіс 32; ідентифікаційний код 37974755) на користь Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (49050, місто Дніпро, вулиця Володі Дубініна, будинок 8; ідентифікаційний код 32082812) заборгованість в сумі 6 995 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук