Рішення

від 19.05.2023 по справі 911/2541/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р. м. Київ Справа №911/2541/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп"

до військової частини НОМЕР_1

про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Дяковського О.С. - адвоката (посвідчення №000272 від 16.02.2018 року);

відповідача: ОСОБА_3. (виписка з ЄДР),

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс плюс груп» (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 190 125,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору №380-21 від 12.10.2021 року.

Ухвалою суду від 12.12.2022 року відкрите провадження в справі в порядку спрощеного письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

26 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

11 січня 2023 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

31 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 15 березня 2023 року.

06 квітня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2023 року, яка була задоволена судом.

15 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2023 року, яке було задоволено судом.

У засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

У підготовчому засіданні оголошена перерва до 19 квітня 2023 року.

17 квітня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про долучення заяви свідка до матеріалів справи, яка підлягала задоволенню судом

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 19 травня 2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 19 травня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

12 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Артіс плюс груп» (далі - позивач) та військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) був укладений договір №380/21 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу картоплю продовольчу (код 03210000-6), якість, кількість, асортимент і ціна якої вказана в специфікації та технічному завданні (далі - товар), а відповідач зобов`язувався товар прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 5.1 договору, відвантаження та доставка товару до відповідача (товароодержувача) проводиться на підставі документів оформлених відповідачем з подальшим його перевезенням в місця визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів (або транспортом) позивача в строки передбачені п 5.2 цього договору.

Згідно з п. 5.2 договору, поставка товару за цим договором здійснюється відповідно до заявки відповідача в термін до 01 листопада 2021 року. Заявка відповідача подається шляхом надсилання її на електронну пошту позивача, зазначену в договорі, а саме: artis080119@ukr.net. Доказом отримання заявки вважати лист-підтвердження направлений на електронну пошту відповідача @dpsu.gov.ua про отримання заявки від позивача протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа, доказом отримання позивачем заявки відповідача вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера).

До матеріалів справи долучена копія заявки на постачання №701/284 від 12.10.2021 року щодо поставки товару позивачем відповідачу до 01 листопада 2021 року.

Після звернення позивача до відповідача щодо продовження строку поставки товару, відповідач направив позивачу лист №701/2535 від 03.11.2021 року про коригування строку поставки до договору від 12.10.2021 р. №380-21 та встановлення строку поставки товару до 30 листопада 2021 року.

Відповідно до п. 4.1 договору, платником та одержувачем товару за цим договором є відповідач (товароодержувач).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за товар, що поставляються проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 45 календарних днів за умови здійснення доставки товару до товароодержувачів.

Згідно з п. 4.5 договору, товар, що поставляється позивачем, оплачується відповідачем за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до підпункту 3.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.5 договору, зокрема, датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану уповноваженою особою відповідача та представника позивача при отриманні товару в акті приймання-передачі товару на перевезення.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору складає: 3 802 500,00 грн. (три мільйони вісімсот дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.), у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту ПДВ - 20%): 633 750,00 грн.

Відповідно до специфікації до договору від 12.10.2021 р. №380-21, яка є додатком 1 до договору від 12.10.2021 р. №380-21, загальна сума договору складає 3 802 500,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору, якість товару, що поставляється позивачем повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид товару та технічному завданню (додаток 3). Разом з товаром позивач в обов`язковому порядку повинен передати відповідачу документи на всю партію, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: декларація виробника (якісне посвідчення) та експертний висновок (протокол досліджень), завірені позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2015р. № 1000/5. Строк придатності товару повинен відповідати строку визначеному у ГОСТ та/або ДСТУ та/або ТУ У на цей вид товару і становити не менше 80% від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад відповідача (товароодержувача).

Відповідно до п. 5.7.1 договору, при поставці кожної партії товару, відповідач (товароодержувач) проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається позивачем. Обов`язкова перевірка включає в себе перевірку безпечності та окремих показників якості - за зовнішнім виглядом, органолептичними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачається відповідно до умов цього договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування товару за цим договором, відповідно до вимог ст. 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та іншим нормативно-правовим документам.

При перевірці доставленого товару та у разі виявлення представниками відповідача (товароодержувача) порушень вимог щодо якості та безпечності, або маркування, або тари, або упаковки, встановлених вимогами нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), відомості про такі порушення зазначаються в акті огляду та повернення товару (додаток 4), який є невід`ємною частиною цього договору. Вищезазначений акт складається у 3-ох примірниках, які підписуються представниками відповідача (товароодержувача), що здійснювали перевірку та представником позивача. У разі відмови представника позивача від підписання та отримання примірника акту, - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника відповідача (товароодержувача), та в подальшому такий акт протягом 3 (трьох) календарних днів, надсилається позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення позивача з вищезазначеним актом.

Якщо під час проведення перевірки, за вимогою відповідача (товароодержувача), виникає потреба підтвердження якості товару лабораторним шляхом, зразок такого товару відбирається комісією відповідача (товароодержувача), за участі позивача (представника позивача) та у відповідності до вимог чинного законодавства і направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробовування) для цілей державного контролю (далі - уповноважена лабораторія), яку визначає відповідач та узгоджує з позивачем (представником позивача), для проведення лабораторних досліджень. Такими уповноваженими лабораторіями можуть бути лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При встановленому порушенні вимог щодо якості за результатом лабораторного дослідження, навіть за одним з показників якості, позивач протягом 5 (тяти) робочих днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись листом до відповідача (товароодержувача) щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості та направити до уповноваженої лабораторії, яку визначає відповідач за узгодженням з позивачем (представником позивача). Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились за зверненням позивача. У разі відсутності у визначений термін звернення позивача про проведення повторного відбору зразків (проб), остаточними є результати первинних досліджень.

Пунктом 11.10 договору встановлено, що відповідач повертає забезпечення виконання договору, внесеного позивачем суми, яка дорівнює 5 відсоткам ціни цього договору, після повного належного виконання всіх його умов у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», але не пізніше, ніж протягом п`яти банківських днів з моменту подання позивачем запиту про повернення забезпечення. У разі добровільної несплати позивачем пені передбаченої п. 7.3 цього договору, відповідач утримує розмір пені з суми забезпечення виконання договору внесеної позивачем, та повертає решту забезпечення позивачу.

Згідно з п. 7.7 договору, відповідач не повертає забезпечення виконання договору в повному обсязі у разі невиконання (неналежного виконання) позивачем умов договору в разі порушення ним строку поставки товару на 10 днів і більше та/або якості поставленого товару.

При порушенні позивачем строку поставки товару до 10 днів та у разі добровільної несплати ним пені передбаченої п.7.3 цього договору, відповідач має право утримати розмір пені з суми забезпечення виконання договору внесеної позивачем, решта забезпечення повертається позивачу встановленим порядком.

Сплата пені, збитків, нанесених неналежним виконанням умов договору, не є підставою для повернення забезпечення виконання договору.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2021 року позивачем був сплачений відповідачу гарантійний платіж у сумі 190 125,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, копія якої долучена до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, після поставки ним товару відповідачу, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення забезпечення, на виконання умов договору №1 від 13.12.2021 року.

У відповіді позивача №701/3147 від 23 грудня 2021 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для повернення гарантійного платежу, у зв`язку з порушенням позивачем умов договору щодо якості товару.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 190 125,00 грн. суми гарантійного платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання ( ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

У відзиві на позовну заяву, а також у судових засіданнях представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, послався на те, що 09 листопада 2021 року позивачем була поставлена відповідачу партія товару неналежної якості, що підтверджується актом №14 огляду та повернення продукції, копія якого долучена до матеріалів справи, тому позовні вимоги про повернення гарантійного платежу є безпідставними.

Судом встановлено, що 09 листопада 2021 року комісією в складі: підполковника, - ОСОБА_4; підполковника, - ОСОБА_5; старшого лейтенанта м/с, - ОСОБА_6; старшого прапорщика, - ОСОБА_7, в присутності представника позивача, - водія ОСОБА_1 , було встановлено, що якість картоплі продовольчої, поставленої позивачем відповідачу, на виконання умов договору №380-21 від 12.10.2021 року, не відповідає вимогам органолептичних показників, визначених технічними завданнями, про що складений акт №14 огляду та повернення продукції від 09.11.2021 року.

До матеріалів справи представником позивача долучений оригінал вищевказаного акту із зауваженнями представника позивача, - водія ОСОБА_1.

За твердженнями представника відповідача, вищевказані зауваження не були внесені представником позивача під час складання акта №14 огляду та повернення продукції від 09.11.2021 року, оскільки вони відсутні в примірнику відповідача та не були засвідчені сторонами у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким, зокрема, внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінена назва ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання їх саме в тій кількісті, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що на суд покладений обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовільнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року в справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року в справі №902/761/18, від 04.12.2019 року в справі №917/2101/17).

На підтвердження заявлених вимог, представником позивача до матеріалів справи долучена копія протоколу випробувань №2010 від 11 жовтня 2021 року, копія адвокатського запиту №106 від 10.09.2022 року, відповідь №67 від 16.09.2021 року, з якої вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 підтверджувала наявність залишків картоплі, що виготовлялась, згідно з декларацією виробника №0204/0503 від 11 жовтня 2021 року (дата виготовлення: вересень 2021 року) від партії 130 000,00 кг та досліджувалась, згідно з протоколом випробувань №2010 від 11 жовтня 2021 року, яка поставлялась військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та іншим військовим формуванням.

Разом з цим, із наданих представником позивача документів неможливо встановити, зразки якої саме картоплі продовольчої відбирались та піддавались дослідженню, результати якого містяться в протоколі випробувань №2010 від 11.10.2021 року.

Крім цього, відповідно до п. 2.3 договору, зокрема, на вимогу відповідача (товароодержувача) проведення експертизи щодо якості поставленого товару в акредитованих лабораторіях проводиться за рахунок коштів позивача.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Так, судом встановлено та не спростовується представниками сторін, що після складання акту №14 огляду та повернення продукції від 09.11.2021 року, представник позивача, - водій ОСОБА_1 , вищевказану партію товару забрав, а поставка товару належної якості була здійснена позивачем 12 листопада 2021 року, що підтверджується актом приймання - передавання товару для перевезення від 18.10.2021 року, який долучений до матеріалів справи.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 7.7 договору, відповідач не повертає забезпечення виконання договору в повному обсязі у разі невиконання (неналежного виконання) позивачем умов договору в разі порушення ним строку поставки товару на 10 днів і більше та/або якості поставленого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 190 125,00 грн. суми гарантійного платежу є безпідставною та такою, що задоволенню судом не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 265, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 79, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129 ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" до військової частини НОМЕР_1 про стягнення боргу в сумі 190 125,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 21.06.2023 року.

Суддя С. Грабець