Рішення

від 21.06.2023 по справі 911/1044/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1044/23

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагроцентр»

до фермерського господарства «Л.Ю.К.С.»

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагроцентр» (далі позивач) до фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 517 239,84 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №СО-К/2020/РЦ/51 від 03.04.2020 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 275 331,00 грн. основного боргу, 58 161,98 грн. пені, 139 418,57 грн. тридцяти шести процентів річних, 44 328,29 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2023 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 17.05.2023 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ухвалу суду отримав 18.04.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0103283425308, проте заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву (зустрічний позов) не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

03 квітня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ростагроцентр» (далі позивач) та фермерським господарством «Л.Ю.К.С.» (далі відповідач) був укладений договір поставки №СО-К/2020/РЦ/51 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва (далі товар), а відповідач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 2.2 договору, строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 2.6 договору, датою поставки товару вважається дата прийняття покупцем товару за видатковою накладною.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що строк оплати зазначається в специфікації.

Факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною (п. 6.3 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що, зокрема, ціна та загальна вартість товару (партії товару) вказується у відповідних специфікаціях до договору. Враховуючи те, що ціна товару включає імпортну складову, сторони домовились встановлювати ціну та вартість товару (партії товару) в національній валюті України - гривні та визначати їх еквівалент в іноземній валюті, вказаній у специфікації, за середнім значенням курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (надалі - МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті підписання відповідної специфікації до договору.

Згідно з п. 4.4 договору, суму договору становить загальна вартість поставленого за даним договором товару.

Відповідно до п. 4.5 договору, ціна товару та сума договору визначається сторонами в національній валюті України - гривні, із зазначенням грошового еквіваленту відповідної іноземної валюти.

Пунктом 4.8 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються виключно у національній валюті України - гривнях.

Згідно з п. 2.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 30.12.2020, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1 Специфікації №1 від 03.04.2020 року, товар, що поставляється: насіння кукурудзи:

-№п/п: 1; найменування гібриду: насіння кукурудзи, гібрид Грімальді; кількість одиниць (мішків): 40; вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ, грн.: 1 500,00; еквівалент* вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, Євро: 50,61; загальна вартість з ПДВ, грн.: 60 000,00; еквівалент* загальної вартості з ПДВ, Євро: 2 024,40;

-№п/п: 2; найменування гібриду: насіння кукурудзи, гібрид ЗУМ 1093; кількість одиниць (мішків): 30; вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ, грн.: 3 201,00; еквівалент* вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, Євро: 108,00; загальна вартість з ПДВ, грн.: 96 030,00; еквівалент* загальної вартості з ПДВ, Євро: 3 240,00.

Всього грн.: 156 030,00; 5 264,40.

В тому числі ПДВ: 26 005,00.

*Середнє значення курсу продажу Євро на Міжбанківському Валютному Ринку України (МВРУ) станом на дату, що передує даті укладення цієї специфікації складає 29,64 грн. за 1 Євро.

Згідно з п. 4 Специфікації №1, оплата здійснюється в національній валюті - гривні в наступному порядку:

-оплата в розмірі 20% від загальної вартості товару за даною специфікацією до 10 квітня 2020 року (п. 4.1);

-оплата в розмірі 80% від загальної вартості товару за даною специфікацією до 01 листопада 2020 року (п. 4.2);

Відповідно до п. 5 Специфікації №1, строк поставки товару: до 17.04.2020 р.

Згідно з п. 7 Специфікації №1, оплата здійснюється на підставі виставленого позивачем до оплати рахунку або специфікації до договору на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений у договорі, в розмірі, визначеному цією специфікацією.

Відповідно до п. 1 Специфікації №2 від 03.04.2020 року, найменування товару, що поставляється: насіння соняшнику для сівби:

-№п/п: 1; найменування гібридів: насіння соняшнику, гібрид Спрингбокс; кількість одиниць (мішків): 35; вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ, грн.: 3 408,60; еквівалент* вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, Євро: 115; загальна вартість з ПДВ, грн.: 119 301,00; еквівалент* загальної вартості з ПДВ, Євро: 4 025;

Всього грн.: 119 301,00; еквівалент* вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, Євро: 4 025.

В тому числі ПДВ: 19 883,50.

*Середнє значення курсу продажу Євро на Міжбанківському Валютному Ринку України (МВРУ) станом на дату, що передує даті укладення цієї специфікації складає 29,64 грн. за 1 Євро.

Відповідно до п. 5 Специфікації №2, строк поставки товару: до 15.04.2020 р.

Згідно з п. 7 Специфікації №2, оплата здійснюється на підставі виставленого позивачем до оплати рахунку або специфікації до договору на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений у договорі, в розмірі, визначеному цією специфікацією.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар, на загальну суму 275 331,00 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №95 від 04.04.2020 року, на суму 179 301,00 грн. та №111 від 13.04.2020 року, на суму 96 030,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач отриманий товар не оплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2020 року травень 2020 року.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, згідно з яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність у акта звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначений розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У зв`язку з тим, що відповідач отриманий товар не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 275 331,00 грн. боргу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що спростовували б доводи представника позивача, підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату поставленого позивачем товару, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 275 331,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 58 161,98 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з п. 8.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за законом та цим договором. Позивач вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст 236 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 8.3.1 договору, відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь позивача пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Пунктом 8.5 договору встановлено, що пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що, відповідно до умов Специфікацій №1 та №2, відповідач був зобов`язаний оплатити 55 066,20 грн. (20% від загальної вартості товару), - до 10 квітня 2020 року включно, а 220 264,80 грн. (80% від загальної вартості товару), - до 01 листопада 2020 року включно.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

11.04.2020 року до 23.04.2020 року, від суми боргу в розмірі 55 066,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 391,18 грн.;

24.04.2020 року до 11.06.2020 року, від суми боргу в розмірі 55 066,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 1 179,56 грн.;

12.06.2020 року до 01.11.2020 року, від суми боргу в розмірі 55 066,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 2 581,79 грн.;

02.11.2020 року до 04.03.2021 року, від суми боргу в розмірі 275 331,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 11 119,10 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, від суми боргу в розмірі 275 331,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 4 118,65 грн.;

16.04.2021 року до 22.07.2021 року, від суми боргу в розмірі 275 331,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 11 088,67 грн.;

23.07.2021 року до 09.09.2021 року, від суми боргу в розмірі 275 331,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 5 913,96 грн.;

10.09.2021 року до 09.12.2021 року, від суми боргу в розмірі 275 331,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,5%, складає 11 669,51 грн.;

10.12.2021 року до 20.01.2022 року, від суми боргу в розмірі 275 331,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 9,0%, складає 5 702,75 грн.;

21.01.2022 року до 24.02.2022 року, від суми боргу в розмірі 275 331,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 5 280,32 грн.,

а разом 59 045,48 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума пені визначена в розмірі 58 161,98 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача тридцять шість процентів річних у розмірі 139 418,57 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 44 328,29 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.3.2 договору, відповідач за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Як уже зазначалось, згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сторони узгодили інший розмір процентів річних, що не суперечить приписам діючого законодавства.

Тридцять шість процентів річних, враховуючи період заборгованості з:

11.04.2020 року до 01.11.2020 року, складає 205 днів, тому тридцять шість процентів річних від суми 55 066,20 грн. становлять 11 103,51 грн.;

02.11.2020 року до 24.02.2022 року, складає 480 днів, тому тридцять шість процентів річних від суми 275 331,00 грн. становлять 130 303,96 грн.,

а разом 141 407,47 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем тридцять шість процентів річних визначені в розмірі 139 418,57 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

за період з 11.04.2020 року до 01.11.2020 року: у квітні 2020 року 100,8%; травні 100,3%; червні 100,2%; липні 99,4%; серпні 99,8%; вересні 100,5%, жовтні 101,0%, від суми заборгованості 55 066,20 грн., становлять 1 105,64 грн.;

за період з 02.11.2020 року до 24.02.2022 року: у листопаді - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%; січні 2022 року 101,3%, лютому 101,6%, від суми заборгованості 275 331,00 грн., становлять 43 317,66 грн.,

а разом 44 423,30 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 44 328,29 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 1 ст. 530, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, ч. 5 ст. 252, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагроцентр» до фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» про стягнення заборгованості в сумі 517 239,84 грн.

Стягнути з фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» (07532, Київська область, Баришівський район, село Лехнівка, вулиця Шевченка, будинок 16, ідентифікаційний код 33889719) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагроцентр» (37606, Полтавська область, місто Миргород, вулиця Київська, будинок 42-А, ідентифікаційний код 42662395) 275 331,00 грн. (двісті сімдесят п`ять тисяч триста тридцять одну грн. 00 коп.) основного боргу; 58 161,98 грн. (п`ятдесят вісім тисяч сто шістдесят одну грн. 98 коп.) пені; 139 418,57 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімнадцять грн. 57 коп.) тридцяти шести процентів річних; 44 328,29 грн. (сорок чотири тисячі триста двадцять вісім грн. 29 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 7 758,60 грн. (сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім грн. 60 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 21.06.2023 року.

Суддя С. Грабець