Рішення

від 20.06.2023 по справі 916/1448/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1448/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/1448/23:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майя" (код 13894097; 65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 28)

до відповідача: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код 41404999; 65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58)

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Сенс Банк" (код 23494714; 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

про зняття арешту накладеного за виконавчим провадженням ВП № 31649876

з підстав: завершення виконавчого провадження

Представники сторін в судове засідання не з`явились

СУТЬ СПОРУ: 15.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Майя" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відповідач) яким просить суд: - скасувати арешт з «Причіп платформи» 2008 року випуску, реєстраційний № ранішнім НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 за виконавчим провадженням №31649876 накладений Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зі стягнення боргу на користь Акціонерне товариство «Сенс Банк» (раніше АКБ СР «Укрсоцбанк»).

11.04.2023 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання; залучив до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Сенс Банк" та надав Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

11.05.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Сторони були вчасно повідомлені про розгляд справи Господарським судом Одеської області. На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Майя (Позивач по справі), відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , на праві власності належить «Причіп платформа», 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_4 .

Листом № 31/15-15А3 від 23.01.2023р. Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській області у відповідь на адвокатський запит представника Позивача повідомив останнього про те, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на вищевказаний „Причіп платформу Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції (Відповідач по справі) накладено арешт на підставі вихідного листа №9/386/1931 від 27.04.2010р. про стягнення боргу на користь АКБ „Укрсоцбанк та на підставі вихідного листа №19256 від 26.04.2012р. про стягнення боргу на користь АКБ „Укрсоцбанк в розмірі 2 230 167,45грн.

Також, листом №39957 від 02.07.2020р. Відповідач повідомив Позивача про те, що при здійсненні пошуку в Єдиному реєстрі виконавчих проваджень з параметрами пошуку: боржник ТОВ Майя, код 13894097, на примусовому виконанні у відділі, серед іншого, перебувало виконавче провадження ВП 31649876 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 31.01.2010р. про стягнення з ТОВ „Майя на користь АКб „Укрсоцбанк грошової суми в розмірі 1 592 649,99грн. Крім того, вказаним листом Відповідач повідомив Позивача про те, що „в подальшому виконавче провадження повернуто стягувачу на п.7 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження (редакції від 1999р. зі змінами). Також у вказаному листі повідомлялось, що „передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

У відповідь на адвокатський запит представника Позивача Другий Приморський відділ ДВС у місті Одеса листом №62016 від 08.11.22р. повідомив, що перевіркою АСВП (ВП-спецпідрозділ, встановлено, що виконавче провадження №31649876 01.03.2013р. було завершено, згідно з вимогами пункту 7 статті 47 Закону України „Про виконавче провадження (у попередній редакції). Також Відповідач зазначив, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органів державної виконавчої служби, становить три роки.

Пунктом 7 частини 1 статті 47 Закону України „Про виконавче провадження в редакції станом на 01.03.2013р. було передбачено, що Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Частиною 5 вказаної статті передбачалось, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України „Про виконавче провадження, що діяв станом на 01.03.2013р. передбачалось, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 50 вищевказаного Закону були передбачені наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема:

1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду,

винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Суд звертає увагу, що Законом України „Про виконавче провадження не передбачалось зняття арешту з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 цього Закону.

Щодо посилань Позивача на те, що виконавче провадження ВН № 31649876 з примусового виконання судового наказу № 38/85 Господарського суду міста Києва від 31.03.2010р. про стягнення з ОБ «Майя» на користь АКБ «Укрсоцбанк» м. Київ грошової суми у розмірі 1 592 649,99грн., було знищено, суд зазначає, що вищевказані листи Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції )м.Одеса) за № 39957 від 02.07.2020р. та № 62016 від 08.11.22р. не містять інформації саме про знищення вищевказаного виконавчого провадження, а в них зазначені відомості про те, що виконавчі провадження, передані до архіву органу державної виконавчої служби, строк зберігання яких (три роки) закінчився підлягають знищенню.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження та відсутність доказів знищення виконавчого провадження ВН № 31649876 суд не вбачає підстав для зняття такого арешту.

Крім того, як зазначалось вище, в листі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області зазначено, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на вищевказаний „Причіп платформу Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції накладено арешт на підставі вихідного листа №9/386/1931 від 27.04.2010р. про стягнення боргу на користь АКБ „Укрсоцбанк та на підставі вихідного листа №19256 від 26.04.2012р. про стягнення боргу на користь АКБ „Укрсоцбанк в розмірі 2 230 167,45грн. Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи виконавчого провадження № 31649876, зокрема, копія постанови державного виконавця про накладення арешту на «Причіп платформу», 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_4 та те, що у вищевказаних листах вих.№9/386/193 від 27.04.2010р. та № 19256 від 26.04.2016р., перелічених в листі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області від 23.01.2023р., - не міститься інформація про накладення арешту на „Причіп платформу саме на підставі такої постанови державного виконавця суд вважає, що Позивачем не доведено, що по виконавчому провадженню ВН № 31649876 державним виконавцем накладався арешт на вищезазначений „Причіп платформу.

Крім того, як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області в Єдиному державного реєстрі транспортних засобів щодо діючих обмежень, накладених на причеп, серед іншого, містяться відомості про накладення такого арешту у зв`язку із стягненням боргу на користь АКБ „Укрсоцбанк в сумі 2 230 167,45грн. на підставі вихідного листа №9/386/193 від 27.04.2010р.

Розмір цього боргу не відповідає розміру боргу по наказу Господарського суду міста Києва № 38/85 від 31.03.2010р. в сумі 1 576 485,14грн.

Інформація ж про існування арешту на Причеп платформу, накладеного на підставі вихідного листа № 19256 від 26.04.2012р. не підтверджує того, що цей арешт був накладений саме на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 38/85 від 31.03.2010р.

Також, суд вважає, що звернення позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з позовом до органу державної виконавчої служби є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки Господарським процесуальним кодексом України (розділ VI „Судовий контроль за виконанням судових рішень) передбачено право сторони виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою, якщо така сторона вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, порушено її права.

Тобто, не зняття арешту з належного Позивачу (боржнику) рухомого майна в разі завершення виконавчого провадження (якщо таке завершення мало місце), на думку суду є підставою для звернення до суду, який видав виконавчий документ, із скаргою про визнання дій (бездіяльності) незаконними та зобов`язання усунення порушень вимог чинного законодавства.

Таким чином, якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні він не може пред`являти позову про зняття арешту з його майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.06.2023р.

Суддя О.А. Демешин

21 червня 2023 р.