Рішення

від 12.06.2023 по справі 922/1086/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023м. ХарківСправа № 922/1086/23

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (62404, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 13-а) в інтересах держави, в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (64701, Харківська область, Ізюмський район, м. Барвінкове, вул. Центральна, 8, ідентифікаційний код 42360167) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 7, офіс 505, 506, ідентифікаційний код 41968480) про розірвання договору та стягнення 3 651 135,75 грн. за участю представників учасників справи:

прокурора - Хряк О.О.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави, в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС" (відповідач) про розірвання договору про закупівлю робіт №1/11/2018 від 19.11.2018, укладеного між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС", та стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним договором 3 651 135,75 грн, з яких: 1 861 681,11 грн - збитки, 462 016,17 грн - пеня, 177 698,53 грн - 7% штрафу, 997 218,27 грн - інфляційні втрати та 152 521,67 грн - 3% річних. Прокурор також просить покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області (замовником-розпорядником коштів) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС" (генеральним підрядником) договором про закупівлю робіт № 1/11/2018 від 19.11.2018 з будівництва амбулаторії загальної практики - сімейної медицини (з житлом) по вул. Миру, 7а в с. Іванівка Барвінківського району Харківської області (код ДК 021:2015-45210000-2- Будівництво будівель) в частині повного та своєчасного виконання робіт з будівництва амбулаторії, а саме - до 31.12.2020, що, на думку прокурора, є істотним порушенням відповідачем договору, оскільки замовник не досяг цілей договору, зокрема забезпечення амбулаторією мешканців с. Іванівка, що суттєво підвищило соціальну напругу серед населення та стало підставою для звернення до суду з цим позовом про розірвання договору за рішенням суду на підставі ст. 651 ЦК України. Крім того, прокурор зазначив, що відповідачем за договором безпідставно отримано кошти у розмірі 1 861 681,11 грн. На підставі викладеного, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 1 861 681,11 грн, а також пеню у розмірі 462 016,17 грн, 7% штрафу у розмірі 177 698,53 грн за порушення строків виконання робіт на підставі п. 9.2. договору та інфляційні втрати у розмірі 997 218,27 грн, 3% річних у розмірі 152 521,67 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1086/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "24" квітня 2023 р. о 09:40 год. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено прокурору та позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Крім того, в ухвалі суду звернуто увагу відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 ГПК України).

В підготовчому засіданні 24.04.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на "08" травня 2023 р. о 12:30 год.

В підготовчому засіданні 08.05.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на "29" травня 2023 р. о 10:30 год.

В підготовчому засіданні 29.05.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12 червня 2023 року о(б) 11:30 год.

Прокурор в судовому засіданні 12.06.2023 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений ухвалою суду від 29.05.2023 в порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2023 до суду надійшло клопотання від позивача за вх.№13780/23, в якому він підтримав позов в повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника дійшов висновку про його задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин та ураховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, суд вважає за необхідне клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2023 не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений ухвалою суду від 29.05.2023 в порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 надіслано за адресою місцезнаходження відповідача: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 7, офіс 505, 506, яка вказана у позовній заяві прокурора та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте вказану ухвалу повернуто до суду 06.06.2023 за зворотною адресою з відміткою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає про те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 викладено правову позицію, зокрема що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, враховуючи те, що останнім не отримується поштова кореспонденція, а саме ухвали суду постановлені у цій справі, які надсилалися йому за місцезнаходженням згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та адресою повідомленою прокурором у позовній заяві, 07.06.2023 судом було здійснено оголошення для відповідача про розгляд справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 12.06.2023 об 11:30 год, яке розміщено на порталі судової влади України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Також, суд звертає увагу, що в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 28.03.2023 відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 ГПК України, який становив п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідачу за його місцезнаходженням було надіслано копію ухвали суду від 28.03.2023 про відкриття провадження у цій справі. Проте вказана копія ухвали суду від 28.03.2023 не була вручена та повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку до суду 04.04.2023 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою пошти та вбачається з відстеження поштового пересилання за ідентифікатором № 6102272176328 Трекінг з інтернет-порталу Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отож, перебіг процесуального строку, обумовленого ст. 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву починається з 05.04.2023 та строк для його подання закінчується 19.04.2023.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як убачається з матеріалів справи відповідач не надав відзив у встановлений судом строк, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, "право на публічний розгляд", передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на усне слухання. І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27.04.2017р.). У §87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Також суд зазначає, що всі судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу відповідача, а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також надання відповідачу достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав передбачених ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин та враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.

19.11.2018 між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області (далі - Замовник - Розпорядник коштів) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС" (далі - Генеральний підрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 1/11/2018 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору Замовник - Розпорядник коштів доручає, а Генеральний підрядник забезпечує виконання робіт відповідно до проєктно-кошторисної документації та у встановлений цим Договором строк - "Будівництво амбулаторії загальної практики - сімейної медицини (з житлом) по вул. Миру, 7а в с. Іванівка Барвінківського району Харківської області (ДК 021:2015-45210000-2 - Будівництво будівель)" (далі - Об`єкт). Замовник - Розпорядник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи по Об`єкту в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (Додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 1.2. договору склад та обсяги робіт по Об`єкту, що доручаються до виконання Генеральному підряднику, визначені проєктно-кошторисною документацією, договірною ціною та календарним графіком виконання робіт, які є невід`ємною частиною даного договору. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проєктно-кошторисної документації у порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі Загальні умови).

За змістом п. 1.3 договору Генеральний підрядник зобов`язаний виконувати роботи по Об`єкту у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, календарного графіку виконання робіт та положень Загальних умов за адресою: 64742, Україна, Харківська область, Барвінківській район, с. Іванівка, вул. Миру, 7а.

Пунктом 2.1. договору визначено строк (термін) виконання робіт до 31.12.2019 згідно з календарним графіком виконання робіт (Додаток 2 до договору).

Відповідно до п. 14.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 або до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Також, 19.11.2018 між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНАГЛЯД-ЕКСПЕРТ (далі - Виконавець) було укладено договір про здійснення технічного нагляду № 11, згідно предмету якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд за проведенням робіт на об`єкті: "Будівництво амбулаторії загальної практики - сімейної медицини (з житлом) по вул. Миру, 7а в с. Іванівка Барвінківського району Харківської області" (ДК 021:2015-71520000-9 "Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт" (далі - Об`єкт), який буде виконуватися у 2018-2019 роках відповідно до договору про закупівлю робіт, укладеного між Замовником та Генеральним підрядником.

У листі б/н від 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНАГЛЯД-ЕКСПЕРТ, що здійснювало технічний нагляд на Об`єкті, запропонувало Замовнику продовжити терміни будівництва до настання сприятливих погодних умов та затвердити календарний план проведення робіт у новій редакції.

Відповідач, в свою чергу, у гарантійному листі за вих. № 04/12-111-19 від 04.12.2019 гарантував Замовнику закінчити виконання робіт з благоустрою у 2020 році.

27.12.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до договору, в якій п. 2.1. Договору викладено в новій редакції, відповідно до якого строк (термін) виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт узгоджено до 31.12.2020.

Крім того, у Додатковій угоді № 3 від 27.12.2019 до договору викладено в новій редакції п. 14.1. договору, відповідно до якого договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 або до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 5.4.1. договору передбачено, що Генеральний підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.

За змістом п. 3.1. договору договірна ціна цього договору визначена як динамічна на підставі зведеного кошторисного розрахунку робіт по Об`єкту та згідно нормативів ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і складає 8 900 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 483 333,33 грн, в тому числі за рахунок коштів 2018 року - 6 723 692,50 грн, за рахунок коштів 2019 року - 2 176 307,50 грн.

Згідно з п. 3.2. договору договірна ціна підлягає зміні у випадках, що передбачені п. п. 1-2, 5-7 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922-VІІІ.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 16.05.2019 до договору п. 3.1. договору викладено у новій редакції, відповідно до якого договірна ціна цього Договору визначена як динамічна на підставі зведеного кошторисного розрахунку робіт по Об`єкту та згідно нормативів ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і складає: 8 900 000,00 грн, у тому числі за рахунок коштів 2019 року 4 556 608,26 грн.

Водночас, згідно Додаткової угоди № 3 від 27.12.2019 до договору п. 3.1 договору викладено в новій редакції, відповідно до якого договірна ціна цього договору визначена як динамічна на підставі зведеного кошторисного розрахунку робіт по Об`єкту та згідно нормативів ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і складає: 8 900 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 1483333,33 грн, у тому числі за рахунок коштів:

- 2018 році - 4 343 391,74 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 723 898,62 грн;

- 2019 році - 3 879 739,01 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 646 623,19 грн;

- 2020 році - 676 869,25 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 112 811,54 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору джерелом фінансування робіт є кошти місцевих бюджетів.

За змістом п. 4.2. договору розрахунки по договору виконуються Замовником за фактично виконані роботи, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, на підставі актів виконаних робіт за типовою формою № КБ-2в на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. В разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюються на протязі 10 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування на свій реєстраційний рахунок. До акту додаються відповідні розрахунки та довідка про вартість виконаних робіт № КБ-3.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти № 117 від 23.04.2014 Замовник може здійснити попередню оплату на придбання матеріалів в розмірі до 30 % від ціни договору.

На виконання п. 4.4. договору згідно платіжного доручення № 3 від 22.11.2018 позивачем на рахунок відповідача перераховано авансовий платіж у розмірі 2 017 107,75 грн.

19.12.2018 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 форми КБ-2 в на суму 4 343 391,74 грн.

Згідно платіжного доручення № 6 від 19.12.2018 позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти в сумі 2 326 283,99 грн.

Загальна сума перерахованих грошових коштів впродовж 2018 року (враховуючи авансовий платіж) на рахунок відповідача відповідає сумі виконаних робіт та складає 4 343 391,74 грн.

Всього впродовж 2019 року сторонами договору було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 16.05.2019 на суму 802 117,81 грн, № 3 від 21.06.2019 на суму 1 920 827,09 грн та № 4 від 17.10.2019 на суму 1 153 794,11 грн, всього на загальну суму 3 876 739,01 грн.

Після підписання сторонами актів виконаних будівельних робіт за 2019 рік згідно платіжних доручень № 4 від 21.06.2019, № 6 від 17.10.2019 та розпорядження від 16.05.2019 позивачем на рахунок відповідача було перераховано бюджетні кошти в сумі 3 879 739,01 грн.

Зважаючи на викладене, загальна сума перерахованих Іванівською сільською радою бюджетних коштів впродовж 2018 - 2019 років на рахунок відповідача склала 8 223 130,75 грн, сума виконаних робіт відповідно до вказаних актів виконаних будівельних робіт складає 8 220 130,75 грн.

Втім, як зазначає прокурор у позовній заяві в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020221380000023 від 03.03.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, встановлено, що роботи за актами, підписаними протягом 2018-2019 років, виконані не в повному обсязі, а роботи, що підлягали виконанню у 2020 році - не виконані взагалі, будівництво не завершене, об`єкт не зданий в експлуатацію.

Зокрема, за результатами проведеної у вказаному вище кримінальному провадженні будівельно-технічної експертизи (висновок № 14/299СЕ-20 від 10.08.2021) установлено, що об`єми та вартість фактично виконаних будівельних робіт з будівництва амбулаторії загальної практики - сімейної медицини (з житлом) по вул. Миру, 7а в с. Іванівка Барвінківського району Харківської області не відповідають даним проектно-кошторисної документації та даним актів виконаних робіт. Згідно вказаного висновку фактична вартість виконаних робіт з будівництва амбулаторії складає 6 410 194,22 грн з урахуванням ПДВ. Загальна вартість не виконаних об`ємів робіт підрядником складає 1 861 681,11 грн.

Підставою для звернення до суду з цим позовом стало порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт № 1/11/2018 від 19.11.2018 в частині невиконання до 31.12.2020 та по теперішній час робіт з будівництва амбулаторії в с. Іванівка, що на думку прокурора є істотним порушенням відповідачем Договору, оскільки позивач (Замовник) не досяг цілей Договору, зокрема забезпечення амбулаторією мешканців с. Іванівка, що суттєво підвищило соціальну напругу серед населення та стало підставою для звернення до суду з цим позовом про розірвання вказаного договору за рішенням суду на підставі ст. 651 ЦК України, а також стягнення збитків у розмірі 1 861 681,11 грн, пені у розмірі 462 016,17 грн, 7% штрафу у розмірі 177 698,53 грн на підставі п. 9.2. Договору, інфляційні втрати у розмірі 997 218,27 грн, 3% річних у розмірі 152 521,67 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не подав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора про розірвання договору про закупівлю робіт №1/11/2018 від 19.11.2018, укладеного між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС", та стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним Договором 3 651 135,75 грн, з яких: 1 861 681,11 грн - збитки, 462 016,17 грн - пеня, 177 698,53 грн - 7% штрафу, 997 218,27 грн - інфляційні втрати та 152 521,67 грн - 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 861 681,11 грн збитків, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2 ст. 883 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вище встановлено за змістом п. 4.2. договору розрахунки по договору виконуються Замовником за фактично виконані роботи, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, на підставі актів виконаних робіт за типовою формою № КБ-2в на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. В разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюються на протязі 10 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування на свій реєстраційний рахунок. До акту додаються відповідні розрахунки та довідка про вартість виконаних робіт № КБ-3.

Судом установлено, що впродовж 2018 - 2019 років позивач перерахував на рахунок відповідача бюджетні кошти в сумі 8 223 130,75 грн.

Однак відповідачем фактично виконані роботи на загальну суму 6 410 194,22 грн, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи № 14/299СЕ-20 від 10.08.2021, а також у цьому висновку зазначено, що загальна вартість не виконаних об`ємів робіт у 2018-2019 роках за договором складає 1 861 681,11 грн.

Зважаючи на викладене суд констатує, що роботи за вказаними актами, підписаними сторонами протягом 2018-2019 років, виконані не в повному обсязі, а роботи, що підлягали виконанню у 2020 році - не виконані взагалі, будівництво не завершене, об`єкт не зданий в експлуатацію.

Отож, загальна вартість невиконаних відповідачем робіт за договором становить 2 538 550,36 грн (1 861 681,11 грн (вартість невиконаних робіт відповідно до актів приймання будівельних робіт за 2018-2019 роки) + 676 869,25 грн (вартість невиконаних робіт за 2020 рік).

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, зокрема недотримання гарантії останнього щодо завершення робіт у 2020 року, Іванівською сільською радою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНС ФОРС та Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНАГЛЯД ЕКСПЕРТ було скеровано лист за вих. № 141/02-25 від 01.04.2020 з вимогою вжити невідкладних заходів з завершення будівництва.

У відповідь на вказаний лист, Товариство з обмеженою відповідальністю АДВАНС ФОРС у листі за вих. № 10/04-2020-1 від 10.04.2020 повідомило позивача, що не має можливості відправляти бригади робітників на будівельний майданчик для проведення будівельних робіт через установлення Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на всій території України карантину та введення надзвичайної ситуації.

В подальшому, як стверджує прокурор, у зв`язку з ігноруванням відповідачем вимог позивача щодо завершення будівельних робіт, Іванівська сільська рада неодноразово зверталася до Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНС ФОРС з вимогами усунути порушення з неналежного виконання договору шляхом направлення відповідних листів за вих. № 174/02-25 від 29.04.2020, вих. № 33302-25 від 06.08.2020, вих. № 350 02-25 від 14.08.2020 та претензії за вих. № 379/02-25 від 03.09.2020.

Відповідач, в свою чергу, у листі за вих. № 02/10-2020/1 від 02.10.2020 наполягав на тому, що усі основні роботи, передбачені договором, виконані чітко в обумовлені строки, а роботи з озеленення та благоустрою передбачали лише закупівлю матеріалів. Крім того, у листі зазначено, що обладнання та матеріали не були закуплені через відмову Замовника у коригуванні кошторисної вартості робіт, спричиненому інфляційними процесами. Також, у листі зазначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 наявні форс-мажорні обставини спричинені коронавірусною інфекцією та відповідно до договору такі форс-мажорні обставини звільняють сторони від виконання зобов`язань за договором. Також, у листі відповідач запропонував позивачу розірвати договір.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що згідно з п. 11.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Відповідно до п. 11.2. договору Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

За змістом п. 11.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, саме по собі запровадження всеукраїнського карантину не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов`язань. Зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов`язання і що цю неможливість зумовив саме карантин.

Тобто, особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між встановленим карантином та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором.

Проте матеріали справи не містять ані сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за вказаним Договором, ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання ним взятих на себе зобов`язань за Договором у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

З урахуванням наведеного, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 5.1.5. договору Замовник має право відмовитися від цього договору та вимагати відшкодування збитків, якщо Генеральний підрядник своєчасно не розпочав роботи по Об`єкту або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений цим договором, стає неможливим.

Пунктом 5.4.8. договору передбачено, що Генеральний підрядник зобов`язаний відшкодовувати відповідно до законодавства України та цього договору завдані Замовнику - Розпоряднику коштів збитки.

Прокурор, посилаючись зокрема на пункти 5.1.5, 5.4.8. Договору, ст. 22, 883 ЦК України та ст. 224, 225 ГК України, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 1 861 681,11 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем договору щодо невиконання до 31.12.2020 робіт з будівництва амбулаторії в с. Іванівка, яке відбулось внаслідок протиправної поведінки відповідача та з його вини, оскільки відповідач зобов`язаний був дотримуватись узгодженого сторонами Графіку виконання робіт і виконати передбачені договором будівельні роботи у повному обсязі до 31.12.2020, а отже ураховуючи сплату позивачем на виконання договору впродовж 2018-2019 років на рахунок відповідача 8 223 130,75 грн та суму фактичного виконання відповідачем за договором робіт згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 14/299СЕ-20 від 10.08.2021, що становить 6 410 194,22 грн, розмір збитків за Договором складає 1 812 936,53 грн (8 223 130,75 грн - 6 410 194,22 грн).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 812 936,53 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі у розмірі 48 744,58 грн слід відмовити, оскільки такі вимоги заявлено безпідставно та їх розмір не підтверджений матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення 462 016,17 грн пені за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 та 177 698,53 грн 7% штрафу на підставі п. 9.2. договору, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 9.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що за прострочення строків виконання робіт Генеральний підрядник сплачує Замовнику - Розпоряднику коштів пеню у розмірі 0,1 % від вартості робіт, виконання яких прострочено, за кожен день прострочення; за прострочення більше 30 днів Генеральний підрядник додатково сплачує Замовнику - Розпоряднику коштів штраф у розмірі 7 % від вартості робіт, виконання яких прострочено.

Отже, умовами п. 9.2. договору передбачено штрафні санкції у вигляді нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання робіт.

Відповідно до статті 875 ЦК України, де наведено нормативне визначення поняття договору будівельного підряду, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов`язані із місцезнаходженням об`єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.

Виходячи з такого юридичного аналізу та узгоджуючи судову практику, Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17 зроблено правовий висновок про те, що за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов`язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.

Аналогічну правову позицію висловлено у пунктах 17-18 постанови Верховного суду від 14.01.2019 у справі № 911/728/18.

У даному випадку, згідно умов Договору виконання усіх робіт мало бути завершене 31 грудня 2020 року.

Отже, прострочення строків виконання робіт за Договором виникло з 01.01.2021 від вартості невиконаних робіт в цілому.

Як установлено судом вище, загальна вартість невиконаних відповідачем робіт за договором становить 2 538 550,36 грн (1 861 681,11 грн (вартість невиконаних робіт відповідно до актів приймання будівельних робіт за 2018-2019 роки) + 676 869,25 грн (вартість невиконаних робіт за 2020 рік).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з того, що договором № 1/11/2018 від 19.11.2018 не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаним договором, у даному випадку застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем з 01.01.2021 прострочено строки виконання робіт за договором, суд вважає, що у прокурора виникло право на підставі п. 9.2. договору на нарахування пені за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 та 7% штрафу від вартості робіт, виконання яких прострочено.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 7% штрафу, суд дійшов висновку, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 462 016,17 грн та 7% штрафу у розмірі 177 698,53 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 997 218,27 грн за період з січня 2021 по січень 2023 та 3% річних у розмірі 152 521,67 грн за період з 01.01.2021 по 01.01.2023 на підставі ст. 625 ЦК України, які нараховані на загальну суму вартості невиконаних відповідачем робіт за договором у розмірі 2 538 550,36 грн, а отже нараховані за порушення строків виконання відповідачем робіт за договором від вартості робіт, виконання яких прострочено, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.05.2018 (провадження №14-16цс18), від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.

Таким чином, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено право кредитора на нарахування інфляційних та 3% річних виключно за прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Зазначене в свою чергу унеможливлює нарахування відповідачу інфляційних та 3% річних за прострочення виконання робіт на підставі ст. 625 ЦК України.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 997 218,27 грн за період з січня 2021 по січень 2023 та 3% річних у розмірі 152 521,67 грн за період з 01.01.2021 по 01.01.2023, суд відмовляє.

Щодо позовних вимог про розірвання договору про закупівлю робіт № 1/11/2018 від 19.11.2018, укладеного між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС", суд зазначає наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Частина 3 ст. 653 ЦК України визначає, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пунктом 13.1. Договору передбачено, що внесення змін у цей Договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим Договором або законом. У разі відсутності такої згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду.

Як вже зазначалось вище, відповідач у листі за вих. № 02/10-2020/1 від 02.10.2020 пропонував позивачу розірвати договір, але умовами п. 13.1. договору не передбачено одностороннього порядку його розірвання з ініціативи відповідача.

При цьому, матеріали справи не містять доказів про розірвання Договору за згодою сторін.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з п. 14.1. Договору, у редакції Додаткової угоди № 3 від 27.12.2019 до договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 або до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Тобто, визначивши у Додатковій угоді № 3 від 27.12.2019 до договору у пункті 14.1. договору: "до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором", сторонами фактично засвідчено, що договір не може бути припинений до повного його виконання.

Отже, суд констатує, що договір про закупівлю робіт № 1/11/2018 від 19.11.2018 на цей час є чинним.

Пунктом 13.3. договору передбачено, що Замовник - Розпорядник коштів має право ініціювати розірвання цього договору, якщо Генеральний підрядник за своєї вини:

- не розпочав виконання робіт по Об`єкту протягом 20 днів з дня, коли він повинен згідно з цим договором розпочати їх виконання;

- допустив відставання темпів виконання робіт по Об`єкту від передбачених графіком на 20 днів;

- виконав роботи по Об`єкту з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений Замовником - Розпорядником коштів строк;

- допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об`єкта та не можуть бути усунені Генпідрядником.

Як установлено судом вище, відповідач в порушення своїх зобов`язань за договором, до 31.12.2020 та по теперішній час не виконав роботи з будівництва амбулаторії в с. Іванівка на загальну суму 2 538 550,36 грн, з яких: 1 861 681,11 грн (вартість невиконаних робіт відповідно до актів приймання будівельних робіт за 2018-2019 роки) + 676 869,25 грн (вартість невиконаних робіт за 2020 рік), що є істотним порушенням відповідачем договору, оскільки позивач (Замовник) не досяг цілей договору, зокрема забезпечення амбулаторією мешканців с. Іванівка, що суттєво підвищило соціальну напругу серед населення та стало підставою для звернення до суду з цим позовом про розірвання договору за рішенням суду на підставі ст. 651 ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги прокурора щодо розірвання договору про закупівлю робіт № 1/11/2018 від 19.11.2018, укладеного між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС".

Щодо підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді та органів, уповноважених на здійснення функцій у спірних правовідносинах суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Прокурор звертається до суду з метою захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій та програм.

Інтереси держави охоплюються здійсненням її функцій, діяльністю її органів, які законодавчо наділені певними повноваженнями.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному та результативному використанні бюджетних коштів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (п. 5 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах єдності бюджетної системи, збалансованості, повноти, обґрунтованості, справедливості та неупередженості.

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні.

Частиною 1 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Дійсним власником коштів місцевого бюджету є саме територіальна громада, тому орган місцевого самоврядування має право розпоряджатись майном територіальної громади лише в межах повноважень та виключно у спосіб, передбачений чинними нормативно-правовими актами.

Розпорядження органом місцевого самоврядування бюджетними коштами в порушення вказаних положень не може вважатись вираженням волі дійсного власника.

В спірних правовідносинах таким представницьким органом виступала Іванівська сільська рада Барвінківського району Харківської області, повноваження якої відповідно до положень п.п. 1 п. 6 і розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та розпорядження Кабінету Міністрів України Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області № 725-р від 12.06.2020 припинилися 27.11.2020, тобто у день набуття повноважень Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області.

У зв`язку з реорганізацією Іванівської сільської ради, згідно рішення XII сесії VIII скликання Барвінківської міської ради Про затвердження актів приймання передачі об`єктів нерухомого майна, основних засобів, інших необоротних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, інших виробничих запасів, об`єктів обліку електричної енергії, незавершеного будівництва та кредиторську заборгованість № 567-VІІІ від 28.05.2021, відповідно до акту приймання-передачі від 18.05.2021 на баланс Барвінківської міської територіальної громади прийнято незавершене будівництво Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини (з житлом) по вулиці Миру, 7а в селі Іванівка Барвінківського району Харківської області.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Іванівська сільська рада Барвінківського району Харківської області наразі перебуває в стані припинення.

Серед підстав заміни кредитора у зобов`язанні стаття 512 ЦК України визначає правонаступництво. Таке універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, статтею 104 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Проте, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась.

Зважаючи на викладене та на те, що положеннями статей 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц.

З огляду на зазначене, відсутність в Реєстрі запису про припинення Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області не є достатньою підставою для висновку про ненастання правонаступництва Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області у спірних правовідносинах.

Таким чином, Барвінківська міська територіальна громада в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої Іванівської сільської територіальної громади Барвінківського району Харківської області, а тому виступає позивачем у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Оскільки фінансування робіт з будівництва амбулаторії у с. Іванівна здійснювалося за рахунок коштів бюджету Іванівської сільської ради, то у даному випадку, звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється, зокрема, фінансування потреб громади.

Більш того, неефективне та неправомірне використання бюджетних коштів порушує державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених

У зв`язку з істотним порушенням Підрядником умов Договору на державу покладається додатковий тягар у вигляді необхідності ініціювання іншої процедури з завершення будівництва амбулаторії в с. Іванівна, яку неможливо втілити на умовах фінансування, передбачених Договором від 2018 року, у тому числі, через знецінення грошових коштів внаслідок дії інфляційних процесів.

Питання щодо дотримання вимог законодавства при використанні бюджетних коштів досить гостро стоїть в реаліях сьогодення, оскільки для відсічі воєнної агресії Російської Федерації держава акумулює всі ресурси, які є у неї.

Одним з головних джерел підтримки української армії та інших інституції сектору безпеки та оборони є саме бюджетні кошти.

Крім того, слід зазначити, що пред`являючи позов у цій справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблеми суспільного значення, існування якої виправдовує застосування механізму стягнення збитків, штрафних санкцій, застосування відповідальності за порушення зобов`язання та розірвання договору внаслідок істотного порушення його умов Підрядником.

За таких обставин порушенням суспільного, публічного інтересу є порушення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а саме, незабезпечення доступу до безкоштовної медицини жителів с. Іванівка.

Невжиття органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, заходів щодо відшкодування збитків, матеріальних втрат внаслідок дії інфляційних процесів, отриманні компенсації та розірвання Договору такому суспільному інтересу не відповідає, особливо в умовах воєнного стану.

Тобто, як зазначає прокурор, на теперішній час, ані Іванівська сільська рада, ані її правонаступник - Барвінківська міська рада не забезпечили належного захисту майнових прав територіальної громади, у тому числі у судовому порядку, що стало підставою для представництва Ізюмською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області.

Зокрема, Барвінківською міською радою не ініційовано жодної процедури ані з розірвання Договору, ані зі стягнення грошових коштів до місцевого бюджету, незважаючи на те, що вказані процедури чітко регламентовані Законом та договором про закупівлю робіт №1/11/2018 від 19.11.2018, укладеним між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС".

Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 вказано, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Ураховуючи те, що ані Іванівською сільською радою Барвінківського району, ані її правонаступником - Барвінківською міською радою Ізюмського району, не вжито достатніх заходів з метою захисту порушених інтересів держави, позовну заяву подано прокурором.

Також, прокурор зазначає, що виключність випадку звернення ним до суду з цією позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, оскільки невжиття вказаними вище суб`єктами заходів з метою відновлення порушених інтересів держави, стало підставою для неможливості досягнення цілей вказаного договору та ініціювання іншої процедури з будівництва амбулаторії в с. Іванівка, оскільки спірний договір по теперішній час є чинним.

Також, необхідно зауважити, що аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16.

На підставі ст. 23 Закону України Про прокуратуру, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор надіслав на адресу Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області лист за вих. № 58-172вих-23 від 27.01.2023, в якому проінформовано орган місцевого самоврядування про виявлені порушення та повідомлено про необхідність вжиття вичерпних та дієвих заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на їх усунення, зокрема шляхом розрахунку та стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю АДВАНС ФОРС грошових коштів та розірвання договору про закупівлю робіт № 1/11/2018 від 19.11.2018.

У листі за вих. № 02-28/361 від 14.02.2023 Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області зазначено, що заходи щодо розірвання договору, стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних не вживалися, подання позову на даний час не планується. Крім того, у листі зазначено, що питання про стягнення збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНС ФОРС в сумі 1 861 681,11 грн буде вирішено після ухвалення судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження № 42020221380000023 від 03.03.2020.

Втім, наявність або відсутність обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні ні в якому разі не впливає на необхідність захисту інтересів держави в порядку господарського судочинства, а з позиції Барвінківської міської ради вбачається лише відсутність реального наміру щодо вжиття заходів з метою захисту інтересів територіальної громади.

Таким чином, станом на час пред`явлення до суду цієї позовної заяви порушення інтересів держави не усунуто, відповідні заходи цивільно-правового характеру уповноваженим органом не вжито.

Вищевикладене свідчить про нездійснення ані Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області, ані її правонаступником - Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області захисту порушених інтересів держави в особі територіальної громади та наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру, для їх представництва.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім цього, у п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на викладене та ураховуючи встановлену бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор обґрунтовано звернувся для захисту інтересів держави, в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з цим позовом.

Ураховуючи часткове задоволення позову, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 39 473,77 грн підлягають стягненню з відповідача, а решту суму судового збору в розмірі 17 977,27 грн суд покладає на прокурора.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-611, 625, 628, 629, 651, 653, 837, 846, 852, 858, 875, 883 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 53, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір про закупівлю робіт №1/11/2018 від 19.11.2018, укладений між Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 7, офіс 505, 506, ідентифікаційний код 41968480) на користь держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (64701, Харківська область, Ізюмський район, м. Барвінкове, вул. Центральна, 8, ідентифікаційний код 42360167) 2 452651,23 грн, з яких: 1812 936,53 грн - збитки, 462 016,17 грн - пеня, 177 698,53 грн - 7% штрафу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В іншій частині позовних вимог в сумі 1 198 484,52 грн - відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 39 473,77 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 7, офіс 505, 506, ідентифікаційний код 41968480).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВАНС ФОРС" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 7, офіс 505, 506, ідентифікаційний код 41968480) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір у розмірі 39 473,77 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу Українита з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "21" червня 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова