Рішення

від 19.06.2023 по справі 922/1426/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1426/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія "Пілот" (61093, м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроклімат-дистрибьюшен" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, буд.4/7) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія "Пілот" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроклімат-дистрибьюшен", в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 204 170,57 грн., збитки від інфляції у розмірі 11 025,19 грн., 3% річних у розмірі 3154,85 грн. Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не повернув позивачу помилково перераховані платіжною інструкцією № 4060 від 09.02.2022 грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1426/23. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

11.05.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи за вх. № 11821, в якому останній просить: долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану зі спором між позивачем та відповідачем, а саме: копію Договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023, копію Звіту від 17.04.2023 адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023, копію Акта № 20042023 від 20.04.2023 про надання послуг по договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023; стягнути з відповідача судові витрати.

Клопотання з додатком долучено судом до матеріалів справи.

В той же час, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.04.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Як вказує позивач, 09.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційно - логістична компанія «Пілот» (далі-позивач) було помилково перераховано на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклімат-дистрибьюшен» (далі - відповідач) грошові кошти у розмірі 204 170,57 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4060 від 09.02.2022 року на загальну суму 204 170,57 грн.

За твердженнями позивача, як на час перерахування грошових коштів, так і на момент подачі позовної заяви, договір між позивачем та відповідачем не укладався, господарські правовідносини не виникали, відповідачем послуги не надавалися, роботи не виконувалися, товари не поставлялися.

З метою повернення помилково перерахованих коштів, 09.09.2022 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно збережених коштів у строк не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання вимоги (вих. № 010922 від 09.09.2022 року). Докази направлення вимоги відповідачу на його адресу містяться в матеріалах справи, а саме: опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, накладна .

Проте, поштове відправлення з вимогою не було вручено відповідачу, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта", та повернуто позивачу, що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» на поштовому відправленні із зазначеним причин повернення - за закінченням терміну зберігання.

Тобто, станом на час звернення позивача до суду за захистом своїх порушених майнових прав, за твердженнями позивача, не поверненими відповідачем залишились безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 204 170,57 грн., які на думку позивача підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 204 170,57 грн., свідченням чого є наявна у матеріалах справи платіжна інструкція № 4060 від 09.02.2022, що відповідачем не спростовано, як і не доведено підстав отримання вказаних грошових коштів.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними умовами договору є предмет, ціна та строк. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вказує позивач і матеріали справи не містять доказів зворотного, між сторонами не було укладено у будь-який спосіб договору, а відтак і виникнення договірних зобов`язань з відповідачем, тобто посилання позивача на приписи ст.1212 ЦК України, є обґрунтованими та належним чином доведеними.

В свою чергу, відповідачем, у відповідності до приписів чинного процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем спірних грошових коштів. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

Таким чином, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 204 170,57 грн., з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

З огляду на вищевикладені факти встановлені судом та підтверджені матеріалами справи, суд визнає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про повернення безпідставного перерахованих відповідачу грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 204 170,57 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 3154,85 грн. (нараховані за період з 01.10.2022 по 06.04.2023) та інфляційні втрати у сумі 11 025,19 грн. (нараховані за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року (включно)).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Правовідношення, в якому виникло зобов`язання повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15.

Водночас, зі змісту статей 1212, 1214 ЦК України слідує, що строк повернення набутих особою без достатньої правової підстави грошових коштів не встановлений.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2статті 530 ЦК України).

Відтак, у розумінні частини 1 статті 612, частини 2 статті 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, після спливу строку, визначеного з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням того, що вимогу позивача, направлену 09.09.2022 року, відповідач не отримав, а зазначене відправлення згідно інформації з офіційного сайту «Укрпошта» 14.09.2022 року не було вручено відповідачу та повернуто в подальшому позивачу, позивач нараховує інфляційні втрати та 3 % річних з 01.10.2022 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3154,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 025,19 грн. є обґрунтованими і такими, що також підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві було зазначено Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 9 000,00 грн. (підготовка позовної заяви - 6 000,00 грн., участь в одному судовому засіданні 3 000,00 грн.).

11.05.2023 позивачем до суду подано клопотання (вх. № 11821) про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., які позивач просив стягнути.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. позивач надав: копію Договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023, копію Звіту від 17.04.2023 адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023, копію Акта № 20042023 від 20.04.2023 про надання послуг по договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023.

З поданих до суду доказів вбачається, що 03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційно-логістична компанія «Пілот» та адвокатом Чубаренко Олегом Олександровичем (свідоцтво серії ПТ № 2804 від 23.04.2019 року, видане Радою адвокатів Полтавської області) укладено Договір про надання правової допомоги №03/04.

Пунктом 1.1. Договору про надання правової допомоги № 03/04 встановлено, що Адвокат, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату правову допомогу з підготовки позовної заяви та представлення інтересів Клієнта у судах України у спорі між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроклімат-дистрибьюшен» (Код ЄДРПОУ 44202372) про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 204 170,57 грн.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що винагорода Адвоката (гонорар) за підготовку позовної заяви (аналіз наданих документів, якими підтверджується помилкове перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційно-логістична компанія «Пілот» Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроклімат-дистрибьюшен» грошових коштів у розмірі 204 170,57 грн, розроблення правової позиції у справі; складання позовної заяви, підготовку позовних матеріалів, які додаються до позовної заяви) складає 6 000 грн.

Відповідно до Звіту від 17.04.2023 адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 було виконано наступне: аналіз наданих документів, якими підтверджується помилкове перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційно-логістична компанія «Пілот» Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроклімат-дистрибьюшен» грошових коштів у розмірі 204 170,57 грн.; розроблено правову позицію у справі; складено позовну заяву; підготовлено позовні матеріали, які додаються до позовної заяви.

Відповідно до Акту №20042023 про надання послуг по договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 адвокатом надано, а ТОВ «ДЛК «Пілот» прийнято послуги на суму 6 000,00 грн.

А отже, з вищевказаного вбачається, що вартість фактично наданих виконавцем послуг з правничої допомоги становить 6 000,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не надав. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду також надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також враховуючи повне задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3 275,26 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроклімат-дистрибьюшен" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, буд.4/7, код ЄДРПОУ 44202372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія "Пілот" (61093, м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2, код ЄДРПОУ 43094673) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 204 170,57 грн., збитки від інфляції у розмірі 11 025,19 грн., 3% річних у розмірі 3154,85 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 275,26 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія "Пілот" (61093, м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2, код ЄДРПОУ 43094673).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроклімат-дистрибьюшен" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, буд.4/7, код ЄДРПОУ 44202372).

Повне рішення складено "19" червня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/1426/23