Ухвала

від 20.06.2023 по справі 192/110/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 192/110/20

провадження № 61-6412св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Хопти С. Ф.,

розглянув заяви суддів Верховного Суду Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. про самовідвід у справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Бублейник Володимир Анатолійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю. від 05 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування земельної ділянки.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, зокрема факту підробки розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 листопада 2009 року № 678-р-09, зазначивши, що наявність кримінального провадження за фактом підробки державного акту на ім`я ОСОБА_3 не підтверджує підробку розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, як і не підтверджує факту вибуття земельної ділянки від власника проти його волі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачі є співвласниками спірної земельної ділянки, право власності належним чином зареєстровано у відповідному реєстрі, а наявні у відповідачів державні акти підписані уповноваженими особами і мають всі відповідні реквізити.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку, з огляду на відсутність відповідного розпорядження Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на її передачу у приватну власність. Крім того, зосереджено увагу на наявності у матеріалах справи заяви відповідачів про застосування позовної давності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину № 1-1634 від 22 серпня 2017 року на 1/3 частини земельної ділянки, загальною площею 15,9000 га, в межах згідно з планом, яка надана для ведення фермерського господарства, розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 961701, виданого Солонянською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 16 вересня 2011 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів за № 122500001000615, кадастровий номер земельної ділянки - 1225086000:01:200:0001.

Витребувано із незаконного володіння та користування ОСОБА_1 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 15,9 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 1225086000:01:200:0001), що розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції щодо правомірності передання спірної земельної ділянки у приватну власність. Відсутність розпорядження Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про передачу земельної ділянки у приватну власність свідчить, що така земельна ділянка вибула із володіння держави не з її волі, що є підставою для її витребування з незаконного володіння відповідачів.

Вирішуючи питання про застосування до заявлених позовних вимог наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з огляду на підроблення документів, на підставі яких спірна земельна ділянка вибула із державної власності, власник земельної ділянки міг дізнатися про порушення своїх прав лише після внесення 22 серпня 2017 року відомостей про реєстрацію речових прав на спірне майно, а тому поданий 24 січня 2020 року позов є таким, що поданий в межах строку позовної давності.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , від імені яких діє адвокат Бублейник В. А., звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниці зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 192/110/20.

23 травня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06 червня 2023 року сформовано склад колегії для розгляду цивільної справи № 192/110/20: Синельников Є. В. (суддя-доповідач),

Білоконь О. В., Осіян О. М.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року заяви суддів Верховного Суду Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М. про самовідвід задоволено.

Відведено суддів Верховного Суду Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М. від розгляду справи № 192/110/20.

Передано цивільну справу № 192/110/20 для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07 червня 2023 року сформовано склад колегії для розгляду цивільної справи № 192/110/20: Сакара Н. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Хопта С. Ф.

При розгляді касаційної скарги судді Сакара Н. Ю., Хопта С. Ф. заявили про самовідвід від участі у розгляді цієї справи з метою усунення обставин, які б могли викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості суду, оскільки у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у цій справі колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., висловила правову позицію щодо правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Відповідно до частини другої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

З огляду на викладене, взявши до уваги мотиви постанови Верховного Суду від 25 січня 2023 року у цій справі, колегія суддів вважає, що судді Сакара Н. Ю., Хопта С. Ф. вже висловлювали позицію щодо застосування норм права до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, приймали судове рішення із скасуванням судового рішення суду апеляційної інстанції та направленням справи на новий апеляційний розгляд, надавали вказівки, які відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, а тому з метою усунення будь-яких сумнівів учасників процесу в об`єктивності та неупередженості суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень, ухвалених після направлення справи на новий розгляд, заяву про самовідвід суддів Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. слід задовольнити, а справу передати для повторного автоматизованого розподілу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяви суддів Верховного Суду Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. про самовідвід задовольнити.

Відвести суддів Верховного Суду Сакару Н. Ю., Хопту С. Ф. від розгляду справи за позовом заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Бублейник Володимир Анатолійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.

Передати цивільну справу № 192/110/20 для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара А. С. Олійник С. Ф. Хопта