Постанова

від 30.08.2006 по справі ас-13/396-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-13/396-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" серпня 2006 р.  12-00              Справа № АС-13/396-06

вх. № 9176/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Горбатенко Н. М., дов. б/н від 20.08.06 р.

відповідача - Марченко Г. А., дов. № 203/10/10-011 від 03.07.06 р.,

                                           - Рянська Л. В., дов. № 819/10/10-011 від 29.08.06 р.

по справі за позовом  Районне КП "Балакліянафтопродукт", м. Балаклія   

до  ДПІ у Балаклійському районі у Харківській області, м. Балаклія  

про визнання недійсним рішення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, РКП „Балакліянафтопродукт”, просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області № 0001412301/0 від 23.06.06 р. про застосування та стягнення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14697,25 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 7348,63 грн. як неправомірне, посилаючись на положення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у відзиві на позов.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 20.06.06 р. виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. У вступній частині акту записано, що перевірка проводилася з 17.05.06 р. по 14.06.06 р. Цей запис свідчить про те, що перевірка тривала 21 робочий день замість 20 робочого дня, як передбачено ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Як записано в акті, при перевірці правильності визначення валових витрат перевіряючими було встановлено порушення підприємством вимог п. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пов'язане з тим, що до валових витрат у вересні 2005 р. була включена сума 40000,0 грн., яка не підтверджена відповідними документами про виконання робіт СПД ФО Кравчук А.В. за договором № 20-07 від 20.07.05 р. Проте в акті перевірки відсутні дані про те, яким чином, на підставі яких документів ці факти були встановлені, як операції за вказаним договором відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, податкової звітності, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який встановлює, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. При цьому ці факти викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній  мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що висновок про відсутність підтверджуючих виконання договору документів ґрунтується на тому, що в ауті приймання-передачі робіт від 30.05.05 р. записано, що результати роботи оформлені як звіт і передані замовнику (позивачу) на 10 (десяти) листах формату А4 в одному екземплярі, що відповідає вимогам технічного завдання, але на момент перевірки підприємство не надало підтверджуючих документів на дослідження ринку нафтопродуктів крім акту приймання-передачі робіт. Відповідач у запереченні на позов, а представник в судовому засіданні наполягають на тому, що акт приймання-передачі робіт не є документом, який підтверджує виконання обов'язків, прийнятих на себе виконавцем і платником не було надано пояснень щодо відсутності у підприємства звіту.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наданого позивачем до матеріалів справи договору № 20-7 від 20.07.05 р., що за свою правовою природою це є договором підряду, порядок укладання і виконання якого регулюються главою 61 ЦК України (2003 р.). В ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як узгодили сторони за договором № 20-7 від 20.07.05 р., приймання та оцінка обсягу робіт по договору здійснюється у відповідності до вимог технічного завдання і оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт. Тобто сторони договору узгодили, що у підтвердження виконання робіт за договором є акт приймання-передачі цих робіт. Позивачем до матеріалів справи наданий акт № 1 від 30.09.05 р. приймання-передачі робіт за вищевказаним договором, який був у відповідача і під час перевірки.

Оскільки саме акт приймання-передачі робіт є підтвердженням їх виконання, то твердження відповідача про необхідність мати ще якісь документи для підтвердження факту виконання робіт, які сторонами договору не передбачалися, є перевищенням повноважень відповідача.

Зважаючи на те, що відповідно приписам п. 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

Судом встановлено і це не спростовано відповідачем, що результати виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 20-7 від 20.07.05 р. позивачем використані у підготовці, організації та веденні власної господарської діяльності, то віднесення до валових витрат сум, сплачених за виконані роботи, є правомірним.

В акті перевірки записано, що при перевірці було виявлено порушення позивачем вимог п. 8.1.2 та п. 8.2.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у зв'язку з нарахуванням амортизаційних відрахувань на легковий автомобіль, який не використовується в основній діяльності підприємства, що призвело до завищення цих нарахувань на суму 18789,0 грн.

Слід відмітити, в акті перевірки відсутні посилання на документи первинного бухгалтерського обліку, в яких відображено як нарахування амортизації, так і те, яким чином перевіряючими був встановлений факт невикористання автомобілю в основній господарській діяльності, якого автомобілю і не вказано де саме цей автомобіль використовувався, що не відповідає приписам вищенаведеного Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідачем в судовому засіданні 28.08.06 р. було заявлене клопотання про витребування документів, які б підтвердили використання автомобілю в господарській діяльності (перелік документів наведений в клопотанні).

Суд вважає необхідним відмітити, що при проведенні перевірки перевіряючі повинні були дослідити всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника. Той факт, що представник відповідача наполягає на дослідженні судом перелічених ним документів, свідчить про те, що ці документи при проведенні перевірки не досліджувалися, тобто висновки акту з цього питання ґрунтуються на припущенні про наявність порушень.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що автомобіль MITSUBISHI Pajero був переданий за договором позички б/н від 08.01.04 р. Балаклійській районній державній адміністрації. Строк дії цього договору був визначений до 08.01.05 р. Оскільки за цим договором автомобіль був безоплатно переданий в строкове користування, відповідачем зроблений висновок стосовно того, що така діяльність не господарською. За таких обставин відповідач стверджує, що якщо юридична особа нараховувала амортизацію на передану в користування річ, то цим вона порушувала вимоги п. 8.1.2 та п. 8.2.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.  

Як вказано вище, перевіряючі в акті перевірки не вказували на невикористання автомобілю в господарській діяльності, а наполягали лише на тому, що він не використовувався в основній діяльності підприємства.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 8.1.1 ст. 8 Закону під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове  віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. При цьому (п. 8.1.2) амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно положенням п. 8.2.1 ст. 8 Закону під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

З аналізу наведених норм, порушення яких було встановлено перевіряючими, випливає, що нарахування амортизаційних відрахувань Законом не ставить у залежність від того, ким об'єкт нарахування використовується за господарським договором, а тільки пов'язує з фактом його придбання (введенням в експлуатацію), вартістю, строком експлуатації та використанням в господарській діяльності. Оскільки в акті перевірки відсутні відомості про дослідження перевіряючими вище перелічених обставин, то висновки про порушення позивачем приписів п. 8.2.1 ст. 8 Закону зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, тобто на припущенні про наявність порушень.

За таких обставин суд вважає, що відповідач не виконав вимог п. 2 ст. 71 КАС України і не довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 9, 71, 86, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області № 0001412301/0 від 23.06.06 р.

Стягнути з державного бюджету на користь РКП „Балакліянафтопродукт” (код ЄДРПОУ 30193405) 3, 40 судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі

заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.09.06 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.