Ухвала

від 21.06.2023 по справі 293/895/23

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 293/895/23

Провадження № 2/293/330/2023

УХВАЛА

21 червня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі cудді Лось Л.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),

про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасуванння державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

16.06.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , за змістом якого просять:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМІ №861902 від 15.09.2017 за померлою ОСОБА_4 , видане на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію речового права на земельну ділянку кадастровий номер 1825686200:11:000:0076 за ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію речового права на земельну ділянку кадастровий номер:182 5686200:11:000:0093 за ОСОБА_3 .

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд уважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху за таких підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Статтями 175,177 ЦПК України встановлено обов`язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Згідно п.5 ч.1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так позивачі мотивуючи позовні вимоги вказують про належність земельної частки (паю) їх матері ОСОБА_4 , яка померла та те, що вони не усунуті від права на спадкування після смерті останньої, однак доказів, які підтверджували вказані обставини в порушення норм ст. 177 ЦПК Ураїни не долучають до позовної заяви.

Крім того, не зазначають та долучають докази, які б підтверджували відсутність права відповідача щодо набуття спадкового майна.

Разом з тим суд зазначає, що як видно зі змісту позовної заяви мати позивачів ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила Книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки спадщина після смерті матері позивачів відкрилася в 2002 році, то до спірних спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до статей 524, 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК Української РСР вразі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

В постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 585/2993/17 (провадження № 61-14279св20) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Натомість позовна заява не містить обставин та такі обставини не підтверджені документально, що після смерті матері позивачів останні вчиняли дії, направлені на прийняття спадщини, що вказує на те, що позовна заява також у даній частині не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК Українивизначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, при звернені до суду позивачі не надають доказів сплати судового збору.

Натомість позивач ОСОБА_1 подалаклопотання, згідно якого просить звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона є пенсіонером і її річний дохід ставить 19971,03грн.

Надаючи оцінку клопотанню позивача про звільненнявід сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову в задоволені такого клопотання за таких підстав.

Уст. 8 Закону України "Про судовий збір"визначені умови щодовідстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Так ч. 1.ст. 8Закону України "Про судовий збір", встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2ст. 8 ЗУ "Про судовий збір").

Правовий аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, звільнити від сплати судового збору абовідстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Належних та допустимих доказів наявності підстав, визначених уч.1 ст.8 ЗУ "Про судовий збір"для звільненнявід сплати судового збору або відстроченнясплати судового збору позивач при звернені до суду не подала.

Статтею 129 Конституції Українипередбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи положенняст.129 Конституції України, а також положенняЗакону України "Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Той факт, що позивачотримує низьку пенсію не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору.

За відсутності визначених законом умов для звільненняпозивача від сплати судового збору або відстрочення судового збору з огляду на майновий стан сторони, суд дійшов висновку про відмовуу задоволеніподаного позивачем ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Водночас позивачем ОСОБА_2 заявлені позовні також не оплачені судовим збором, документів, які підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону до позову останньою не додано.

За приписами ч.7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу 1073,60 грн і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу 13420грн.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу 1073,60 грн.

Таким чином, в залежності від заявлених вимог кожен із позивачів відповідно до вимог зобов`язаний сплатити судовий збір.

Як вбачається із змісту позовних вимог позивачами заявлено три вимоги немайнового характеру, які кожним позивачем повинні бути оплачені судовим збором у розмірі по 1073,60 грн за кожу з вимог, тобто кожний з позивачів має сплати судовий збір у розмірі 3220,08 грн.

Також у позові позивачі вказують учасником справи третю особу, без самостійних вимог: Черняхівську державну нотаріальну контору.

При цьому не зазначають на яких підставах її належить залучити до участі у справі та на які прва та обов"язки останнього вплине чи може вплинути рішення суду у даній справі.

За приписами ч.ч.4,5 ст.53 ЦПК України визначено, що у заявахпро залученнятретіх осібі взаявах третіхосіб провступ усправу настороні позивачаабо відповідачазазначається,на якихпідставах третіхосіб належитьзалучити доучасті усправі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Згідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачам строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Керуючись ст.ст.175,177,185, 260,261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасуванння державної реєстрації права власності на нерухоме майно - залишити без руху.

2. Надати позивачам строк в 7 (сім) днів з дня отримання ними цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали та шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі.

3. Роз`яснити позивачам, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.

Інформацію щодо справи учасники справи можуть отримати на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: https://cr.zt.court.gov.ua/sud0624/

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала складената підписана:21.06.2023.

Суддя Людмила ЛОСЬ