Ухвала

від 21.06.2023 по справі 371/1132/21

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.06.2023 Єдиний унікальний № 371/1132/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Миронівка

ЄУН 371/1132/21

Провадження № 2/371/111/23

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сідор В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миронівське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Комунального підприємства «Путрівське» Сипчу Крістіна Миколаївна, Миронівська міська рада, про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Миронівського районного суду перебуває вказана цивільна справа.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідо до наказу Головного Управління Держземагентства у Київськійобласті № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» йому строком на 35 років надано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 3222985700:04:007:0002, загальною площею 61,5513 га, розташовану на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, для ведення селянського фермерського господарства.

23 вересня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про укладення договору оренди землі на земельну ділянку площею 61,5513 га, кадастровий номер 3222985700:04:007:0002, яка розташована на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 30 жовтня 2020 року № П-2014/0-3000/6-20 повідомило позивача, що укладення договору оренди землі на зазначену земельну ділянку є неможливим, оскільки 21 листопада 2018 року на неї було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за ПАТ «Миронівське».

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21 листопада 2018 року державним реєстратором КП «Путрівське» Сипчу Крістіною Миколаївною було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3222985700:04:007:0002, за ПАТ «Миронівське». Підставою для державної реєстрації стали Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданий 15 листопада 2018 року, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001222, виданий 25 травня 2000 року Полівською сільською радою Миронівського району, відомості з ДЗК № 5655756 від 21 листопада 2018 року.

Вважає, що у відповідача ВАТ «Миронівське» відсутні речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3222985700:04:007:0002, оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001222 від 25 травня 2000 року не наддавалось, а тому державна реєстрація права постійного користування на неї за відповідачем здійснено протиправно.

Зокрема зазначеним державним актом ВАТ «Миронівське» було надано у постійне користування 1364 га землі в межах згідно з планом землекористування, а площа спірної земельної ділянки кадастровий номер 3222985700:04:007:0002 становить всього 61,5513 га. Як вбачається з даних Плану зовнішніх меж користування ВАТ «Миронівське», що є додатком до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001222 від 25 травня 2000 року та Акту обстеження земельних ділянок від 20 лютого 2018 року, земельна ділянка, якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 3222985700:04:007:0002, позначена як земля резерву, орієнтовною площею 71,9 га, і не входить в межі земель, які надавалися відповідачу у постійне користування.

Також зазначив, що державна реєстрація речового права є протиправною, оскільки проведена з порушенням вимог пункту 3 частини 3 статті 10, пункту 4 частини 1 статті 18, пунктів 1,2 частини 1 статті 23, частини 2 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 14, 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року.

Зокрема, відповідачем ПАТ «Миронівське» для проведення оскаржуваної реєстраційної дії державному реєстратору не були подані документи з інформацією про зареєстроване до 1 січня 2013 року за ПАТ «Миронівське» право постійного користування земельною ділянкою, як того вимагає пункт 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, отриманого позивачем 2 вересня 2014 року, вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222985700:04:007:0002 в Державному земельному кадастрі за ПАТ «Миронівське» зареєстроване не було. Державним реєстратором не направлялися відповідні запити для отримання інформації, необхідної для реєстрації права, що виникло до 1 січня 2013 року. В порушення пункту 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстраційна дія вчинена за відсутності рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки кадастровий номер 3222985700:04:007:0002 у власність чи надання у постійне користування або затвердження технічної документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності.

На момент подання відповідачем заяви № 31302767 від 21 листопада 2018 року право державної власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі прав зареєстроване не було. В порушення частини 2 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор не провів державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

За таких обставин державний реєстратор був зобов`язаний прийняти рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії.

Посилаючись на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ОСОБА_1 набув права власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) на спірну земельну ділянку на підставі наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки».

Вважає, що реєстрація права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222985700:04:007:0002 за відповідачем за відсутності такого права та з порушенням вимог законодавства призводить до порушення права позивача на майно у виді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права оренди на неї та укладення відповідного договору оренди землі, оскільки саме оскаржувана реєстраційна дія є причиною відмови в його укладенні.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі 367/2022/15-ц, вважає, що належним способом захисту буде скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Просив скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222985700:04:007:0002 за ПАТ «Миронівське», номер запису про інше речове право 29059410 від 21 листопада 2018 року.

Ухвалою Миронівського районного суду від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заяв із запереченнями проти розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

17 грудня 2021 року від представника АТ «Миронівське» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

На обґрунтування заперечень проти позову вказав, що державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою не порушує прав позивача, оскільки наказ Головного Управління Держземагентства у Київській області № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» відповідно до якого позивачу строком на 35 років надано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 3222985700:04:007:0002, загальною площею 61,5513 га, визнаний недійсним в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2762/19 за позовом виконувача обов?язків прокурора Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича», в якому ОСОБА_1 залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання недійсними наказів, визнано недійсним наказ Головного Управління Держземагентства у Київській області № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» відповідно до якого позивачу строком на 35 років надано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 3222985700:04:007:0002, загальною площею 61,5513 га.

Вказаною постановою встановлено, що відведення земельної ділянки на користь ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог земельного законодавства, а тому останній не може претендувати на отримання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222985700:04:007:0002, щодо якої було проведено державну реєстрацію речових прав за відповідачем.

Зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин виникнення у нього права володіння або користування вказаною земельною ділянкою, а відтак, не доведено, що його права були порушені вчиненням оскаржуваної реєстраційної дії.

04 січня 2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказав, що причиною відмови в укладенні договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985700:04:007:0002 в листі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30 жовтня 2020 року зазначено не рішення суду, а наявність зареєстрованого права постійного користування на вказану земельну ділянку 21 листопада 2018 року за відповідачем.

Вказав, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2762/19 оскаржена в касаційному порядку, справа перебуває на розгляді у Верховному Суді. Оскільки остаточне рішення у вказаній справі ще не ухвалене, то твердження представника відповідача про відсутність порушеного права позивача з огляду на визнання в судовому порядку недійсним наказу про відведення спірної земельної ділянки позивачеві.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є субєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 19ЦПК Українипередбачено,що суди у порядку цивільного судочинства розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що предметом спору є скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222985700:04:007:0002 за ПАТ «Миронівське», номер запису про інше речове право 29059410 від 21 листопада 2018 року. Позивачем вказані вимоги заявлені в зв?язку з тим, що він мав правомірні очікування на надання в оренду вказаної земельної ділянки на підставі наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № 10-5822/15-14-сг від 22 вересня 2014 року, проте наявність зареєстрованого права постійного користування земельною ділянкою за відповідачем, є перешкодою для реалізації ним права на надання вказаної земельної ділянки в оренду та проведення державної реєстрації такого права.

Надаючи правовуоцінку спірнимправовідносинам,що виниклиміж сторонамиу справі,суд виходитьз того,що спірвиник щодокористування землямифермерського господарства між фізичною особою та юридичною особою, за якою зареєстроване право постійного користування на земельну ділянку.

05 жовтня 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/1830/19, у якій відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 375/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зазначила, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Вказані висновки, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 вказала, що статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 рок, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є субєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першоюстатті 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першоїстатті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другоїстатті 4 ГПК України,право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК Українивстановлені особливості предметної та субєктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв?язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною першоюстатті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Устатті 2 Закону№ 973-IVзакріплено, що відносини, повязані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах єЗакон №973-IV.

За частиною першою статті5, частиною першою статті7 Закону№973-IV,право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленомузакономдля державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону№ 973-IV).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо повязана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обовязковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умовзаконудля отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положеньстатті 12 Закону №973-IVвбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З урахуванням наведеного та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, розгляд такої справи відноситься до компетенції господарського суду та проводиться в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідно до правил пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно правил, що викладені у частинах 2 та 3 статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Позивачем при зверненні до суду був квитанції про сплату № 36751 від 16 листопада 2021 року (а.с. 1). Судовий збір зараховано в дохід державного бюджету.

На підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миронівське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Комунального підприємства «Путрівське» Сипчу Крістіна Миколаївна, Миронівська міська рада, про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Роз?яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом до Акціонерного товариства «Миронівське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Комунального підприємства «Путрівське» Сипчу Крістіна Миколаївна, Миронівська міська рада, про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційноїскарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук