Рішення

від 19.05.2023 по справі 450/1686/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1686/23 Провадження № 2/450/966/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Оленич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою представникапозивача адвокатаКолянковського ТарасаМироновича,який дієв інтересахОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень Сіті" про (предметпозову) визнання припиненими трудових відносин, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову(позиціяпозивача): представник позивача звернувся до суду в інтересах позивачки ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин з ТзОВ «ЖОВТЕНЬ СІТІ» з 05.04.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ СІТІ» на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням одноособового учасника Компанії «ЮПФ КАПІТАЛ ІСТЕБЛІШМЕНТ» (Ліхтенштейн, 9490 Вадуц, Баннхольштрассе, 16, а/с Альто, Менеджмент Істеблішмент, Реєстраційний номер: FL-0002.531.152-6) від 24.04.2019 створено ТзОВ «Жовтень Сіті». Рішенням одноособового учасника ТОВ «Жовтень Сіті» від 20.11.2019 призначено директором товариства ОСОБА_1 з 21.11.2019. 22.03.2023 позивачка подала заяву про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. На підставі даної заяви директором товариства було оформлено та надіслано одноособовому учаснику ТОВ «Жовтень Сіті» Компанії «ЮПФ КАПІТАЛ ІСТЕБЛІШМЕНТ» повідомлення про необхідність прийняття на підставі п.9.2.1 статуту товариства рішення одноособового власника товариства про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Жовтень Сіті». Проте, у встановлений ст. 38 КЗпПУ строк одноособовим учасником Товариства таке рішення прийнято не було. А тому існують підстави для визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Жовтень Сіті» з 05.04.2023. 04.05.2023 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у відсутності сторони позивача, просив позовні вимоги задоволити.

Позиція відповідача: в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неприбуття суду не повідомив, заяв про розгляд справи без участі представника відповідача чи відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило. У встановлений строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимогст. 178 ЦПК України без поважних причин та виходячи із принципу змагальності цивільного судочинства (ст. 12 ЦПК України) тим самим фактично відмовився від захисту своїх прав в суді.

Заяви таклопотання сторін,процесуальні діїта рішенняу справі. 11.04.2023 ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду; 27.04.2023 клопотання про долучення доказів; 04.05.2023 заява про розгляд справи у без участі сторони позивача; 04.05.2023 ухвала про відкладення розгляду справи.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що рішенням одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті» від 24.04.2019 одноосібний власник Компанія «ЮПФ КАПІТАЛ ІСТЕБЛІШМЕНТ», юридична особа, що створена та діє згідно законодавства князівства Ліхтенштейн, місцезнаходження а/с Альто, Менеджмент Істеблішмент, Баннхольцштрассе, 16, 9490 Вадуц, Ліхтенштейн, реєстраційний номер: FL-0002.531.152-6) від 24.04.2019 створено ТзОВ «Жовтень Сіті», місцезнаходженням якого є: м.Львів, вул.Любінська, 93.

Рішенням одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті» - Компанія «ЮПФ КАПІТАЛ ІСТЕБЛІШМЕНТ», юридична особа, що створена та діє згідно законодавства князівства Ліхтенштейн, місцезнаходження а/с Альто, Менеджмент Істеблішмент, Баннхольцштрассе, 16, 9490 Вадуц, Ліхтенштейн, реєстраційний номер: FL-0002.531.152-6) від 20.11.2019 призначено директором ОСОБА_1 з 21.11.2019.

Згідно п.9.2.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформляються письмовим рішенням такого учасника.

Як вбачається з даних ЄДР Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті», ідентифікаційний код юридичної особи 42975415, місцезнаходження: вул. Любінська, 93, м.Львів, засновник компанія «ЮПФ Капітал Істеблішмент», адреса засновника Ліхтенштейн, 9490 Вадуц, Баннхольцштрассе 16, а/с Альто Менеджемент Істеблішмент, керівник з 21.11.19 є ОСОБА_1 .

Не маючи наміру продовжувати трудові відносини з відповідачем, листом від 22.03.2023 позивач повідомила учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті» - Компанію «ЮПФ КАПІТАЛ ІСТЕБЛІШМЕНТ» про подану 22.03.2023 директором ТОВ «Жовтень Сіті» заяву про звільнення з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та пропонувала у строк не пізніше 04.04.2023 прийняти рішення про звільнення з посади директора ОСОБА_1 надавши таке рішення товариству для проведення реєстраційних дій у ЄДРПОУ.

Крім того, позивач надала ТОВ «Жовтень Сіті» заяву від 22.03.2023 про звільнення її з посади директора на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Як зазначила сторона позивача та підтверджується матеріалами справи заява позивача про звільнення її з посади директора ТОВ «Жовтень Сіті» з 22.03.2023 розглянута не була.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 51 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

За нормою статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності 11.09.1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до частини першоїстатті 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

В силу пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Як зазначено у п.9.2.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті», у товаристві, що має одного учасника, рішення з птань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформояються письмовим рішенням таконо учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення ст. 32-36 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Згідно п.9.3. Статуту Товариства, до компетенції Загальних зборів належить, в тому числі, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Кожен учасниктовариства маєправо бутиприсутнім назагальних зборахучасників,брати участьв обговоренніпитань порядкуденного іголосувати зпитань порядкуденного загальнихзборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

При цьому, згідно зі ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальнізбори учасниківможуть вирішуватибудь-якіпитання діяльностітовариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Повноваження виконавчогооргану товариствавизначені ст.39цього Закону.Зокрема,виконавчий органтовариства здійснюєуправління поточноюдіяльністю товариства. Виконавчийорган товариствапідзвітний загальнимзборам учасниківі наглядовійраді товариства(уразі утворення)та організовуєвиконання їхніхрішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства, питання про призначення/припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства належить до компетенції загальних зборів учасників відповідача.

Відповідно до частини четвертої постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 р. при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019 року по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65)).

Згідност.8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першійстатті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Таким чином, право позивачки на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частини першої статті 38 КзПП, також право щодо вільного вибору праці Товариством з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті» порушене.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просить суд визнати припинениними трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті». Однак, рішення одноособовим учасником Товариства про її звільнення прийнято не було.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Жовтень Сіті», суд прийшов до висновку, що ефективним та таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин між позивачем та ТОВ «Жовтень Сіті» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки її заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування. У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання трудового договору, на підставіст.38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 43, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 5-1, 22, 36, 38, 221 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ СІТІ» з 05.04.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ СІТІ» на підставі ч.1 ст. 38 КЗПП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу про відомості про органи управління юридичної особи, відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ СІТІ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТЕНЬ СІТІ» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесять три гривні 60 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтень Сіті», ЄДРПОУ 42975415, юридична адреса 79054, м.Львів, вул. Любінська, 93.

Суддя Д.А. Кукса