Постанова

від 08.06.2023 по справі 208/10223/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1271/23 Справа № 208/10223/21 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 208/10223/21

Номер провадження 22-ц/803/1271/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Комунальний заклад «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради

третя особа - Кам`янська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості » Кам`янської міської ради на рішення та додаткове рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року головуючого судді Похвалітої С.М. по цивільній справі про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час відсторонення до дня поновлення на роботі та внесення періоду вимушеного відсторонення від роботи до страхового стажу для призначення пенсій і оплати тимчасової непрацездатності, що дає право на щорічну відпустку в повному обсязі,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до Комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради, третя особа: Кам`янська міська рада ,мотивуючи вимоги тим,що з 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та Комунальним закладом «Центр позальшкільної роботи та дитячої творчості ім. О.Кошового м.Дніпродзержинська» Дніпродзержинської міської ради укладений безстроковий трудовий договір з заняттям посади керівника гуртка вокалу естрадної студії «Пролісок».

08 листопада 2021 року їй була вручена копія наказу від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19 з загальним списком відсторонених осіб від роботи».

Позивач вважає наказ від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19 з загальним списком відсторонених осіб від роботи» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий в порушення Конституції України та КЗпП України.

Зазначала, що керуючись нормами міжнародного права, суб`єктивно оцінюючи свій вік, стан і можливість її організму, життєві умови, рівень медичного забезпечення та екологічну небезпеку в місті, приходить до висновку, що для неї вакцинація проти короновірусної інфекції небажана, тому що, їй не відомо досконально стан її організму і його реакцію на подібне введення вакцини; вакцини, які застосовуються для вакцинації населення, ще не пройшли повний курс перевірки і не відомі наслідки їх застосування у майбутньому. Вона не бажає добровільно брати участь в проведеному в масштабі держави медичному експерименті, а держава не може з об`єктивних причин гарантувати їй повну небезпеку після вакцинування і відсутності шкоди її здоров`ю.

З урахуванням уточнення позовних вимог просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19; - поновити ОСОБА_1 на роботі на колишній посаді керівника гуртка-методиста в Комунальному закладі «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради; - стягнути з Комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час відсторонення від роботи, починаючи з 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі, розмір якого на день пред`явлення позову становив 31 782, 69 грн; - зобов`язати Комунальний заклад «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради період відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року по день поновлення на роботі зарахувати до страхового стажу працівника для призначення пенсій, інших державних соціальних виплат та оплати тимчасової непрацездатності, а також до трудового стажу, що дає право на щорічну відпустку в повному обсязі.

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним наказ Комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти COVID -19» в частині відсторонення з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати працівника закладу ОСОБА_1 , на час відсутності щеплення від COVID -19; стягнуто з КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно в розмірі 61 742, 46 грн, з яких відрахувати податки і інші обов`язкові платежі. Допущене негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення в межах суми платежу за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 1 984, 80 грн.

Додатковим рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року стягнуто з КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 600 грн.

В апеляційній скарзі директор Комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради Мажуліс І.В. просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в їх задоволенні, в іншій частині залишити рішення без змін; скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що наказом КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради від 01 березня 2022 року № 13 к/тр зупинено дію наказу від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовилися від профілактичних щеплень COVID -19» до завершення воєнного стану в Україні, допущено до роботи з 01березня 2022 року відсторонених працівників. Наказом КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради від 09 березня 2022 року № 21 к/тр «Про внесення змін до наказу від 01 березня 2022 року № 13 к/тр було внесено зміни до наказу від 01 березня 2022 року № 13, визнано таким , що втратив чинність наказ від 08 листопада 2021 року № 43 к/тр з 01 березня 2022 року. Однак, зазначені обставини не встановлені судом першої інстанції у повному обсязі. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції керувався виключно положеннями Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності № 66, однак судом не прийнято до уваги інші положення законодавства України на час виникнення спірних правовідносин.

Так, законом передбачено відсторонення від роботи працівників, без винятків, тобто і під час дистанційного навчання та канікул. Відмова або ухилення працівника закладу освіти від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID -19, крім тих, які мають медичні протипоказання до вакцинації проти COVID -19, рівно як і не надання керівнику закладу освіти сертифікату про його проходження, є підставою для його відсторонення. Тимчасова втрата заробітної плати це прямий наслідок свідомого рішення позивача обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Вважають, що у спірних правовідносинах не вбачається порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем збереглося робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема учасників освітнього процесу.

Щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, зазначено, що в судовому засіданні 05 вересня 2022 року процесуальне питання розподілу понесених сторонами судових витрат не розглядалося та не вирішувалося, позовна заява ОСОБА_1 такої вимоги не містила, про ухвалення додаткового рішення відповідачу стало відомо лише при його отриманні, заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відповідач не отримував. Вказане додаткове рішення відповідач також вважає незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила,що критерії законності й обґрунтованості судового рішення були в достатній мірі дотримані судом першої інстанції. Вимоги про стягнення судових витрат були висунуті позивачем ще на початку судового провадження. Просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення,рішення суду та додаткове рішення залишити без змін (т.3 а.с.90-106).

У судовому засіданні апеляційного суду проведеному в режимі відеоконференції представник відповідача КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради адвокат Чупилка Ю.С. підтримала доводи скарги та просила задовольнити. ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення скарги.

Представники третьої особи Кам`янської міської ради у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи(т.3 а.с.214).Надали заяву про можливість розгляду справи за відсутністю представника (т.3 а.с.157 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії трудової книжки позивач 01 вересня 2015 року прийнята на роботу до КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості ім. О.Кошового м.Дніпродзержинська» Дніпродзержинської міської ради на посаду керівника гуртка вокалу естрадної студії «Пролісок» (а.с.44-45).

Рішенням міської ради від 30 вересня 2016 року № 465-10/VII Про внесення змін до відомостей КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості ім. О.Кошового м.Дніпродзержинська» Дніпродзержинської міської ради змінено назву на КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради.

08 листопада 2021 року відповідачем КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради за № 143 к/тр прийнятий наказ «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19 з загальним списком відсторонених осіб від роботи» (а.с.46).

Як вбачається зі змісту наказу від 08 листопада 2021 року № № 143 к/тр прийнятий наказ «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» зі змінами від 20.10.2021 року № 1096, наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичних щепленням», на підставі статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ, статтей 46, 94 КЗпП України, а також, адміністрацією закладу було проведено роз`яснювальну роботу серед персоналу щодо змісту зазначених нормативно-правових документів, попереджено про обов`язковість профілактичних щеплень та про правові наслідки відмови або ухилення від їх проведення.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що ОСОБА_1 - керівника гуртка було відсторонено з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати.

Вказаний наказ було вручено позивачу ОСОБА_1 08 листопада 2021 року.

01 березня 2022 року КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради прийнятий наказ № 13 к/тр «Про зупинення дії наказу від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19», згідно якого вирішено допустити до роботи з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 - керівника гуртка (т.2 а.с.70).

Відповідно до змісту наказу від 01 березня 2022 року останній прийнятий згідно до наказу МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 01 березня 2022 року.

09 березня 2022 року КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради прийнятий наказ № 21 к/тр «Про внесення змін до наказу від 01 березня 2022 року № 13 к/тр, згідно якого внесені зміни до наказу від 01 березня 2022 року № 143 к/тр «Про зупинення наказу від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19» та викладений у такій редакції «назву наказу «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу від 08 листопада 2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19», Пункт 1 наказу визнати таким, що втратив чинність, наказ від 08.11.2021 року № 143 к/тр «Про відсторонення від роботи працівників закладу, які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19» з 01 березня 2022 року (т.2 а.с.71).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 791,57 грн, за вересень 2021 року заробітна плата 15 649,19 грн, за жовтень 2021 рік - 16 013,79 грн (а.с.151) .

Також ,встановлено ,що листом Міністерство освіти та науки України від 22 вересня 2021 року повідомлено, що відповідно до рішення Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 21 вересня 2021 року з 00.00 годин 23 вересня 2021 року встановлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Застосування обмежувальних протиепідемічних заходів передбачених для «жовтого» рівня епідемічної небезпеки, окрім закладів освіти в яких не менше як 80 відсотків працівників мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини, або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини, які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції про одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою ЖДВЕП, зокрема з використанням мобільного додатку Порталу Дія, про що позивач повідомлена з боку адміністрації КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» КМР.

23 вересня 2021 року директором КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради винесено наказ «Про організацію освітнього процесу в закладі під час «жовтого» рівня епідемічної небезпеки.

23 вересня 2021 року позивач, з боку адміністрації КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради повідомлена про те, що 24 вересня 2021 року відвідування закладу вихованцями призупиняється, та навчання продовжується у дистанційному режимі, що також підтверджено сторонами.

Задовольняючи частково позовні вимоги,суд першої інстанції посилався на ст.19 Конституції України,ст.46 КЗпП України ,ст.7 та ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» , положення Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності,затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 р № 66 ,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1995 року за № 270/806 ,та дійшов до висновку ,що при винесенні наказу про відсторонення позивача від роботи у відповідача було відсутнє подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби. Крім цього,представником відповідача не надано підтвердження того,що були проведені медичні огляди працівників перед профілактичним щепленням проти COVID-19. Щодо вимог позивача про стягнення середньомісячного заробітку за час відсторонення від роботи, а саме з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, суд вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Розраховуючи середній заробіток, суд першої інстанції ,прийняв до уваги той факт,що з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року кількість робочих днів складає 78,а середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 791,57 грн,тобто враховуючи наведені данні,з КЗ «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості « Камянської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 61 742,46 грн (791,57 грн х 78 дн=61 742,46 грн) .

Апеляційний суд погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та доказам, наявним у справі, надано належну правову оцінку.

Протилежного, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем та його представником доведено не було та не спростовано .

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Обмеження прав громадян, в тому числі на працю, можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватись виключно законами України. В даному випадку, обов`язкова вакцинація позивача з подальшим відстороненням її у разі відсутності щеплення лише тимчасово обмежило її право на працю з огляду на суспільний інтерес, оскільки трудовий договір з нею не розірвано.

ЄСПЛ в ухваленому рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Таким чином, вимога держави про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Визначаючи необхідність обов`язкової вакцинації в демократичному суспільстві суд дійшов висновку, що хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні органи влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

Як встановлено судом апеляційної інстанції , підставою відсторонення ОСОБА_1 став наказ № 143 к/тр від 08 листопада 2021 року « Про відсторонення від роботи працівників закладу,які відмовились від профілактичних щеплень проти СОVID-19», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» зі змінами від 20.10.2021 року № 1096, наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичних щепленням», на підставі статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ, статтей 46, 94 КЗпП України, а також, адміністрацією закладу було проведено роз`яснювальну роботу серед персоналу щодо змісту зазначених нормативно-правових документів, попереджено про обов`язковість профілактичних щеплень та про правові наслідки відмови або ухилення від їх проведення (т.1 а.с.46).

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Вказана правова позиція викладена в постановах ВСУ від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 та від 01 квітня 2020 року в справі № 761/12073/18.

Частиною другою, третьою статті 14 Закону « Про охорону праці» встановлено, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Відповідно до ст. 12 Закону « Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправдною. Тобто, в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року за № 1236 « Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-СоV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року внесені зміни до постанови від 09 грудня 2020 року, зокрема пунктом 19 доповнено постанову № 1236 від 09 грудня 2020 року пунктом 46-1 наступного змісту: керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року за № 1096 набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 19 змін, затверджених цією постановою, який набирає чинності з 08 листопада 2021 року.

Отже, пункт 46-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 щодо забезпечення обов`язкової вакцинації проти COVID-19, набув законної сили 08 листопада 2021 року.

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - Наказ № 2153), який набув чинності 08 листопада 2021 року, затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. До таких працівників відносяться у тому числі працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

При цьому вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом (Наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням").

Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595 (далі - Перелік № 595).

Зокрема, до протипоказань належать: наявність алергії (анафілактичної реакції); вагітність; тяжка імуносупресія / імунодефіцит; гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0 °C тощо.

Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних постановах. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар скеровує пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення щодо проведення вакцинації. (п. 3 Переліку № 595). Міністерство охорони здоров`я України розробило проект наказу про затвердження форми довідки щодо наявності протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Апеляційний суд,з урахуванням посилання скаржника в апеляційній скарзі, зауважує, що статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом.

Отже, відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Таким чином, зі змісту ст.12 цього Закону вбачається, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року №595, та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП.

Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року.

Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної (го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.

У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за №73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ.

Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення встановлено, що факт відмови від щеплень , роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п.18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З указаного слідує, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» передбачено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивача, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками обов`язкового профілактичного щеплення.

Так, відповідачем має бути надано достатньо часу для проходження працівником профілактичного щеплення, з урахуванням робочого графіку працівника, його навантаження, вихідних днів та святкових, які унеможливлюють проведення в цей період вакцинації. Більш того, саме роботодавець зобов`язаний забезпечити всі умови для проходження щеплення, звільнити від роботи у період проходження, встановити дні для його проходження підприємством в цілому.

Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутне повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVІD-19, належні та допустимі докази такого повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд зауважує, що перед здійсненням вакцинування проти COVІD-19 працівник має здійснити медичний огляд власного стану здоров`я, що чітко встановлено законодавцем, зважаючи на те, що відповідне вакцинування у разі наявності в особи захворювань чи протипоказань до проведення щеплення може призвести до негативних наслідків для життя та здоров`я люди, що визнається найвищою цінністю Конституцією України.

За положеннями частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Враховуючи, що відсторонення позивача від роботи було неправомірним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за час відсторонення. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 130/3510/21.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час відсторонення .

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Щодо ухвалення додаткового рішення від 05 вересня 2022 року про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 грн слід зазначити про те,що у позовній заяві позивач зазначала про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат (т.1.а.с.40); попередній розрахунок міститься в матеріалах справи (т.1.а.с.85).Крім того,матеріали справи містять заяву про приєднання письмових доказів до матеріалів справи (т.2.а.с.8-9),оригінал протоколу погодження адвокатського гонорару,як додаткова угода № 01 до договору про надання юридичної допомоги адвокатом від 21 січня 2022 року,відповідно якого: юридична послуга : первинна юридична консультація 300 грн,складання позовної заяви про відсторонення від роботи ,поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку, внесення періоду відсторонення від роботи до страхового стажу працівника -500 грн , участь у судовому засіданні по справі,включаючи час,витрачений на очікування судового засідання та час,витрачений на проїзд до суду -800 грн; оригінал акту приймання-передачі послуг до договору, відповідно якого: юридична послуга : первинна юридична консультація 300 грн, кількість годин-1,складання позовної заяви про відсторонення від роботи ,поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку, внесення періоду відсторонення від роботи до страхового стажу працівника -500 грн,кількість годин 5,2500 грн , участь адвоката у судовому засіданні по справі 07 лютого 2022 року,включаючи час,витрачений на очікування судового засідання та час,витрачений на проїзд до суду -800 грн,кількість годин 1,800 грн (т.2.10-12);клопотання про приєднання письмових доказів (т.2.а.с.17,152-154).

Суд першої інстанції ,зазначив ,що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.При цьому, суд врахував заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування,а відтак дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача та користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 600 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження витрат та їх розміру спростовуються дослідженими матеріалами справи .

Відповідач та його представник не навели переконливих доказів, які б спростовували висновки суду. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів ,проведена судом відповідно до ст.ст. 77,78,79,80,89 ЦПК України .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи,дав належну оцінку доказам,правильно визначив природу спірних правовідносин і дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову, про що ухвалив відповідне рішення.

Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України,не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам`янської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення та додаткове рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді: