Постанова

від 13.06.2023 по справі 635/7079/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/7079/18 Номер провадження 22-ц/814/1677/23Головуючий у 1-й інстанції Сапвченко Д.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Панченко О.О.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю представника позивача - адвоката Терпелюк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Терпелюк Євгенієм Володимировичем,

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2021 року, постановлене суддею Савченко Д.М. (повний текст складено 16 вересня 2021 року),

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про визнання недійсними наказів про надання дозволу на розробку технічної документації, про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та державну реєстрацію земельних ділянок із скасуванням кадастрових номерів земельних ділянок, про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

03.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що на підставі рішення від 13.04.1993 №238 Виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів є власником земельної ділянки, загальною площею 1485 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У грудні 2016 року вона замовила розроблення технічної документації із землеустрою та їй стало відомо, що наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.09.2016 №9056-СГ, №9059-СГ відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою земельних ділянок, площею 0,12 га та 0,04 га, для ведення, відповідно, індивідуального садівництва та особистого селянського господарства.

Відповідно до наказів указані земельні ділянки розташовані за територією населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області. Надалі наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12.12.2016 №14304-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, площею 0,03 га, у тому числі багаторічні насадження, площею 0,03 га (кадастровий номер 6325157000:00:024:0162), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області. Крім того, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12.12.2016 №14307-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, площею 0,12 га, в тому числі багаторічні насадження площею 0,12 га (кадастровий номер 6325157000:00:024:0161), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташовану за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області. Вважає, що указані накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ними фактично передано ОСОБА_2 належні їй земельні ділянки.

Із підстав викладеного, з метою захисту порушеного права власності, просить:

- визнати незаконними та скасувати накази начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.09.2016 №9056-СГ та №9059-СГ, від 12.12.2016 №14307-СГ та

№14304-СГ;

- витребувати із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1485,0 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36498199 від 07.08.2017 13:38:31 державного реєстратора Калініної Л.М., Зміївської міської ради Харківської області, про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,03 га, кадастровий номер: 6325157000:00:024:0162 за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36495001 від 07.08.2017 11:46:01 державного реєстратора Калініної Л.М., Зміївської міської ради Харківської області, про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 1,12 га, кадастровий номер: 6325157000:00:024:0161 за ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 6325157000:00:024:0161 та 6325157000:00:024:0162 із скасуванням кадастрових номерів вказаних земельних ділянок;

- стягнути з відповідачів на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 30 200,00 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09.09.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачкою не додержано вимог чинного на час передачі їй земельної ділянки законодавства щодо виникнення права приватної власності на землю та не одержано у встановленому порядку державний акт на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України (1990 року) право власності на вказану земельну ділянку у останньої не виникло. Отже, рішеннями і діями відповідачів права позивачки не порушено, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач, в інтересах якої діє представник - адвокат Терпелюк Є.В., оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, сформовані у справах №522/3665/17 від 28.02.2019 - щодо наявності у позивача права на звернення в суд і цим позовом; №367/6388/16-а від 03.03.2020 - щодо встановлення меж населених пунктів; №6-31цс-12 від 31.05.2012 - щодо виникнення права власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого на підставі Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26.12.1992; №730/556/17 від 22.04.2020 - щодо права власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикацію) без вимоги про визнання права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані положеннями статей 6, 17 ЗК України (в редакції 1992 року), статтею 1-3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок», прикінцевими та перехідними положення Закону України «Про держаний земельний кадастр», а також статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» №1952-ІV від 01.07.2004. За змістом наведених норм закону, який не вимагав обов`язкової реєстрації права власності на земельну ділянку, яка є сформованою незалежно від присвоєння кадастрового номеру, вважає встановленим її право на спірну земельну ділянку. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 по цій справі, також зауваживши, що норми п.6 постанови ВР України «Про земельну реформу» №563-ХІІІ від 18.12.1990 та п.6 розділу Х перехідних положень ЗК України від 25.10.2021, якими передбачалась втрата громадянами після закінчення строку оформлення права власності чи користування земельними ділянками до 01.01.2008 визнані неконституційними.

Заперечує висновки суду першої інстанції щодо відсутності у неї права на оскарження наказів ГУ Держгеокадастр, яке за відсутності законних підстав, діючи поза межами повноважень, розпорядилося земельними ділянками, що розташовані в межах населеного пункту, серед території житлової забудови та на 99,78% співпадають із її власністю. Отже наявним є порушене право позивачки, як заінтересованої особи, що підлягає захисту в порядку ст.ст.15,16 ЦК України в межах заявленого спору. Наведене також узгоджується у позицією Верховного Суду, сформованою у справі №522/3665/17 від 28.02.2019.

Вважає, що відповідачами умисно не надано суду графічні матеріали, що перешкоджає встановленню дійсного місця розташування земельних ділянок та наявності у ГУ Держгеокадастр повноважень на розпорядження ними, тоді як наявні суперечності є підставою для відмови у наданні земельної ділянки у власність.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що ділянки за адресами: АДРЕСА_2 , належать батька відповідача ОСОБА_2 , яка є обізнаною про їх розташування у межах населеного пункту, а отже відсутності права ГУ Держгеокадастр на розпорядження спірними земельними ділянками.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 09.12.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Терпелюк Є.В., на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.09.2021; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін.

05.01.2022 відповідачем ГУ Держгеокадастр у Харківській області подано до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Доводить, що позивачкою не додержано вимог чинного на час передачі їй земельної ділянки законодавства щодо виникнення права приватної власності на землю та не одержано у встановленому порядку державного акту на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України (1990 року) право власності на вказану земельну ділянку у останньої не виникло.

Зазначає, що рішення виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13.04.1993 №238 за своєю правовою природою не є та не може вважатись таким, що прийнято на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 «15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

По-перше, відповідне рішення прийнято не Коротичанською селищною Радою народних депутатів, а виконавчим комітетом цієї Ради, що прямо суперечить п.1 Декрету.

По-друге, зі змісту рішення не вбачається, що спірна земельна ділянка перебувала у неї у користуванні до прийняття такого рішення. При цьому пункт 2 такого рішення, яким її зобов`язано оформити технічну документацію, залишається невиконаним.

По-третє, у самому рішенні відсутні будь-які посилання з приводу того, що вказане рішення приймається на виконання п.2 Декрету.

Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Коротичанською селищною радою народних депутатів виконано інші вимоги Декрету, а саме: щодо внесення записів до земельно-кадастрових документів стосовно отримання земельної ділянки у приватну власність позивачем (п.3 Декрету); щодо видачі позивачу державного акта на право приватної власності на землю (п.3 Декрету).

Заперечує проти застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду у справі №6-31цс12, як відмінних від фактичних обставин справи, по суті яких не приймалося остаточне судове рішення.

Заперечує доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ГУ Держгеокадастр повноважень на прийняття оскаржуваних наказів та повідомляє, що за інформацією з Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки на момент їх відведення у приватну власність відносились до запасу земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради.

Звертає увагу, що земельна ділянка площею 1480 кв.м. не була сформована як об`єкт цивільних прав в силу вимог ст.79-1 ЗК України, відомості про вказану земельну ділянку не було внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці не було присвоєно кадастровий номер, а тому за відсутності інформації про неї у Державному земельному кадастрі встановити знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини не є можливим.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.11.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.

09.06.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області про відкладення (перенесення) розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечення участі представника Управління в судове засідання через запровадження військового стану та активних бойових дій на території Харківської області.

Вирішуючи питання розгляду справи за даної явки, а також клопотання відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області про відкладення розгляду справи, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У цій справ виклик відповідачів здійснено в порядку ч.ч.11, 13 ст.128 ЦПК України, поважність причин неявки відповідача ГУ Держгеокадастр у Харківській області судом апеляційної інстанції не встановлена, оскільки запровадження військового стану, саме по собі, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справу, оскільки відповідач не обмежений у праві приймати участь у розгляді справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення Полтавського апеляційного суду, а також реалізувати своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу. Проте відповідач, диспозитивно розпорядившись належними йому правами, їх не реалізував, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідачів, зокрема, ГУ Держгеодастру у Харківській області, не призведе до порушення їх права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження.

За таких обставин клопотання відповідача ГУ Держгеодастру у Харківській області про відкладення розгляду справу на іншу дату задоволенню не піддягає, оскільки за правилами статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в умовах воєнного стану не припиняється.

У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.04.1993 Виконавчим комітетом Коротичанської селищної Ради народних депутатів Харківського району прийнято рішенням №238 «Про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку».

Пунктом 1 того рішенням ОСОБА_1 надано в приватну власність із фонду земель Коротичанської селищної ради в смт.Коротич по вул.Харківській,4 земельну ділянку площею 1485 кв.м, для будівництва індивідуального житлового будинку по типовому проекту серії 144_000_835.90 на п`ять кімнат площею 80 кв.м. та господарчих будівель.

Згідно п.2 рішення зобов`язано ОСОБА_1 оформити технічну документацію протягом одного місяця з дня її одержання, завірити нотаріально договори на право забудови та закінчити будівництво за 5 років./а.с.12 т.1/

24.04.1993 складено акт про виділ в натурі земельної ділянки площею 1485 кв.м. по АДРЕСА_1 для користування ОСОБА_1 /а.с.104 т.1/

23.05.1993 між Коротичанською селищною Радою народних депутатів та ОСОБА_1 укладено договір про забудову земельної ділянки для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 1485 кв.м.

За змістом п.3 такого договору до початку будівництва забудовник, позивач, зобов`язаний приступити упродовж одного року та вести будівництво з таким розрахунком, щоб все будівництво повністю було завершено не пізніше 5 років від дня підписання цього договору (тобто до 13.04.1998)./а.с.99-102 т.1/

31.10.2016 між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_3 укладено договір №000261 про розроблення технічної документації із землеустрою./а.с.143-144 т.1/

Рішенням №РВ-6300753312017 від 02.02.2017 державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Харківській області Реуцькій Л.П. відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (протокол №ПП- 6300515792017 від 02.02.2017 про проведення перевірки електронного документу)./а.с.19,20 т.1/

З наданих листів Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.01.2017, від 24.02.2017, від 06.11.2018 убачається, що в Управлінні відсутні відомості стосовно рішення Виконавчого комітету Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області №238 від 13.04.1993 про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1485 кв.м. в АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку, також відсутня будь-яка землевпорядна документація стосовно вказаної земельної ділянки, станом на 29.12.2012 згідно Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, інформація про правовстановлюючі документи на земельну ділянку за вказаною адресою на ім`я ОСОБА_1 , в Управлінні не обліковуються./а.с.71-73 т.1/

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видані накази:

- №9056-СГ від 09.09.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва/а.с.15 т.1/;

- №9059-СГ від 09.09.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,0400 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства/а.с.16 т.1/;

- №14304-СГ від 12.12.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0300 га, в тому числі багаторічні насадження площею 0,0300 га (кадастровий номер 6325157000:00:024:0162) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області/а.с.17 т.1/;

- №14307-СГ від 12.12.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, в тому числі багаторічні насадження площею 0,1200 га (кадастровий номер 6325157000:00:024:0161) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташовану за межами населених пунктів на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області/а.с.18 т.1/

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності земельні ділянки кадастровий номер 6325157000:00:024:0161, площею 0,12 га, цільовим призначенням для індивідуального садівництва; кадастровий номер 6325157000:00:024:0162, площею 0,03 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області./а.с.26-27 т.1/

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено, що спірна земельна ділянка передана їй на підставі Декрету КМУ від 26.12.1992, у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 22 та 23 ЗК України (1990 року), за яких право власності на земельну виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; право власності або постійного користування землею посвідчуються державними актами, які видаються і реєструються відповідними районними радами. Оскільки позивачкою недодержано вимоги чинного законодавства на час передачі їй земельної ділянки законодавства щодо виникнення права приватної власності на землю та не одержано у встановленому порядку державний акт на спірну земельну ділянку, у зв`язку із чим відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України (1990 року) право власності на вказану земельну ділянку у останньої не виникло.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, при вирішенні спору слід виходити із законності набуття кожною зі сторін права власності на спірні земельні ділянки із застосуванням до спірних правовідносин саме тієї редакції закону, яка була чинною на момент їх набуття.

Статтею 6 ЗК України, у редакції від 13.03.1992, передбачено право приватної власності громадян на землю, зокрема будівництва та обслуговування будинку і для господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 17 ЗК України 1992 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Статтями 1-3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» передбачено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України.

Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувалися відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пунктом другим Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У цій справі установлено, що позивач на підставі рішення від 13.04.1993 №238 Виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів є власником земельної ділянки, загальною площею 1 485 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Чинним на час виникнення правовідносин земельним законодавством, зокрема пунктом шостим Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 №563-ХІІ «Про земельну реформу», а також пунктом шостим розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25.10.2001 передбачалося, що громадяни, яким передано у користування чи власність земельні ділянки до введення в дію ЗК України 2001 року, після закінчення строку оформлення права власності чи користування цією землею (який встановлено до 01 січня 2008 року), втрачають раніше надане їм право на землю.

Зазначені норми Постанови на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України, та втратили чинність, а тому неотримання ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку не свідчить про те, що вона їй не належить.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції наведені норми матеріального права, з огляду на характер спірних правовідносин, неправильно застосував та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем, що рішення виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13.04.1993 прийнято на підставі Декрету КМУ від 26.12.1992.

Посилання районного суду на невідповідність такого рішення вимогам Декрету КМУ від 26.12.1992 з підстав його прийняття виконавчим комітетом, а не селищною Радою народних депутатів, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом п.5 Декрету саме виконавчі комітету місцевих Рад народних депутатів вирішують питання кадрового забезпечення виконання Декрету, що узгоджується із повноваженнями селищних рад, визначених Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування».

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції маючи сумніви, що спірна земельна ділянка до 13.04.1993 була раніше надана позивачці у встановленому порядку, мав витребувати такі докази, а не формально вказати на їх відсутність, що в сукупності із наявними у справі доказами не спростовують того, що до спірних правовідносин у частині визначення моменту набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку підлягають застосуванню положення Декрету.

У постанові від 30.05.2012 у справі №6-31цс12, Верховний Суд України дійшов висновку, що пунктом 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Отже, враховуючи зміст та конструкцію пункту 3 Декрету момент виникнення права на земельні ділянки, які передавалися у власність для будівництва житлового будинку в порядку цього Декрету, пов`язувався із внесенням відповідного запису у земельно-кадастрові документи, посвідченого відповідною радою народних депутатів.

Тому за відсутності доказів наявності у земельно-кадастрових документах запису про право власності на спірну земельну ділянку, що була передана ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Коротичанської селищної Ради народних депутатів від 13.04.1993 «Про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку», суд першої інстанції повинен був врахувати, що позивачка має охоронюваний законом інтерес на захист права користування земельною ділянкою та завершення процедури набуття її у власність, а отже її право на вказану земельну ділянку є порушеним.

При цьому діючим земельним законодавством не передбачено конкретного строку, протягом якого рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність повинно бути реалізовано, що передана позивачеві земельна ділянка у встановленому законом порядку органом місцевого самоврядування не вилучалася, а також положень пункту 1 Перехідних ЗК України 2001 року, які гарантують громадянам реалізацію рішень про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятих органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету №15-92, та не виконаних на момент введення в дію цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення районного суду із постановленням нового про задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, у відповідності до ст.141 ЦПК України, із відповідачів, у рівних частках із кожного, підлягають стягненню на користь позивача по 5 397,57 грн. судового збору та по 1 750,00 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 367,368,374, 376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником- адвокатом Терпелюк Євгенієм Володимировичем, - задовольнити

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2021 року- скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09 вересня 2016 року №9056-СГ та №9059-СГ, від 12 грудня 2016 року №14307-СГ та №14304-СГ.

Витребувати із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1485,0 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36498199 від 07.08.2017 13:38:31 державного реєстратора Калініної Л.М., Зміївської міської ради Харківської області, про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,03 га, кадастровий номер: 6325157000:00:024:0162 за ОСОБА_2 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36495001 від 07.08.2017 11:46:01 державного реєстратора Калініної Л.М., Зміївської міської ради Харківської області, про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 1,12 га, кадастровий номер: 6325157000:00:024:0161 за ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 6325157000:00:024:0161 та 6325157000:00:024:0162 із скасуванням кадастрових номерів вказаних земельних ділянок.

Стягнути із ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 по 5 397,57 грн. судового збору та по 1 750,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.06.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко