Ухвала

від 21.06.2023 по справі 200/2724/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 червня 2023 року Справа №200/2724/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши матеріали адміністративного позову комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради» до Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якій просить:визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2023 (в частині пункту третього резолютивної частини) та постанову про стягнення виконавчого збору від 31.05.2023 винесені державним виконавцем Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лінкевич Яною Костянтинівною під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 237/2042/21, виданого Мар`їнським районним судом Донецької області 16.02.2022 в рамках виконавчого провадження № 71891686.

Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України.

З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому, ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця чи приватного виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні приписів ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та приватного виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб`єкта звернення до суду.

Як слідує з матеріалів справи, виконавче провадження №71891686 відкрито за наслідками виданого Мар`їнським районним судом Донецької області виконавчого листа №2/237/315/22 від 16.02.2022 про зобов`язання КП "Міська служба єдиного замовника" Курахівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 43 дні, що становить 24888,83 грн.

Таким чином, примусове виконання виконавчого листа № 2/237/315/22 від 16.02.2022 є примусовим виконанням державним виконавцем судового рішення на підставі виконавчого документа, виданого судом загальної юрисдикції, а позивачем у даному випадку, як стороною відповідного виконавчого провадження (боржником), оскаржується, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеного в рамках виконавчого провадження №71891686. Тому відповідно до положень частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» таке рішення (постанова) державного виконавця підлягає оскарженню позивачем до суду, який видав виконавчий документ, а саме до Мар`їнського районного суду Донецької області, у порядку передбаченому законом.

Зважаючи на те, що у цьому випадку позивач, зокрема, оскаржує постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення суду, яку прийнято у цивільній справі, позивач є стороною цього виконавчого провадження (боржником), то в цій частині справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Водночас, поряд із вищевказаною позовною вимогою, яка підлягає розгляду судом загальної юрисдикції, позивачем заявлено і позовну вимогу, яка підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а саме: вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2023 винесену державним виконавцем Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лінкевич Яною Костянтинівною під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 237/2042/21, виданого Мар`їнським районним судом Донецької області 16.02.2022 в рамках виконавчого провадження № 71891686. Оскільки, як зазначалося вище, відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року (справа №127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа №161/8267/17) та інших.

Отже, у даному випадку позивачем об`єднано в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Водночас, ч.4 ст.172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даному випадку позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог внаслідок об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення комунальному підприємству «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради» його позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

Також суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись статтями 169, 241-243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради» до Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов повернути позивачеві.

Копію даної ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Т.В.Загацька