Рішення

від 21.06.2023 по справі 360/901/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/901/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи за позовом адвоката Жердєва Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Жердєва Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі-позивач, представник позивача) до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області (далі- відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 10 сесії VIII скликання Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області № 1127-VІІ від 19.11.2021 про відмову позивачу як учаснику бойових дій у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,09 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5123781300:03:001:0785 в с. Санжійка, Одеського району, Одеської області;

- зобов`язати Дальницьку сільську раду Одеського району Одеської області надати позивачу як учаснику бойових дій дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5123781300:03:001:0785 в с. Санжійка, Одеського району, Одеської області;

- зобов`язати Дальницьку сільську раду Одеського району Одеської області подати Луганському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у цій справі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 . Так, позивач 19.10.2021 звернувся до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,09 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Санжійка Одеського району Одеської області та розроблення проекту землеустрою площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 5123781300:03:001:0785).

Рішенням Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області № 1127-VIІ від 19.11.2021 відповідачем відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки, оскільки за вказаним місцем розташування не передбачені земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таке рішення, на думку позивача є необґрунтованим та протиправним, що порушує його права як учасника бойових дій, на захист яких він і звернувся до суду. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, відповідачу запропоновано надати відзив та копії документів, на підставі яких було прийняте оскаржене рішення. Зазначеною ухвалою суду витребувано у Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області заяву ОСОБА_1 про погодження відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку з доданими до неї документами та рішення за наслідками розгляду даної заяви.

Сторонам ухвала надіслана засобами поштового зв`язку. Відповідач отримав копію ухвали 16.02.2022, що підтверджено реєстраційною карткою поштового повідомлення, яка отримана та зареєстрована судом 23.02.2022 за номером 2159, що є в матеріалах електронної справи.

Ухвалою суду від 06 березня 2023 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/901/22 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.

Вказана ухвала отримана відповідачем 06.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак відзиву на позов та документів, на підставі яких було прийняте оскаржене рішення, відповідач суду не надав.

Оскільки, відповідач правом на подання відзиву не скористався, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи дистанційний режим роботи суду в період воєнного стану та відсутність клопотань сторін про призначення справи до розгляду в судовому засіданні, з метою дотримання безпеки учасників процесу та працівників апарату суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи в електронній формі за відсутності учасників справи та відсутності необхідності в допиті свідків та експерту відповідно до вимог частини 9 статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджено наявною в матеріалах справи копіями паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 , виданого Марківським РСУДМС України в Луганській області 29.03.2013 та посвідчення від 15 листопада 2019 року серії НОМЕР_1 .

Як зазначено у позові, 09.10.2021 позивач звернувся до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,09 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Санжійка Одеського району Одеської області та розроблення проекту землеустрою площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 5123781300:03:001:0785).

Позивач зазначає, що згідно з інформацією з кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 5123781300:03:001:0785 має наступні параметри: Тип власності: Комунальна власність; Цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) В.02.01 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

Площа: 0.1 га; Дата внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку: 2016-05-16. Тобто, цільове призначення земельної ділянки, відносно якої подано заяву про передачу її у власність, відповідає містобудівній документації, затвердженої у с. Санжійка Одеського району Одеської області.

Копії своє заяви та доданих до неї документів (витягу з кадастрової карти щодо бажаної земельної ділянки тощо) позивач суду не надав.

Рішенням 10 сесії VІІІ скликання Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 19 листопада 2021 року № 1127-VІІІ відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Санжійка Одеського району Одеської області. Відмова мотивована тим, що містобудівною документацією (генеральним планом с. Санжійка) за вказаним місцем розташування не передбачені земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Яким саме рішенням відповідача чи іншим актом індивідуальної дії затверджено таку містобудівну документацією (генеральний план с. Санжійка), в рішенні 10 сесії VІІІ скликання Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 19 листопада 2021 року № 1127-VІІІ не зазначено. Так само не вказано в ньому і певного виду цільового призначення використання спірної земельної ділянки за вказаним місцем її розташування, яке визначено для неї містобудівною документацією (генеральним планом с. Санжійка).

Копія зазначеного рішення надавалася разом з позовною заявою та міститься в матеріалах електронної справи.

Викопіювання з генерального плану с. Санжійка на підтвердження обґрунтованості прийнятого ним рішення відповідач суду не надав.

Публічна кадастрова карта в мережі інтернет (https://kadastr.live/parcel/5123781300:03:001:0785) містить таку загальнодоступну інформацію, яку додано до бази даних після 20.01.2020, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123781300:03:001:0785, а саме: призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); комунальна власність; використання B.02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія:землі житлової та громадської забудови; нормативна грошова оцінка відомості відсутні; площа - 0.1 га.

Під час розгляду цієї справи суд керується вимогами ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При вирішенні справи по суті спору суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97 ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (в редакції, яка діє станом на час виникнення спірних відносин).

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з пунктами «а», «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (стаття 39 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з частиною другою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною другою статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя статті 79-1 Земельного кодексу України).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Абзацами першим та другим частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема:

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щ

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята);

- відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята);

- у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).

Пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва (пункт 1);

генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; (пункт 2);

детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; (пункт 3);

містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Абзацом першим частини першої статті 16 Закону № 3038-VI визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Абзацом другим частини другої статті 24 Закону № 3038-VI визначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 3038-VI визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) у цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:

документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування;

цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), пунктами 1.2, 1.3 та 1.4 якого визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Дослідженням КВЦПЗ встановлено, що землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) включені за кодом 02.1 до розділу 02 «Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва)» секції В «Землі житлової та громадської забудови».

Отже, спірна земельна ділянка є сформованою, має певну площу 0,1 га і певний кадастровий номер - 5123781300:03:001:0785, перебуває в комунальній власності громади, має визначене цільове призначення використанняB.02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адресу: АДРЕСА_2 , тобто знаходиться в межах населеного пункту, с. Санжійка, що підтверджено відомостями з публічної кадастрової карти, які є в загальному доступі в мережі інтернет (https://kadastr.live/parcel/5123781300:03:001:0785). Інформацію внесено до бази даних після 20.01.2020.

В оскарженому рішенні зазначено, що позивач просив відповідача виділити йому земельну ділянку площею 0,09 га, тобто частину вже сформованої земельної ділянки загальною площею 0,1 га кадастровий номер - 5123781300:03:001:0785. Зазначене можливо здійснити лише шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, що відповідає вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України.

Однак, позивач не надав суду копію свого клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та копію доданого до нього графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки із своїм варіантом поділу вже сформованої земельної ділянки (5123781300:03:001:0785).

Також сторони не повідомили суду, чи надавалася ця земельна ділянка в оренду третім особам за відповідним рішенням відповідача.

Зазначені обставини мають вирішальне значення для розгляду цієї справи, оскільки до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути додано погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), що передбачено ст.118 ЗК України.

Також згідно з підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції згідно з Законом № 2698-IX від 19.10.2022) під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 34 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження у сфері соціального захисту населення: вирішення відповідно до законодавства питань про надання допомоги особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, сім`ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, особам з інвалідністю з дитинства, багатодітним сім`ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.

Отже, право на отримання земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва першочерговому порядку стаття 34 Закону № 280/97-ВР відносить до соціальних прав зазначених категорій осіб, в тому числі ветеранів війни.

В постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 (адміністративне провадження № К/990/35139/220) наголошено, що згідно з вимогами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

В цій постанові Верховний Суд дійшов висновку про необхідність формування нової правової позиції щодо дотримання державою соціальних прав ветеранів війни, учасників бойових дій, особливо під час дії воєнного стану в Україні, яка містить такі положення:

«74. Верховний Суд констатує, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої 20.02.2014, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими. Починаючи з 24.02.2022 збройна агресія російської федерації проти України набула повномасштабного характеру.

75. Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.

76. В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та ветеранів війни, які брали участь у захисті Батьківщини та в бойових діях є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.

77. Визначені конституційні принципи щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, основою конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить їх втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.

78. Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов`язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров`я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов`язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих ветеранів в суспільстві, а також на ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади.

79. Таким чином, Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсацї безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ та які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а деякі з яких продовжують боронити країну в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка наразі триває. (…)

81. При цьому, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

82. Разом з цим, спеціальним нормативним актом, який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, є Закон № 389-VIII.

83. Окремі особливості тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у зв`язку з введенням воєнного стану визначені статтею 6 Закону № 389-VIII, пунктом 5 частини першої якої визначено, що в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

84. Як вже зазначалося, воєнний стан в Україні було введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом від 24.02.2022 № 2102-IX, пунктом 3 якого визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.

85. Тобто, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не передбачено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначених статтею 46 Конституції України, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом та яка застосовується у поєднанні із статтею 17 Конституції України, якою визначаються гарантії соціального захисту для особливої категорії осіб, які захищали та захищають Батьківщину.».

Тобто зміст зазначених конституційних прав і свобод в соціальній сфері, окремих соціальних пільг осіб, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, не може бути обмежено без зазначення про це в указі Президента України про введення воєнного стану.

Тому введення в Перехідні положення Земельного кодексу України заборони під час дії воєнного стану безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі порушують соціальні права ветеранів війни, учасників бойових дій на першочергове отримання земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва, отже є таким, що суперечить вимогам спеціального законодавства під час дії воєнного стану, а саме: Закону № 389-VIII та порушує, зокрема соціальні права осіб, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, гарантовані Конституцією України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Так під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржене рішення відповідача не містить визначення іншого виду цільового призначення цієї земельної ділянки 5123781300:03:001:0785 за генеральним планом с. Санжійка, не вказано, яким саме рішенням відповідача чи іншим актом індивідуальної дії із зазначенням певних його реквізитів (номеру та дати прийняття) затверджено таку містобудівну документацією (генеральний план с. Санжійка) з визначенням іншого цільового призначення використання спірної земельної ділянки за вказаним місцем її розташування.

Отже відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав всі наявні в нього документи щодо предмету спору, тому не довів існування станом на дату постановлення оскарженого рішення обґрунтованих підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,09 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5123781300:03:001:0785 в с. Санжійка, Одеського району, Одеської області, тому суд визнає таке рішення протиправним та скасовує його.

В той же час на підставі наявних в матеріалах справи документів суд може встановити лише факт порушення відповідачем права позивача на отримання обґрунтованого рішення за результатом розгляду його клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тому суд обирає відповідний ефективний спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача та постановити обґрунтоване рішення за результатом такого розгляду відповідно до вимог ст. 118 ЗК України, ч.2 ст.2 КАС України з посиланням на відповідні вимоги законів, інших нормативно-правових актів, певних генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому право позивача має бути поновлено на підставі норм та актів індивідуальної дії, які були чинними на дату звернення позивача до відповідача з таким клопотанням (заявою), що відповідає вимогам сталої практики Верховного Суду щодо розгляду адміністративних спорів.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з виходом за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушених прав позивача та обранням іншого способу захисту порушеного права позивача (ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 та КАС України). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Як вже вище вказано, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією посвідчення від 15 листопада 2019 року серії НОМЕР_1 .

Судом з`ясовано, що позивач звертався до відповідача також як особа, яка має статус учасника бойових дій та має право на відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва у першочерговому порядку відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 34 Закону № 280/97-ВР.

За таких обставин судом встановлено, що позивач, вважаючи порушеним своє право на відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва у першочерговому порядку як учаснику бойових дій, звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом, тобто, як особа, яка згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Відповідно судом встановлено, що позивачем помилково сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн, сплату якого підтверджено дублікатом квитанції від 31 січня 2022 року № 0.0.2439756018.1.

За таких обставин суд не здійснює розподіл понесених позивачем витрат по сплаті судового збору та роз`яснює йому право звернення до суду із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області (місцезнаходження: 67842, Одеська область, Одеський район, село Дальник, вулиця Дружби, будинок 126, код за ЄДРПОУ 04380270) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 10 сесії VIII скликання Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області № 1127-УІІ від 19.11.2021 про відмову ОСОБА_1 як учаснику бойових дій у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5123781300:03:001:0785 в с. Санжійка, Одеського району Одеської області.

Зобов`язати Дальницьку сільську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,09 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5123781300:03:001:0785 в с. Санжійка, Одеського району Одеської області та постановити обґрунтоване рішення за результатом розгляду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Шембелян