Рішення

від 21.06.2023 по справі 520/2615/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 р. Справа № 520/2615/22

Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, 61022) до товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжнафтопродуктгруп" (проспект Московський, буд. 57,м. Харків,61001) про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжнафтопродуктгруп" на свою користь капіталізовані платежі в розмірі 136625,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем на теперішній час обліковується заборгованість (капіталізовані платежі) у сумі 136625,02 грн. Вказана заборгованість була у повному обсязі визнана страхуальником ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" у встановленому порядку. Однак станом на 24.01.2022 року сума капіталізованих платежів не погашена, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулося до суду з відміткою про причину повернення " адресат відсутній за вказаною адресою" та " за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином.

Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Первісний позивач - Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом (стаття 4 Закону України №1105-XIV).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжнафтопродуктгруп" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37221323.

На ТОВ " Запоріжнафтопродуктгруп" з працівником ОСОБА_1 18.01.2011року стався нещасний випадок пов`язаний з виробництвом у результаті якого наступила смерть потрепілої. У робочих органах Фонду соціального страхування отримують страхові виплати по втраті годувальника утриманці ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3

08.11.2016 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові отримано лист за підписом ліквідатора Бакрадзе К.А. про те, що 22.09.2016 на загальних зборах учасників ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" прийнято рішення про ліквідацію ТОВ " Запоріжнафтопродуктгруп". Також ліквідатор просила надати інформацію про наявність або відсутність заборгованості щодо сплати загальнообов`язкових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Листом від 23.11.2016 № 5810/07-11 Виділення повідомляло ліквідатора про суму капіталізованих платежів, які мають бути сплачені у зв`язку з ліквідацією підприємства. Крім того, у строк, який було встановлено для пред`явлення кредиторських вимог, Відділення подало заяву голові ліквідаційної комісії ТОВ " Запоріжнафтопродуктгруп" Бакрадзе К.А. про визнання майнових вимог на суму 136625,02 грн та включення їх до другої черги реєстру кредиторів.

Оскільки у встановлений законом строк відповідь на заяву не надійшла, відділення звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ТОВ " Запоріжнафтопродуктгруп" на користь відділення капіталізованих платежів у сумі 136625,02 грн.

За даним позовом, Харківським окружним адміністративним судом було відкрито провадження по справі № 820/317/17.

У зв`язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, відділення просило залишити адміністративний позов по справі № 820/317/17 без розгляду.

08.02.2017 постановою Господарського суду Харківської області ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За розрахунками позивача сума капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із вищезазначених зобов`язань складає 136625,02 грн., що не оспорювалось підприємством та було визнано у повному обсязі, однак платежі сплачені не були, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV тут та далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1105-XIV соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю.

Статтею 18 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Страхуванню від нещасного випадку, у відповідності до частини 1 статті 35 Закону № 1105-XIV підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам на сьогодні проводиться відповідно до Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок № 986), і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.

З урахуванням положень ст. 1205 ЦК України до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку № 986.

За приписами пункту 2 Порядку № 986 термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 986 капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Отже, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

При цьому аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави вважати, що вимоги ч. 2 ст. 1205 ЦК України, статті 11 Закону № 1105-XIV та положення Порядку № 986 щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 809/1738/17 та Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 820/2837/17.

Суд зауважує, що у відносинах капіталізації платежів завжди беруть участь три учасники, а саме (1) Фонд та його робочі органи, (2) застрахована особа, тобто фізична особа, яка підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, та (3) страхувальник, тобто роботодавець, який зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Водночас метою капіталізації платежів є задоволення вимог, що виникли із зобов`язань Фонду перед застрахованою особою, яка стала потерпілою внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров`ю від нещасного випадку на виробництві.

Отже, капіталізація платежів полягає у визначенні суми коштів, яку Фонд повинен сплатити застрахованій особі (або особам, визначеним у статті 41 Закону №1105-XIV) за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності застрахованої особи чи смерть, у зв`язку з ліквідацією страхувальника.

Як зазначено вище, потерпіла ОСОБА_1 , яка була працівником ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп", внаслідок нещасного випадку загинула.

Суд також звертає увагу, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації не тягне правонаступництва, стосовно зобов`язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого. Це правило не діє повною мірою, оскільки відповідно до ст. 609 ЦК України передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат, яка здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Позивачем здійснений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації для забезпечення здійснення страхових виплат утриманцям померлої ОСОБА_1 , згідно з яким загальна сума відповідного платежу, що підлягає капіталізації, складає 136625,02 грн.

При цьому відповідачем не подано будь-яких заперечень проти здійсненого позивачем розрахунку.

Станом на час розгляду справи до суду не надано відомостей про сплату зазначеної суми капіталізованих платежів відповідачем.

Отже, відповідачем всупереч наведеним вище правовим нормам, не виконано обов`язок щодо проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат утриманцям померлої особи, яка загинула внаслідок нещасного випадку на підприємстві.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Порядок припинення юридичної особи шляхом ліквідації юридичної особи встановлений статтею 111 ЦК України.

Частиною 8 статті 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до пункту 9 статті 111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується провадиться в порядку черговості, визначеної статтею 112 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 вказаного Кодексу у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №925/1005/18 зазначений висновок, що дані правовідносини, а саме, спори, пов`язані із стягненням з особи, що ліквідується, страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, підлягають розгляду відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані висновки Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Оскільки капіталізовані платежі відповідачем не сплачені, тому вони підлягають стягненню в судовому порядку, а тому вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, про стягнення суми капіталізованих платежів у розмірі 136625,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, 61022) до товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжнафтопродуктгруп" (проспект Московський, буд. 57,м. Харків,61001) про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжнафтопродуктгруп" (проспект Московський, буд. 57,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ 37221323) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) суму капіталізованих платежів у розмірі 136625 (сто тридцять шість тисяч шістсот двадцять п`ять)грн. 02 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко