Рішення

від 13.06.2023 по справі 580/874/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року справа № 580/874/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0640196-2403-2301.

Позов мотивовано тим, що спірними рішеннями відповідач нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на промислові будівлі, які за своїм функціональним призначенням використовуються як виробничий комплекс для виробництва пластикових вікон, для виробництва та складу виробів з дерева, тобто на думку позивача підпадають під дію підпункту є пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України та не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою суду від 13.02.2023 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

21.03.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Вказує, що нерухомість позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 953,40 згідно даних ІТС Податковий блок ДПС України, витягу з реєстру речових прав перебуває у приватній власності позивача. Позивач дану нерухомість не використовує для виготовлення будь-якого виду продукції, а лише для здачі в оренду, отже на об`єкт нерухомості, яка перебуває у власності позивач не розповсюджується підпункт є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 25.05.2023 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання.

Усною ухвалою від 02.06.2023, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті, а ухвалою від 08.06.2023 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи №580/874/23 по суті у порядку письмового провадження.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, зокрема, комплексу загальною площею 953,4 кв.м, який в цілому складається з наступних будівель та споруд: будівля контори - літ. Ф-1, гараж - літ. К-1, виробниче приміщення - літ. Т-1, прибудова - т, котельня - літ. т', виробниче приміщення - У-1, виробниче приміщення - У'-1, вбиральня - літ. Л; навіс - літ. М; прохідна - літ. Н; сарай - літ. П; навіс - літ. Р; огорожа - №9, №13; замощення №І,ІІ, - який розташовано по АДРЕСА_1 .

Вказана нерухомість позивача розташована на земельній ділянці, площею 0,3316 га, з кадастровим номером 7110136400:03:008:0009 із цільовим призначенням - землі промисловості, під існуючі будівлі та споруди виробничої бази.

Щодо вказаного об`єкта нерухомості (нежитлових приміщень), Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.08.2022 №0640196-2403-2301, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік в сумі 28602,00 грн.

Не погоджуючись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.

Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.

Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

На підставі підп.266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пункт 266.5.1 ст.266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України).

Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів.

Підпунктом 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України визначений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких підп. «є» зазначеної норми віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, підп. «є» вказану норми викладено у такій редакції: Не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Оцінюючи доводи сторін щодо віднесення вказаних вище об`єктів до переліку нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, відповідно до підп. «є» 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України, суд врахував таке.

Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено об`єкти нежитлової нерухомості будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого господарські будівлі допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо (підп.«е»).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 відповідно до яких застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд встановив, що спірне ППР прийняте стосовно належних позивачу на праві власності нежитлових приміщень комплексу загальною площею 953,4 кв.м, який складається з наступних будівель та споруд: будівля контори - літ. Ф-1, гараж - літ. К-1, виробниче приміщення - літ. Т-1, прибудова - т, котельня - літ. т', виробниче приміщення - У-1, виробниче приміщення - У'-1, вбиральня - літ. Л; навіс - літ. М; прохідна - літ. Н; сарай - літ. П; навіс - літ. Р; огорожа - №9, №13; замощення №І,ІІ, - який розташовано по вул. Зелінського, буд. 12/1, м. Черкаси.

Судом встановлено, що вказані нежитлові приміщення використовуються ПП Агросервіс-2019 для виготовлення столярних виробів.

Вказане підтверджується даними ЄДРПОУ відповідно до яких одним із видів діяльності ПП Агросервіс-2019 є «Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів», рахунками-фактурами та податковими накладними щодо реалізації ПП Агросервіс-2019 столярної продукції третім особам.

При цьому, місцезнаходження ПП Агросервіс-2019 є м. Черкаси, вул. Зелінського, буд. 12/1, тобто вказане підприємство розташоване та здійснює господарську діяльність за місцем знаходження нерухомого майна, щодо якого прийняте спірне ППР.

Отже, основні види економічної діяльності вказаного підприємства відповідають цільовому призначенню належного позивачу нерухомого майна - нежитлового приміщення, що використовується для виготовлення столярних виробів.

З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що такі складові вказаних нежитлових приміщень та комплексу, що належать позивачу - мають ознаки будівель промисловості, а тому в силу положень пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Слід зазначити, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є п.п.266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не її використання конкретним суб`єктом.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб) по суб`єктному складу не може бути застосовано, оскільки положеннями підп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник зокрема вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим, конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета будівлі промисловості, оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

Застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення, дозволяє дійти до висновків, що обираючи за вихідне поняття промисловість, у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється, що, до речі, в частині належності цих об`єктів саме до будівель промисловості було встановлено судом), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

І саме такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, підлягає застосуванню, оскільки він випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Отже, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Вказані правові висновку відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 31 січня 2018 року у справі 822/2624/16 та від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.

Використання ПП Агросервіс-2019 належних позивачу на праві власності приміщень на підставі договору від 01.07.2019, на переконання суду, свідчить лише про здійснення вказаним підприємством господарської діяльності у згаданих приміщеннях та спростовує наявності у позивача податкової пільги з урахуванням функціонального призначення згаданих вище об`єктів нежитлової нерухомості.

Враховуючи викладене, покладення обов`язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно промислового призначення суперечить підпункту є 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Суд також приймає до уваги, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №580/78/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2020 №0083540-5033-2301 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вищевказаними об`єктами нерухомості з підстав їх віднесення до об`єктів промисловості та використання з призначенням.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідач не довів позбавлення позивача права на отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірним податковим повідомленням-рішенням не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, що є підставою для його скасування.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.08.2022 №0640196-2403-2301.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ