Постанова

від 21.06.2023 по справі 592/3377/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 р.Справа № 592/3377/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Катрич О.М., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, Сумська область, 40009 по справі № 592/3377/23

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці

про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Сумської митниці, в якому просила суд:

- скасувати постанову виконуючого обов`язки Сумської митниці Державної митної служби України Єрмакова Ю.В. у справі про порушення митних правил № 0365/80500/22 від 07.12.2022, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 22 839, 09 грн.

Стягнути з Сумської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 0365/80500/22 від 07.12.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 22 839, 09 грн., а провадження в справі про порушення митних правил закрито.

Стягнуто з Сумської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позивачем через повіреного для оформлення в Сумській митниці ДФС митної декларації ІМ40ДЕ № UA805180/2019/014364 було надано інвойс від 23.04.2019 № 2019/23, що містив неправдиві відомості в частині декларації про походження товару, на підставі чого неправомірно використано пільгу у сплаті мита, що спричинило звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру у сумі 7 613,03 грн.

Факт не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у декларації інвойсу від 23.04.2019 № 2019/23 вказує саме на перекручення змісту інформації щодо факту, який ним посвідчується.

Таким чином, встановлено порушення з боку позивача вимог ч.4 ст.280, ч.5 ст.280, ст.295 Кодексу, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 8 734,78 грн. та вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 1 746,96 грн.

За даним фактом у відношенні позивача було складено протокол про порушення митних правил №0365/80500/22, за ознаками наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Кодексу та за результатами провадження в даній справі було винесено постанову від 07.12.2021, якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Кодексу та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає суму 22839,09 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять дев`ять) гривень 09 копійок.

Таким чином, при прийнятті рішення в справі про порушення митних правил №0365/80500/21 Сумська митниця, як орган владних повноважень, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (надалі - ТОВ "Євротранс С).

У квітні 2019 року ТОВ «Євротранс С» відповідно до договору купівлі - продажу та акту-прийому товару до договору придбало у литовської компанії UAB «Linkela» напівпричіп-фургон марки «Gen Trail» модель «TX34CW2FAKI», номер шасі (VIN) НОМЕР_1 .

За умовами договору експортер товару UAB «Linkela» зобов`язувався поставити товар на умовах FCA до кордону Литовської Республіки і України, надати рахунок фактуру (інвойс), міжнародну товаротранспортну накладну, реєстраційні документи з відміткою про зняття з обліку у відповідних органах, митну декларацію країни експортера та інші.

Для здійснення митного оформлення напівпричепа «Gen Trail» модель «TX34CW2FAKІ» ТОВ «Євротранс С» уклало договір з митним брокером ФОП ОСОБА_2 про надання послуг з декларування та митного оформлення.

Відповідно до зазначеного договору, митний брокер ФОП ОСОБА_2 був зобов`язаний підготувати документи для митного оформлення (контролю), здійснити декларування та митне оформлення товару, правильно нарахувати митні платежі та виконати інші дії.

20.05.2019 до митного поста "Центральний" Сумської митниці ДФС ТОВ «ЄВРОТРАНС С», через декларанта ФОП ОСОБА_2 , було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA805180/2019/014364, згідно якої на митну територію України в режимі «імпорт» був ввезений товар «напівпричіп-фургон триосьовий для перевезення вантажів, що був у користуванні, марка -GEN TRAIL, модель - TX34CW2FAKI, номер шасі (VIN) - НОМЕР_1 від компанії UAВ «Linkela» (Республіка Литва).

Відправник (експортер) товару: UAB «Linkela» (LV-53204, Pazangos g.7, Garviana. Kauno r.sav (Республіка Литва). Імпортер товару: ТОВ «ЄВРОТРАНС С» (ЄДРПОУ 41643544, адреса: м. Суми, вул. Я. Мудрого, буд. 69).

В графі 36 митної декларації МД ІМ40ДЕ № UA805180/2019/014364, була заявлена преференція по сплаті мита за кодом 410 (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу). Відповідно до преференції було нараховано митні платежі у сумі 19032,57 грн. (умовно нараховане мито 6344,19 грн. за ставкою 10% та ПДВ 12688, 38 грн. за ставкою 20%), які сплачуються під час імпорту товарів та відповідають коду УКТЗЕД 8716398000. Митні платежі були нараховані на підставі інвойсу від 23.04.2019 № 2019/23, отриманому від ТОВ "ЄВРОТРАНС С" , в якому експортером товару UAB «Linkela» була заявлена декларація про походження товару з Франції.

З метою перевірки правомірності використання ТОВ "ЄВРОТРАНС С" пільг зі сплати ввізного мита Сумською митницею листом від 29.11.2021 №7.24-08-2/15/4/2735 було направлено відповідне звернення до Державної митної служби України.

На вищезазначене звернення Держмитслужбою України направлено лист від 13.09.2022 №15/15-03-01/7.24/3230 з додатками за інформацією Митного департаменту Міністерства фінансів Республіки Литви від 05.09.2022 № (15.7/26)3В-5072.

У листі-відповіді Митного департаменту Міністерства фінансів Республіки Литви від 05.09.2022 № (15.7/26)3В-5072 на запит Державної митної служби України від 24.12.2021 № 15/15-03-01/11/6271, стосовно перевірки декларацій про походження товару згідно інвойсу від 23.04.2019 № 2019/23, складеного експортером UAB «Linkela» (Республіка Литва), повідомлено, що документи є автентичні, але преференційне походження товарів, зазначених в інвойсі не підтверджено.

У зв`язку з не підтвердженням Митним департаментом Міністерства фінансів Республіки Литий преференційного походження вищевказаного товару з Європейського Союзу зазначеного в інвойсі від 23.04.2019 № 2019/23, неможливо встановити походження "напівпричіпу-фургону триосьового для перевезення вантажів, що був у користуванні, марки - GEN TRAIL, модель - TX34CW2FAKI, номер шасі (VIN) - НОМЕР_1 " з Європейського Союзу та застосувати тарифну преференцію зі сплати ввізного мита у відповідності до вимог статті 26 частини І глави І розділу IV, пункту 1 статті 29 частини 2 глави І розділу IV Угоди про асоціацію між Україною з Європейським Союзом.

Відповідно до службової записки управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці від 11.10.2022 №7.24-15/582 встановлено порушення з боку ТОВ «ЄВРОТРАНС С» вимог ч.4 ст.280, ч.5 ст.280, ст.295 МКУ, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 6 344,19 гри. та вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання зі сплати ПДВ па суму 1 268,84 грн. Загальна сума недоборів митних платежів склала 7 613,03 грн.

За даним фактом 25.10.2022 у відношенні директора ТОВ «ЄВРОТРАНС С» ОСОБА_1 , складено протокол про порушення митних правил №0365/80500/22 за ознаками в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

26.10.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трекінг відправлення 4001103080453), примірник протоколу про порушення митних правил було направлено за адресою, наявною в митних органах (місце проживання або фактичного перебування) позивача. Відповідно до Інтернет - ресурсу відстеження поштових відправлень Укрпошта, 28.10.2022 відправлення за номером 4001103080453 було особисто вручено. Позивач в позовній заяві не заперечує факту отримання примірнику протоколу, отже вона своєчасно та належним чином була сповіщена про місце і час розгляду справи.

Постановою про порушення митних правил № 0365/80500/22 від 07.12.2022 року ОСОБА_1 як директора ТОВ «Євротранс С», визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 22 839,09 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що у зв`язку з надходженням листа-відповіді Митного департаменту Міністерства фінансів Республіки Литви від 05.09.2022 № (15.7/26)3В-5072 на запит Державної митної служби України від 24.12.2021 № 15/15-03-01/11/6271, стосовно перевірки декларацій про походження товару згідно інвойсу від 23.04.2019 № 2019/23, складеного експортером UAB «Linkela» (Республіка Литва), де повідомлено, що документи є автентичні, але преференційне походження товарів, зазначених в інвойсі не підтверджено, а також відповідно до службової записки управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Сумської митниці від 11.10.2022 №7.24-15/582 встановлено порушення з боку ТОВ «ЄВРОТРАНС С» вимог ч.4 ст.280, ч.5 ст.280, ст.295 МКУ, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 6 344,19 грн. та вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання зі сплати ПДВ па суму 1 268,84 грн. Загальна сума недоборів митних платежів склала 7 613,03 грн.

Не погодившись із постановою у справі про порушення митних правил № 0365/80500/22 від 07.12.2022, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів у розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не доведено наявність прямого умислу в діях ОСОБА_1 на вчинення протиправних дій щодо незаконного зменшення митних платежів шляхом надання інвойсу від 23.04.2019 № 2019/23, по якому не було підтверджено відомості щодо преференційного походження вищезазначеного товару з Франції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 75 Митного кодексу України (надалі - МК УКраїни) передбачено, що для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари, сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту.

За змістом частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (частина 5 статті 255 МК України).

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (частина 8 статті 264 МК України).

Положеннями ст. 293 МК України визначено перелік осіб, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, є відповідний платник податків (ч. 2 ст. 293 МК України). Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 4 МК України платником податків є особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов`язок зі сплати митних платежів.

Згідно з п. 212.1.3 ст. 212 Податкового кодексу України платниками на додану вартість є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Пунктом 2 частини першої статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

За правилами частини першої статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, від 27.06.2014.

У Протоколі І до Угоди «товар» означає продукцію, що випускається, навіть, якщо вона призначена для подальшого виробництва; «партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, в єдиному інвойсі (пункти (с) та (l) статті 1).

Відповідно до п. 2 ст. 26 розділу IV вказаної Угоди термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва».

Згідно із статтею 29 «Скасування ввізного мита» глави 1 частини ІI Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 16 цього Протоколу товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:

сертифікату перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до Протоколу, або у випадках, вказаних у статті 22 (1) Протоколу, - декларації інвойс, наданої експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до ст. 22 вказаного Протоколу декларація інвойс може бути складена експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Згідно з ч. 3 ст. 22 зазначеного Протоколу експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього протоколу.

Відповідно до ст. 33 цього Протоколу подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Проаналізувавши вказані норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6000 євро.

Стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, згідно з диспозицією даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Стаття 489 МК України визначає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил. За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В той же час, за змістом статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 Митного кодексу України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених у постановах від 06.06.2018 у справах № 607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі № 334/1738/16-а (2-а/334/124/16) та від 13.12.2018 у справі № 759/360/17 (адміністративне провадження №К/9901/60666/18).

Як видно з рахунку-фактури (інвойсу) від 23.04.2019 № 2019/23 у ньому міститься повідомлення про походження товару, у якій литовський експортер вказує, що цей продукт має преференційне походження з Франції. Таким чином, враховуючи вартість напівпричепа, за яку він був придбаний ТОВ «Євротранс С», наданий митниці рахунок-фактура, передбачена ч. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу.

Відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 №1011, цифровим кодом «410», який був зазначений ТОВ «Євротранс С» у митній декларації, позначається пільга (преференція) зі сплати ввізного мита для товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, підстава надання пільги: абз. 1 ч. 1 ст. 29, додаток 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію.

Тоді ж ТОВ «Євротранс С» при митному оформленні товару від експортера (відправника) литовської компанії UAB «Linkela» митним брокером у митній декларації у графі 34 був зазначений код країни походження, а у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код - «410» та застосовано преференційну ставку ввізного мита.

Відповідно у графі «47» митної декларації «Нарахування платежів» по коду виду надходжень 020 (мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання) зазначено спосіб розрахунку 06 (сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування).

Таким чином, під час оформлення декларації позивачем, через повіреного ФОП ОСОБА_2 було вказано відомості, які містились у доданих до декларації документах, зокрема, рахунку-фактурі від 23.04.2019 № 2019/23. Інформація про заявлений у декларації код преференції та розрахунок, з урахуванням преференції, належної суми митних платежів була здійснена на підставі наявних документів. Жодної невідповідності між зазначеними у декларації відомостями та інформацією, яка містилась у доданих до декларації документах позивачем, митним брокером та митницею встановлено не було.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що із фактичних обставин справи слідує, що виробником напівпричепів «Gen Trail» є відома європейська, французька компанія «General Trailers». Це загальновідомий факт. Інформація про цього виробника, його місцезнаходження і виробничі потужності є відкритою у мережі Інтернет (https://www.generaltrailerparts.com).

На самому транспортному засобі, та наданих митному органу документах були проставлені VIN-коди напівпричепу марки «Gen Trail» модель «ЕХ34СW2FAKI». номер шасі (VIN) НОМЕР_2 , за якими можна ідентифікувати країну-виробника.

Так, згідно пункту 2.2. Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджених Наказом Міністерства Інфраструктури України від 26.11.2021 №710, - ідентифікацію виробника, категорії, моделі, дати виготовлення завершеного ТЗ, його призначення, типу двигуна, окремих технічних характеристик здійснюють за даними міжнародного ідентифікаційного номера (VIN - Vehicle Identification Number). При цьому, відповідно до ДСТУ ISO 3779, VIN складається із таких трьох структурних частин: перша частина - міжнародний ідентифікаційний код виробника (WMI), складається із трьох символів (арабських цифр та/або великих латинських літер), попередньо присвоєних виробникам КТЗ національною організацією згідно з ДСТУ ISO 3780 для їх ідентифікації. Дві перші літери VIN-коду, в конкретному випадку «VF», визначають країну-виробника Францію, тобто країну ЄЄ.

Аналогічні відомості зазначені у рахунку-фактурі (інвойсі) Nr.2019/23 від 23.04.2019, який складено продавцем товару - UAB «Linkela» (Литовська Республіка) та надано як підставу для митного оформлення товару.

Отже, позивачем через декларанта ФОП ОСОБА_2 було надано до митниці документи, до складання яких він не мав відношення, як і безпосередньо не зазначав в декларації відомості про країну походження товару, а отже у спірному випадку відсутні підстави для висновку про те, що декларантом умисно, з метою ухилення від сплати митних платежів, подано до митного органу неправдиві відомості щодо країни походження товару.

Вказана країна станом на час митного оформлення входила до Європейського Союзу, а тому виготовлений нею товар, як такий, що імпортується з території ЄС, мав преференційне європейське походження, та підлягав митному оформленню за зниженим рівнем ставки ввізного мита, передбаченого п. 1 ст. 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом; що, в свою чергу, також свідчить про відсутність умислу у позивача безпідставно скористатися пільгою за кодом «410» зі сплати митних платежів, нарахованих із використанням преференції з товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, що митному брокеру, який діяв в інтересах позивача, а також самому позивачу до моменту виявлення представниками митниці розбіжностей було відомо про іншу країну, з якої походить придбаний ним товар, ніж ту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі).

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №200/2313/19-а зазначив, що відповідно до статті 30 Протоколу І до Угоди виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження й документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо встановлено у належний спосіб, що цей документ відповідає представленим товарам. Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як помилки друку, не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не спричиняють сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у документі.

При цьому, позивач, перебуваючи в Україні і не здійснюючи безпосереднього огляду і прийняття товару до моменту його митного оформлення, мав правомірні сподівання на те, що країною походження придбаних ним транспортних засобів є Європейський Союз.

Також, матеріали справи про порушення митних правил не містять належних та допустимих доказів вчинення саме позивачем порушення митних правил, передбачених диспозицією статті 485 МК України при оформленні ввезеного товару.

Як зазначалось вище, диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, обов`язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб`єкт владних повноважень, яким у цій справі є Сумська митниця.

В обгрунтування оскаржуваної постанови представник митниці посилається на те, що у листі-відповіді від 05.09.2022 № (15.7/26)3В-5072 уповноважений орган Литовської Республіки на запит Державної митної служби України від 24.12.2021 №15/15-03-01/11/6271, стосовно перевірки декларацій про походження товару згідно інвойсу від 23.04.2019 № 2019/23, складеного продавцем - компанією UAB «Linkela» (Республіка Литва), повідомив, що документи є автентичні, але преференційне походження товарів зазначених в інвойсі не підтверджено.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Литовської Республіки не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки вказаний лист від 05.09.2022 № (15.7/26)313-5072, доданий до матеріалів справи складений на іноземній мові, в матеріалах справи відсутній належним чином завірений та легалізований у законному порядку переклад на українську мову, який би надав можливість встановити викладені в ньому відомості.

Окрім того, відповідачем суду не надано жодних документів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Литовської Республіки до експортера - UAB «Linkela» за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера.

Відповідачем суду також не надано жодних відомостей, про те, що рахунок-фактура від 23.04.2019 № 2019/23 визнаний не дійсним, чи не чинним, або експортера притягнуто до відповідальності та підроблення офіційних документів.

Поряд з цим позивач та декларант ФОП ОСОБА_2 , як імпортери товару, не зобов`язані перевіряти законність дій експортера в момент оформлення рахунку-фактури та інших документів, тим більше, якщо такі документи перевірялися митними органами країни експортеру товару.

Таким чином судова колегія зазначає, що усупереч частини 2 статті 77 КАС України відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що транспортний засіб зазначений у інвойсі Nr. 2019/23 від 23.04.2019 не є товаром з походженням відповідно до положень Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною.

Зазначена обставина позбавляє можливості суд дійти висновку про те, що декларація про походження товару була подана невірно.

Належних, допустимих і достовірних доказів на спростування преференційного походження товару зазначеного у декларації ІМ40ДЕ № UA 805180/2019/014364, відповідачем суду не надано.

Отже відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на підтвердження правомірності свого рішення не надав будь-яких доказів, які б підтверджували недостовірність відомостей, заявлених в митній декларації на час її подання.

За наведених обставин слід дійти висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 статті 77 КАС України та пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України та є такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами те, що директором ТОВ «Євротранс С» ОСОБА_1 через декларанта ФОП ОСОБА_2 для оформлення в Сумській митниці ДМС митної декларації типу ІМ 40 ДЕ № UA 805180/2019/014364 надано інвойс Nr. 2019/23, що містив неправдиві відомості в частині країни походження товару, а також умисел позивача на неправомірне використання пільги у сплаті мита, що спричинило звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру у сумі 7613,03 грн. та факт вчинення нею порушення статті 485 Митного кодексу України.

З огляду на встановлені факти суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень - постанова про порушення митних правил № 0365/80500/22 від 07.12.2022, винесена виконуючим обов`язки начальника Сумської митниці Єрмаковим Ю.В. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмір 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 22839,09 грн. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень Сумської митниці та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Відповідно до пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2023 року по справі № 592/3377/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.04.2023 по справі № 592/3377/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко