Постанова

від 21.06.2023 по справі 640/22070/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22070/22 Суддя першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Степанюка А.Г., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Височанської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелін Торг» про стягнення податкового боргу, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, -

У С Т А Н О В И В:

12.12.2022 Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелін Торг» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 позов повернуто позивачеві, оскільки його підписано Черновою В.В., яка не має права його підписувати.

Не погоджуючись з цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Чернова В.В. є уповноваженим представником ГУ ДПС у м. Києві згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого, а також довіреність, видану від імені керівника ГУ ДПС у м. Києві, було додано до позовної заяви.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, з таких підстав.

Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що представлені Черновою В.В. документи не дають їй права на підписання позовної заяви від імені ГУ ДПС у м. Києві, оскільки: у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Чернова В.В. має статус адвоката і такого документа до позовної заяви не додано; додана до позову довіреність, яка видана в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві, сама по собі не може бути єдиним доказом права на здійснення представницьких функцій від імені позивача; відомості про особу, що підписала позовну заяву в реєстрі відсутні; у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо повноважень Датій О.А. на передоручення права представництва ГУ ДПС у м. Києві.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частин 1, 2 статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути, зокрема, суб'єкти владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.

Частинами 2, 3 статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.

Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У пункті 41.5 статті 41 ПК України визначено, що повноваження і функції контролюючих органів, зокрема, податкових органів, визначаються цим Кодексом та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №893 (далі - Постанова №893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Управління).

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Пунктом 2 постанови №893 передбачено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Згідно з наказом Державної податкової служби України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), зокрема ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до наказу Державної податкової служби від 08.10.2020 №556 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС.

У наказі Державної податкової служби «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» від 24.12.2020 №755 визначено розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови №893.

Пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством визначено вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Однією з таких вимог є її подання уповноваженою особою.

Разом з тим процесуальний закон установлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

Своєю чергою ГУ ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним без статусу юридичної особи на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду з позовом, який підписано його представником - Черновою В.В., на підтвердження повноважень якої разом з позовом подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр).

При цьому судова колегія встановила, що згідно з вказаним витягом Чернова В.В. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

Отже, позов у цій справі подано від імені ГУ ДПС у м. Києві, яке є відокремленим підрозділом ДПС України, Черновою В.В., яка згідно з відомостями з Реєстру має відповідні повноваження, зокрема, щодо підписання позовної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №160/15934/21.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підписання позову особою, яка не має права її підписувати, а відтак і про наявність підстав для повернення позову на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України.

Відтак апеляційний суд уважає, що місцевий суд допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при постановленні судового рішення.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а ухвалу суду про повернення позову як таку, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.Г. Степанюк

Л.Т. Черпіцька