Постанова

від 21.06.2023 по справі 712/5434/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 712/5434/19 Суддя (судді) першої інстанції:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 22.03.2023 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року за виключними обставинами у справі № 712/5434/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(ІІ)/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України.

Заявник вважає, що наведеним Рішенням КСУ фактично скасована (пом`якшена) відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Дане рішення є діючим та обов`язковим. Рішення суду не виконане, тому, на думку заявника, воно підлягає перегляду на виключними обставинами згідно з ч. 5 ст. 361 КАС України. Зважаючи на це, заявник просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника - начальника відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Черкаської митниці ДФС Добровольського І.Б. в справі про порушення митних правил №46/90200/19 від 04 квітня 2019 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.05.2019 за виключними обставинами - залишено без задоволення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.05.2019 за виключними обставинами - повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду заяви за виключними обставинами у справі №712/5434/19 до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Скаргу апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.05.2019 за виключними обставинами.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено колегією суддів апеляційного суду з матеріалів справи, 14.05.2019 Соснівським районним судом м. Черкаси ухвалено рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в.о. заступника начальника - начальника відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Черкаської митниці ДФС Добровольського І.Б. у адміністративній справі № 46/90200/19 від 04.04.2019, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 % несплачених сум митних платежів, що становить 676 910,01 грн. було відмовлено, а вказана вище постанова від 04.04.2019 залишена без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.05.2019 - без змін.

22.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/5434/19 від 14 травня 2019 року за виключними обставинами з підстав прийняття рішення Конституційним Судом України від 15 червня 2022 року № 4-р(ІІ)/2022, згідно з яким визнано неконституційним абзац другий статті 485 Митного кодексу України. До вказаної заяви долучено клопотання про поновлення строку на подання заяви за виключними обставинами.

У межах розгляду даного клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушуючи питання про поновлення строку на звернення до суду за переглядом судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_1 не вказав поважних причин, які б, за наявності у нього заінтересованості у відновленні своїх порушених, на його думку, прав по справі, відповідали вищезазначеним критеріям та свідчили про відсутність можливостей дізнатися про існування рішення Конституційного Суду України, прийнятого і оприлюдненого більше півроку тому, а відтак і можливості своєчасного подання відповідної заяви.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до приписів частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом першим частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 5 статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

В розумінні пункту 4 частини 1 статті 363 КАС України, тридцятиденний строк для звернення із заявою про перегляд судового рішення слід відраховувати саме від дати оприлюднення.

15 червня 2022 року Другий сенат Конституційного Суду України прийняв рішення у справі № 3-321/2019 (7780/19, 91/21), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий статті 485 Митного кодексу України. Абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

За приписами статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Із змісту вищенаведеного слідує, що дія положень абзацу другого статті 485 Митного кодексу України, втратила чинність з 16 грудня 2022 року.

22.03.2023 позивач звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2019 року за виключними обставинами у справі №712/5434/19.

Колегія суддів з приводу поновлення строку звернення із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами у справі № 712/5434/19, зазначає наступне.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами апелянт зазначає, що у період з травня 2022 року по 15 липня 2022 року звертався до лікаря-терапевта за консультацією та проходив стаціонарне лікування (26.05.2022-01.06.2022), потім реабілітацію після оперативного втручання (з 06.06.2022-12.07.2022) та перебував на лікарняному (12.07.2022-15.07.2022) з приводу діагнозу: «Розрив меніска правого колінного суглобу. Розрив ПХЗ» і додатково щодо стану після меніскектомії. У подальшому періодично проходить реабілітаційну програму.

19.07.2022 отримав посвідчення волонтера та займається доставкою гуманітарної допомоги до тимчасово окупованих територій України.

За твердженням апелянта, 27.02.2023 йому стало відомо про рішення Конституційного Суду України у справі № 3-321/2019 від 15.06.2022 з листа цього ж суду.

Втім, за словами самого ж апелянта, про наявність такого рішення йому стало відомо ще 16.11.2022, під час підготовки звернення до Конституційного Суду України щодо отримання примірника рішення у справі № 3-321/2019 від 15.06.2022.

Колегія суддів наголошує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

Як вбачається з матеріалів справи, доводи апелянта щодо причин пропуску строку на звернення до суду за переглядом судового рішення за виключними обставинами в суді першої інстанції тотожні доводам апеляційної скарги.

Покликання апелянта щодо перебування на стаціонарному лікуванні протягом 26.05.2022-01.06.2022 не приймаються судом, оскільки таке лікування відбувалось до прийняття рішення Другим сенатом Конституційного Суду України у справі № 3-321/2019 (7780/19, 91/21) від 15 червня 2022 року та не можуть слугувати доказами поважності пропуску строку звернення до суду із заявою від 22.02.2023 про перегляд рішення за виключними обставинами у справі №712/5434/19.

Як вбачається з матеріалів справи, терміни з 19.07.2022 по 16.11.2022 не охоплені жодними поясненнями позивача.

Крім того, вмотивованих пояснень з приводу пропущеного терміну з 16.11.2022 по 22.03.2023 позивачем не надано.

Доводи скаржника щодо тривалості процедури отримання ним паперового примірника рішення Конституційного Суду України у справі № 3-321/2019 та факту обізнаності з його змістом лише з моменту отримання поштового відправлення від КСУ не є спроможними, оскільки норми чинного законодавства не ставлять в залежність обізнаність заявника про рішення Конституційного суду України із отриманням його паперового примірника від суду, позаяк такі рішення підлягають обов`язковій публікації на сайті КСУ та в друкованих виданнях і вважаються доведеними до громадськості та всіх зацікавлених осіб з моменту такої публікації.

Більше того, позивач не був учасником конституційного провадження у справі № 3-321/2019 (7780/19, 91/21), відтак у КСУ відсутній обов`язок щодо надсилання паперового варіанту такого рішення усім зацікавленим особам.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо перегляду судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Частиною четвертою статті 366 КАС України встановлено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.

Отже, строк на подання заяви про перегляд може бути поновлено судом у разі наведення поважних причин його пропуску.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

За наслідками апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, таких поважних причин апелянтом не зазначено, а судом не встановлено.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, заявником у клопотанні про поновлення строку не наведено належних та достатніх підстав, за наявності яких причини пропуску встановленого законом строку звернення до суду з даною заявою, можна визнати поважними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом встановлені всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування її не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2023 року у справі №712/5434/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк