Постанова

від 20.06.2023 по справі 826/19943/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 826/19943/15

адміністративне провадження № К/9901/26184/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Карпушова О.В.)

у справі № 826/19943/15

за позовом Приватного підприємства «Сіті Сайт»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Приватне підприємство «Сіті Сайт» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та за платежем податок на додану вартість.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21.06.2016 року в задоволені позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з надання послуг, виконання робіт та постачання товарів фактично не мали реального характеру, факти отримання таких послуг (робіт, товарів) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.10.2016 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою позовні вимоги підприємства задовольнив.

Скасував податкові повідомлення-рішення від 30.07.2015 року № 33526552207 та № 33626552207.

Суд апеляційної інстанції встановив правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Укроптпром», ТОВ «Біг-Маркет Консалт», ПП «Ажур-К», ТОВ «Інкасо Торг», ТОВ «Аленгрос», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Податковий орган зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для підтвердження даних податкового обліку, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

У запереченні на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 08.07.2015 року по 13.07.2015 року на підставі наказу № 1427 від 07.07.2015, виданого ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на виконання постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Горчинського А.С. від 22.05.2014 року, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Укроптпром», ТОВ «Лікор Інвестмент», ТОВ «Біг-Маркет Консалт», ТОВ «Арт Фенікс», ПП «Ажур-К», ТОВ «Росс-Сталь», ТОВ «Інкасо Торг», ТОВ «Скайсіті Груп», ТОВ «Аленгрос» та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств до державного бюджету за період з 01.01.2013 року по 01.05.2014 року, за результатами якої складений акт № 194/26-55-22-07/30520785 від 17.07.2015 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 354 170 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 373 542 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 30.07.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 33526552207, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 442 713 грн (з яких 354 170 грн за основним платежем та 88 543 грн за штрафними санкціями);

- № 33626552207, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 466 928 грн (з яких 373 542 грн за основним платежем та 93 386 грн за штрафними санкціями).

За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством за період що перевірявся до складу задекларованих показників податкового кредиту віднесено сплачену суму ПДВ у загальному розмірі 373 542 грн та до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, суму понесених витрат у загальному розмірі 1 893 671 грн у зв`язку із придбанням у ТОВ «Біг-Маркет Консалт», ТОВ «Укроптпром», ПП «Ажур-К», ТОВ «Аленгрос» та ТОВ «Інкасо Торг» товарів та послуг (робіт).

Відповідно до даних наявної у матеріалах справи виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.08.2015 року основним видом господарської діяльності підприємства є брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг, саме для здійснення якої, за доводами позивача, підприємством придбані у вказаних контрагентів товари та послуги (роботи) за господарсько-правовими договорами.

Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на аналізі наданих позивачем документів, складених за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій не дослідили надані позивачем документи комплексно, в повному обсязі, з урахуванням специфіки наданих послуг та товарів.

Судами не встановлено, чи можливо на підставі наданих документів встановити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, судами не надано оцінку доводам податкового органу, щодо врахування в ході перевірки висновків актів, складених за результатами перевірки контрагентів позивача, вироків судів тощо.

Суд погоджується з доводом податкового органу, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Частинами 2, 3 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Як зазначено в судових рішеннях перевірку проведено на виконання постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Горчинського А.С. від 22.05.2014 року, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних рішень) встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Суди попередніх інстанцій не перевірили, стосовно кого розслідується кримінальне правопорушення, в межах якого призначена податкова перевірка, та, відповідно, чи можливо прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки, враховуючи відсутність відповідного судового рішення, передбаченого наведеним пунктом Податкового кодексу України.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо прийнятих рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі № 826/19943/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко