Постанова

від 20.06.2023 по справі 804/6285/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 804/6285/15

адміністративне провадження № К/9901/24845/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 року (головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Олефіренко Н.А., Білак С.В.)

у справі № 804/6285/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровська міська рада

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими нараховано земельний податок з фізичних осіб.

Ухвалою від 18.06.2015 року суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Дніпропетровську міську раду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08.02.2016 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання,фізична особа, яка ним була, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.05.2016 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 11049-15 від 15.10.2014 року, № 11048-15 від 15.10.2014 року, № 7764-15 від 12.06.2014 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда, відповідно у такої особи виникає обов`язок зі сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не враховано недотримання контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення приписів п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, податковий орган стверджує, що фактична площа земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу на праві власності частина будівлі, значно перевищує той розмір площі, на яку податковим органом нарахований земельний податок.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на порушення податковим органом порядку складення та направлення спірних податкових повідомлень-рішень, невідповідність коду цільового використання землі та відсутність належних доказів того, що позивач користується саме 21% земельної ділянки. Крім того, позивач стверджує, що звільнений від сплати земельного податку як платник єдиного податку, який використовує земельну ділянку для провадження господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2008 року в справі № 2-3046/2008 визнано право власності на приміщення багатофункціонального комплексу з виставковою залою та адміністративним приміщенням, загальною площею 3426,2 м2, по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 0,2241 га без додаткового акту введення в експлуатацію:

- за ТОВ «Форум Плаза» - на частину будівлі загальною площею 2372 м2,

- за позивачем - на частину будівлі загальною площею 589,1м2,

- у спільній власності - частина будівлі загальною площею 465,1 м2.

На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2008 р. в справі № 2-3046/2008 зареєстровано право власності на приміщення багатофункціонального комплексу з виставковою залою та адміністративним приміщенням, загальною площею 3426,2 м2, розташований на земельній ділянці площею 0,2241 га.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року № 198/8 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у спільну оренду ТОВ «Форум Плаза» визначено, що загальна площа земельної ділянки, на якій розташовано будівля багатофункціонального комплексу, складає 0,2241 га, розмір частки земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ «Форум Плаза», складає 79% або 0,1770 га.

У 2014 році позивачу за земельну ділянку площею 0,0471 га (із розрахунку 21% від 0,2241 га) нараховано земельного податку:

- за 2012 рік у сумі 41 147,33 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 11048-15 від 15.10.2014 року,

- за 2013 рік у сумі 41 147,33 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 11049-15 від 15.10.2014 року,

- за 2014 рік у сумі 41 147,33 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 7764-15 від 12.06.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська як платник земельного податку з фізичних осіб.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що позов поданий фізичною особою ОСОБА_1 , податкові повідомлення-рішення винесено відносно фізичної особи, рішення суду першої інстанції стосується саме фізичної особи. Проте, апеляційну скаргу подано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та постановою суду апеляційної інстанції задоволено саме позов фізичної особи-підприємця. Тобто, рішення судів попередніх інстанцій прийнято відносно різних платників податку.

Не є спірним висновок судів попередніх інстанцій, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда, відповідно у такої особи виникає обов`язок зі сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В той же час суд апеляційної інстанції зазначив, що законодавець пов`язує розмір земельного податку, що підлягає нарахуванню особам, у власті або користування яких знаходиться земельна ділянка, із розміром (частиною) площі будівлі, що знаходиться у їх користуванні. Отже, у зв`язку з відсутністю визначення частки об`єкта нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача, а також у спільній власності позивача та ТОВ «Форум Плаза», встановлення судом першої інстанції, що позивач як співвласник нерухомого майна користується 21% земельної ділянки є безпідставним та таким, що не підтверджено належними у розумінні ст. 70 КАС України доказами.

В касаційній скарзі податковий орган стверджує, що правильно визначив розмір земельної ділянки як 21 % від 0,2241 га.

Пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Судами попередніх інстанцій досліджено рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року №198/8 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у спільну оренду ТОВ «Форум Плаза» загальна площа земельної ділянки, на якій розташовано будівля багатофункціонального комплексу складає 0,2241 га., розмір частки земельної ділянки наданої в оренду ТОВ «Форум Плаза» складає 79% або 0.1770 га.

Суд першої інстанції прийняв до уваги, що податковим органом наданий розрахунок сум донарахованого земельного податку, при обчисленні якого ним брались до уваги рішення Дніпропетровської міської ради № 198/8 від 02.02.2011 року.

В свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане рішення стосується виключно прав та обов`язків ТОВ «Форум Плаза» та не встановлює будь-яких прав та обов`язків для позивача.

Ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій не звернули увагу що рішення № 198/8 від 02.02.2011 року прийнято, в тому числі, на підставі рішення міської ради № 163/46 від 27.05.09 року «Про надання дозволу ТОВ «Форум Плаза» на розроблення проекту землеустрою…» (арк. с. 37)

В зазначеному рішенні вказано, що воно прийнято на підставі листа ТОВ «Форум Плаза», матеріалів, наданих ТОВ «НВФ Геокад», що підтверджують право власності на нерухоме майно та обґрунтовують розмір земельної ділянки.

Частиною 5 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що суд може збирати докази з власної ініціативи.

Суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Дніпропетровську міську раду, але не скористався своїм правом та не витребував документи, на підставі яких міська рада відвела ТОВ «Форум Плаза» саме 79 % земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції вказану помилку не виправив, та не встановив, якого розміру ділянка залишається у користуванні позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам податкового органу, що фактична площа земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу на праві власності частина будівлі, значно перевищує той розмір площі, на яку податковим органом нарахований земельний податок.

Суд вважає за необхідне зазначити, що той факт, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2008 року в справі № 2-3046/2008 за позивачем та ТОВ «Форум Плаза» визнано право власності на нерухоме майно, не визначено, яка саме частка будівлі перебуває у власності позивача, яка частка - у власності ТОВ «Форум Плаза», а яка у спільній власності та встановлено вид спільної власності (спільній частковій чи спільній сумісній) не може слугувати підставою для звільнення власника частини будівлі від сплати земельного податку.

Враховуючи, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська не було оскаржено сторонами по справі, можливо зробити висновок, що сторони досягли домовленості щодо спільного користування часткою майна.

Вказана обставина судами попередніх інстанцій не перевірена.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не дотримано імперативного припису Податкового кодексу України щодо складання та направлення платнику податків розрахунку податкового зобов`язання, проте зазначає, що саме по собі таке порушення не тягне за собою скасування податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо спірних податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом апеляційної інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 року у справі № 804/6285/15 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко