Рішення

від 13.06.2023 по справі 757/17518/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17518/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального (позовного) провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новопечерський двір», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_3 , згідно вимог якого останній просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новопечерський двір» майнову шкоду у розмірі 169 142,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 13 березня 2021 року позивачем було припарковано автомобіль транспортний засіб Mercedes-Benz S500C, номерний знак НОМЕР_1 , на паркінгу за адресою АДРЕСА_1, де знаходиться його паркомісце.

Приблизно о 18 год. 00 хв. того ж дня позивачу повідомили про пошкодження його автомобіля на паркінгу працівником охорони.

Прибувши на місце події, позивачем були виявлені пошкодження капоту, переднього скла та панорамного даху вказаного автомобіля. Після чого було викликано поліцію, написано заяву та надано відповідні пояснення.

Під час з`ясування фактичних обставин справи та після перегляду камер відеоспостереження стало відомо, що пошкодження були нанесені охоронником вказаного паркінгу ОСОБА_4 , який перебував у трудових відносинах з ОСББ «Новопечерський двір», про що не заперечував і керівник вказаного ОСББ ОСОБА_5 , і вказаний охоронник.

15 березня 2021 року позивач звернувся до сервісного центру Mercedes-Benz ТОВ «Юніком Сервіс», де було проведено огляд автомобіля і оцінено вартість пошкоджень та ремонтних робіт в розмірі 169 142,14 грн.

Вищезазначена інформація також підтверджується Довідкою про проведену перевірку за зверненням ОСОБА_3 , отриману від Дільничого офіцера поліції Печерського УП ГУНП у м. Києві Сергія Гольца.

Враховуючи вищезазначене, у позивача виникла необхідність у відшкодуванні завданої майнової шкоди у розмірі 169 142,14 грн. з ОСББ «Новопечерський двір».

20.04.2021 ухвалою суду призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

25.11.2021 до суду надійшов відзив ОСББ «Новопечерський двір» на позовну заяву, в якій представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що ОСББ являється не належним відповідачем, так як ОСОБА_4 не являється працівником ОСББ.

06.12.2021 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив в якому, останній вказав на безпідставність доводів викладених у відзиві.

18.07.2023 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив наполягав на відсутності факту трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних, вказуючи на наявність правових норм, з якими законодавець пов`язує відшкодування шкоди.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність, з огляду на не належного відповідача.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 , на праві власності належить транспортний засіб Mercedes-Benz S500C, номерний знак НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що13 березня 2021 року він припарковав автомобіль-транспортний засіб Mercedes-Benz S500C, номерний знак НОМЕР_1 , на паркінгу за адресою АДРЕСА_1, де знаходиться його паркомісце.

Приблизно о 18 год. 00 хв. того ж дня позивачу повідомили про пошкодження його автомобіля на паркінгу працівником охорони.

Прибувши на місце події, позивачем були виявлені пошкодження капоту, переднього скла та панорамного даху вказаного автомобіля. Після чого було викликано поліцію, написано заяву та надано відповідні пояснення.

15 березня 2021 року позивач звернувся до сервісного центру Mercedes-Benz ТОВ «Юніком Сервіс», де було проведено огляд автомобіля і оцінено вартість пошкоджень та ремонтних робіт в розмірі 169 142,14 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що під час з`ясування фактичних обставин справи та після перегляду камер відеоспостереження стало відомо, що пошкодження були нанесені охоронником вказаного паркінгу ОСОБА_4 , який перебував у трудових відносинах з ОСББ «Новопечерський двір», про що не заперечував і керівник вказаного ОСББ ОСОБА_5 , і вказаний охоронник.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за статтею 1172 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вин якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку із виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новопечерський двір» здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Протоколом № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 25.06.2020-09.07.2020р.

Згідно рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Новопечерський двір», затвердженого Протоколом № 1 від 12 листопада 2020 року, управління і забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і підземним паркінгом було розпочато 01.03.2021 року.

На виконання п. 3.16 Статуту, правління ОСББ зі свого складу обирає голову правління, який, за попереднім погодженням з правлінням наймає на роботу в ОСББ працівників та звільніє їх, накладає стягнення видає обов`язкові для працівників об`єднання накази у сфері трудових правовідносин.

Станом на 13 березня 2021 року в ОСББ «Новопечерський двір» було працевлаштовано 9 громадян, що підтверджується довідкою від 02.11.2021 року № 39 та копією протоколу № 5 засідання членів правління ОСББ «Новопечерський двір» від 01.03.2021 року.

Вбачається, що третя особа - ОСОБА_4 на час заподіяння позивачу матеріальної шкоди, відшкодування якої є предметом позову, станом на 13.03.2021 року не перебував у трудових відносинах з ОСББ «Печерський двір».

Інформація, зазначена у бухгалтерських документах щодо сплати заробітної плати та єдиного внеску, відомість розподілу виплат від 16.03.2021р, відомість розподілу виплат від 31.03.2021р., табель обліку використання робочого часу за період з 01 по 31 березня 2021 р. підтверджують, що станом на 13.03.2021 ОСОБА_4 не був у трудових відносинах з ОСББ «Новопечерський двір».

Так, в судовому засіданні при дослідженні електронних доказів, а саме відео з камер спостереження, судом не встановлено, що пошкодження були нанесені саме ОСОБА_4 , а не третьої особою.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, яка повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Отже, коло осіб - учасників справи позивач визначив з порушенням норм процесуального права.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Клопотань про залучення співвідповідача чи заміну первісного відповідача - належним відповідачем до суду подано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, за змістом ч.1-3 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Водночас із цим слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також ЄСПЛ зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З врахуванням зазначеного, суд вважає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,ст. ст. 1-16, 22, 23, 1172 Цивільного кодексу України,ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 137, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новопечерський двір», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя Т.Г. Ільєва