Ухвала

від 23.03.2023 по справі 932/2262/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/2262/22

Провадження № 2/932/812/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «РАДАБАНК» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМХІМСНАБ ПЛЮС», про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 року АТ «АБ «РАВДАБАНК» звернулося до суду з вимогами до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «ПРОМХІМСНАБ ПЛЮС» про звернення стягнення на предмет застави, в якому просило суд: в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ПРОМХІМСНАБ ПЛЮС» перед АТ «РАДАБАНК» за кредитним договором №18418/ЮКР/0 від 30.11.2018 у загальному розмірі 141565,95 доларів США, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 131500,00 доларів США, простроченої заборгованості по процентам у сумі 10065,95 доларів США, звернути стягнення на предмет застави, що належить ОСОБА_1 та є предметом застави за договором застави №18418/ЮКР/0-РМ-6/02-1 від 07.12.2018, а саме автомобіль марки «SUBARU OUTBACK» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 30.11.2018 між АТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ «ПРОМХІМСНАБ ПЛЮС» було укладено кредитний договір №18418/ЮКР/0 в забезпечення належного виконання умов якого, 07.12.2018 між АТ «АБ «РАДАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір застави №18418/ЮКР/0-РМ-6/02-1 предметом якого є автомобіль марки «SUBARU OUTBACK» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2022 (справа №904/9181/21), було солідарно стягнуто з ТОВ «ПРОМХІБСНАБ ПЛЮС» та ОСОБА_2 (поручитель за договором поруки №18418/ЮКР/0-П1) заборгованість за кредитним договором № №18418/ЮКР/0 від 30.11.2018 у розмірі 141565,95 доларів США.

З огляду на те, що станом на день подання позову, порушення кредитного договору № №18418/ЮКР/0 зі сторони ТОВ «ПРОМХІБСНАБ ПЛЮС» не усунуті, заборгованість не погашена, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачем відзиву не надано.

Третьою особою письмових пояснень не надано.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та про підтримання заявлених позовних вимог.

Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

30.11.2018 між АТ «АБ «РАДАБАНК» та ТОВ «ПРОМХІМСНАБ ПЛЮС» було укладено кредитний договір №18418/ЮКР/0 відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді відновлювальної відкличної траншевої кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 140000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування встановлених на рівні 11% річних та з кінцевим терміном повернення 29.11.2019.

Відповідно до копії договору застави №18418/ЮКР/0-РМ-6/02-1 від 07.12.2018 укладеного між АТ «АБ «РАДАБАНК» та ОСОБА_1 , останній, з метою забезпечення належного виконання ТОВ «ПРОМХІМСНАБ ПЛЮС» умов кредитного договору №18418/ЮКР/0, передав у заставу автомобіль марки «SUBARU OUTBACK» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з копією рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2022 (справа №904/9181/21), солідарно стягнуто з ТОВ «ПРОМХІБСНАБ ПЛЮС» та ОСОБА_2 (поручитель за договором поруки №18418/ЮКР/0-П1) заборгованість за кредитним договором №18418/ЮКР/0 від 30.11.2018 у розмірі 141565,95 доларів США.

У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України та визначені завдання і основні засади цивільного судочинства.

ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічно статті 1 та 2 ГПК України визначають призначення ГПК України та завдання і основні засади господарського судочинства.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частина 1 статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті 1 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала в постановах від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц).

Разом з тим пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо правочинів, укладених на забезпечення основного зобов`язання, яке не є господарським та сторонами якого не є виключно юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Аналогічні висновки містяться в постанові ВП/ВС від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18, постанові ВС/КЦС від 23 листопада 2022 року у справі №345/1537/21.

За вимогами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 546 ЦК України передбачено можливість забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечення здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, якими є порука, неустойка, гарантія, застава, притримання, завдаток та інші види, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (частина 3 статті 3 Закону України "Про заставу").

Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому, в правовідносинах застави майновий поручитель за договором застави вступає у правовідносини безпосередньо з кредитором (заставодержателем) але не від імені боржника, а від власного.

Однією із ознак застави є те, що вона являє собою додаткове (акцесорне) зобов`язання, що не може існувати автономно і самостійно. Воно завжди викликано наявністю іншого зобов`язання, яке потребує забезпечення свого виконання. Акцесорність застави означає, що припинення основного зобов`язання або недійсність договору, забезпеченого заставою, тягне за собою неможливість існування і застави.

Тобто, з аналізу зазначених норм вбачається, що спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що конструкція п.1 ч.1 ст.20 ГПК України свідчить про те, що з-під юрисдикції господарського суду виключено спори щодо правочинів, укладених на забезпечення основного зобов`язання, яке не є господарським та сторонами якого не є виключно юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Тобто, виключено саме ті правочини, які укладені на виконання не господарських правочинів.

Виходячи з того, що договір застави є похідним від кредитного договору, який укладено між юридичними особами, що відносить основне зобов`язання до господарського, даний спір підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Відповідно доп.1ч.1ст.255ЦПК України,суд закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст.255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «РАДАБАНК» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМХІМСНАБ ПЛЮС», про звернення стягнення на предмет застави, закрити.

Роз`яснити Акціонерному товариству «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «РАДАБАНК» право на звернення до суду господарської юрисдикції з даним позовом.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ