Ухвала

від 20.06.2023 по справі 495/4326/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/4326/23

Номер провадження 1-кс/495/1201/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої одноособово судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6

захисника обвинуваченої ОСОБА_7

представник потерпілої юридичної особи КП «Білгород-Дністровськводоканал» ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області заяву захисника - адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючої судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_9 від розгляду кримінального провадження, відомості про яке 06 січня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023162240000001 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_9 перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 06 січня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023162240000001 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

02.06.2023 року захисник-адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 надав до суду заяву про відвід головуючої судді ОСОБА_9 від розгляду зазначеного вище кримінального провадження.

Свою заяву захисник-адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що під час підготовчого судового засідання при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , суддя ОСОБА_9 видалилася до нарадчої кімнати та повернулася до зали судового засідання через чотири хвилини. Вказаний проміжок часу, унеможливлює добросовісне прийняття процесуального рішення щодо обрання запобіжного заходу та виконання процесуальної дії, складання процесуального документу, з урахуванням переміщення між судовою залою та нарадчою кімнатою. Після повернення до зали судового засідання головуюча суддя ОСОБА_9 проголосила ухвалу, яка складалася із вступної та резолютивної частини. Вказаним судовим рішенням було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби не лише стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , але й стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо якого клопотання про застосування запобіжного заходу в суді першої інстанції взагалі не розглядалося.

Разом з цим, суд проголосив ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , яка судом не складалася та у відношенні особи, питання про обрання запобіжного заходу стосовно якої не вирішувалось.

При ознайомленні з матеріалами справи 26.05.2023 року, адвокатом ОСОБА_5 з`ясовано, що ухвала від 24.05.2023 року про обрання запобіжного заходу, що міститься у справі, наданої стороні захисту для ознайомлення відповідно до поданої заяви, ані по суті, ані по текстовому наповненню не відповідає ухвалі проголошеної у судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, захисник - адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить задовольнити заяву про відвід головуючої судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_9 від розгляду кримінального провадження, відомості про яке 06 січня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023162240000001 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви про відвід, вказавши, що обґрунтованих підстав для відводу головуючої судді ОСОБА_9 в кримінальному провадженні не заявлено. Крім того, на думку прокурора, заявлений відвід має на меті затягування розгляду справи.

В судовому засідання захисник-адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 наполягав на задоволенні відводу та вказав, що суддя ОСОБА_9 при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , видалилася до нарадчої кімнати та повернулася до зали судового засідання через чотири хвилини. Вказаний проміжок часу, унеможливлює добросовісне прийняття процесуального рішення щодо обрання запобіжного заходу та виконання процесуальної дії, складання процесуального документу, з урахуванням переміщення між судовою залою та нарадчою кімнатою. Також, в подальшому при ознайомленні адвокатом ОСОБА_5 з матеріалами справи було з`ясовано, що ухвала від 24.05.2023 року про обрання запобіжного заходу, що міститься у справі, наданої стороні захисту для ознайомлення, ані по суті, ані по текстовому наповненню не відповідає ухвалі проголошеної у судовому засіданні. Дані обставини, дають підстави стверджувати про наявність інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив заяву про відвід головуючої судді ОСОБА_9 задовольнити.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник-адвокат ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення заяви про відвід головуючої судді ОСОБА_9 .

В судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи КП «Білгород-Дністровськводоканал» ОСОБА_8 просила відмовити у задоволенні заяви про відвід у зв`язку з безпідставністю заявленого відводу.

Дослідивши заяву про відвід, заслухавши думку сторін, надавши правову оцінку доводам заявника, на які він посилається для задоволення заяви про відвід, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно дост. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, в тому числі принципам змагальності сторін, диспозитивності та розумності строків.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією Україниі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов`язків.

Згідно з ч. 1ст. 81 КПК Україниу разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьоюстатті 35 цього Кодексу.

Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 22 жовтня 2019 року (справа № 311/3428/18), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Підстави для відводу судді викладенні устатті 75 КПК України.

В положенні цієї статті наведений вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьоюстатті 35 цього Кодексупорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно дост. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

У пункті 5 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пронезалежність судовоївлади» №8від 13.06.2007 року наголошується, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.

Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує.

Як на підставу для задоволення своєї заяви про відвід головуючої судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_9 від розгляду кримінального провадження, відомості про яке 06 січня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023162240000001 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, захисник - адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 посилається на те, що під час підготовчого судового засідання при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , суддя ОСОБА_9 видалилася до нарадчої кімнати та повернулася до зали судового засідання через чотири хвилини. Вказаний проміжок часу, унеможливлює добросовісне прийняття процесуального рішення щодо обрання запобіжного заходу та виконання процесуальної дії, складання процесуального документу, з урахуванням переміщення між судовою залою та нарадчою кімнатою. Після повернення до зали судового засідання головуюча по справі проголосила ухвалу, яка складалася із вступної та резолютивної частини. Вказаним судовим рішенням було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби не лише стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , але й стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо якого клопотання про застосування запобіжного заходу в суді першої інстанції взагалі не розглядалося.

Разом з цим, суд проголосив ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , яка судом не складалася та у відношенні особи, питання про обрання запобіжного заходу стосовно якої не вирішувалось.

При ознайомленні з матеріалами справи 26.05.2023 року, адвокатом ОСОБА_5 з`ясовано, що ухвала від 24.05.2023 року про обрання запобіжного заходу, що міститься у справі, наданої стороні захисту для ознайомлення відповідно до поданої заяви, ані по суті, ані по текстовому наповненню не відповідає ухвалі проголошеної у судовому засіданні.

Доводи заявника зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями та діями судді при розгляді клопотань. Разом з тим, незгода сторони захисту з процесуальними рішеннями та діями судді не може вважатися підтвердженням її неупередженості та слугувати підставою для відводу судді.

Суд наголошує, що незгода сторони з процесуальним рішенням суду, що прийняте в межах його повноважень, в силу вищенаведених положень статті 75,76 України, не може бути підставою для його відводу.

Крім того, суддя, при вирішенні питання про наявність підстав для відводу іншому судді, не вправі розглядати та вирішувати питання щодо законності та обґрунтованості дій судді щодо підготовки до розгляду кримінальних проваджень, а також давати оцінку щодо наслідків таких дій.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04.02.2020 року по справі № 908/137/18, посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, в тому числі й на рішення у «Справі Гаусшильдта» від 24.05.1989р, «Міккалеф проти Мальти» від 15.10.2009 року, «Межнаріч проти Хорватії» від 15.07.2005 року, «підставою для виходу судді з процесу єдостатня підстава (legitimate reason)побоювання відсутності неупередженості, а не будь-які щонайменші сумніви учасників справи (такі як: публічно висловлена думка судді, поведінка судді в інших провадженнях, тощо).

Суд зазначає, що згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади»процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду, зокрема порушення процесуальних прав сторін, ухвал про привід та застосування запобіжного заходу, та судових рішень чинному законодавству України не можуть бути підставою згідно з ст.ст.75,76 КПК Українидля відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.

Згідностатті 48 Закону України «Про судоустрій і статуссуддів»суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя повинен вирішувати питання в судовій справі та приймати судові рішення за обставин, що виключають будь-який сторонній вплив на нього.

Відповідно до ст.56 ЗаконуУкраїни «Просудоустрій істатус суддів» суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

Згідно зст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Згідно п.п.49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Об`єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумніву неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але невирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення, а доводи заявника є його суб`єктивною думкою та зводяться до незгоди з процесуальними діями головуючої судді ОСОБА_9 , що не може бути підставою для відводу згідно діючих норм кримінально-процесуального законодавства, тому у задоволенні заяви про відвід головуючої судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_9 від розгляду кримінального провадження, відомості про яке 06 січня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023162240000001 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слід відмовити.

Одночасно суд вважаєза необхідне зазначити,що якщо під час судового засідання істотно були порушенні вимоги кримінального процесуального закону, то це відповідно дост. 409 КПК Українив подальшому є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75,81,82 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволеннізаяви захисника-адвоката ОСОБА_5 ,який дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_4 про відвідголовуючої суддіБілгород-Дністровськогоміськрайонного суду ОСОБА_9 відрозгляду кримінальногопровадження,відомості прояке 06січня 2023року внесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань №42023162240000001 заобвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст даної ухвали складено та проголошено 22.06.2023 року о 15 год. 30 хв.

Суддя: