Постанова

від 20.06.2023 по справі 907/688/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. м. Львів Справа №907/688/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя І.Б. Малех

Судді В.М. Гриців

О.В.Зварич

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс» б/н від 14.02.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/518/23 від 20.02.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2023 року (суддя Пригуза П.Д., м. Ужгород)

у справі № 907/688/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «е-КАРД ЮА», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс», м. Ужгород

про стягнення коштів в сумі 169449,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2022 на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «е-КАРД ЮА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс» про стягнення коштів в сумі 169449,27 грн, з яких: 149605,40 грн. - основний борг, 11165,34 грн. - сума 15 % річних, 8678,53 грн. - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було порушено умови договору № КОМ-28533/21 від 01.06.2021, в частині оплати, за надані послуги позивача, так як рахунки, видані за період з 15.02.2022, до моменту пред`явлення позовних вимог, відповідач не сплатив. У зв`язку з чим, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 149605,39 грн., на яку останнім нараховано інфляційні втрати та 15 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс», подало відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що дії відповідача, щодо несплати рахунків в період воєнного стану, пов`язані з дією форс - мажорних обставин, які негативно вплинули на господарську діяльність відповідача. Після закінчення дії вказаних обставин, відповідач готовий до проведення переговорів з позивачем, щодо виконання своїх зобов`язань, згідно умов договору.

Крім того, відповідач вказує, що за інформацією з відкритих джерел, засновником позивача є ТОВ "Е100 Lviv", бенефіціарами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в свою чергу були зареєстровані або перебували в громадянстві Білорусії. Отже, дії відповідача після введення в Україні воєнного стану, щодо оплати рахунків позивача могли були розцінені компетентними органами державної влади України, як ризикові операції, або операції, пов`язані з фінансуванням воєнних дій країни-агресора російської федерації та білорусії.

У запереченнях на відзив відповідача, позивач зазначив, що відповідач жодним чином не повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань через настання форс-мажорних обставин. Також, відповідач не заявив бажання розірвати договір чи заблокувати картки. У зв`язку з чим, відповідно до умов договору комісії, відповідач позбавлений права посилатися на настання форс-мажорних обставин.

Позивач вказує, що твердження відповідача з посиланням на відкриті джерела є хибними та застарілими. Єдиним учасником Товариства позивача є ОСОБА_3 , зареєстрована у м. Рівне, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2023 року у справі № 907/688/22 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 149605,40 грн основного боргу, 11165,34 грн 15% річних, 8678,53 грн інфляційні втрати та судовий збір в сумі 2592,59 грн.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що договір є обов`язковим до виконанням, відповідач не заперечив та не спростував будь-якими доказами розмір наявної заборгованості на суму 149605,40 грн, а у відзиві, відповідач вказує лише, що фактично він користувався послугами позивача до 28.02.2022 року. Рахунки за березень - червень 2022 року виставлені позивачем лише за користування карткою Е100, без її фактичного використання (придбання товарів та послуг по договору), однак, відповідач не надав до поданого відзиву жодних документів, які б підтверджували його намір на відмову від договору комісії на виконання ст. 1025 ЦКУ, а також документи чи інші докази, які б підтверджували користування карткою Е100, без її фактичного використання (придбання товарів та послуг по договору). Разом з тим, відповідач вказує, що його дії, щодо несплати рахунків в період воєнного стану, пов`язані з дією форс - мажорних обставин, які негативно вплинули на господарську діяльність відповідача. Після закінчення дії вказаних обставин, відповідач готовий до проведення переговорів з позивачем, щодо виконання своїх зобов`язань, згідно умов договору.

Суд встановив, що позивачем правомірно та вірно розраховано 15% річних та інфляційні втрати за весь період прострочення від основної суми боргу.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс», не погодившись з винесеним рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

1) апелянт вважає, що судом першої інстанції проігноровано позицію відповідача, щодо існування форс-мажорних обставин, а саме введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, які вплинули на невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати.

2) також проігноровано судом доводи відповідача, щодо своєчасного реагування на претензію позивача у зв`язку з неотриманням відповідачем рахунків про оплату вказаних у позовній заяві.

3) стверджує, що кінцевими бенефіціарами позивача є громадяни, які в свою чергу були зареєстровані або перебували в громадянстві Білорусії. Отже, дії відповідача після введення в Україні воєнного стану, щодо оплати рахунків позивача могли були розцінені компетентними органами державної влади України, як ризикові операції, або операції, пов`язані з фінансуванням воєнних дій країни-агресора російської федерації та Білорусії.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій позивач заперечує доводи апеляційної скарги з наступних підстав:

1) апелянт жодним чином не повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, оскільки, повідомлення апелянта про неможливість виконання зобов`язань через настання форс-мажорних обставин в письмовій формі і є вимогою, яку сторони визначили в договорі для належного виконання зобов`язань. Також апелянт не заявив бажання розірвати договір чи заблокувати картки.

2) в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 відсутні дані про Закарпатську область (місцезнаходження апелянта). На відміну від місцезнаходження позивача (м. Київ з 24.02.2022 по 30.04.2022 (в попередній редакції з 24.02.2022 по 10.08.2022).

3) вважає твердження апелянта про ігнорування судом позиції, щодо дії форс-мажорних обставин є неправдивим, оскільки суд звернув увагу на позицію останнього. При цьому позивач вважає, що суд правильно взяв до уваги норми договору, місцезнаходження апелянта відносно зони бойових дій та окупованих територій та відсутність у апелянта індивідуального сертифікату ТПП.

4) щодо бенефіціарних власників позивача, на які апелянт звертає увагу, позивач зазначив, що такі твердження не відповідають дійсності, так, як з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наявний в матеріалах справи) позивача, а також статутом Товариства (наявний в матеріалах справи) є протилежна інформація, та тим більше в апеляційній скарзі апелянт наголошує на те, що бенефіціари були зареєстровані/перебували.

5) щодо неотримання відповідачем первинних бухгалтерських документів, позивач вважає такі твердження апелянта є неправдивими, оскільки на документах є відмітка електронного підпису та печатки апелянта, а також дата отримання ним документу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 року (головуючий суддя Малех І.Б.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс» б/н від 14.02.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/518/23 від 20.02.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2023 року у справі № 907/688/22 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.03.2023 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс» б/н від 14.02.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/518/23 від 20.02.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2023 року у справі № 907/688/22. Ухвалено апеляційну скаргу розглядати без виклику сторін.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі № 907/688/22 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалою суду від 22.03.2023, яка надіслана на електронну адресу сторін, відомості яких містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/688/22 від 17.01.2023 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «е-КАРД ЮА» (комісіонер за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс» (комітент за договором, відповідач у справі) було укладено договір № КОМ-28533/21 (далі - договір).

Відповідно до умов договору комісіонер зобов`язується за дорученням комітента, за винагороду, від свого імені, але за рахунок комітента організувати придбання комітентом в Е100 Baltia OU, Nordic Sales OU, AS VIADA Baltija, E100 LT, Baltia Trading Company OU та в інших учасників системи Е100 товарів та послуг в мережі станцій системи Е100, з використанням карток, для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів комітента за межами митної території України. Також, у рамках цього договору комісіонер має право надавати комітенту послуги самостійно (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що даний договір містить елементи різних договорів і є змішаним договором відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Пунктом 1.3. договору, комісіонер зобов`язується за дорученням, за винагороду, від свого імені, але за рахунок комітента організувати придбання комітентом в системі Е100 WEB-послуги. Також, у рамках цього договору комісіонер має право надавати комітенту WEB - послуги самостійно.

Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є невід`ємною частиною (п. 1.4. договору).

У п. 2.1. договору передбачено, що виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договори з учасниками системи Е100 на придбання комітентом товарів та/або послуг в мережі станцій за межами митної території України. Договори укладені між комісіонером та учасниками системи Е100 попередньо не підлягають візуванню комітентом.

Згідно п. 2.7. договору, протягом розрахункового періоду комісіонер організовує процес обліку та обробки здійснення комітентом угод у мережі станцій з використанням карток.

По завершенні розрахункового періоду, комісіонер відправляє на електронну адресу комітента вказану в даному договорі наступні документи: специфікацію, звіт комісіонера, видаткову накладну, акт прийому-передачі товарів, акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями, та при наявності додаткові документи, що підтверджують понесені комісіонером витрати для забезпечення отримання комітентом товарів та/або послуг.

По закінченні календарного місяця комісіонер відправляє комітенту оригінали документів вказані в ч. 1 (предмет договору) та акт звірки взаєморозрахунків, на адресу для листування вказану комітентом.

Згідно п. 3.1. договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Комісіонера, на умовах відстрочки платежу, при цьому комітент може здійснювати передоплату.

Пунктом 3.2. передбачено, що оплата вартості товарів та/або послуг, WEB - послуг отриманих комітентом, комісійної винагороди, а також вартість понесених витрат комісіонера, пов`язаних з використанням цього договору здійснюється на підставі рахунку на оплату, протягом розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту видачі комісіонером рахунку на оплату.

Датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Комісіонера.

Згідно п. 3.4. договору, комітент має право здійснювати передоплату на підставі договору (без рахунку на оплату), при цьому необхідно зазначити в призначенні платежу: номер та дату договору, згідно якого здійснюється оплата.

Всі витрати, що підлягають оплаті комісіонером у рамках цього договору, відшкодовуються комітентом у повному обсязі. Використання картки з моменту зміни цін, зборів та/або ставок означає згоду комітента з новими чинними цінами, зборами та/або ставками.

У п. 3.6. договору вказано, що ціна товарів та послуг визначається за цінами, що діють в системі Е100 і вказується в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Вартість WEB - послуг визначається за цінами, що розміщується комісіонером в особистому кабінеті комітента і вказується в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Ціна товарів та послуг отриманих та спожитих комітентом за межами митної території України не включає ПДВ. Отримання та споживання товарів та послуг за межами митної території України, не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно п. 3.11. договору, комісіонер виконує свої зобов`язання по договору за винагороду в розмірі 0,5% від вартості придбаних комітентом товарів та/або послуг, у т.ч. сервісних зборів та WEB - послуг. В розмір комісійної винагороди не включено вартість за користування картками, а також вартість користування електронними терміналами на АЗС в мережі станцій.

Вимоги комітента про повернення переплачених сум та інші вимоги, претензії заперечення комітента до комісіонера, не дають комітенту право призупиняти оплату за договором.

Пунктом 4.1.3. договору передбачено, що по закінченню календарного місяця комісіонер зобов`язаний надати комітенту наступні документи: специфікацію; рахунки на оплату з деталізованими розшифруваннями; видаткові накладні; акти прийому-передачі товарів; звіти комісіонера; акти наданих послуг; при наявності додаткові документи, що підтверджують понесені комісіонером витрати в рамках виконання цього договору; акти звірки взаєморозрахунків.

Згідно п. 4.2.1. комісіонер має право змінювати розрахунковий період та строк оплати в односторонньому порядку шляхом направлення повідомлення на актуальну електронну адресу комітента.

Також комісіонер має право самостійно встановити (змінювати) комітенту максимально допустимий ліміт заборгованості (суму та період відстрочення) комітента в розрахунковому періоді, про що комітент інформується шляхом передачі повідомлення на актуальну електронну адресу комітента.

У п. 4.2.5. договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язання з оплати у строк, що зазначений у п. 3.2. цього договору, комісіонер має право нарахувати на суму заборгованості суму штрафних санкцій відповідно до умов договору.

Згідно п. 4.3. договору, комітент зобов`язаний зокрема всі отримані товари та послуги за цим договором; своєчасно оплачувати комісіонерові суму комісійної винагороди; своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати вартість понесених витрат комісіонера, пов`язаних з виконанням цього договору.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання комітентом свого обов`язку з оплати товарів та послуг на підставі рахунків на оплату, у встановлені даним договором строки, комітент зобов`язаний сплатити суму боргу згідно рахунку на оплату з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 % річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, в який фактично повинна була надійти оплата.

У п. 8.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк. Закінчення строку дії договору, його припинення чи розірвання не звільняє сторін від повного і належного виконання своїх обов`язків за договором.

З наявного в матеріалах справи акта прийому - передачі за договором від 01.06.2021 (а. с. 17) вбачається, що для забезпечення виконання умов договору відповідач отримав від позивача у тимчасове користування ідентифікаційні пластикові карти Е100 у кількості 4 шт.

Заявою від відповідача (а. с. 18) підтверджується активація карт, виданих відповідно до укладеного договору за актом прийому-передачі.

Звітом посередника від 15.01.2022 про виконання договору від 01.06.2021 (а. с. 19) підтверджується, що клієнтом придбані товари та послуги в торгових точках мережі станцій для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта та проїзд по дорогам за межами митної території України.

Згідно даного звіту, загальна вартість отриманих клієнтом товарів та послуг згідно договору за період з 01 по 15 січня 2022 склала: товарів на суму - 7161,98 грн.; послуг на суму - 44985,60 грн. Всього на суму: 52147,58 грн.

Звітом посередника від 31.01.2022 про виконання договору від 01.06.2021 (а. с. 20) підтверджується, що клієнтом придбані товари та послуги в торгових точках мережі станцій для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта та проїзд по дорогам за межами митної території України.

З наявних у справі звітів та рахунків за 2021 рік по січень 2022 включно вбачається, що відповідачем отримано послуги та товари від позивача на загальну суму 241323,33 грн (а. с. 21 - 110).

Слід зазначити, що дані документи підписанні сторонами за допомогою електронного підпису та електронної печатки (підписано у сервісі «Вчасно»).

Платіжними дорученнями (а. с. 111 - 118) підтверджується оплата відповідачем на користь позивача коштів на загальну суму 241323,34 грн.

В подальшому позивачем за період з 15.02.2022 надано відповідачу послуги та товари на загальну суму 149605,39 грн, що підтверджується рахунками та актом звірки (а.с. 108-110), які відповідачем не оплачено, про що і не заперечується останнім.

Судом встановлено, що 28.07.2022 позивач направив відповідачу претензію з вимогою негайно, але не пізніше 10 банківських днів, з моменту отримання претензії, оплатити суму заборгованості за договором комісії у розмірі 149605,39 грн, однак, така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення основної суми боргу на яку останнім нараховано 15% річних в сумі 11165,34 грн та інфляційні втрати в сумі 8678,53 грн (розрахунок - а. с. 125 - 127, 128 - 130).

Судовою колегією встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач, не заперечив факт отримання від позивача товарів та послуг на суму зазначену у претензії, однак, щодо оплати коштів зазначив, що заборгованість виникла, внаслідок форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яка засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою ведення воєнного стану із 05:30 години 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними і невідворотними.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору № КОМ-28533/21 від 01.06.2021, який за своєю природою є договором комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Статтею 1012 ЦК України визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Слід зазначити, що пунктом 1.2 договору сторони погодили, що даний договір містить елементи різних договорів і є змішаним договором відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України.

Статтею 1013 ЦК України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ст. 1022 ЦК України).

Комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів (ст. 1025 ЦК України).

Статтею 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем у справі, що непогашена заборгованість відповідача перед позивачем складає 149605,40 грн

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В даному випадку п. 8.1. спірного договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк. Закінчення строку дії договору, його припинення чи розірвання не звільняє сторін від повного і належного виконання своїх обов`язків за договором.

З вищенаведеного слідує, що відповідач не заперечив та не спростував будь-якими доказами розмір наявної заборгованості на суму 149605,40 грн, а лише вказує на те, що заборгованість виникла у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі відповідач зазначив, що він фактично користувався послугами позивача до 28.02.2022 року. Рахунки за березень - червень 2022 року виставлені позивачем лише за користування карткою Е100, без її фактичного використання (придбання товарів та послуг по договору), однак, жодних доказів, які б підтверджували його намір на відмову від договору комісії на виконання ст. 1025 ЦКУ, а також документи чи інші докази, які б підтверджували користування карткою Е100, без її фактичного використання (придбання товарів та послуг по договору) останнім не подано.

Щодо форс-мажорних обставин судова колегія зазначає, що договором та законодавством визначено строк оплати, який відповідачем порушено, відтак, відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості товару за договором на загальну суму в розмірі 149605,40 грн.

У розділі 7 договору сторони зазначили, що звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладання цього договору поза волею сторін, які сторони не могли передбачити та відвернути власними силами.

До обставин непереборної сили належать обставини надзвичайного характеру, на виконання, перебіг чи припинення яких жодна із сторін не може вплинути, та за виникнення яких не несе відповідальності, в тому числі: війни, військові дії, революції, бунти, блокади, громадські заворушення, пожежі, повені та інші стихійні лиха чи сезонні природні явища, зміни національного законодавства, обмеження, введені органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування, дії органів державної влади у зв`язку з надзвичайним станом у країні, аварії в Мережі станцій та інші причини, що впливають на роботу автозаправних станцій, інших стаціонарних пунктів, пунктів дорожнього сервісу та перебувають поза контролем Сторін, збої в робо ті Терміналів.

У випадку виникнення форс-мажорних обставин, строк виконання зобов`язань сторонами за договором продовжується на час дії таких обставин. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, зобов`язана негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про настання таких обставин. Неповідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин, позбавляє сторону для якої такі обставини настали, права посилатися на них, за винятком випадків, коли настання форс-мажорних обставин перешкоджало такому повідомленню.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ виданий Торгово-промисловою палатою, а у випадках прийняття компетентними органами нормативних правових актів, які впливають на виконання обов`язків за цим договором - такий нормативно-правовий акт.

У випадках, якщо дія вказаних обставин продовжується більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін має право на розірвання договору та не несе відповідальності за це при умові, що вона сповістила про це іншу сторону не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до розірвання.

З вищенаведеного слідує, що перебіг строку на повідомлення починається з 24.02.2022, однак, в матеріалах відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання зобов`язань через настання форс-мажорних обставин. Також, відповідач не скористувався своїм правом розірвати договір чи заблокувати картки.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема договору та інших правочинів; Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Добросовісність, розумність, справедливість є оціночними категоріями цивільного права. Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання або суду.

Статтею 526 ЦК України встановлюються загальне правило виконання зобов`язання, а саме - зобов`язання має виконуватися належним чином. Саме належне виконання зобов`язання означає досягнення тієї мети, яку сторони старили перед собою, вступаючи у зобов`язання.

Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України Загальні умови виконання господарських зобов`язань. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Належність виконання зобов`язання є оціночною категорією. Перелік критеріїв визначений в порядку пріоритету, отже при визначенні належності слід виходити із того, чи відповідає виконання наведеним критеріям (відповідність виконання вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства). Такі вимоги діють або якщо сторони не визначили інших правил в договорі, або якщо ці норми є імперативними.

Повідомлення Апелянтом про неможливість виконання зобов`язань через настання форс-мажорних обставин в письмовій формі і є вимогою, яку сторони визначили в договорі для належного виконання зобов`язання.

Судова колегія звертає увагу на те, що в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 відсутні дані про Закарпатську область (місцезнаходження відповідача). На відміну від місцезнаходження позивача (м. Київ з 24.02.2022 по 30.04.2022 (в попередній редакції з 24.02.2022 по 10.08.2022).

Судом взято до увагу постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 щодо форс-мажорних обставин, а саме: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом...».

У зв`язку з чим, відповідно до норм законодавства та умов договору комісії, відповідач позбавлений права посилатися на настання форс-мажорних обставин.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що твердження апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано позицію відповідача, щодо існування форс-мажорних обставин, не відповідає дійсності, оскільки суд у оскаржуваному рішенні досліджував в тій частині позицію відповідача.

Щодо тверджень апелянта про кінцевих бенефіціарних власників позивача, які на думку відповідача є громадяни, які в свою чергу були зареєстровані або перебували в громадянстві Білорусії, судова колегія зазначає наступне.

З долученої апелянтом до апеляційної скарги принскринів вбачається, що на принскрині 1 від 14.02.2023 року з сайту OPENDATABOT зазначено, що власником позивача є ОСОБА_3 та станом на 23.02.2022 року компанія мала власників з Республіки Білорусь.

На принскрині 2 вказано, що ОСОБА_1 є резидентом Польщі, а ОСОБА_2 є резидентом Латвії.

Відповідно до пп. 6. ч. 2. ст 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб. фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на визначену дату.

В даному випадку вбачається, що на момент відправлення претензії апелянту 11.08.2022 року, а також на момент відкриття провадження у справі Єдиним учасником Товариства позивача є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рівненським MB УМВС України в Рівненській області 12.02.2004 p., зареєстрована за адресою у АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним у справі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наявний в матеріалах справи) позивача, а також статутом Товариства (наявний в матеріалах справи).

Беручи до уваги актуальність джерел походження інформації з принскринів, розбіжності в інформації принскринів, відношення цієї інформації до справи, судова колегія вважає такими, що такі дані не відповідають дійсності.

Також не заслуговують на увагу судової колегії твердження апелянта про неотримання відповідачем рахунків про оплату, оскільки, як уже було встановлено вище, позивач направив боржнику претензію з приводу порушення умов договору комісії від 01.06.2021, якою ТОВ "е-Кард ЮА" вимагає від ТОВ "ЧІП ТРАНС" негайно, але не пізніше 10 банківських днів, з моменту отримання претензії, оплатити суму заборгованості за договором комісії у розмірі 149605,39 грн.

Проте, апелянт не надав заперечень та не звернувся з вимогою надання первинних бухгалтерських документів. Хоча мав таке право, відповідно до абз. 4 п. 2.8. договору, яким визначено, що первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами, як оригінали. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені та підписані в паперовій формі.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, судова колегія приходить до висновку, що обставини, щодо наявності основної заборгованості за договором в розмірі 149605,40 грн у відповідача перед позивачем є належним чином доведеними, документально підтвердженими і відповідачем належними доказами не спростовані, тому судом першої інстанції, в тій частині, правомірно задоволено вимоги позивача.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення вимог позивача, в частині нарахованих 15 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, згідно умов п. 6.2. договору в сумі 11165,34 грн та 8678,53 грн інфляційних втрат, виходячи з того, що п. 6.2. договору, сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання комітентом свого обов`язку з оплати товарів та послуг на підставі рахунків на оплату, у встановлені договором строки, комітент зобов`язаний сплатити суму боргу, згідно рахунку на оплату, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, в який фактично повинна була надійти оплата.

Разом з тим, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, перевіривши розрахунок 15% річних і розрахунок суми інфляційних втрат, наданий позивачем до позовної заяви, судова колегія прийшла висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, порушення зі сторони відповідача умов спірного договору та правомірне нарахування 15% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, натомість останній довів факт невиконання умов договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІП Транс» б/н від 14.02.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/518/23 від 20.02.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2023 року у справі № 907/688/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ТОВ «ЧІП Транс».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

5. Матеріали справи № 907/688/22 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя В.М.Гриців

Суддя О.В.Зварич