Постанова

від 31.05.2023 по справі 910/7213/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа№ 910/7213/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Козир Т.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 31.05.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Костянтинівська 27 Б"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/7213/22 (суддя Т.Ю. Кирилюк, повний текст рішення складено та підписано 28.11.2022)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Костянтинівська 27 Б"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТО БАГЕТ"

Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ РЕМ МАЙСТЕР"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО БАГЕТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ РЕМ МАЙСТЕР» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним відчуженням спільного нерухомого майна співвласників багатоквартирного будинку по вул. Костянтинівська, 27 Б у місті Києві, - нежитлових приміщень, призначених для експлуатації та обслуговування багатоквартирного будинку, в результаті чого право власності на спірне майно незаконно перейшло до відповідачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що з доданих до позовної заяви доказів вбачається, що належні відповідачам приміщення є ізольованими, не належать до житлового фонду і є самостійними об`єктами, а жодного доказу визнання правочинів, на підставі яких відповідачами набуто права власності на спірні приміщення, матеріали справи не містять.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду у Києві у справі 910/7213/22 від 22.11.2022 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що зокрема, неправильне тлумачення закону, застосування закону, який не підлягає застосуванню, незастосування закону, який підлягав застосуванню, крім того, судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження чи оцінки доказів.

Також апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать численній судовій практиці, яка визначає, що необхідно з`ясовувати первісний статус приміщень - допоміжні або нежитлові.

23.12.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/7213/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Чорногуз М.Г.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці з 28.12.2022 по 30.12.2022

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/25/23 від 09.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Козир Т.П., Чорногуз М.Г.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/7213/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/7213/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/7213/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

25.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7213/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №910/7213/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/7213/22 та призначено до розгляду на 13.03.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/913/23 від 13.03.2023, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/7213/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 19.04.2023.

Суддя Яковлєв М.Л. 19.04.2023 перебував у відпустці, тому судове засідання, яке призначене на 19.04.2023, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/7213/22 призначено на 31.05.2023.

Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

У судове засідання 31.05.2023 з`явився представник позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Рішенням Подільської районної у місті Києві ради №227 від 12.07.2007 затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, до якого включено нежитлові приміщення загальною площею 254 квадратних метрів у будівлі по вулиці Костянтинівській 27/29 літ. Б у місті Києві (пункт 71 додатку 2 до рішення №227).

Рішенням Подільської районної у місті Києві ради №364 від 29.05.2008 внесені зміни до пункту 71 додатку 2 до рішення №227 від 12.07.2007 шляхом викладення його у новій редакції - нежитлове приміщення вул. Костянтинівська, 27-29 літ. Б площею 68,2 кв.м та 75,7 кв.м.

Докази недійсності зазначених рішень місцевої ради про приватизацію конкурсним шляхом нежитлових приміщень будинку по вулиці Костянтинівській 27-29 літ. Б (рішення суду, скасування органом, що їх прийняв тощо) у матеріалах справи відсутні.

Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та громадянкою України Пузир Л.В. 12.03.2009 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень будинку по вулиці Костянтинівській 27-29 літ. Б площею 68,2 кв.м. Договір у день його укладення посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. Визначені договором купівлі-продажу нежитлові приміщення передано покупцю за актом від 30.03.2009. Відповідно до пункту 4 акту приймання-передачі визначену договором вартість об`єкту відчуження покупцем сплачено повністю.

При цьому, матеріали справи не містять доказів недійсності договору купівлі-продажу від 12.03.2009.

Позивач стверджує, що 05.03.2021 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого відповідачем-1 набуто право власності на нежитлове приміщення загальною площею 68,2 кв.м в будинку по вулиці Костянтинівській 27-29 літ. Б.

Факт укладення договору підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак матеріали справи не містять копії або оригінального примірника цього договору, що унеможливлює встановлення судом особи, що відчужувала майно.

Разом з тим, матеріали справи не містять і доказів недійсності договору купівлі-продажу від 05.03.2021, який став підставою для внесення інформації про власника (відповідача1) об`єкту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та громадянином України Лозовиком А.М. 17.03.2009 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень будинку по вулиці Костянтинівській 27-29 літ. Б площею 75,7 кв.м. Договір у день його укладення посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. Визначені договором купівлі-продажу нежитлові приміщення передано покупцю за актом від 25.03.2009. Відповідно до пункту 4 акту приймання-передачі визначену договором вартість об`єкту відчуження покупцем сплачено повністю.

Доказів недійсності договору купівлі-продажу від 17.03.2009 матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що 05.03.2021 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого відповідачем2 набуто право власності на нежитлове приміщення загальною площею 75,7 кв.м в будинку по вулиці Костянтинівській 27-29 літ. Б.

Факт укладення договору підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте матеріали справи не містять копії або оригінального примірника цього договору, що унеможливлює встановлення судом особи, що відчужувала майно.

Разом з тим, матеріали справи не містять і доказів недійсності договору купівлі-продажу від 05.03.2021, який став підставою для внесення інформації про власника (відповідача-1) об`єкту нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За визначенням статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Пунктом п`ятим статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, як правильно зауважив суд першої інстанції, доданими до позовної заяви доказами доведено суду поза розумним сумнівом факт набуття прав власності на спірні приміщення відповідачами у встановлений Законом спосіб.

Водночас, суд враховує твердження позивача про те, що належні на титулі права власності відповідачам нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями, які призначені для обслуговування не лише будинку, а й власників квартир цього будинку, підвищення їх життєвого комфорту, задоволення їх побутових потреб тощо.

В основу обґрунтування позовних вимог позивачем покладено висновок про належність всіх без виключення приміщень багатоквартирного будинку до допоміжних приміщень незалежно від наявності або відсутності встановленого в них обладнання.

Слід зазначити, що Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» правовий статус нежитлових приміщень багатоквартирного будинку не пов`язується з фактом їх побудови з самого початку з іншим призначенням.

За визначенням статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

З матеріалів справи, а саме - з доданих до позовної заяви доказів вбачається, що належні відповідачам приміщення є ізольованими, не належать до житлового фонду і є самостійними об`єктами.

Натомість, жодного доказу визнання правочинів, на підставі яких відповідачами набуто права власності на спірні приміщення матеріали справи не містять.

Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником у поданій апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №910/7213/22.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №910/7213/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Костянтинівська 27 Б» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №910/7213/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Костянтинівська 27 Б" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/7213/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/7213/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Т.П. Козир

М.Л. Яковлєв