Постанова
від 13.06.2023 по справі 910/12605/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/12605/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Пустовіт А.І.;

від відповідача: Габрик О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року (повний текст складено 23.03.2023)

у справі №910/12605/22 ( суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт груп Україна"

про стягнення 686 715,93 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ" (далі - ТзОВ "Південний Поділ"/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт груп Україна" (далі - ТзОВ "Старт груп Україна"/відповідач) про стягнення 686 715,93 грн, у тому числі: 448 958,67 грн - основного боргу, 36 770,41 грн - інфляційних втрат, 6 159,39 грн - 3% річних, 70 245,56 грн - пені та 124 581,90 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договорами суборенди та обслуговування від 13.05.2021 та від 13.01.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт груп Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ" заборгованість у розмірі 194 729 грн 18 коп., 3% річних в сумі 2 065 грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 060 грн 38 коп. та судовий збір в сумі 3 162 грн 82 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що у період з 24.02.2022 по 15.05.2022 позивачем не надавались послуги, передбачені договорами суборенди та обслуговування від 13.05.2021 та від 13.01.2022. А тому, за розрахунком суду, заборгованість ТзОВ «Старт груп Україна» за договорами суборенди та обслуговування від 13.05.2021 та від 13.01.2022 за надані позивачем послуги у період з лютого 2022 по липень 2022 року включно становить 194 729,18 грн.

Враховуючи наявність форс-мажорних обставин та того, що позивачем також не надавались послуги за договорами суборенди та обслуговування у період з 24.02.2022 по 15.05.2022, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у стягненні пені та штрафу і зробив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у справі №910/12605/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

За доводами апелянта, суд першої інстанції в якості доказів прийняв електронні листи, які не засвідчені електронним підписом, а тому вони не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів. Апелянт наголосив, що договорами була погоджена лише одна офіційна адреса відповідача, яка не збігається з тією, з якої відправлено лист від 03.03.2022; судом не було досліджено повноваження представника відповідача, що здійснював відправлення з електронної пошти відповідача.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не у повній мірі дослідив докази щодо функціонування бізнес-центру у період з 24.02.2022 по 15.05.2022. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні штрафних санкцій у зв`язку із форс-мажорними обставинами, так як відповідно до п. 9.13. додатку № 1 сторони визначили, що форс-мажорні обставини не звільняють від відповідальності за порушення строку оплати.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, здійснивши зарахування передоплати за березень 2022 в рахунок погашення заборгованості з орендної плати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12605/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 13.06.2023.

Позиції учасників справи

30.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ" (далі - суборендодавець/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт груп Україна" (далі - клієнт) укладено договір суборенди та обслуговування нежитлового приміщення № 806, загальною площею 14 кв.м., розраховане на 1 робоче місце, яке знаходиться у бізнес-центр ІQ за адресою: м. Київ, Болсуновська, б. 13-15, 8-й поверх.

Відповідно до умов цього договору місячна орендна плата складає 1 139,00 доларів США, що станом на день укладення договору становить 31 481,96 грн; загальний первісний платіж складає 113 335,06 грн; строк на який укладається договір: з 01.09.2021 до 31.08.2022.

01.09.2021 на виконання умов цього договору за актом прийому-передачі приміщення позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення № 806.

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ" (далі - суборендодавець/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт груп Україна" (далі - клієнт) укладено договір суборенди та обслуговування нежитлового приміщення № 814, загальною площею 17 кв.м., розраховане на 1 робоче місце, яке знаходиться у бізнес-центр ІQ за адресою: м. Київ, Болсуновська, б. 13-15, 8-й поверх.

Відповідно до умов цього договору місячна орендна плата складає 1 700,00 доларів США, що станом на день укладення договору становить 47 090,00 грн; загальний первісний платіж складає 169 524,00 грн; строк на який укладається договір: з 01.02.2022 до 31.08.2022.

01.02.2022 на виконання умов цього договору за актом прийому-передачі приміщення позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення № 814.

Так, відповідно до п. 1.1. додатку № 1 до цих договорів, постачальник зобов`язався передати клієнту у тимчасове користування мебльовані офісні приміщення площею, зазначеною на титульній сторінці договору у бізнес-центрі, розташованому за адресою, зазначеною на титульній сторінці договору, а також надати клієнту послуги згідно з п. 3 цього договору, а клієнт зобов`язався сплатити за користування такими приміщеннями та послугами відповідно до договору та додатків до нього.

У відповідності до п. 1.3. додатку № 1 до договорів, постачальник також надає клієнту право користуватися приміщеннями загального користування, у тому числі: кухнею, санвузлом та кімнатами для фотокопіювання, а також обладнанням, що в них знаходиться.

Згідно п. 2.1. додатку №1 до договорів, вони укладені на строк, зазначений у них (дата набрання чинності та дата закінчення строку дії зазначені на титульній сторінці договору), та буде продовжені відповідно до п. 2.3. цих договорів на наступні періоди, що дорівнюють поточному строку, але не менше ніж на 3 місяці, доки клієнт або постачальник не припинять його (на основі попереднього письмового повідомлення відповідно до п. 6.1. цих договорів). Якщо договір укладено на період менший ніж 3 (три) місяці, такий договір буде продовжено на наступні 3 місяці. Строк дії договору в цілому, з урахуванням всіх пролонгацій та додаткових угод не може перевищувати 2 роки та 11 місяців із моменту укладення договору.

В п. 4.1. додатку №1 до договорів сторони погодили, що оплата за договорами здійснюється клієнтом на користь компанії постачальника у наступному порядку: авансом місячну орендну плату за користування приміщеннями, зафіксовану у доларах США, виражену у національній грошовій одиниці - гривні та обумовлену договором, з урахуванням її індексації згідно п. 4.3. договорів, яка включає в себе послуги, зазначені у п. 3.1. договору; авансовий платіж, визначений у п. 4.2. та п. 4.3. цього договору; плату за обслуговування, зазначену у п. 4.4., 4.5. цих договорів. Клієнт має право додатково обрати послугу "Користування кухнею". Щомісячна плата становить 30 доларів США без урахування ПДВ, що стягується за кожного працівника клієнта, який розміщений в орендованому приміщенні.

Авансовий платіж підлягає сплаті клієнтом у сумі, еквівалентній двомісячному розміру загальної місячної плати (плюс ПДВ або будь-який інший податок, якщо застосовується), якщо у договорі не зазначено більшу суму. Авансовий платіж буде утримуватися постачальником як гарантія виконання всіх зобов`язань клієнта за договором. Постачальник має право компенсувати будь-яку заборгованість клієнта ( у тому числі, але не лише загальні місячні плати) за рахунок авансового платежу. У разі зменшення авансового платежу на суму відповідних компенсацій, клієнт забезпечує відновлення його обсягу до рівня початкової суми авансового платежу, обумовленої у цьому пункті договору. Якщо заборгованість клієнта перевищує розмір компенсацій, утриманих з авансового платежу або клієнт систематично не дотримується зобов`язань із своєчасного здійснення оплати, клієнт забезпечує відновлення обсягу авансового платежу у збільшеному розмірі. Авансовий платіж в повному обсязі буде повернуто постачальником клієнту після погашення заборгованості та оплати всіх платежів, які клієнт сплачує компанії "Регус" на підставі цього договору, протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії цього договору на підставі запиту від клієнта, здійсненого через онлайн-обліковий запис або застосунку Regus (п. 4.2. додатку №1 до договорів).

У п. 4.7. додатку №1 до договорів сторони погодили, що усі ціни на послуги постачальника зафіксовані у доларах США і виражені у національній грошовій одиниці - гривні. Постачальник виставляє клієнту рахунок-фактуру в українській гривні за офіційним курсом НБУ на дату виставлення такого рахунку-фактури. Усі платежі, передбачені цими договорами, повинні сплачуватися впродовж строків, визначених у рахунках-фактурах, виставлених постачальником. Рахунки-фактури надсилаються клієнту на електронну адресу, вказану на титульній сторінці цього договору. Неотримання клієнтом рахунку-фактури за послуги постачальника не звільняє клієнта від оплати за послуги постачальника. Усі рахунки-фактури клієнт може знайти в своєму онлайн-обліковому записі або у застосунку Regus.

Згідно п. 4.10. додатку №1 до договорів, постачальник повинен надати клієнту акт надання послуг за користування приміщенням та за надані послуги. Акт приймання-передачі послуг повинен надаватися протягом 10 робочих днів із останнього календарного дня відповідного місяця. Клієнт повинен підписати та повернути постачальнику кожен акт приймання-передачі послуг протягом 5-ти робочих днів із дати його надання. Якщо клієнт має будь-які заперечення стосовно акту приймання-передачі послуг, він повинен надати постачальнику письмове повідомлення з обґрунтованим описом таких заперечень упродовж 5 робочих днів з дня одержання акту приймання-передачі послуг. Якщо зауваження клієнта виявляться необґрунтованими, постачальник повідомляє клієнта про відсутність підстав для їх задоволення. В такому випадку послуги вважаються наданими належним чином та у повному обсязі, а акт приймання-передачі послуг - підписаним клієнтом. Якщо клієнт не повертає підписаний акт приймання-передачі послуг або не надає заперечення до нього впродовж строку, зазначеного у цьому пункті договору, акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги за відповідний місяць вважаються прийнятими клієнтом у повному обсязі та за якістю.

У відповідності до п. 6.1. додатку №1 до договорів, постачальник або клієнт можуть припинити договір у день закінчення строку його дії або в день закінчення будь-якого періоду, на який його було подовжено або поновлено, надіславши запит на припинення договору через онлайн-обліковий запис або застосунок Regus щонайменше як за 3 (три) календарні місяці до запланованої дати припинення. Однак, якщо договір, угода про його подовження або поновлення, укладено строком на 3 місяці або менше, та якщо постачальник або клієнт мають намір припинити його, запит на припинення договору має бути надіслано не менш як за 2 (два) місяці або (якщо строк договору два місяці) за час, що на календарний тиждень менше строку, зазначеного у договорі. Таке припинення вважається припиненням договору за взаємною згодою постачальника та клієнта. Якщо клієнт вирішує припинити цей договір згідно з цим пунктом, він зобов`язаний сплатити всі суми, що підлягають сплаті за цим договором, у тому числі загальну місячну плату, оплату за будь-які послуги на запит клієнта за період до дати завершення строку дії договору, а також оплатити послуги з відновлення офісу згідно з п. 4.4. цього договору.

Після закінчення строку дії/припинення договору клієнт повинен негайно звільнити приміщення, залишаючи приміщення у такому самому стані, як той, в якому клієнт його (їх) прийняв, з урахуванням звичайного зносу. Клієнт повертає приміщення, меблі та обладнання компанії "Регус" на підставі оформленого акту приймання-передачі та інвентарним листом, які повинні бути підписані постачальником та клієнтом протягом 3-х робочих днів після звільнення приміщення. Під час звільнення клієнтом приміщення стягуватиметься вартість послуг із відновлення офісу згідно з п. 4.4. цього договору (п. 6.4. додатку №1 до договорів).

Відповідно до п. 8.1. додатку №1 до договорів, якщо клієнт не сплачує загальну місячну плату або інші платежі, що підлягають до сплати за цим договором та усіма додатками до нього одразу після їх отримання, постачальник має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Якщо клієнт оскаржує будь-яку частину рахунку-фактури, клієнт сплачує суму, з якою згодний, до встановленого терміну. В іншому випадку недоплата зумовлює застосування постачальником штрафів за таке прострочення.

Згідно п. 8.4. додатку №1 до договорів, за будь-яку односторонню відмову клієнта від виконання зобов`язань, у тому числі, але не виключно, дострокове розірвання клієнтом цього договору, постачальник може утримати на свою користь оплачений клієнтом авансовий платіж згідно п. 4.2. цих договорів. Також клієнт сплачує на користь постачальника штраф у сумі, еквівалентній розміру загальної місячної плати, розрахованої за весь строк до кінця дії цього договору (плюс ПДВ або будь-який інший податок, якщо застосовується).

У п. 9.4. додатку №1 до договорів сторони домовились, що у порядку виконання цього договору сторони можуть використовувати засоби електронного документообігу, а саме: електронну пошту з використанням електронних адрес, вказаних на титульній сторінці цього договору; та/або електронний сайт Regus в мережі Інтернет за адресою: [https://www.regus.ua/]; та/або фірмовий електронний застосунок Regus.

У відповідності до п. 9.13. додатку №1 до договорів ані постачальник, ані клієнт не несуть відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов`язань за цим договором (за винятком затримки в оплаті сум, що підлягають до сплати за цим договором) й не мають права припинити цей договір через будь-яке невиконання або несвоєчасне виконання їхніх зобов`язань внаслідок умов, над якими вони не мають контролю (форс-мажорні обставини), у тому числі, але не виключно стихійних лих, війн, повстань та/або будь-яких інших причин, над якими сторона, виконання зобов`язань якої зазнало впливу, не має обґрунтованого контролю. Дія форс-мажорних обставин повинна підтверджуватися документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом.

31.01.2022 позивачем виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру № 4359-2022-157 на загальну суму 102 205,88 грн, який включає

- щомісячну орендну плату за приміщення № 806 за березень 2022 року на суму 39 341,83 грн ;

- щомісячну орендну плату за приміщення № 814 за березень 2022 року на суму 58 719,16 грн;

- користування кухнею (приміщення 806) за січень 2022 року на суму 4 144,90 грн.

10.02.2022 відповідачем оплачено цей рахунок згідно платіжного доручення № 289 на суму 102 205,88 грн.

28.02.2022 позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру №4359-2022-311 на загальну суму 106 335,72 грн, який включає:

- щомісячну орендну плату за приміщення № 806 за квітень 2022 року на суму 39 985,60 грн ;

- щомісячну орендну плату за приміщення № 814 за квітень 2022 року на суму 59 680,00 грн;

- користування кухнею (приміщення 814) за лютий 2022 року на суму 1 228,70 грн;

- користування кухнею (приміщення 806) за лютий 2022 року на суму 1 228,70 грн;

- користування кухнею (приміщення 806) за лютий 2022 року на суму 4 212,72 грн.

Також, 28.02.2022 позивачем виставлено на оплату рахунок-фактуру № 4359-2022-310 за користування кімнатою для переговорів у лютому 2022 році на суму 2 022,10 грн.

Ці рахунки відповідачем не оплачено, при цьому у поданому відзиві на позовну заяву ТзОВ "Старт груп Україна" визнає заборгованість за надані послуги з користування кухнею у лютому 2022 році на загальну суму 6 670,12 грн та за користування кімнатою для переговорів у лютому 2022 році на суму 2 022,10 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що 03.03.2022 відповідач електронним листом, направленим на електронну адресу бізнес-центру ІQ: Kiev.IQ@regus.com, повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин внаслідок запровадження на території України воєнного стану та просив припинити договори суборенди та обслуговування нежитлових приміщень № 806 та № 814 від 13.05.2021 та від 13.01.2022 з 04.03.2022.

У відповідь на цей лист ТзОВ "Старт груп Україна" з електронної адреси Kiev.IQ@regus.com надіслано повідомлення від 03.03.2022 про те, що запит відповідача не може бути оброблено у зв`язку з відсутністю фізичної можливості доступу до документальної бази, а також зазначено, що будуть інформувати про зміни в роботі бізнес-центру за допомогою email-листів.

31.03.2022 позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру № 4359-2022-391 на суму 106 335,72 грн, який включає наступні послуги:

- щомісячну орендну плату за приміщення № 806 за травень 2022 року в сумі 39 985,60 грн;

- щомісячну орендну плату за приміщення № 814 за травень 2022 року в сумі 59 680,00 грн;

- користування кухнею (приміщення № 806) за березень 2022 року на суму 1 228,70 грн;

- користування кухнею (приміщення № 814) за березень 2022 року на суму 1 228,70 грн;

- користування кухнею (приміщення № 806) за березень 2022 року на суму 4 212,72 грн.

Також, 31.03.2022 позивачем виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру № 4359-2022-390 про сплату наданих послуг у лютому 2022 році з копіювання/ сканування/ друку та надання офісного приладдя/ канцелярські товари на суму 7 726,92 грн.

Відповідачем ці рахунки не оплачено, проте у відзиві на позовну заяву ТзОВ "Старт груп Україна" також визнає наявність заборгованості за надані послуги у лютому 2022 році з копіювання/ сканування/ друку та надання офісного приладдя/ канцелярські товари на суму 7 726,92 грн.

30.04.2022 позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру № 4359-2022-447 на суму 99 665,60 грн, який включає наступні послуги:

- щомісячну орендну плату за приміщення № 806 за червень 2022 року в сумі 39 985,60 грн;

- щомісячну орендну плату за приміщення № 814 за червень 2022 року в сумі 59 680,00 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що цей рахунок ТзОВ "Старт груп Україна" не оплатило.

03.05.2022 на електрону адресу відповідача надійшов електронний лист з електронної адреси Kiev.IQ@regus.com, в якому запропоновано пройти опитування щодо відновлення роботи Regus.

05.05.2022 відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 05-05, в якому повторно просив внаслідок введення в Україні воєнного стану розірвати договори суборенди та обслуговування нежитлових приміщень № 806 та № 814 від 13.05.2021 та від 13.01.2022 з 04.03.2022.

12.05.2022 на електрону адресу відповідача надійшов електронний лист з електронної адреси Kiev.IQ@regus.com, в якому проінформовано, що з 16.05.2022 усі центри Regus відновлюють роботу та працюватимуть за звичним графіком, а доступ для офісних клієнтів як і раніше - без обмежень.

31.05.2022 позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру № 4359-2022-554 на суму 99 665,59 грн, який включає наступні послуги:

- щомісячну орендну плату за приміщення № 806 за липень 2022 року в сумі 39 985,60 грн;

- щомісячну орендну плату за приміщення № 814 за липень 2022 року в сумі 59 680,00 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що цей рахунок ТзОВ "Старт груп Україна" не оплачено.

19.07.2022 відповідач втретє звернувся до позивача з пропозицією розірвати договори суборенди та обслуговування нежитлових приміщень № 806 та № 814 від 13.05.2021 та від 13.01.2022 з 04.03.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та неможливістю використання ТзОВ "Старт груп Україна" орендованих приміщень.

01.08.2022 позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру № 4359-2022-554-1 про сплату послуг з відновлення офісу № 806 та № 814 у зв`язку із припиненням дії договорів суборенди та обслуговування на загальну суму 27 207,03 грн.

Цей рахунок відповідачем не оплачено, проте у поданому відзиві на позовну заяву ТзОВ "Старт Груп Україна" визнає заборгованість в цій сумі.

26.09.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 33 від 21.09.2022 про сплату заборгованості зі сплати орендної плати за приміщення № 806 та № 814 та надані додаткові послуги за договорами суборенди та обслуговування нежитлових приміщень № 806 та № 814 від 13.05.2021 та від 13.01.2022.

ТзОВ "Старт груп Україна" цю претензію не задовольнило, відповіді не надало.

Отже, за твердженням позивача у ТзОВ "Старт груп Україна" наявна заборгованість зі сплати орендної плати за приміщення № 806 та № 814 за період з березня 2022 року по липень 2022 року включно, а також за надані додаткові послуги за період з лютого 2022 року по липень 2022 року включно в загальній сумі 448 958,67 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Крім того, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами суборенди та обслуговування нежитлових приміщень від 13.05.2021 та від 13.01.2022, ТзОВ "Південний Поділ" нараховує на суму боргу пеню у розмірі 70 245,56 грн, штраф у розмірі 124 581,90 грн, 3% річних в сумі 6 159,39 грн та інфляційні втрати в сумі 36 770,41 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Тобто, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Так, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за квітень-липень 2022 та відповідних додаткових послуг за користування орендованими приміщеннями.

Водночас, відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

В такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому, тощо.

Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, він не користувався об`єктом оренди з 24.02.2022 через наявність форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

Колегією суддів враховано, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX. Відповідно до Указу Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-ІХ.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні")

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 9.13. додатку №1 до договорів ані постачальник, ані клієнт не несуть відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов`язань за цим договором (за винятком затримки в оплаті сум, що підлягають до сплати за цим договором) й не мають права припинити цей договір через будь-яке невиконання або несвоєчасне виконання їхніх зобов`язань внаслідок умов, над якими вони не мають контролю (форс-мажорні обставини), у тому числі, але не виключно стихійних лих, війн, повстань та/або будь-яких інших причин, над якими сторона, виконання зобов`язань якої зазнало впливу, не має обґрунтованого контролю. Дія форс-мажорних обставин повинна підтверджуватися документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом.

Так, 03.03.2022 відповідач електронним листом, направленим на електронну адресу бізнес-центру ІQ: Kiev.IQ@regus.com , повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин внаслідок запровадження на території України воєнного стану та просив припинити договори суборенди та обслуговування нежитлових приміщень № 806 та № 814 від 13.05.2021 та від 13.01.2022 з 04.03.2022.

Твердження апелянта, що відповідний лист був направлений на адресу позивача не із погодженої сторонами електронної пошти колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У п. 9.4. додатку №1 до договорів сторони домовились, що у порядку виконання цього договору сторони можуть використовувати засоби електронного документообігу, а саме: електронну пошту з використанням електронних адрес, вказаних на титульній сторінці цього договору; та/або електронний сайт Regus в мережі Інтернет за адресою: [https://www.regus.ua/]; та/або фірмовий електронний застосунок Regus.

Так, дійсно на титульних сторінках договорів електронною адресою відповідача було зазначено 24011968lvk@gmail.com.

Водночас, відповідний лист відповідачем був надісланий на електронну адресу бізнес-центру ІQ: Kiev.IQ@regus.com.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав та підтвердив направлення саме ним відповідного листа позивачу належним представником, а тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.

Також, у відповідь на вказаний вище лист ТзОВ "Старт груп Україна" з електронної адреси Kiev.IQ@regus.com надіслано повідомлення від 03.03.2022 про те, що запит відповідача не може бути оброблено у зв`язку з відсутністю фізичної можливості доступу до документальної бази, а також зазначено, що будуть інформувати про зміни в роботі бізнес-центру за допомогою email-листів.

Твердження позивача, що надані роздруківки (паперові копії) електродних доказів, не засвідчені електронним цифровим підписом у передбаченому законом порядку, не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст.6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону).

Водночас відповідно до ч.1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив наступне:

"На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу".

У постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Тобто поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку.

Згідно з приписами Закону "Про електронні довірчі послуги" використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті 14, 18, 23 Закону).

Водночас, відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст.79 ГПК.

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив:

"Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації".

В матеріалах справи містяться докази відправлення відповідачем на електронну пошту позивача електронного листа від 03.03.2022. Більше того, позивач не заперечував отримання відповідного листа шляхом електронного відправлення на його пошту, що і було визнано ним у поданому позові, у зв`язку з чим останнім було долучено до позову відповідну паперову копію такого листа.

Така роздруківка є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (п.82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21).

З цих підстав, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів застосування електронного цифрового підпису на листі від 03.03.2022, та вважає його належним та допустимим доказом на підтвердження факту направлення відповідачем повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Тобто, відповідач відповідно до умов договору повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 03.03.2022, отримання якого позивач підтвердив.

Колегією суддів враховано, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій.

В матеріалах справи міститься наказ відповідача № 2 від 28.02.2022 про зупинення ведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт Груп Україна» з 28.02.2022.

Колегія суддів зазначає, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як було доведено вище, унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до умов договору.

Щодо обставин фактичної неможливості користування орендованими приміщеннями колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бізнес-центр IQ, в якому знаходяться орендовані відповідачем приміщення, у період з 24.02.2022 до 15.05.2022 включно не працював, та відновив свою роботу лише 16.05.2022, на підтвердження чого відповідачем були надані електронні листи від 03.03.2022, від 03.05.2022 та від 12.05.2022, надісланими з електронної адреси Kiev.IQ@regus.com.

Посилання апелянта в якості підтвердження фактичної роботи бізнес центру на листи від 14.02.2023 № 3 та № 1 від 14.02.2023, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не можуть вважатись беззаперечними доказами роботи бізнес центру без перешкод за період з 24.02.2022 до 15.05.2022, з огляду на загальновідомі обставини введення на території України активних бойових дій у цей період, що, зокрема, підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Більше того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування відповідачем орендованих приміщень за період з 24.02.2022 до 15.05.2022.

А тому, з огляду на встановлені вище обставини, які унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення і за які він не відповідав, колегія суддів дійшла до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт груп Україна" підлягає звільненню від орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 15.05.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

А тому, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції вірно зазначив, що безпідставним є нарахування орендної плати за період з 24.02.2022 по 15.05.2022 та плати за користування кухнею у березні 2022 року.

Таким чином, перевіривши здійснений розрахунок заборгованості за договорами оренди, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, у відповідача існує заборгованість з орендної плати за користування приміщеннями № 806 та № 814 за період з 16.05.2022 по 31.07.2022 (з урахуванням припинення дії договорів з 01.08.2022) на загальну суму 249 164,00 грн.

Водночас, як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідачем було здійснено переплату за оренду приміщень у березні 2022 року (офіс 806, офіс 814) в сумі 98 060,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 289 від 10.02.2022.

А тому, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт груп Україна" фактично не користувалось у березні 2022 орендованими приміщеннями та було звільнено від сплати орендної плати за відповідний місяць, суд першої інстанції правомірно здійснив зарахування відповідної в суми в рахунок погашення наступних сум заборгованості з оренди, заявлених у даному спорі.

У даному випадку суд не вийшов за межі позовних вимог, як помилково зазначає апелянт, а повно дослідив обставини справи, на які сторони посилались в якості своїх вимог за заперечень, що повністю узгоджується з вимогами ст. 237 ГПК України.

Крім того, судом також не було здійснено зустрічного зарахування вимог сторін ні у розумінні ст. 238 ГПК України, ні відповідно до ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, оскільки суд першої інстанції фактично передоплату за оренду у місяці, в якому відповідач був звільнений від обов`язку зі сплати орендних платежів, використав як оплату орендних платежів з 16.05.2022, а саме з моменту, коли у відповідача поновився відповідний обов`язок.

А тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість ТзОВ "Старт груп Україна" за договорами суборенди та обслуговування від 13.05.2021 та від 13.01.2022 за надані позивачем послуги становить 194 729,18 грн, яка складається з таких сум:

- заборгованість по орендній платі - 151 103,01 грн,

- заборгованість за користування кухнею у лютому 2022 році - 6 670,12 грн,

- заборгованість за користування кімнатою для переговорів - 2 022,10 грн,

- заборгованість за надані послуги у лютому 2022 році з копіювання/сканування/друку та надання офісного приладдя/ канцелярські товари - 7 726,92 грн.

- заборгованість за послуги з відновлення приміщення № 806 та № 814 - 27 207,03 грн.

З цих підстав, судом першої інстанції обґрунтовано частково задоволено вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 194 729,18 грн.

Стосовно нарахування пені та штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 8.1. додатку №1 до договорів, якщо клієнт не сплачує загальну місячну плату або інші платежі, що підлягають до сплати за цим договором та усіма додатками до нього одразу після їх отримання, постачальник має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно п. 8.4. додатку №1 до договорів, за будь-яку односторонню відмову клієнта від виконання зобов`язань, у тому числі, але не виключно, дострокове розірвання клієнтом цього договору, постачальник може утримати на свою користь оплачений клієнтом авансовий платіж згідно п. 4.2. цих договорів. Також клієнт сплачує на користь постачальника штраф у сумі, еквівалентній розміру загальної місячної плати, розрахованої за весь строк до кінця дії цього договору (плюс ПДВ або будь-який інший податок, якщо застосовується).

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, Закон передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили, якою визнається надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків (стаття 617, пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 зазначено: що аналіз приписів частини першої статті 617 ЦК України та частин першої і другої статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Як було зазначено вище, відповідач у період з 24.02.2022 по 15.05.2022 фактично не міг користуватись орендованими приміщеннями, так як бізнес-центр у даний час не працював. А тому нарахування пені та штрафу за дані періоди є неправомірними, оскільки відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 по 15.05.2022.

Стосовно пені та штрафу за період з 16.05.2022 по 31.07.2022 колегія суддів враховує, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є надзвичайними і невідворотними, а тому у повному обсязі вплинули на можливість здійснення відповідачем вчасних розрахунків з орендної плати.

З цих підстав, оскільки відповідачем було належним чином повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин внаслідок введення в Україні воєнного стану, а також приймаючи до уваги, що позивачем також не надавались послуги за договорами суборенди та обслуговування у період з 24.02.2022 по 15.05.2022 та ураховуючи лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на часткове задоволення суми основного боргу, колегія суддів погоджується із правомірним стягненням з відповідача 3% річних у розмірі 2 065,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 14 060,38 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року у справі № 910/12605/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний Поділ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/12605/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/12605/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/12605/22.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/12605/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.06.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.06.2023
Оприлюднено23.06.2023
Номер документу111706333
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Судовий реєстр по справі —910/12605/22

Ухвала від 11.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Баранець О.М.

Ухвала від 26.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Баранець О.М.

Постанова від 13.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 15.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 01.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Рішення від 20.03.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 28.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні