Рішення

від 22.06.2023 по справі 903/419/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2023 року Справа № 903/419/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Лізинг, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Талан-Ойл, с. Воля-Ковельська, Ковельський р-н., Волинська обл.

про стягнення 193 039 грн. 83 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25.04.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Лізинг до Товариства з обмеженою відповідальністю Талан-Ойл про стягнення 193 039 грн. 83 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №11925-SML-FL від 01.12.2021.

Ухвалою суду від 27.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено відповідача, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача ТОВ «Талан-Ойл» є вул. Центральна, буд. 1, с. Воля-Ковельська, Ковельський р-н., Волинська обл. (а.с. 67).

Така ж адреса зазначена у позовній заяві, договорі фінансового лізингу від 01.12.2021.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 27.04.2023 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 71-74).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме 06.05.2023.

Строк для подання відзиву по 22.05.2023.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Судом враховано, що відповідач позовну заяву з додатками отримав 18.04.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 75).

Отже, відповідач знав про наявність спору, звернення позивача з позовною заявою до суду. Суд вважає за необхідне зазначити, що інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру Суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду №910/14120/19 від 12.07.2021.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (№910/20360/21 від 06.02.2023) наголошував, що з аналізу приписів ст. ст. 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ризик неотримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань несе заявник (відповідач). Недотримання відповідачем обов`язку з отримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є обставиною, яка може свідчити про поважність пропуску таким відповідачем процесуального строку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі), призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.12.2021 між ТОВ «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «Талан-Ойл» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №11925-SML-FL (індивідуальна частина, а.с. 7-16).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору фінансового лізингу №11925-SML-FL від 01.12.2021.

Згідно п.3 договору, невід`ємною частиною цього договору є загальні умови до договору фінансового лізингу в редакції від 17.08.2021, що знаходяться в загальному доступі та розміщенні на Офіційному сайті позивача.

Таким чином, договір фінансового лізингу складається із Загальних умов до договору фінансового лізингу (надалі - "Загальні Умови"), які є невід`ємною та публічною частиною письмового договору фінансового лізингу, в розумінні статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також Індивідуальної частини договору фінансового лізингу (надалі - "Індивідуальна Частина"), яка укладається в письмовій формі, та підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно загальних умов вони застосовуються з врахуванням умов індивідуальної частини договору, що укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Якщо положення індивідуальної частини договору суперечать положенням загальних умов, для врегулювання відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем застосовуються положення індивідуальної частини договору (п.п. 2.2, 2.3). Лізингодавець зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - об`єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі, та інші платежі згідно з умовами договору (п. 4.1). Строк користування лізингоодержувачем об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу та зазначається в індивідуальній частині договору. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу (п. 4.2). Опис (найменування, марка, модель, рік випуску), технічні характеристики об`єкта лізингу, графік сплати лізингових платежів, умови страхування та інші умови щодо об`єкта лізингу, що передається лізингоодержувачу в лізинг, визначаються сторонами в індивідуальній частині договору (п. 4.4). Приймання лізингоодержувачем об`єкта лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан об`єкта лізингу і відповідність об`єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем, умовам і специфікаціям та умовам договору (п. 5.1). З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням об`єктом лізингу (п. 5.3). Протягом всього терміну дії договору об`єкт лізингу є власністю лізингодавця. З дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем, лізингодавцем та продавцем письмово), лізингоодержувач має право користуватись об`єктом лізингу у своїй господарській діяльності та зобов`язаний використовувати об`єкт лізингу за його призначенням та згідно з умовами договору (п. 6.1). Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до цих загальних умов та графіку. Всі платежі за договором виконуються у розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у цих загальних умовах, індивідуальній частині договору, відповідному графіку, рахунках, виставлених лізингодавцем, та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов (п. 8.1). Лізингоодержувач зобов`язаний виконати на користь лізингодавця наступні лізингові платежі щодо об`єкта лізингу: перший лізинговий платіж, який складається із: авансового лізингового платежу, в розмірі, визначеному у відповідному графіку, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу та має бути сплачений не пізніше дати платежу, вказаної у відповідному графіку (пп. 8.2.1); другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: а) відшкодування вартості об`єкта лізингу; б) винагороди лізингодавця (пп. 8.2.3). Кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем (далі - подія невиконання зобов`язання), зокрема, коли лізингоодержувач не сплатив або неповністю сплатив лізинговий платіж або будь-який інший платіж за договором в дату платежу (пп. 9.1.1).

У п. 4 розділу 1 індивідуальної частини договору фінансового лізингу сторони визначили, що об`єктом лізингу є плуг напівнавісний оборотний Opall-Agri Orion 180 8S, новий, 1 одиниця. Строк лізингу 60 місяців (п. 6).Загальна вартість об`єкта лізингу, що передається, на момент укладення договору становить 1 519 460 грн. 60 коп. (п. 10). Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до загальних умов та графіка, наведеного у розділі 3 індивідуальної частини договору. Всі такі платежі виконуються в розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у загальних умовах, графіку, рахунках, виставлених лізингодавцем, та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню, якщо інше не передбачено цим договором або не буде погоджено сторонами (п. 11). Підписуючи цей договір лізингоодержувач підтверджує, що до укладення даного договору, він був ознайомлений з інформацією, яка йому була надана лізингодавцем, а саме: Загальними умовами, всі положення яких йому зрозумілі, прийняті та не порушують його законних прав та інтересів, а також, що лізингоодержувач приєднався до загальних умов і надав свою повну та безумовну згоду на те, що загальні умови є обов`язковими для нього і не потребують окремого підписання лізенгоодержувачем (п. 17.3). Розділом 3 індивідуальної частини передбачено графік сплати лізингових платежів, із зазначенням дати платежу, суми щомісячного лізингового платежу, що підлягає сплаті, суми відшкодування вартості об`єкту лізингу та винагороди, які є складовими лізингового платежу.

06.12.2021 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору (а.с. 46-48), в якій погоджено загальну вартість об`єкту лізингу 1 516 187 грн. 40 коп. та графік сплати лізингових платежів (а.с. 46-48).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано об`єкт лізингу, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі (а.с. 49).

15.08.2022 сторонами підписано додаткову угоду №2, згідно якої лізингоодержувач визнає, що на дату укладення даної угоди має прострочену заборгованість за періодичними лізинговими платежами в сумі 147 017 грн. 63 коп., яку зобов`язується оплатити в строки та на умовах, передбачених у таблиці №1 та внесено зміни в розділ 3 індивідуальної частини договору щодо графіку сплати лізингових платежів (а.с. 50-53).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення у його контрагентів відповідних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов`язання щодо погашення визнаного ним боргу в сумі 147 017 грн. 63 коп. згідно графіку (табл.1) за період з 26.08.2022 по 26.03.2023 на суму 63 627 грн. 35 коп. не виконав. Крім того з передбачених графіком 141 472 грн. 18 коп. лізингових платежів за період з 25.08.2022 по 25.03.2023 сплатив лише 12 059 грн. 70 коп., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 55-57), у зв`язку з чим заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів становить 193 039 грн. 83 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 895 грн. 60 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Талан-Ойл» (вул. Центральна, буд. 1, с. Воля-Ковельська, Ковельський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 41391215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, код ЄДРПОУ 35912126)

- 193 039 грн. 83 коп. основного боргу та 2 895 грн. 60 витрат по сплаті судового збору, а всього: 195 935 грн. 43 коп. (сто дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять грн. 43 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук