Рішення

від 21.06.2023 по справі 904/1886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1886/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНТЕР КОМПАНІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ ЛОГІСТИКС"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг за Договором №304-ПЕ від 27.02.2023 у розмірі 46 695,00грн.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі, в якій запропоновано Відповідачеві подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю фінансування направлено Відповідачеві на його офіційну електронну адресу (зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Згідно з ч.5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи, що ухвали суду від 18.04.2023 направлено Відповідачеві 18.04.2023 на офіційну електронну адресу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, то 15-ти денний строк на подання відзиву сплив 04.05.2023.

ТОВ "МФ ЛОГІСТИКС" у визначені законом строки відзив на позов не подало.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023 сторони уклали Договір № 304-ПЕ на надання транспортно-експедиторських послуг (далі Договір), за п. 1.1. якого Експедитор (Відповідач), діючи від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів третьої сторони Замовника, залучає Перевізника (Позивача) для перевезення вантажів автомобілями в приміських, міських, міжміських, міжобласних і міжнародних сполученнях, Перевізник перевозить заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор сплачує послуги Перевізника з коштів Замовника або з власних на узгоджених нижче умовах.

Експедитор, діючи на підставі Договору транспортного експедирування Замовника не пізніше, ніж за 48 годин до початку міжнародного перевезення надає Перевізнику електронною поштою або іншими видами зв`язку транспортну заявку, завірену підписами та печатками Експедитора. Усі транспортні заявки між Експедитором та Перевізником є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1. Договору).

Експедитор має право притримати оплату Перевізнику без застосування до Експедитора будь-яких штрафних санкцій, до моменту надання Перевізником оригіналу та/або копії накладної (CMR) з відміткою (печаткою/штампом) Вантажоодержувача про отримання вантажу (п. 2.6. Договору).

Перевізник зобов`язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати Експедитору пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: оригінал рахунку, оригінал транспортної накладної, оригінал акта виконаних робіт (наданих послуг) та оригінал інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не обумовлено в транспортній заявці (п. 3.9. Договору).

Експедитор здійснює оплату транспортних послуг Перевізника з коштів, що надходять від Замовника або з власних коштів, без врахування власної експедиторської винагороди протягом 20 календарних днів з дня отримання коштів від Замовника, за умови отримання від Перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів: Оригіналу договору, оригіналу рахунку, оригіналу транспортної накладної, оригіналу акта виконаних робіт (наданих послуг) та оригіналів інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не зазначено в транспортній заявці (п. 6.1. Договору).

Якщо Експедитор та Перевізник погодили вартість послуг в прив`язці до іноземної валюти, Експедитор здійснює оплату послуг Перевізнику в гривнях за курсом узгодженим сторонами в транспортній заявці (п. 6.2. Договору).

Загальна ціна цього Договору є договірною та складається з сум актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожне перевезення, що були підписані протягом строку дії Договору та зафіксовані сторонами в рахунках. Сторони прийшли до згоди, що всі надані послуги Перевізником Експедитору регулюються умовами даного Договору і спрямовані на виконання даного Договору (п. 6.4. Договору).

Договір діє з моменту його підписання сторонами протягом одного року (п. 9.1. Договору).

Сторони підписали транспортну заявку № 773 від 27.02.2023, відповідно до якої:

Дата і час завантаження: 02.03.2023.

Дата вивантаження: 08.03-10.03.2023.

Вартість послуг 1 200,00 (одна тисяча двісті євро) EUR безготівковий розрахунок в грн. по курсу НБУ на день розвантаження. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок перевізника, після вивантаження автомобіля протягом 5-7 банківських днів.

Позивач виставив Відповідачеві рахунок-фактури № 36 від 02.03.2023 на суму 46 695,00 грн.

Відповідно до Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 419652, Перевізник виконав обумовлене сторонами в транспортній заявці перевезення - 07.03.2023 товар доставлено.

За даними Позивача, на виконання вимог Договору, 24.03.2023 останній направив Відповідачеві документи, необхідні для оплати наданих послуг.

У зв`язку з не оплатою наданих послуг, 05.04.2023 Позивач вручив Відповідачеві супровідний лист № 04.04. від 04.04.2023 з наступними документами: Акт прийому-передачі виконаних послуг № 36 від 07.03.2023 на суму 46 695,00 грн., Рахунок-фактури № 36 від 02.03.2023, Договір № 304ПЕ від 27.02.2023, Заявку № 773 від 27.02.2023, Претензія № 04/04 від 04.04.2023.

За твердженнями Позивача, останній направив Відповідачеві досудову вимогу № 106/04 від 06.04.2023. Відповідач послуги Позивача не оплатив.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування у даній справі є належне виконання договірних зобов`язань з перевезення, обґрунтованість нарахування стягуваної суми.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з абз. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 316 ГК України, яка кореспондується зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містить ст. 909 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач відзив на позов не надав, доказів на спростування обставин, про які заявив Позивач, відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, суду не надав.

Перевіривши доводи і докази надані до справи, суд погоджується з Позивачем.

Так, 27.02.2023 сторони уклали Договір № 304-ПЕ на надання транспортно-експедиторських послуг, за п. 1.1. якого Експедитор, діючи від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів третьої сторони Замовника, залучає Перевізника для перевезення вантажів автомобілями в приміських, міських, міжміських, міжобласних і міжнародних сполученнях, Перевізник перевозить заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор сплачує послуги Перевізника з коштів Замовника або з власних на узгоджених нижче умовах.

На підтвердження виконання Договору Позивач надав Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 419652, з відміткою про доставку товару 07.03.2023, експрес-накладну Нової пошти № 59000946216235, як доказ направлення Відповідачеві документів для оплати наданих послуг, супровідний лист № 04.04. від 04.04.2023 про вручення нарочно Відповідачеві документів для оплати наданих послуг.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача, та зважаючи на те, що відповідно до умов транспортної заявки № 773 від 27.02.2023 строк оплати настав, надані Позивачем докази на підтвердження заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 46 695,00 грн. є вірогідними для задоволення позову, тому вимога про стягнення боргу в розмірі 46 695,00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МФ ЛОГІСТИКС" (52072, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки (пн), вул. Осипенко, буд. 19, код 44622265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНТЕР КОМПАНІ" (49098, м. Дніпро, вул. Малиновського Маршала, буд. 2, код 38125605) 46 695,00 грн. боргу, 2 684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Суддя С.Г. Юзіков