Рішення

від 22.06.2023 по справі 904/2048/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023м. ДніпроСправа № 904/2048/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант", м. Київ

до Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 774 326,79грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Рудницький О.С., представник

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким (з урахуванням уточнень від 31.05.2023) просить стягнути з Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ" заборгованість у розмірі 774 326,79грн, з яких:

- основний борг у розмірі 429 717,20грн;

- пеня у розмірі 95 950,54грн;

- 25 % річних на право користування товарним кредитом у розмірі 101 542,76грн;

- штраф 15% у розмірі 64 457,58грн;

- 3% річних у розмірі 12 185,13грн;

- інфляційні втрати у розмірі 70 473,58грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товарів на умовах товарного кредиту №7110321 КРТК в частині повної та своєчасної оплати.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 справу №904/2048/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.05.2023.

З 18.05.2023 оголошено перерву до 05.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №904/2048/23 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 22.06.2023.

У підготовчі засідання 18.05.2023, 05.06.2023 та судове засідання 22.06.2023 відповідач не з`явився.

02.06.2023 та 09.06.2023 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, мотивоване необхідністю врегулювати спір мирним шляхом та направленням на адресу позивача проекту мирової угоди.

Станом на час розгляду справи по суті заява про затвердження мирової угоди не надходила, можливість її укладення позивач заперечує.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 22.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

22 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Плазіс-ЄМ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товарів на умовах товарного кредиту №7110321 КРТК (а.с. 8-12).

В порядку та на умовах даного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець оплатити та прийняти у власність металопрокат, що іменується надалі - товар, згідно Специфікацій, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Кількість та номенклатура товару вказується покупцем в комерційній заявці (пропозиції) і в подальшому узгоджуються сторонами в специфікації (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю товару, що поставляється по даному договору, є договірною і визначається сторонами у відповідності з умовами поставки, вказаних у рахунках, специфікаціях і включає в себе податки та збори, а також може включати вартість тари, упаковки і маркування, та інші витрати постачальника пов`язані з поставкою товару.

Загальну суму цього договору складає сума всіх партій товару поставлених протягом строку дії цього договору (п. 3.1 договору).

Постачальник залишає за собою право змінити ціну одиниці товару в партії, при зміні ринкових цін на відповідний товар. Ціна товару зазначена в рахунках, Специфікації не підлягає зміні, якщо покупець здійснив своєчасну 100% оплату товару і не порушив зобов`язання по терміну сплати (п. 3.3 договору).

Поставка за цим договором здійснюється автомобільним транспортом "Правил Інкотермс" в редакції 2010 року і приймається сторонами на таких умовах: автомобільним транспортом - FСА склад постачальника; автомобільним транспортом - СРТ склад покупця (п. 4.1 договору).

Право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару видаткова накладна, підписана уповноваженим представником покупця або товарно-транспортна накладна, якщо товар передається перевізнику (п. 4.4 договору).

Згідно п. 4.5 договору датою поставки вважається дата відвантаження товару, зазначена у видатковій накладній або товарно-транспортній накладній.

Порядок розрахунків врегульовано сторонами у розділі 6 договору.

Так, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України. При оформленні платіжного доручення покупець зобов`язаний вказати в призначенні платежу: номер цього договору, номер рахунку, Специфікації, за якою проводиться оплата (п. 6.1 договору).

Покупець здійснює оплату товару в строк, котрий передбачений у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі (п. 6.2 договору).

При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару згідно відповідної Специфікації чи рахунку-фактури, відсотки за користування товарним кредитом не стягуються. Проценти за користування товарним кредитом встановлюються в розмірі передбаченому п.8.8. даного договору (п. 6.3, 6.4 договору).

Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.4 договору).

Постачальник має право суми отриманих оплат зарахувати як погашення заборгованості покупця, що утворилася за раніше проведеним постачанням, а також у зв`язку з неустойкою, що підлягає сплаті, незалежно від вказаних покупцем призначень платежу (у тому числі за зобов`язаннями, що виникли за іншими договорами (контрактами), укладеними між сторонами цього договору). Сторони домовились що грошові кошти, які надходять постачальнику від покупця в будь який момент можуть бути зараховані постачальником у черговості, встановленій ст. 534 Цивільного Кодексу України (п. 6.6 договору).

Вартість поставленого товару, що перевищує суму попередньо вказану у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі, оплачується покупцем в строки, котрі були обумовлені у відповідній Специфікації чи рахунку-фактурі (п. 6.8 договору).

Після закінчення терміну дії договору, сторони проводять звірку розрахунків і оформляють акт звірки не пізніше 10 числа місяця наступного за останнім місяцем дії договору. Будь-коли протягом терміну дії договору на вимогу постачальника або покупця, сторони проводять звірку розрахунків і оформляють акт звірки не пізніше 10 (десяти) днів з дати пред`явлення постачальником або покупцем відповідної вимоги (п. 6.9 договору).

За умовами пункту 7.2 договору покупець зобов`язаний: направити постачальнику комерційну заявку (пропозицію) засобом телефонного, факсимільного зв`язку або мережі Інтернет з зазначенням кількості, якості, асортименту придбаного товару (7.2.1); провести оплату товару згідно п. 6.1 цього договору (7.2.2); прийняти товар у власність за ціною і на умовах поставки, викладених в цьому договорі (7.2.3); покупець зобов`язується не пізніше 15 (п`ятнадцяти) робочих днів від дати направлення постачальником відповідних видаткових накладних повернути постачальнику один примірник відповідного документа, оформленого належним чином, підписаного уповноваженими представниками і скріпленого печаткою покупця (7.2.4).

У разі порушення термінів оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару (п. 8.7 договору).

При здійсненні оплати після зазначеного терміну у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі така оплата вважається простроченою. При простроченій оплаті за цим договором з покупця стягуються відсотки на право користування товарним кредитом у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних. Дані проценти нараховуються останнього дня для кожного місяця. В разі якщо відповідна оплата наступила не в останню дату місяця, то таке нарахування проводиться у відповідний день оплати процентів (п. 8.8 договору).

Якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми неоплаченого товару в зазначені в даному договорі та додатках до нього строки (п. 8.9 договору).

Оплата пені, процентів і відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором. У випадку прострочення покупцем оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику вартість поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції (п. 8.10 договору).

Для розрахунку розміру неустойок, передбачених цим договором, вартість товару береться з урахуванням ПДВ (п. 8.11 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором.

У разі, якщо до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не направила іншій стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання цього договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії цього договору (п. 10.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки товарів на умовах товарного кредиту №7110321 КРТК від 22.09.2021 був чинним протягом спірного періоду.

15 квітня 2022 року сторонами складена та підписана Специфікація №2990 (додаток до договору, а.с. 13) на загальну суму 450 149,89грн на поставку:

листа г/к 4мм, ст.3ПС/СП 1,25х2,5м, у кількості 0,700т за ціною 38630грн;

листа г/к 12мм, ст.3ПС/СП 1,5х6,0м, у кількості 4,260т за ціною 38630грн;

листа г/к 16мм, ст.3ПС/СП 1,5х6,0м, у кількості 3,411т за ціною 41255грн;

листа г/к 20мм, ст.3ПС/СП 1,5х6,0м, у кількості 2,856т за ціною 41255грн.

Умови оплати: покупець сплачує вартість товару протягом 14 календарних днів від дати відвантаження, але не пізніше 03.05.2022 (п.1 специфікації).

Умови поставки: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 13 (п. 2 специфікації).

На виконання умов договору поставки товарів на умовах товарного кредиту №7110321 КРТК від 22.09.2021 та Специфікації №2990 від 15.04.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" поставило відповідачу продукцію, на загальну суму 451 308,79грн, що підтверджується видатковою накладною №105947 від 18.04.2022 (а.с. 14).

Видаткова накладна містить посилання на договір №7110321 КРТК від 22.09.2021 та підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Додатково поставка продукції підтверджується довіреністю №004759 від 23.02.2022, товарно-транспортною накладною №114621 від 18.04.2022, які містяться в матеріалах справи (а.с. 15,16).

Приватне підприємство "Плазіс-ЄМ" частково розрахувалося за поставлений товар, сплатило на рахунок позивача 21 591,59грн.

Залишок несплаченої суми становить 429 717,20грн (451 308,79грн 21 591,59грн).

Сторонами складено та підписано Акт звірки №4377 від 10 квітня 2023 року взаємних розрахунків за період 21.09.2021 10.04.2023 за договором №7110321 КРТК від 22.09.2021 станом на 10.04.2023 заборгованість становить 429 717,20грн (а.с. 17).

Окрім того, 03.03.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №34 з вимогою здійснити оплату у розмірі 429 717,20грн, негайно з дня отримання (а.с. 18-20).

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, підприємство не має можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за договором. Пропонував розглянути питання реструктуризації суми заборгованості зі складанням плану графіку погашення суми заборгованості, протягом періоду квітень-серпень 2023 року, з укладанням відповідної додаткової угоди до договору (а.с. 21)

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором поставки на умовах товарного кредиту №7110321 КРТК від 22.09.2021 у розмірі 429 717,20грн відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 429 717,20грн, пені у розмірі 95 950,54грн, 25 % річних на право користування товарним кредитом у розмірі 101 542,76грн, штрафу 15% у розмірі 64 457,58грн, 3% річних у розмірі 12 185,13грн, інфляційних втрат у розмірі 70 473,58грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови договору поставки та умови специфікації, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище документами, є таким, що настав 03.05.2022, прострочка виконання настає з 04.05.2022.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 429 717,20грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 429 717,20грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктами 8.7, 8.9 договору сторони погодили, що разі порушення термінів оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару. Якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми неоплаченого товару в зазначені в даному договорі та додатках до нього строки.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 95 950,54грн за загальний період із 04.05.2022 до 31.10.2022 та штраф 15% у розмірі 64 457,58грн (а.с. 4).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п.8 .7 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Розрахунок штрафу у сумі 64 457,58грн (429717,20грн*15%) є вірним.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що загальний розмір нарахувань, які просить стягнути позивач (пеня, 25% річних на право користування товарним кредитом, штраф, 3% річних та втрати від інфляції) складає 344 609,59грн, що становить 80,19% від суми 429 717,20грн основного боргу.

Отже, загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% від розміру, які підлягають до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 47 975,27грн (95 950,54грн * 50%) та розмір штрафу, що підлягає до стягнення становить 32 228,79грн (64457,58грн * 50%).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

В свою чергу відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

За умовами пункту 8.8 договору при здійсненні оплати після зазначеного терміну у відповідній Специфікації або рахунку-фактурі така оплата вважається простроченою. При простроченій оплаті за цим договором з покупця стягуються відсотки на право користування товарним кредитом у розмірі 25 (двадцять п`ять) % річних. Дані проценти нараховуються останнього дня для кожного місяця. В разі якщо відповідна оплата наступила не в останню дату місяця, то таке нарахування проводиться у відповідний день оплати процентів.

Позивачем заявлено до стягнення 25% річних на право користування товарним кредитом у розмірі 101 542,76грн за період із 04.05.2022 по 13.04.2023.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 25% річних, судом помилок не виявлено.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 12 185,13грн за період із 04.05.2022 по 13.04.2023 та інфляційні втрати за період із травня 2022 року до березня 2023 року у розмірі 70 473,58грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок є вірним.

Зменшення розміру інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача, суд вважає неможливим, оскільки внаслідок цього позивачу не будуть відшкодовані, завдані йому втрати від знецінення грошових коштів в період прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором. Тобто, фактично, рішенням суду про зменшення розміру інфляційних, які підлягають до стягнення позивачу будуть завдані збитки у вигляді недоотриманих грошових коштів, знецінених внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 429 717,20грн, пеня у розмірі 49 975,27грн (з урахуванням зменшення на 50%), 25% річних за право користування товарним кредитом у розмірі 101 542,76грн, штраф 15% у розмірі 32 228,79грн (з урахуванням зменшення на 50%), 3% річних у розмірі 12 185,13грн та втрати від інфляції 70 473,58грн, а всього 696 122,73грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 615,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13224 від 18.04.2023 (а.с. 22). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 11 614,90грн (774 326,79грн*1,5%).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" до Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ" про стягнення 774 326,79грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Плазіс-ЄМ" (вул. Двінська, буд. 23, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50066; ідентифікаційний код 30001663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (вул. Велика Василівська, буд. 24/1, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 24942675) основний борг у розмірі 429 717,20грн (чотириста двадцять дев`ять тисяч сімсот сімнадцять гривень 20коп), пеню у розмірі 47 975,27грн (сорок сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 27 коп.), 25 річних за право користування товарним кредитом у розмірі 101 542,76грн (сто одна тисяча п`ятсот сорок дві гривні 76коп.), штраф 15% у розмірі 32 228,79грн (тридцять дві тисячі двісті двадцять вісім гривень 79коп.), 3% річних у розмірі 12 185,13грн (дванадцять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 13коп.), втрати від інфляції 70 473,58грн (сімдесят тисяч чотириста сімдесят три гривні 58коп.) та витрати по сплаті судового збору у сумі 11 614,90грн (одинадцять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 90коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.06.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва