Рішення

від 21.06.2023 по справі 907/247/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/247/23

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСОТА ТА ЗДОРОВ`Я", код ЄДРПОУ - 36226540, 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Сомівська, буд. 12-Б,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВА-М", код ЄДРПОУ - 37072498, 89300, Закарпатська область, Мукачівський р-н, місто Свалява, вул.київська, будинок 8, квартира 3

про стягнення коштів

в с т а н о в и в:

ТОВ "КРАСОТА ТА ЗДОРОВ`Я" звернулось до суду з позовною заявою до ТОВ "ДІВА-М" з позовною вимогою стягнути на його користь 449 931,54 грн., з яких 325 179,38 грн. основного боргу за договором поставки від 27.07.2015; 85 703,95 грн. пені, 21 907,42 грн. інфляційних втрат та 17 140,79 грн. 10% річних.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 04.04.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

19.04.2023 на адресу суду надійшло від позивача клопотання про долучення доказів у справі №907/247/23, яке судом долучено до матеріалів справи.

28.04.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, яким він просить позивачу відмовити у задоволенні позову.

03.05.2023 на адресу суду надійшло від позивача клопотання про долучення доказів у справі №907/247/23, яке судом долучено до матеріалів справи.

09.05.2023 на адресу суду надійшли два клопотання про долучення доказів у справі №907/247/23, якими позивач просить долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції №6083 від 03.05.2023 на суму 100 000,00 грн.; копію платіжної інструкції 6026 від 03.04.2023 на 5000.00 грн.; копію платіжної інструкції 6083 від 03.05.2023 на 100 000.00 грн.

Ухвалою суду від 10.05.2023 клопотання про долучення до матеріалів справи, які надійшли до суду 09.05.2023 від позивача - задоволено. Долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції № 6083 від 03.05.2023 на суму 100 000,00 грн.; копію платіжної інструкції № 6026 від 03.04.2023 на 5000,00 грн.; копію платіжної інструкції №6083 від 03.05.2023 на 100 000,00 грн.

25.05.2023 на адресу суду надійшло від відповідача клопотання про долучення доказів у даній справі, в якому просить долучити до матеріалів справи в якості доказів на підтвердження часткової оплати суми боргу копії платіжної інструкції №6115 від 19.05.2023 на суму 5000,00 грн.

26.05.2023 на адресу суду надійшло від позивача клопотання про долучення доказів у даній справі, в якому просить долучити до матеріалів справи в якості доказів на підтвердження часткової оплати суми боргу копії платіжної інструкції №6115 від 19.05.2023 на суму 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 30.05.2023 клопотання від 25.05.2023 і 26.05.2023 - задоволено, долучено до справи копію платіжної інструкції №6115 від 19.05.2023 на суму 5000,00 грн.

14.06.2023 на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від позивача, яка обґрунтована тим, що після відкриття провадження у даній справі відповідач перерахував на користь позивача в рахунок погашення основної суми боргу за договором поставки від 27.07.2015 року 114 000,00 грн. згідно вказаних в заяві платіжних інструкцій.

Відтак, позивач вважає за потрібне зменшити розмір позовних вимог у даній справі та стягнути з відповідача 335 931,54 грн., з яких: 211 179.38 грн. сума основного боргу за договором поставки від 27.07.2015; 85 703.95 грн. пені; 21 907.42 грн. інфляційних втрат і 17 140.79 грн. 10% річних. Також, посилаючись на положення статті 4 ЗУ "Про судовий збір", позивач просить повернути йому з Державного бюджету судовий збір у сумі 1710.00 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2023 заяву про зменшення та уточнення ціни позову задоволено. У зв`язку із чим має місце нова ціна позову в загальному розмірі 335 931,54 грн., з яких: 211 179,38 грн. сума основного боргу за договором поставки від 27.07.2015; 85 703,95 грн. пені; 21 907,42 грн. інфляційних втрат і 17 140,79 грн. 10% річних. Постановлено повернути з Державного бюджету України ТОВ "Красота та Здоров`я" суму переплаченого судового збору у розмірі 1710.00 грн.

Суд розглянув справу у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи. Підписано повний текст рішення.

І. Суть спору за позицією Позивача.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.07.20215 між сторонами був укладений договір поставки №415/15.

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити косметичні продукти, дієтичні добавки до їжі, біологічно активні добавки, вироби медичного призначення, продукція для дітей.

У відповідності до п. 6.3. договору, оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника у строк 10 календарних днів з дня подання чергового звіту.

Згідно до п. 6.4. договору, в разі ненадання покупцем чергового звіту у порядку та строки, як це передбачено п. 6.2. договору, покупець зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити йому протягом 15 календарних днів з дня закінчення строку подання такого звіту вартість всього отриманого та не сплаченого за договором на цей період товару, якщо сторони в цей строк письмово не домовляться про інше, зважаючи на причину не подання покупцем такого звіту.

Позивач вказує, що на момент подання позову, такий договір не було розірвано або/чи визнано недійсним у судовому порядку. Не існує й інших доказів щодо відкладення пролонгації чи відмови від зобов`язання за таким договором.

На виконання умов вказаного договору, позивач за період із 27.07.2015 по 01.12.2022 здійснило на користь відповідача значну кількість поставок товарів, що відображається у видаткових накладних та підтверджує факт повного прийняття відповідачем товарів. В свою чергу, ТОВ "ДІВА-М" здійснювало несистематичні оплати поставленого товару.

31.12.2021 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого відповідач станом на 31.12.2021 мав перед позивачем невиконані грошові зобов`язання в розмірі 454 890.68 грн.

Крім того, за період із 01.01.2022 і станом на дату подання позову, позивач стверджує, що передав відповідачу товари у власність на загальну суму 143 754.70 грн.

Позивач вказує, що відповідачем сплачено на його користь за поставлений товар суму в розмірі 273 466.00 грн. Таким чином, станом на день звернення до суду, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 325 179.38 грн.

31.12.2022 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого відповідач станом на 31.12.2022 визнав наявність невиконаних грошових зобов`язань перед позивачем в розмірі 334 855.38 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач кілька разів звертався до ТОВ "ДІВА-М" з претензіями щодо виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором.

Позивач зазначає у своїй заяві, що кінцевий термін оплати за товар, поставлений станом на 31.07.2022 по договору на суму 291 729.38 грн. настав 20.08.2022 року. Кінцевий термін оплати за товар, поставлений позивачем по договору за видатковою накладною від 01.12.2022 на суму 33 540.00 грн. настав 18.03.2023 року.

19.05.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він вказує, що відповідач контррозрахунку штрафних санкцій до суду не подав. Позивач вказує, що вважає свої позовні вимоги у справі №907/247/23 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

14.06.2023 на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог та уточнення ціни позову, в якій позивач вказує, що після відкриття провадження у справі відповідач перерахував на його користь в рахунок погашення основної суми боргу за договором поставки від 27.07.2015 114 000.00 грн. Відтак, сума основного боргу за договором поставки складає 211 179.38 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача 335 931.54 грн., з яких: 211 179.38 грн. сума основного боргу за договором поставки від 27.07.2015; 85 703.95 грн. пені; 21 907.42 грн. інфляційних втрат і 17 140.79 грн. 10% річних.

ІІ. Позиція відповідача у справі.

28.04.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ "ДІВА-М" (а. с. 91 - 92). В такому відзиві, відповідач підтверджує, що між сторонами у справі дійсно існують договірні відносини, згідно яких позивач передав у власність, а відповідач прийняв товар, за який розраховується на умовах реалізації з обов`язковим наданням звіту про реалізований товар 1 раз на місяць.

Відповідач вказує, що станом на 24.04.2023 його заборгованість перед позивачем складає 320 179,38 грн. Відповідач у відзиві визнає такий борг перед позивачем та вказує про свій намір його погашення у повному обсязі.

Відповідач підкреслює, що жодного разу не відмовлявся від своїх зобов`язань перед ТОВ "Красота та здоров`я", про що зокрема свідчать листи на претензії-вимоги та зменшення заборгованості.

Відповідач вказує, що готовий до подальшої співпраці однак просить реструктуризувати суму основного боргу на більш реальний час для його закриття.

На підставі вищевикладеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Підчас розгляду справи до дня ухвалення господарським судом цього рішення відповідачем здійснено часткове погашення боргу чотирма окремими платежами на загальну суму 114 000.00 грн., зменшивши суму основного боргу перед позивачем зменшилась до 211 179.38 грн.

Інших заяв по суті справи відповідач до суду не подавав.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

3.1. 27.07.2015 між сторонами був укладений договір поставки №415/15 (далі - договір) (а. с. 18 - 21).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити косметичні продукти, дієтичні добавок до їжі, біологічно активні добавки, вироби мед. призначення, продукція для дітей.

Згідно до п. 1.2. договору поставки, кількість, ціна і асортимент поставлених товарів визначаються в накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Накладні складаються на кожну партію товару.

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого протягом терміну дії договору товару (п. 6.1. договору).

Поставлені постачальником за цим договором покупцю товари сплачуються на умовах реалізації з обов`язковим наданням покупцем звіту про реалізований товар, який повинен містити інформацію про залишки нереалізованого товару (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3. договору поставки, оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника у строк 10 календарних днів з дня подання чергового звіту.

Згідно до п. 6.4. договору, в разі ненадання покупцем чергового звіту у порядку та строки, як це передбачено п. 6.2. договору, покупець зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити йому протягом 15 календарних днів з дня закінчення строку подання такого звіту вартість всього отриманого та не сплаченого за договором на цей період товару, якщо сторони в цей строк письмово не домовляться про інше, зважаючи на причину не подання покупцем такого звіту.

Для зручності розрахунків сторони щомісячно, до 10 числа, проводять звірку взаєморозрахунків з підписанням акту звірки взаєморозрахунків (п. 6.6. договору).

Сторони у договорі дійшли згоди, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення виконання покупцем свого грошового зобов`язання за договором. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання покупцем свого грошового зобов`язання, незалежно від його тривалості (п. 8.2. договору).

У пункті 8.3. договору сторони дійшли згоди, що покупець зобов`язаний у разі прострочення оплати вартості переданого постачальником товару більш, ніж на 15 календарних днів з дати настання терміну оплати, сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання і 10% річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року (п. 9.1. договору).

Згідно п. 9.2. договору поставки, термін дії договору автоматично продовжується на додатковий термін - кожний раз на 1 календарний рік, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії договору.

3.2. Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 між сторонами (а. с. 23) підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 454 890.68 грн.

Видатковими накладними від 25.01.2022, від 18.02.2022, від 19.04.2022, від 01.12.2022 (а. с. 25 - 48) підтверджується поставка товару на загальну суму 143 754.70 грн. з ПДВ. Судом встановлено, що дані видаткові накладні підписані і пропечатані уповноваженими представниками обох сторін.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 між сторонами (а. с. 24) підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 334 855.38 грн.

3.3. Випискою з особового рахунку позивача (а. с. 49 - 55) підтверджується часткова оплата відповідача за поставлений товар у розмірі 273 466.00 грн.

Відтак, загальна сума основного боргу станом на день подання вказаної вище позовної заяви складає 325 179.38 грн.

3.4. Судом встановлено, що 19.07.2022 позивач направляв відповідачу претензію - вимогу №1 (а. с. 56 - 58), якою просив вести чесні контрагентські відносини та повідомити про реальні залишки і продажі товару, а також провести повний розрахунок з Постачальником.

28.07.2022 позивач направляв відповідачу претензію - вимогу №2 (а. с. 59 - 60), якою вимагав від ТОВ "ДІВА-М" у строк до 05.08.2022 (включно) виконати зобов`язання за договором поставки від 27.07.2015 та сплатити суму поставленого товару у розмірі 533 735.38 грн.

01.08.2022 позивач направляв відповідачу претензію - вимогу №3 (а. с. 61 - 62), якою вимагав від ТОВ "ДІВА-М" у строк до 20.08.2022 (включно) виконати зобов`язання за договором поставки від 27.07.2015 та сплатити суму поставленого товару у розмірі 533 735.38 грн.

03.03.2023 позивач направляв відповідачу претензію - вимогу №4 (а. с. 63 - 66), якою вимагав від ТОВ "ДІВА-М" у строк 7 (семи) календарних днів від дня пред`явлення претензії виконати зобов`язання за договором поставки від 27.07.2015 та сплатити суму поставленого товару у розмірі 325 179,38 грн.

У поданих відповідях від 29.07.2022 і 16.08.2022 (а. с. 67 - 74) відповідач вказував, що зобов`язується погасити заборгованість в найкоротший термін. Прострочення оплати відповідач пояснював складним фінансовим становищем.

3.5. Судом встановлено, що 03.04.2023, після відкриття провадження у справі, відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 5000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією (а. с. 84).

03.05.2023 відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 100 000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією (а. с. 121).

19.05.2023 відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 5 000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією.

Також, 19.05.2023 відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 4 000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією.

Загальна сума погашеного боргу складає 114 000,00 грн. Відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем зменшилась до 211 179,38 грн.

3.6. Судом також встановлено, що позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 85 703,95 грн.; інфляційних втрат у розмірі 21 907,42 грн.; 10 % річних у розмірі 17 140,79 грн.

3.7. Норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Цивільний кодекс України.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання.

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання.

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 549. Поняття неустойки.

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 551. Предмет неустойки.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням.

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 626. Поняття та види договору.

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629. Обов`язковість договору.

1. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Стаття 631. Строк договору.

1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Господарський кодекс України.

Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов`язань.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань.

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

3. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Стаття 230. Штрафні санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцій

6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій.

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

3.8. Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Відтак, судом встановлено, що 27.07.2015 між сторонами був укладений договір поставки №415/15 (далі - договір) (а. с. 18 - 21).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити косметичні продукти, дієтичні добавок до їжі, біологічно активні добавки, вироби мед. призначення, продукція для дітей.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року (п. 9.1. договору).

Згідно п. 9.2. договору поставки, термін дії договору автоматично продовжується на додатковий термін - кожний раз на 1 календарний рік, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії договору.

Відтак, договір є чинним і дійсним станом на дату ухвалення даного рішення. Обоє із сторін визнають наявність договірних відносин між ними. Жодна із сторін не подала до суду доказів, які б підтверджували недійсність договору чи його розірвання.

Судом також встановлено, що актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 між сторонами (а. с. 23) підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 454 890,68 грн.

Видатковими накладними від 25.01.2022, від 18.02.2022, від 19.04.2022, від 01.12.2022 (а. с. 25 - 48) підтверджується поставка товару на загальну суму 143 754.70 грн. з ПДВ. Судом встановлено, що дані видаткові накладні підписані і пропечатані уповноваженими представниками обох сторін.

Випискою з особового рахунку позивача (а. с. 49 - 55) підтверджується часткова оплата відповідача за поставлений товар у розмірі 273 466.00 грн.

Відтак, загальна сума основного боргу станом на день подання вказаної вище позовної заяви складала 325 179,38 грн.

Судом також встановлено, що 03.04.2023, після відкриття провадження у справі, відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 5000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією (а. с. 84).

03.05.2023 відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 100 000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією (а. с. 121).

19.05.2023 відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 5 000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією.

Також, 19.05.2023 відповідачем здійснено часткове погашення боргу у розмірі 4 000,00 грн. за відповідною платіжною інструкцією.

Загальна сума погашеного боргу складає 114 000.00 грн. Відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем зменшилась до 211 179.38 грн.

Обоє із сторін в своїх поданих заявах по суті справи визнають наявність заборгованості за поставлений товар у вигляді основного боргу. Суд підкреслює, що належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, факт поставки товару відповідачу та факт наявності непогашеної заборгованості. Відтак, суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача 211 179,38 грн. у повному розмірі.

Позивач також у позовній заяві та в поданих заявах по суті справи просить також стягнути на його користь 85 703.95 грн. пені; 21 907.42 грн. інфляційних втрат та 17 140.79 грн. 10% річних.

Згідно п. 6.3. договору поставки, оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника у строк 10 календарних днів з дня подання чергового звіту.

Згідно до п. 6.4. договору, в разі ненадання покупцем чергового звіту у порядку та строки, як це передбачено п. 6.2. договору, покупець зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити йому протягом 15 календарних днів з дня закінчення строку подання такого звіту вартість всього отриманого та не сплаченого за договором на цей період товару, якщо сторони в цей строк письмово не домовляться про інше, зважаючи на причину не подання покупцем такого звіту.

За твердженням позивача, кінцевий термін оплати за товар, поставлений станом на 31.07.2022 по договору на суму 291 729.38 грн. настав 20.08.2022 (протягом 15-ти календарних днів, наступних за 05.08.2022, як кінцевий день подання відповідачем звіту про реалізацію за липень 2022 року). Кінцевий термін оплати за товар, поставлений позивачем по договору за видатковою накладною від 01.12.2022 на суму 33 540.00 грн. настав 18.03.2023 (протягом 15-ти календарних днів, наступних за днем направлення претензії №4 від 03.03.2023 року).

Сторони у договорі дійшли згоди, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення виконання покупцем свого грошового зобов`язання за договором. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання покупцем свого грошового зобов`язання, незалежно від його тривалості (п. 8.2. договору).

У пункті 8.3. договору сторони дійшли згоди, що покупець зобов`язаний у разі прострочення оплати вартості переданого постачальником товару більш, ніж на 15 календарних днів з дати настання терміну оплати, сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання і 10% річних від простроченої суми.

Частиною 1 ст. 692 ЦКУ передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ).

Суд, перевіривши проведений арифметичний розрахунок пені, інфляційних втрат та 10% річних, суд вказує, що він проведений вірно.

Однак, суд звертає увагу на те, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною. При цьому, у Позивач застосовує своє право на стягнення з Відповідача втрат майна, що передбачені законом як річні та інфляційні.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у повному розмірі 85 703.95 грн., вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем, зокрема оплатив 273 466,00 грн. в рахунок своєї основної заборгованості перед Позивачем до подання позовної заяви і 114 000,00 грн. після відкриття провадження у даній справі, а кредитор тривалий час (строк) не звертався для захисту свого

порушеного права. Крім того, відповідач визнає свою заборгованість, висловлює у поданому відзиві свою готовність до подальшого погашення заборгованості. Також, відповідач наголошував, що несвоєчасна оплата поставленого товару пов`язана також з його скрутним матеріальним становищем.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 85 703.95 грн. до 30 000,00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань повному погашенні боржником до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Що стосується стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 17 140,79 грн., суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ). У пункті 8.3. договору, сторони якраз дійшли згоди, що покупець зобов`язаний у разі прострочення оплати вартості переданого постачальником товару більш, ніж на 15 календарних днів з дати настання терміну оплати, сплатити постачальнику 10% річних від простроченої суми.

Разом з тим, суд зазначає, що за частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

До вказаних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

В даній ж постанові, Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, суд, з врахуванням висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду, дійшов висновку про можливість та необхідність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача з 10% річних до 3% річних, як це передбачено ст. 625 ЦКУ. Стягнення 3% річних з відповідача є адекватною мірою господарської відповідальності за несвоєчасну сплату поставленого товару, є проявленням балансу між інтересами позивача та відповідача, а також спрямоване на відновлення платоспроможності та майнового стану відповідача.

Провівши такий арифметичний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що за період із 21.08.2022 по 18.03.2023 з відповідача підлягає стягненню 5035,33 грн. 3% річних, з врахуванням суми заборгованості 291 729,38 грн. За період з 19.03.2022 по 22.03.2023 відповідача підлягає стягненню 106,91 грн. 3% річних, з врахуванням суми заборгованості 325 179,38 грн. Відповідні розрахунки долучені судом до справи.

Відтак, загальна сума 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 5142,24 грн.

Висновок суду.

З відповідача належить стягнути заборгованість в сумі 268 229,04 грн., у тому числі:

- 211 179,38 грн. - сума основного боргу;

-30 000,00 грн. - пеня;

-21 907,42 грн. - інфляційні втрати

- 5142,24 грн. - 3% річних.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог частково.

ІV. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжної інструкції №13647 від 22.03.2023 (а. с. 15) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 6748,97 грн.

Разом з тим, суд вказує, що ухвалою суду 15.06.2023 постановлено повернути відповідачу 1710,00 грн. сплаченого судового збору внаслідок зменшення позовних вимог.

Відтак, сума сплаченого судового збору складає 5048,97 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВА-М", код ЄДРПОУ - 37072498, 89300, Закарпатська область, Мукачівський р-н, місто Свалява, вул.київська, будинок 8, квартира 3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСОТА ТА ЗДОРОВ`Я", код ЄДРПОУ - 36226540, 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Сомівська, буд. 12-Б, кошти в розмірі 268 229,04 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 04 копійок), з яких 211 179,38 грн. (двісті одинадцять тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 38 копійок) - сума основного боргу; 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок) - пеня; 21 907,42 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот сім гривень 42 копійок) - інфляційні втрати; 5142,24 грн. (п`ять тисяч сто сорок дві гривень 24 копійок) - 3% річних.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІВА-М", код ЄДРПОУ - 37072498, 89300, Закарпатська область, Мукачівський р-н, місто Свалява, вул.київська, будинок 8, квартира 3, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСОТА ТА ЗДОРОВ`Я", код ЄДРПОУ - 36226540, 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Сомівська, буд. 12-Б, сплачений судовий збір у розмірі 5048,97 грн. (п`ять тисяч сорок вісім гривень 97 копійок).

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Суддя П.Д. Пригуза